ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН ПРАЦІВНИКІВ МИТНИХ ОРГАНІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, розкрито її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, окреслено мету дослідження, його об’єкт, предмет і завдання, висвітлено наукову новизну й методологію наукових пошуків, найбільш значущі приклади апробації проведених розробок, а також їх теоретичне і практичне значення.

Розділ 1. «Загальна характеристика працівників митних органів як суб’єктів трудового права» містить 2 підрозділи.

У підрозділі 1.1. «Поняття працівників митних органів» установлено, що працівники митних органів – це особи, трудова функція яких пов’язана з організацією і здійсненням митної справи, а також організаційним, юридичним, кадровим, фінансовим, матеріально-технічним забезпеченням діяльності митної служби України. Ця дефініція підлягає закріпленню у відповідній статті Митного кодексу України, присвяченій визначенню основних термінів і понять. Працівники митних органів покликані забезпечувати захист економічних інтересів і безпеку держави, вони виконують функції, пов’язані з державним управлінням у галузі митної справи, з митним контролем і митним оформленням, фінансовими роботами й обліком, освітою й наукою, з іншими спеціальними функціями, передбаченими митним законодавством України.

Обстоюється думка, що основними принципами формування професійно-кваліфікаційних характеристик працівників митних органів є: а) об’єднання державного та відомчого складників вимог; б) системний підхід до визначення кінцевих цілей трудової діяльності; в) діагностичність кінцевої мети трудової діяльності.

Принцип об’єднання у кваліфікаційній характеристиці працівників митних органів державного й відомчого складників полягає в тому, що одна частина вимог зумовлена тим, що митна справа служить складником зовнішньополітичної й зовнішньоекономічної діяльності України як держави, а друга – враховує специфіку діяльності відповідних органів державної влади.

Системний підхід до визначення кінцевих цілей трудової діяльності працівників митних органів припускає врахування організаційно-економічних, соціально-психологічних, правових, технічних, особистісних та інших аспектів у їх сукупності і взаємозв'язку. Відповідний принцип відбиває врахування взаємозв'язків окремих аспектів управління кадрами митних органів і виражається в розробленні кінцевих цілей трудової діяльності цієї категорії працівників, у визначенні шляхів їх досягнення і створенні механізму управління, що забезпечує комплексне планування, організацію і стимулювання системи роботи з кадрами в митних органах.

Діагностика кінцевої мети трудової діяльності працівників митних органів полягає у професійно-кваліфікаційному і психологічному обстеженні працівників митних органів, моніторингу чинників їх трудової діяльності, змісту індивідуального й колективного розвитку, визначенні умов більш ефективного застосування праці й у виявленні причин, що його ускладнюють.

У підрозділі 1.2. «Види працівників митних органів» доведено, що за сферою діяльності працівників митних органів поділяють на а) посадових осіб митної служби України; б) службових осіб митних органів, які обіймають посади, що передбачають присвоєння спеціальних звань, але на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» (це науково-педагогічні працівники, керівники та спеціалісти митних закладів освіти); в) технічний та обслуговуючий персонал митних органів.

Зважаючи на те, що посадові особи митної служби України – це державні службовці зі спеціальним статусом, з метою усунення неоднозначного тлумачення статусу цієї категорії працівників ст. 407 МК України пропонується викласти в такій редакції: «Посадовими особами митної служби України є працівники митних органів та організацій, яким присвоєно спеціальне звання, на яких законами України покладено виконання функцій держави у галузі митної справи і які у зв’язку із цим наділені владними повноваженнями й несуть підвищену відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов'язків». Внесення цих змін дозволить досягти належного рівня управління процесами організації і правового регулювання діяльності особового складу органів митної служби, встановити юридичні гарантії правового й соціального захисту працівників, які відповідають державним функціям виконуваним митною службою України. Реалізація пропонованих змін з огляду на те, що йдеться виключно про більш чітке викладення змісту норм, які окреслюють статус посадовців митної служби, не потягне за собою додаткових бюджетних витрат.

Наводяться головні ознаки державного службовця митних органів: (а) це фізична особа, громадянин України, який досяг 18-літнього віку, здатний за своїми діловими й моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я виконувати завдання покладені на митну службу України; (б) він виконує свою діяльність від імені держави й за її дорученням, а держава здійснює контроль за його діяльністю, а у випадках, передбачених законодавством, застосовує до нього засоби примусу; (в) приймає присягу державного службовця на вірність народу України; (г) цьому службовцеві присвоюється спеціальне звання; (д) на нього покладається безпосереднє здійснення митної справи або він забезпечує таку діяльність; (е) дії такого службовця, як правило, тягнуть за собою певні юридичні наслідки (він приймає управлінські рішення, накладає адміністративні стягнення тощо), які можуть установлювати, змінювати або припиняти різноманітні правовідносини; (є) його діяльність має невиробничий характер; (ж) він одержує заробітну плату за рахунок коштів Державного бюджету.

Розділ 2. «Правове регулювання трудових відносин працівників митних органів: історичний і зарубіжний досвід» охоплює 2 підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Становлення й розвиток правового регулювання трудових відносин працівників митних органів в Україні» виділені відповідні етапи правового впорядкування трудових відносин працівників митних органів: 1-й (до 1917 р.) – зародження правової регламентації трудових відносин працівників митних органів; 2-й (1917 – 1991 рр.) – правове регламентування трудових відносин працівників митних органів у радянську добу, який об’єднує 2 періоди: (а) 1917 – 1922 рр. – спроба відмовитися від митно-тарифних методів у зовнішній торгівлі, і (б) 1922 – 1991 рр. – правове регулювання трудових відносин працівників митних органів в умовах командно-адміністративної системи; 3-й (1991 р. – до сьогодення) – правове впорядкування трудових відносин працівників митних органів у роки незалежності України, який об’єднує теж 2 періоди: (а) 1991 – 2004 рр. – становлення правового регулювання трудових відносин працівників митних органів у роки незалежності України, і (б) 2004 р. – до сьогодення, що охоплює подальший розвиток правової регламентації трудових відносин працівників митних органів у роки незалежності України.

У підрозділі 2.2. «Правове регулювання трудових відносин працівників митних органів у зарубіжних країнах» розглядується порядок проходження служби посадовими особами митних органів у зарубіжних країнах. Наголошується, що засади їх правового положення визначаються переважно спеціальним законом, а в частині, що ним не врегульована, – трудовим законодавством і законодавством про державну службу.

Служба в митних органах є особливим видом державної служби громадян країни, які здійснюють професійну діяльність по реалізації задач, прав і обов'язків митних органів. Посадовими особами митних органів є працівники, які обіймають посади в митних органах, мають персональні (спеціальні) звання і забезпечують від імені держави виконання митних органами своїх функцій. На службу до митних органів у зарубіжних країнах приймаються 18-літні громадяни, здатні за своїми особистими, моральними, професійно-діловими якостями, станом здоров'я, фізичним розвитком і рівнем освіти виконувати покладені на них обов'язки. Перелік персональних (спеціальних) звань і посад посадовців митних органів установлюється спеціальним законом.

Правообмеження посадових осіб митних органів розглядаються як закріплені в законі заборони на вчинення несумісних з їх статутом дій або станів. Вони поділяються на заборони (а) займатися підприємницькою діяльністю; (б) займатися іншою оплачуваною діяльністю; (в) використовувати в неслужбових цілях державне майно або службову інформацію; (г) отримувати від юридичних або фізичних осіб подарунки за виконання чи невиконання службових обов’язків.

Посадова особа митного органу має право: а) ознайомлюватися з актами, що встановлюють її права й обов'язки за займаною посадою; б) отримувати відомості й документи для виконання службових обов'язків; в) приймати в межах своєї компетенції відповідні рішення; г) просуватися по митній службі; д) на перепідготовку за рахунок коштів, виділених на утримання митних органів; е) на пільгове пенсійне забезпечення; є) застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби, а також вогнепальну зброю у випадках і порядку, передбачених законами, та ін. Митний службовець зобов'язаний: (а) забезпечувати в межах своєї компетенції виконання вимог Конституції, законів та інших правових актів у сфері митної справи; (б) забезпечувати в межах своєї компетенції дотримання законних інтересів і прав громадян; (в) виконувати законні накази й розпорядження керівників митного органу, що видаються в межах їх компетенції; (г) дотримуватися вимог службової дисципліни й порядку роботи зі службовою інформацією; (д) у встановлених законом випадках здійснювати дізнання та ін.

Служба в митному органі припиняється у випадку звільнення або гибелі (смерті) посадової особи. Підстави припинення служби у вичерпній формі мають бути перелічені в законі, а саме: а) власне бажання посадовця, б) закінчення строку контракту, в) переведення його до іншого роботодавця, г) ліквідація митного органу, д) скорочення штатної чисельності останнього, е) невідповідність займаній посаді, є) порушення трудової дисципліни, ж) припинення громадянства країни та ін.

Розділ 3. «Сучасний стан правового регулювання трудових відносин працівників митних органів» складається із 3-х підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Порядок та умови прийняття на службу до митних органів» указується, що на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій приймаються громадяни України, які досягли 18-літнього віку і здатні за своїми діловими й моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я виконувати завдання, покладені на митну службу України. Під діловими якостями таких працівників треба розуміти їх професійну підготовку, знання й уміння, що дозволяють належним чином виконувати покладені на них трудові функції. Це професіоналізм і компетентність у сфері митної справи, дисциплінованість, наявність практичного досвіду роботи, самостійність, пунктуальність, працьовитість, цілеспрямованість, широта кругозору, ретельність, комунікабельність та ін.

Моральні якості, що пред’являються до працівників митних органів, зумовлені: а) належністю до особливої професійно-статусної групи, б) причетністю до прийняття державних рішень, в) наявністю владно-розпорядчих повноважень, г) поєднанням формально-процедурної регламентації дій з можливістю прийняття вольових суб’єктивних рішень. Ці якості охоплюють принциповість, доброзичливість, чесність, уважність, рішучість, вимогливість, ввічливість, сумлінність, відвертість, здатність сприймати критику, відданість, порядність тощо.

З метою створення умов для поліпшення кадрового складу митних органів рекомендується законодавчо закріпити норму, за якою не можуть бути прийняті на службу в митні органи особи, які: а) мають судимість за вчинення умисного злочину; б) раніше звільнені з митних органів за незаконні дії, що дискредитують митну службу України; в) визнані в установленому законом порядку недієздатними або обмежено дієздатними; г) протягом року, що передував їх зверненню до митного органу з приводу працевлаштування, притягалися до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних діянь; д) позбавлені права обіймати посади в митних органах.

Наводяться аргументи на користь того, що посадова особа митної служби України повинна бути позбавлена права:

– займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім наукової, викладацької, творчої, медичної практики, інструкторської й суддівської практики зі спорту;

– здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо чи через посередників або підставних осіб;

– входити безпосередньо чи через посередників або підставних осіб до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді і представляють інтереси останніх у раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства);

– бути повіреним або представником третіх осіб у митних справах;

– використовувати в неслужбових цілях засоби матеріально-технічного або інформаційного забезпечення, фінансові кошти, інше державне майно, а також службову інформацію;

– безпосередньо або через інших осіб отримувати від фізичних або юридичних осіб дарунки, пожертви, винагороди, послуги, кошти на оплату відпочинку, розваг, транспортних витрат та інші винагороди, пов'язані з виконанням нею посадових обов'язків;

– служити в одному митному органі (підрозділі) з особами, які є близькими їй родичами чи свояками, якщо за службовим становищем один із них підлеглий або підконтрольний іншому;

– обіймати посаду, перебування на якій передбачає прийняття рішень з питань діяльності підприємств – митного брокера, митного перевізника, власника митного ліцензійного складу і складу тимчасового зберігання, а також мати службові зносини з такими підприємствами, якщо у їх штаті перебувають близькі родичі зазначеної посадової особи;

– виїжджати у службові відрядження за межі України за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб, за винятком тих, що здійснюються відповідно до міжнародних договорів України або на взаємній основі за домовленістю органів державної влади України з державними органами іноземних держав чи міжнародними організаціями;

– бути членом політичних партій, брати участь у діяльності інших громадських об'єднань, що мають політичні цілі;

– використовувати своє посадове положення в інтересах партій, громадських об'єднань;

– отримувати гонорари за публікації й виступи, пов'язані з виконанням посадових обов'язків;

– приймати без дозволу Президента України нагороди, почесні і спеціальні звання іноземних держав, міжнародних та іноземних організацій.

Відповідну норму пропонується закріпити в Митному кодексі України.

У підрозділі 3.2. «Переведення по службі» доводиться, що нормативні приписи Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 лютого 1993 р., №97, присвячені переведенню по службі, не відповідають вимогам, що пред’являються до працівників митних органів в сучасних умовах, а подекуди суперечать навіть Конституції й законам України. У цій ситуації в чинному законодавстві з питань проходження служби в митних органах слід закріпити норми такого змісту:

1) переведення по службі:

– на вищестоящу посаду в порядку просування по службі відбувається, як правило, з числа осіб, які знаходяться в кадровому резерві, з урахуванням їх ділових і моральних якостей, рівня освіти і стану здоров'я;

– на рівнозначну посаду за необхідності заміщення іншої посади в разі службової потреби або для доцільнішого використання службової особи з урахуванням її ділових і моральних якостей, рівня освіти і стану здоров'я;

– на нижчестоящу посаду за особистим проханням посадовця або у зв’язку зі службовою невідповідністю;

2) здійснюване за необхідністю переведення по службі повинно бути мотивованим і зумовленим інтересами служби;

3) у разі переведення на службу в іншу місцевість за посадовою особою і членами її сім’ї, які проживають з нею, на час служби в іншій місцевості, бронюється у встановленому порядку житлове приміщення за місцем їх постійного проживання. На новому місці служби вказаним особам надається службове житлове приміщення або виплачується щомісячна грошова компенсація витрат за найм житлового приміщення в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

У підрозділі 3.3. «Припинення служби в митних органах» обґрунтовується, що працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій звільняються зі служби з підстав, передбачених КЗпП України, ст. 30 Закону України «Про державну службу», ст. 28 Дисциплінарного статуту митної служби України. При цьому підстави, передбачені Законом України «Про державну службу» й Дисциплінарним статутом митної служби України, можуть бути застосовані виключно до посадових осіб митних органів. Ураховуючи те, що чітке формулювання таких підстав створює необхідні умови для належної реалізації конституційного права на працю й має важливе значення для правозастосовної практики, здобувач вважає за необхідне в Митному кодексі України передбачити окрему норму, в якій вичерпним чином були б сформульовані підстави припинення служби в митних органах.