Ціннісно-орієнтаційні чинники особистісного розвитку майбутніх психологів

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, міру її наукової розробленості, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи емпіричного дослідження, викладено теоретико-методологічні положення, сформульовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведено дані про апробацію й інтерпретацію результатів дослідження, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічне обґрунтування проблеми ціннісних орієнтацій як чинників особистісного розвитку майбутніх психологів” здійснено структурно-функціональний (категоріальний) аналіз складників ціннісно-орієнтаційної системи (цінності, вартості, ідеали, цілі, переконання, установки, норми, атитюди, смисли), котрі впливають на професійне, соціальне становлення і особистісний розвиток майбутніх психологів. Розкрито психологічну суть і зміст ціннісно-смислових утворень особистості, досліджено природу і динаміку розвитку особистісних вартостей, представлено багатосферну модель аксіосфери як предмета психологічного пізнання. Описано складний механізм співвідношення соціальних цінностей особистості, зовнішніх і внутрішніх чинників поведінки, які визначають виникнення, напрямок і способи здійснення конкретних форм діяльності.

Аналіз теоретико-методологічних підходів до вивчення аксіосфери особистості дозволив констатувати наступне: а) цінності – вагомий аспект мотивації, а ціннісні орієнтації – суб’єктивні концепції цінностей, або атитюдів, котрі займають одне з провідних положень в ієрархічній структурі регуляції діяльності особистості (К. О. Абульханова-Славська, Л. М. Архангельський, І. Д. Бех, Б. І. Додонов, З. С. Карпенко, О. М. Леонтьєв, Н. Ф. Наумова, Ж. Нюттен, Д. М. Узнадзе, І. Т. Фролов, Е. Фромм, В. О. Ядов); б) цінності виявляють свідоме ставлення людини до соціальної дійсності й у цій своїй якості визначають широку мотивацію її поведінки та впливають на всі сторони діяльності, в тому числі і професійної (Б. Г. Ананьєв, Т. Ш. Ангуладзе, І. Б. Блауберг, О. Г. Здравомислов, Б. Ф. Ломов, С. Д. Максименко, В. Отрут, М. Рокич, С. Л. Рубінштейн, Х. Хекхаузен, Н. Ф. Шевченко); в) цінності притаманні структурі людської конституції та мають біологічну і генетичну основи, однак їх розвиває тільки культура, а примножує лише цивілізація (В. Г. Алєксеєва, Л. О. Арутюнян, Л. І. Божович, С. С. Бубнова, Т. М. Буякас, Г. П. Вижлецов, О. Г. Здравомислов, І. Ф. Клименко, Т. Парсонс, О. О. Ручка).

Розмаїття підходів до вивчення цінностей породжує велику кількість критеріїв для їх класифікації і систематизації. Для соціально-психологічного дослідження типовими можна назвати: а) прагнення чітко розмежувати поняття “цінність”, “атитюд“, “потреба“, “ціль”, “норма”, “ціннісні орієнтації” і т.п., б) спроби класифікувати цінності на різних підставах (В. Білскі, Н. І. Лапін, І. М. Попова, М. Рокич, Ш. Шварц), в) виділення психологічної структури власне цінностей особистості (В. Г. Алєксеєва, Л. О. Арутюнян, І. К. Безменова, М. І. Бобнєва, Є. І. Головаха, З. С. Карпенко, К. К. Платонов). Традиційною класифікацією цінностей у вітчизняній психології є їх розподіл на: 1) загальнолюдські; 2) загальносоціальні; 3) соціально-групові; 4) особистісно-індивідуальні (В. Г. Алєксеєва, Е. М. Дубовська, А. Г. Здравомислов, І. Н. Істомін, О. О. Ручка, О. А. Тихомандрицька, Х. Хекхаузен, Є. І. Шубенкова). Інший вимір даної класифікації спостерігається в розподілі цінностей на: а) природні (матеріальні) – об’єктивно існуючі, незалежні від людського загалу і б) соціальні (духовні) – зумовлені суспільним характером життя людини (О. І. Зотова, Б. Ф. Ломов, Д. О. Леонтьєв, В. Г. Нестеренко, Н. Д. Нікандров, Б. О. Ніколаічева, А. І. Титаренко).

У сучасній психології розрізняються два класи цінностей – цінності-цілі (термінальні) і цінності-засоби (інструментальні). Інструментальні цінності активізуються як критерії чи стандарти при оцінці і виборі лише модуса поведінки, а термінальні – при оцінці і виборі як цілей діяльності, так і можливих способів їх досягнення. Термінальні цінності – основоположні цілі людини, котрі відображають довгострокову життєву перспективу, визначають сенс її життя, вказують, що для неї є надважливим і надзначущим (В. Білскі, Г. Крайг, А. Г. Маслоу, М. Рокич, Г. О. Цукерман, Ш. Шварц).