АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ ОБМЕЖЕНЬ ПРАВ ГРОМАДЯН НА ЕКОЛОГІЧНУ ІНФОРМАЦІЮ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасні тенденції розвитку українського інформаційного суспільства обумовлюють об'єктивну необхідність запозичення Європейського позитивного досвіду управління. Звичайно ж чільне місце займають загальновизнані світові демократичні принципи державного управління, серед яких головними є прозорість, гласність, участь громадськості у вирішенні питань загальносуспільного та місцевого значення.

Розвиток науки адміністративного права призводить до того, що національне адміністративне законодавство рецепіює все більш ефективні та досконалі принципи управління, що характерні для розвинених демократичних країн. Позитивними зрушеннями на сьогодні є застосування в Україні таких принципів державного управління, які пов’язані із забезпеченням відкритості та гласності діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування тощо. Створення цілої системи доступу до інформаційних ресурсів в цілому сприяє не лише здійсненню конституційних прав громадян на інформацію загалом, а й на екологічну інформацію зокрема. Більше того державою забезпечується участь в обговоренні та прийнятті певної категорії управлінських рішень.

Особливої актуальності дане дослідження набуває у зв’язку з проблемами, що пов’язані із можливістю здійснення права громадян на екологічну інформацію повною мірою, оскільки чинне законодавство України містить цілу низку адміністративно-правових обмежень. Держава хоча і гарантує доступність громадян до екологічної інформації, але в той же час на законодавчому рівні встановлює складний порядок здіснення цих прав і створює безліч прямих та завуальованих перешкод на шляху участі громадян у таких правовідносинах.

Одним із основоположних завдань державного управління є мистецтво балансування методами заохочення та примусу, обов'язковим елементом яких повинна бути система важелів як противаг, що спрямовані на вдосконалення правового регулювання адміністративних правовідносин. І саме встановлені законом заборони та обмеження сприяють цьому повною мірою, адже саме вони забезпечують можливість здійснення конституційних прав та свобод людини і громадянина мінімізуючи ризик порушення прав і свобод інших осіб, унеможливлюють або, принаймні, ускладнюють зловживання своїми правами. Проте однією з найбільш актуальних проблем все ж залишається питання про доцільність та можливість обмеження основних конституційних прав людини і громадянина, зокрема, права на екологічну інформацію. Наявність проблем у сфері адміністративно-правового обмеження права громадян на екологічну інформацію обумовлює необхідність дослідження цього питання, а також потребує досконального вивчення адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію та механізм їх застосування.

Актуальність дослідження проблеми адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію обумовлена також необхідністю підвищення рівня правової культури населення, формуванням позицій пріоритетності забезпечення прав та свобод людини і громадянина нормами адміністративного права.

Загальнотеоретичні проблеми правових обмежень знайшли відображення в наукових працях теоретиків права, представників науки конституційного права C.С. Алексєєва, В.В. Копєйчикова, А.В. Малько, М.І. Матузова, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабиновича, А.В. Сурілова та інших.

Дослідженню різних аспектів адміністративно-правових обмежень прав громадян в цілому у різні часи були присвячені роботи українських вчених-адміністративістів – В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Є.Б. Кубка, Є.В. Курінного, В.І. Курила, О.В. Негодченка, Н.Р. Нижник, В.М. Марчука, Н.М. Мироненко, В.Ф. Опришка, І.М. Пахомова, П.М. Селіванова, В.М. Селіванова, В.Ф. Сіренка, В.В. Цвєткова, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи та відомих російських вчених – Д.Н. Бахраха, К.С. Бельського, Ю.М. Козлова, Б.М. Лазарєва, Л.Л. Попова, М.І. Студенікіної та інших.

Проблемам правового забезпечення прав та свобод громадян, в тому числі екологічних, приділено значну увагу в наукових працях В.І. Андрейцева, М.І. Єрофеєва, С.М. Кравченко, М.В. Краснової, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, Б.Г. Розовського, Ю.С. Шемшученка, а також російських вчених М.М. Бринчука, С.О. Боголюбова, О.Л. Дубовика, І.А. Іконицької, Б.В. Єрофеєва, О.С. Колбасова, В.В. Петрова.

Незважаючи на те, що праці зазначених авторів мають безсумнівно теоретичне і практичне значення, у доктрині адміністративного права вони розглядали або саму сутність категорії обмеження права з позиції адміністративного права, або досліджували окремі аспекти державного регулювання правовідносин, що виникають з приводу інформації як об'єкта цих правовідносин, але, на жаль, цілісної наукової концепції правового регулювання адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію сформовано не було.

Наведені міркування і визначили комплексний характер цього дисертаційного дослідження та основні напрями його проведення.

Нормативною основою дисертаційної роботи є Конституція України, законодавчі акти, нормативно-правові акти міністерств та інших органів виконавчої влади, які регулюють відносини у сфері адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію.

      Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного аграрного університету та у контексті проведення в нашій державі адміністративно-правової реформи. Тема дисертації безпосередньо пов'язана з адміністративно-правовими аспектами НДР «Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції» ( номер державної реєстрації 0106U004241).