Аналітичні процедури в аудиті: методологія та організація

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання дослідження, його об’єкт, предмет та методи, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, зв'язок роботи з науковими програмами, наведено інформацію про апробацію та публікації результатів

У першому розділі – «Методологічні основи сутності аналітичних процедур в аудиті» – досліджено світові тенденції розвитку аналітичних процедур аудиту та узагальнено генезис наукової думки з аналітичного процедурного забезпечення аудиту в контексті вдосконалення методології аудиту та з метою забезпечення більшої обґрунтованості аудиторського судження на підставі розширення доказовості, як результату застосування аналітичних процедур. Проведене дослідження показало, що як в зарубіжний, так і в вітчизняних працях науковців, аналітичні процедури розглядаються тільки по відношенню до окремих елементів аудиту (процес оцінки ризику, визначення суттєвості тощо). Комплексні дослідження їх використання на протязі всього процесу аудиту майже відсутні, а їх результати мають досить узагальнений характер.

За результатами дослідження роботи аудиторських фірм ряду регіонів України, встановлено, що рівень використання аналітичних процедур в практиці має певну тенденцію до зростання. Це викликано розвитком ринкових відносин та підвищенням вимог до обґрунтованості і доказовості професійного судження в аудиторських висновках, щодо достовірності не тільки фінансової звітності підприємства, але й його інвестиційної привабливості та безперервності діяльності що досягається через диверсифікацією процедур аудиту та включенням до їх складу аналітичних процедур з аналізу господарської діяльності суб’єктів господарювання.

Узагальнення підходів вітчизняних і зарубіжних учених щодо аналітичних процедур аудиту, науково-дослідна і практична робота дисертанта дали можливість обґрунтувати дефініцію «аналітичні процедури аудиту». Аналітичні процедури слід розглядати на всіх етапах аудиту, як деталізовану диверсифікацію загальних процедур аудиту, що включають аналіз співвідношень і тенденцій між різними даними суб’єкта господарювання та у виявленню зв’язків між показниками такого суб’єкта і визначення подальших напрямків його розвитку. Це дозволяє забезпечити більш високий рівень доказовості професійного судження щодо достовірності фінансової звітності підприємства, його інвестиційної привабливості та безперервності діяльності, розширює сферу застосування аудиту та підвищує якість його результатів.

Сучасні умови розвитку аудиту вимагають використання комплексного підходу до розгляду процесу аудиту як сукупності взаємозв’язаних елементів (етапи аудиту, напрями робіт, процедури аудиту). При цьому початковою ланкою дослідження слід вважати аналітичні процедури. Аудитор не повинен виходити з того, що діяльність замовника аудиту, а отже і показники, що її характеризують, не можуть бути схильні до суттєвих змін, проте всі такі зміни повинні мати логічні і достатні пояснення. Важливо визначити, що є основою відхилень: обґрунтовані економічні процеси чи облікові помилки і викривлення. Застосування в аудиті аналітичних процедур покликане забезпечити виявлення областей потенційного ризику, що вимагають підвищеної уваги аудитора.

Класифікація аналітичних процедур аудиту є одним із ключових моментів теорії та практики аудиту на всіх етапах аудиторського процесу. Існуючі класифікації аналітичних процедур акцентують увагу на сутності процедур, але у відриві від поетапної аудиторської перевірки і відображають тільки окремі класифікаційні ознаки. У результаті не забезпечується комплексний розгляд питань

Дослідження свідчить, що  аудиторськими фірмами приділяється не достатньо уваги збору попередньої інформації про діяльність суб’єкта господарювання. Суб’єкти аудиту отримують замовлення, не аналізуючи при цьому ні ділову репутацію менеджменту або власників, ні характер бізнесу, ні загальний фінансовий стан замовника аудиту. У результаті це призводить до зниження якості аудиторських перевірок та підвищення аудиторського ризику, оскільки відсутність вказаних даних не дозволяє суб’єкту аудиту оцінити достатню наявність власних трудових ресурсів, належного практичного досвіду роботи з підприємствами певних галузей. Цє є результатом відсутності конкретних обґрунтованих практичних рекомендацій з цих питань