Дослідження різних підходів до проведення структурної трансформації корпорацій

Краткое содержание

Проведення структурної трансформації промислових корпорацій базується на різних підходах. Це наочно простежується у практиці господарської діяльності корпорацій (акціонерних товариств) розвинутих країн, що використовують різні підходи до структурного розвитку свого бізнесу. У цьому відношенні заслуговує на увагу світовий досвід корпоративного господарювання, досліджуваний в зарубіжних і вітчизняних наукових роботах [2; 3; 6; 20; 22; 32; 69; 58; 96]. Опрацювання вказаних робіт довело, що існуючі підходи до проведення структурної трансформації промислових корпорацій  потребують систематизації та узгодженості для більш глибокого розуміння цього процесу в контексті ускладнення економічного середовища.

 Економічна природа існуючих підходів обумовлюється розвитком традиційних та сучасних концепцій формування і структурної трансформації корпорацій, а також існуючих в їх рамках моделей (Дод. Д).

У рамках класичної (дюркгеймовської) концепції корпорація становить суспільний інститут, природноісторичне професійне об'єднання зі своїм способом життя, етикою та законами (професійні союзи ремісників) [47].

Економічна (Європейська) концепція передбачає загальне розуміння корпорації як надпрофесійного об'єднання, що характеризується певною ієрархією, зовнішніми межами та загальними цілями. При цьому досягнення загальних цілей можливо лише через досягнення індивідуальних (у результаті виникають трудові корпорації, підприємства, установи), і навпаки (у результаті виникають громадські організації, асоціації). У рамках даної концепції вивчення корпорації та її структурного розвитку ведеться на трьох рівнях: індивідуального робітника у корпорації; корпорації як організаційної цілісності; корпорації як соціального інституту.

Японська концепція посідає проміжне місце між класичним розумінням корпорації і європейською концепцією, об’єднує елементи общинного початку та організаційної структури. Корпорація виступає у вигляді закритої для зовнішнього світу, багаторівневої організаційної структури з великою силою сполучення та  внутрішньокорпоративної взаємозалежності [32].

Відповідно до неокласичної концепції корпорація являє собою цілісний об'єкт, що здійснює перетворення вихідних ресурсів у процесі виробництва на готову продукцію. При цьому структурний розвиток відбувається у напрямі технологічного ланцюга випуску кінцевої продукції.