АРХИТЕКТУРНО-ХУДОЖЕСТВЕННЫЕ ПРИНЦИПЫ ФОРМИРОВАНИЯ СВЕТОЦВЕТОВОЙ СРЕДЫ СОВРЕМЕННОГО ГОРОДА

Краткое содержание

У введенні обґрунтовується актуальність вибраної теми, визначається об'єкт, предмет, завдання й методи дослідження, розкривається наукова новизна, теоретична й практична значимість дослідження, сформульовані основні положення, які виносяться автором на захист.

У першому розділі “Сучасний стан науки і практики по формуванню світло-кольорового середовища сучасного міста” проведено аналіз досліджень по даній проблематиці, що дозволив виявити основні аспекти дослідження з формування світло-кольорового середовища міста з використанням природного й штучного світла.

Порівняльний аналіз, проведений по спеціальній літературі та інших джерелах, дозволив уточнити блок понять і термінів, необхідних для визначення сутності досліджуваних явищ, об'єктів і закономірностей їхнього формування. З огляду на те, що дисертаційна робота виконана на стику архітектури, містобудування, ландшафтної архітектури та світлотехнічного дизайну, які мають близький термінологічний апарат, але не завжди співвідносні поняття та терміни, базові визначення в процесі дослідження були конкретизовані й уточнені. Це дозволило створити чіткий понятійний апарат по даній проблематиці. У роботі уточнюються основні вихідні теоретичні положення. Так, міське середовище в даному дослідженні розглядається як просторове середовище із системою різних по функціональному призначенню відкритих просторів із пристроями й установками штучного освітлення.

Визначено, що процес еволюційного формування міського середовища із системою відкритих міських просторів і установок штучного освітлення був досить складним і залежав, насамперед, від особливостей соціального розвитку й технічних можливостей людини в суспільстві в цілому.

У роботі вводиться поняття "світло-кольорове середовище"(СКС) сучасного   міста як особливий об'єкт архітектурного проектування, формуючими компонентами якого є антропогенні та природні елементи міського середовища із пристроями й установками штучного освітлення. Визначено, що світло-кольорове середовище (СКС) є ієрархічною системою з інтегрованою взаємодією відкритих і закритих архітектурних просторів із джерелами й установками штучного освітлення, що забезпечують цілий ряд функцій для життєдіяльності людини в міському середовищі. Світло-кольорове середовище  є просторовим утворенням з певним предметним наповненням, призначеним для основних процесів життєдіяльності людини - праця, побут, відпочинок.

Встановлено, що процес формування світло-кольорового середовища  здійснювався поетапно. Визначено, що спочатку штучне світло використовувалося для прийомів утилітарного освітлення. Прийоми художнього освітлення архітектурних об'єктів поступово вдосконалювалися та розвивалися.

В XX столітті архітектори переходять до творчості, у якій штучне світло стає важливою категорією архітектури, дозволяє по новому вирішувати задачі композиції будівель і споруд, пластики і організації міського простору в цілому. Реалізація концептуальних архітектурних ідей супроводжується творчою розробкою й впровадженням нових прийомів і засобів освітлення. На зміну раніше пануючому прийому одноколірного заливаючого світла надходять комбінації різних прийомів освітлення, що дозволяють більш ефектно виявити архітектурну форму, акцентувати увагу на головних елементах композиції і пластично виразних деталях, досягти художньої образності навіть на сучасних геометризованих будівлях із застосуванням світло-кольорових ефектів. У світлову архітектуру все активніше включається колір, як засіб формування естетично виразного  архітектурного середовища.

З'явилися нові більш досконалі технології й енергоресурси. До кінця XX сторіччя був накопичений значний позитивний досвід у техніці керування міським освітленням, використання засобів автоматики й телемеханіки, що ілюструє європейський досвід формування світло-кольорового середовища. З'явилася також необхідність у теоретичному осмисленні й аналізі різних питань формування  світло-кольорового середовища сучасного міста, але особливо її архітектурно-художнього аспекту.

У другому розділі " Світло-кольорове середовище сучасного міста як об'єкт архітектурного проектування" досліджується просторова структура світло-кольорового середовища сучасного міста.

Протягом декількох десятиліть у Х1Х ст. світлове середовище створювалося для основної психофізіологічної потреби людини - бачити навколишню дійсність і виконувало утилітарну функцію. Але в процесі впровадження в практику нових світлотехнічних технологій стало ясно, що світло виконує цілий ряд функцій у сприйнятті людиною навколишнього середовища (психофізіологічну, естетичну,  соціальну, комунікаційну).

Тому при проектуванні світло-кольорового середовища необхідно застосування комплексного підходу. Комплексний підхід дозволяє розглядати питання формування світло-кольорового середовища  у безперервній єдності з усіма компонентами, що становлять єдине ціле. З огляду на викладену всеосяжну природу світла повноцінне формування й дослідження світло-кольорового середовища  необхідно проводити з урахуванням даних, отриманих не тільки світлотехніками, але й архітекторами, художниками, дизайнерами, психологами, ергономістами та іншими фахівцями. При комплексному проектуванні світло-кольорового середовища  як середовищного об'єкта необхідна певна взаємодія професій при пріоритетній ролі архітектора.

Визначено, що в цілому штучне освітлення міського середовища являє собою складну ієрархічну систему. Як відомо, система є безліч зв'язаних між собою компонентів тієї або іншої природи, що характеризується єдністю, яка виражається в інтегральних властивостях і функціях безлічі. Основою аналізу будь-якої системи є виявлення структури, функцій і субстанції елементів.

Розглядаючи світло-кольорове середовище сучасного міста як систему, що володіє цілісністю, ієрархічністю, органічними взаємозв'язками  складових елементів, необхідно враховувати його сформовану планувальну структуру. Дослідження показують, що архітектурно-художня виразність і значимість світло-кольорового середовища міста неоднакова й може бути виражена композиційним потенціалом, величина якого обумовлена місцем розташування освітлюваної території відносно: кваліметричних зон, що характеризують ступінь віддалення від центра міста; основних архітектурно-планувальних осей; найбільш важливих в історичному, естетичному, культурному значенні елементів (природного й антропогенного ландшафту).

Містобудівна теорія й практика підтверджує, що значимість території підвищується в міру наближення до центра міста. Це знаходить відображення і в архітектурно-просторовій побудові світло-кольорового середовища. Одним з основних і найважливіших структуроутворюючих елементів світло-кольорового середовища міста є центр міста, що спричиняє рішення багатьох архітектурно-художніх завдань. У великих і найбільших містах зона центру здобуває зіркоподібну форму, витягаючись уздовж основних магістральних вулиць, що формують головні архітектурно-планувальні осі.

Поряд із центром міста інфраструктура транспортно-пішохідних комунікацій також є засобом формування світло-кольорового середовища міста. У великих і найбільших містах транспортно-пішохідна інфраструктура міста являє собою складний комунікаційний каркас міста. В нього входять: магістралі загальноміського та районного значення, пішохідні вулиці, житлові вулиці, транспортні розподільні площі, площі транспортних комунікацій - автовокзалів, залізничних вокзалів, тунелі, мости, пішохідні переходи (підземні, надземні).

Транспортно-пішохідна інфраструктура являє собою світлопланувальний "каркас" сучасного міста. Світлопланувальний "каркас" має свої ієрархічні рівні, обумовлені містобудівними аспектами функціонування міста. Як у підсистему в нього варто включити житлові території (квартал, мікрорайон, житловий район) і промислові території (промисловий район, локальні підприємства). Нарівні з центром міста та транспортно-пішохідною інфраструктурою міста велике значення у формуванні світло-кольорового середовища  міста належить ландшафтно-рекреаційним територіям, які включають досить різноманітну номенклатуру об'єктів: міські парки, малі сади біля житлових, суспільних, і промислових будівель, сквери, бульвари, набережні. Формування світло-кольорового середовища  на їхніх територіях здійснюється за рахунок використання засобів ландшафтного дизайну, у які органічно включаються освітлювальні пристрої рослинних угруповань, елементів геопластики, водних пристроїв, декоративної скульптури, малих архітектурних форм, декоративного покриття.

Формування світло-кольорового середовища міста доцільно здійснювати з урахуванням характеру сформованої архітектурно-планувальної композиції міста, що обумовлена особливостями взаємозв'язку трьох компонентів: транспортно-пішохідної інфраструктури міста з підсистемою житлових і промислових територій (Трпі), що формує світлопланувальний "каркас" міста; міського центра (Мц) та об'єктів ландшафтно-рекреаційної інфраструктури міста (Олрі), що формують світлопланувальну "тканину" міста.

Але основним засобом виявлення й формування світло-кольорового середовища міста є світлопланувальний "каркас" міста. Саме він чітко виявляє головні й другорядні осі - магістральні вулиці з композиційними світловими вузлами, роль яких виконують міські площі. Система загальноміських магістралей чітко виявляє центр міста з унікальними архітектурними ансамблями, рекламою, системою візуальної комунікації. Загальноміські й районні магістралі поєднують і виявляють ієрархію ландшафтно-рекреаційних територій міста - скверів, бульварів, набережних, малих садів біля житлових і суспільних будівель. 

Характер взаємозв'язку цих компонентів є визначальним у композиційному формуванні світло-кольорового середовища міста.

Світлопланувальний "каркас" і світлопланувальна "тканина" міста формують різні по функціональному призначенню й фізичним характеристикам світлопростори.

Світлопростір - це освітлювана міська територія з чіткими межами. Складовими світлопростору є різні площини основи (освітлена поверхня землі на різних позначках рельєфу, у тому числі водні поверхні) і об’єми (архітектурні - будівлі, споруди; ландшафтні - дерева, чагарники).

Залежно від фізичних характеристик і особливостей сприйняття світлопростори підрозділяються на наступні типи:

-        кадрові світло-кольорові картини (фронтальні, глибинні);

-        світлові силуети;

- світлопанорами.

Основними параметрами світлопросторів є світлонасиченість і домінуюча кольоровість

Кадрові світло-кольорові картини - незначні по розмірах світлопростори, що сприймаються  із близьких відстаней при русі.

Світло-кольоровий силует являє собою площинне, контурне світлове вираження й сприйняття міських урбанізованих і природних складових, видимих з певних точок сприйняття. Світлопанорама значна за масштабом композиція, що  сприймається з віддалених точок огляду, володіюча високим емоційним впливом зі створенням світло-кольорових ефектів. Світло-кольорове середовище міста з безликою панорамою і силуетом є недостатньо інформативне та одноманітне.

Цілісність і гармонійність сприйняття світло-кольорових картин залежить від траєкторії точок огляду. Найбільш активними зонами для створення точок огляду є композиційно-видовий вплив стародавніх споруд і комплексів, їхня роль у світло-кольорових силуетах, панорамах. Необхідне виявлення основних видових точок, з яких оглядаються ці споруди. Зони їхньої видимості можуть мати різні фізичні характеристики, що впливають на якісні й кількісні характеристики формування світло-кольорового середовища сучасного міста. Найцінніші силуети та панорами розкриваються з відстані до 1 км.

У третьому розділі "Методичні аспекти по формуванню світло-кольорового середовища сучасного міста" визначені основні архітектурно-композиційні завдання формування світло-кольорового середовища сучасного міста. Встановлено, що формування світло-кольорового середовища будь-якого сучасного міста варто розглядати на  макро-  і мікрорівні.

Під макросередовищем розуміється система всіх світлових матеріальних елементів міста, по суті, говорячи, це все світлове середовище міста з особливостями взаємозв'язку антропогенного й природного ландшафтів. Це рівень розгляду всіх складових елементів, що дозволяє виявити природні, архітектурні й історичні особливості будь-якого міста. На цьому рівні проектування створюється індивідуальний, неповторний образ кожного міста з виявленням його національного колориту.

Задачі формування світло-кольорового середовища на макрорівні повинні бути наступними:

- створення індивідуального високомистецького обличчя міста;

- виявлення його архітектурно-пластичної структури;

- визначення номенклатури архітектурно-історичних ансамблів

  з різними прийомами освітлення;

- упорядковане розміщення реклами;

- формування системи орієнтації в міському просторі;

- виявлення основних типів обрію, наявність у системі оглядових

  площадок;

- виявлення своєрідності природного й антропогенного ландшафтів.

На мікрорівні вирішуються завдання формування світло-кольорового середовища окремого міського об'єкта: вулиці, площі, скверу, будівлі, споруди, пам'ятника та інш.

На цьому рівні вирішуються наступні основні задачі:

- досягнення художньо-декоративних ефектів;

- забезпечення стильової єдності з архітектурним середовищем міста;

- створення всіляких ілюзій (збільшення висоти, архітектурного

  об’єму та інш.);

- формування динамічного підсвічування;

- експонування найбільш привабливих архітектурних деталей;

- підвищення естетичних характеристик об'єкта у вечірній і нічний час, створення нового індивідуального характеру сприйняття об'єкта;

- акцентування уваги на найбільш значимих деталях об'єкта;

- поліпшення безпеки об'єкта і його оточення;

- формування безпеки транспортно-пішохідних комунікацій і інш.

Функціонування світло-кольорового середовища на макро- і мікрорівні забезпечується приладами і пристроями штучного освітлення, які повинні відповідати сучасним естетичним вимогам у різний час доби (удень і ввечері), оскільки вони є активними елементами формування просторового середовища міста. У роботі наведена типологія освітлювальних установок.

Умовне проектування світло-кольорового середовища як на макрорівні, так і на мікрорівні включає три етапи. Наведено характеристику виявлення етапів проектування.

На підставі проведеного дослідження розроблено основні принципи формування світло-кольорового середовища сучасного міста .

Принцип зорової комфортності  є одним з основних при формуванні світло-кольорового середовища сучасного міста. Він вимагає забезпечення цілого ряду нормативних параметрів при формуванні світлопланувального "каркасу" та світлопланувальної "тканини" сучасного міста.

Зоровий комфорт при формуванні світло-кольорового середовища створюється його оптимальними характеристиками для процесу видимості. Видимість забезпечує одержання інформації про навколишній простір. Видимість  характеризується якістю освітлення, тобто якістю світло-кольорового середовища. Якість світло-кольорового середовища залежить від розподілу в просторі та у часі яскравості й кольоровості. Зоровий комфорт у формуванні міського середовища повинен забезпечуватися основними світлопланувальними параметрами, насамперед кількістю світла на поверхні землі (у більшості випадків цей показник нормується).

Особливим зоровим комфортом повинен володіти світлопланувальний "каркас" міста. Необхідна відповідна диференціація вулиць за рівнем їхнього освітлення, який регламентується величиною яскравості (нт) і рівномірністю розподілу яскравості. Основне завдання світлопланувального "каркасу" - створення умов для кращої орієнтації в міському просторі та забезпечення безпечного руху транспорту і пішоходів за рахунок необхідної видимості та виключення зорового дискомфорту.

Принцип інформативності забезпечує максимальне виявлення ієрархії світло-кольорових просторів за рахунок необхідних кольоровості і яскравості об'єкта і фону, введення колірних контрастів, різноманітних світло-кольорових прийомів композиційної організації просторів із застосуванням масштабу, метру, ритму, співпідпорядкованості, пропорціональності та інш.

Світлопростори з метою досягнення кращої інформативності міського середовища повинні мати певні якісні, кількісні й композиційні характеристики. Необхідне створення кадрових світло-кольорових картин міста із чергуванням у певному ритмі та зміна кадрів, тобто модуляція видів. На великих міських територіях необхідне формування світлосилуетів та світлопанорам.

Інформативність світло-кольорового середовища повинна забезпечувати  візуальна комунікація та реклама.

Будь-яка система візуальної комунікації повинна, насамперед, забезпечити гарну орієнтацію в міському середовищі,  її функціональне призначення. Однак успіх дієвості візуальної комунікації залежить не тільки від її чисто комунікативних, функціональних властивостей, але й від образно-класичних якостей, емоційного впливу на людей. Не можна також не враховувати зрослі міграційні процеси, коли загальнозрозуміла для всіх мова символів полегшує орієнтацію в чужій країні та процес спілкування з партнерами.    

У містах з великою кількістю туристів особливо необхідне створення цілісної системи візуальної комунікації і реклами з виявленням основних світлопросторів.

В умовах ринкової економіки важко уявити сучасне місто без розвиненої світлової реклами, яка в нинішніх умовах стала могутнім засобом інформації населення про систему приватних підприємств, фірм, банків у сфері культурного, торгового, побутового обслуговування і своєрідним орієнтиром в міському середовищі.

 Принцип ієрархічної супідрядності  урбанізованих і природних складових  вимагає  виявлення прийомів формування світло-кольорового середовища з позицій просторових категорій. На великих міських територіях з використанням установок і пристроїв штучного освітлення повинна формуватися система різних по утилітарним і архітектурно-художнім характеристикам світлопросторів.

Комплекс цих урбанізованих і природних складових визначає об'ємно-просторову світло-кольорову структуру міського середовища, котра повинна мати ієрархічну супідрядність. У цих цілях необхідно створити систему світло-кольорового зонування (композиційну і функціональну) для створення композиційної єдності світлопланувального "каркасу" і світлопланувальної "тканини" міста із включенням у їхню об'ємно-просторову структуру різноманітних панорам, силуетів, видових кадрів зі світло-кольоровими композиціями. 

Принцип ієрархічної супідрядності урбанізованих і природних складових вимагає дотримання ієрархії архітектурних об'єктів і комплексів за критеріями архітектурно-художньої, історичної цінності, по функціональному призначенню (політичні, культурні, торгівельні, рекреаційні будівлі та комплекси), по характеру інтегрованого взаємозв'язку із природним ландшафтом (значним, незначним) і по  композиційним особливостям розміщення з виявленням архітектурно-містобудівних домінант.

Принцип емоційного впливу здійснюється за рахунок оптимальних характеристик якості, інформативності, комфортності світло-кольорового середовища та проявляється через естетичний вигляд світлового простору або спеціально запрограмований його емоційний вплив. Естетичний вигляд світлового простору формується з використанням засобів світлотехнічного дизайну в органічному взаємозв'язку з його структурними елементами. Емоційний вплив залежить від якісних і кількісних характеристик структурних елементів світлового простору. Варто виділити три типи світлових композицій: архітектурні (де превалюють будівлі та споруди), ландшафтні (з перевагою природних елементів середовища - рослинність, рельєф, водні поверхні), архітектурно-ландшафтні з урбанізованими та природними складовими. Найбільшим емоційним впливом володіють архітектурно-ландшафтні світло-кольорові композиції. У всіх типах композицій світлотінь служить основним засобом об'ємно-просторового моделювання форм і простору. Залежно від розподілу світлотіні предмет (об'єкт) може виглядати більш плоским або об'ємним. Падаючі тіні служать одним з виразних засобів просторової характеристики об'єкта.

Психологічний, емоційний вплив всіх трьох типів композиції залежить від розташування та поєднання світла і тіні. Залежно від джерела штучного світла (його потужності, спрямованості світлового потоку, ступеня далекості від освітлюваних об'єктів) утворюються різні умови освітленості та різноманітні світло-кольорові ефекти, які й зумовлюють різний ступінь емоційного впливу на людину.

Поряд з виявленням світлотіні, насиченості світлом простору, велике значення має колір. В архітектурних світлових композиціях колір стає головним, а часто і єдиним носієм естетичного початку, головним засобом емоційного впливу на людину.

Колірний колорит композиції може мати різні діапазони - збудливий, заспокійливий та інші. При формуванні світлопростору повинні враховуватися колірні переваги даного регіону, особливості клімату. Одне з важливих якостей світло-кольорового середовища - повнота й розмаїтість колірних вражень.

Штучне освітлення з використанням прийомів створення світлотіні й гармонійності кольору повинне розглядатися як засіб підвищення художньої виразності й високого емоційного впливу на людину, без чого неможливе створення повноцінного міського середовища.

Принцип інженерно-технологічної доцільності  забезпечує проектування і включення прогнозованої групи освітлювальних установок архітектурно-художнього призначення в існуючі системи міського освітлення, у яких превалює утилітарне освітлення. Прийоми утилітарного освітлення повинні бути реконструйовані і реструктуровані, а також стати елементами загального архітектурно-художнього рішення міського середовища.

Міське середовище включає різноманітні об'єкти по призначенню, розмірам, архітектурним стилям, часу забудови, розташуванню. Це спричиняє різні вимоги до установок архітектурного освітлення.

Використання різноманітних прийомів освітлення дозволяє об'єднати в єдину стильову композицію цілий ряд будівель, що є архітектурними пам'ятниками. Дизайн освітлювальних установок повинен відповідати стильовим особливостям даного простору. Сполучення художніх і утилітарних функцій у процесі освітлення є однією з головних інженерно-технічних задач.

Всі типи освітлювальних установок, формуючих різні світло простори, повинні працювати у взаємодії один з одним з врахуванням нормативних яскравостей освітлюваних елементів даного міського середовища, які потрапляють у поле зору людини. Повинні витримуватися основні світлотехнічні параметри при формуванні різних типів світлопросторів: світловий потік; тілесний кут; одиниця сили світла; одиниця освітлення; середня освітленість; одиниця яскравості; показник засліпленості.

Світло-кольорове середовище міста доцільно формувати двома групами освітлювальних установок, за принципом розподілу світлових потоків в міському просторі: світлові установки освітлення території ( тобто умовно горизонтальної поверхні); світлові установки освітлення об'єктів ( тобто умовно вертикальних поверхонь).

 При освітленні вертикальних поверхонь слід застосовувати різноманітні прийоми архітектурно-художнього освітлення, особливо медіа-технології. Інформаційно-світлові медіа-технології вже активно впливають на архітектурне середовище і з часом цей вплив зростатиме.

 Принцип інженерно-технічної доцільності вимагає урахування економічного фактора, що враховує необхідність витрат певних ресурсів електроенергії на освітлення міста. Він повинен бути врахований у виборі тих або інших прийомів освітлення і засобів світлотехніки.

Принцип індивідуальності і безперервності вимагає створення гармонійного світло-кольорового середовища. Архітектурно-художнє освітлення повинне забезпечити індивідуальність і неповторність міського середовища за допомогою виявлення ієрархії архітектурних ансамблів і комплексів, а також природних компонентів (рослинність, рельєф, водні поверхні), дозволяючи розставити світлові акценти різної значимості, додатково підкреслити значення архітектурних, історичних, культурних, релігійних об'єктів міста.

Всі об'єкти міського середовища характеризуються різним часом забудови та стильовими особливостями. Використовуючи прийоми художнього освітлення в цих випадках необхідно об'єднати та забезпечити органічний візуальний взаємозв'язок різних по стильовим характеристикам урбанізованих і природних складових міського середовища.

Унікальні архітектурні об'єкти повинні мати динамічне освітлення, що дозволяє створити різноманітні світлові картини, панорами й силуети з урахуванням режиму роботи (звичайні дні, вихідні дні, свята).