БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА МОЧЕТОЧНИКА ЧЕЛОВЕКА (анатомо-экспериментальное исследование)

Краткое содержание

Матеріали і методи дослідження. Досліджено 320 сегментів сечоводів (СС), отриманих під час аутопсії в людей (40 чоловіків і 40 жінок), що померли від патології, яка не пов'язана із захворюванням органів сечостатевої системи (асфіксія, травми, гостра серцево-судинна недостатність). Вік померлих становив 21-74 роки (2 вікові групи: 1-го періоду зрілого віку – у чоловіків 22-35 років, у жінок – 21-35 років; літнього віку – у чоловіків 61-74 роки і 56-74 роки в жінок). Забір матеріалу проводився в бюро судово-медичної експертизи УОЗ Донецької обласної Державної адміністрації не пізніше 12 годин з моменту настання смерті. Експерименти проводили в день узяття сечоводів, не пізніше 2 годин після аутопсії. У дослідження були включені по одному сегменту правого і лівого сечовода, черевного та тазового відділів.

Комісія з біомедичної етики Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (протокол № 4 від 23.04.2008 р.), розглянувши матеріали дисертації, встановила, що дослідження виконані відповідно до основних положень GCP (1996), Конвенції ради Європи про права людини і біомедицину (від 04.04.1997 р.), Хельсінкської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964-2000) і наказу МОЗ України № 281 від 01.11.2000 р.

Для математичного планування оптимального обсягу вибірки керувалися рекомендаціями Ю.Є. Ляха (2006).

Морфометрія СС людини містила в собі вимірювання діаметра внутрішнього просвіту (D) і товщини стінки (H). Для цього використовували штангенциркуль (ДСТ 166-89) і мікрометр (ДСТ 6465-63) МК-63. Інструментальна похибка вимірювань не перевищувала 1%. Для вивчення біомеханічних властивостей СС застосовували методику впливу на його стінку внутрішнім тиском, тому що за технічним виконанням ця методика подібна до найбільш розповсюдженої ендоурологічної маніпуляції – БДС. Практично застосовували відомий пристрій і спосіб (О.К. Зенин, 2001), а також авторські удосконалення (Р.П. Федоришин, 2006). Методика включала такі основні моменти: дилатацію досліджуваного СС введеним у його просвіт балоном-дилататором до моменту виникнення розриву стінки; реєстрацію сигналів АЕ, що виходять з деформованої ділянки; реєстрацію показників тиску й обсягу введеної в порожнину СС рідини; дослідження характеру ушкодження стінки (вид розриву, його довжина, глибина). Визначали величини: відносної деформації (відн. од.) стінки сечовода Δ = (V – V_о)/V_о; модуля об'ємної пружності (кПа) (Р. Фейнман, 2004) E=3V(P-Ро)/(V-V_о); тангенціальної напруги (з рівняння для товстостінного циліндра (Р. Фейнман, 2004) σ=PV_о(V+V_w+V_о)/V_w (кПа), де: P – тиск усередині порожнини СС (кПа); V – обсяг нестискуваної рідини (м³), що ввійшла в порожнину СС; V_w  – об′єм тканини СС (м³) (Б.А. Пуриня, 1980);    V_о – початковий об′єм порожнини СС (м³), Р_о –початковий тиск усередині порожнини СС (кПа).

Статистична обробка включала обчислення основних елементів описової статистики. Характер розподілу випадкових величин оцінювався візуально на гістограмах, а також з використанням статистичних критеріїв. Якщо розподіл величин досліджуваних показників не відрізнявся від нормального закону, використовували параметричні статистичні методи. У тому разі, якщо розподіл величин відрізнявся від нормального закону, використовували непараметричні методи. Для оцінки ступеня адекватності регресійних моделей проводили аналіз залишків на відповідність до нормального закону. Використовували ліцензійні пакети прикладних статистичних програм – STATISTICA 5.11, Microsoft EXEL 6.0 і MedStat.

Результати дослідження та їх аналіз. Відповідно до 1-ої задачі дослідження була проведена морфометрія сечоводів (табл. 1 і 2).