ЭРГО-ДИЗАЙНЕРСКИЕ СРЕДСТВА УСОВЕРШЕН-СТВОВАНИЯ АРХИТЕКТУРНОЙ СРЕДЫ ГОРОДА (на примере малоэтажной жилой застройки)

Краткое содержание

           У першому розділі «АРХІТЕКТУРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ МАЛОПО-ВЕР­ХО­ВОЇ ЗАБУДОВИ Й ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЇЇ РОЗВИТКУ» розглянуті проблеми взає­модії архітектури й дизайну в художній організації середовища малоповер­хо­вої житлової забудови міста. Показано, що дизайн формування архітектурного середовища міста - складний процес, що відбувається в руслі спільного куль­тур­но­­го розвитку, який безпосередньо пов'язаний з багатьма сферами життєдіяль­ності людей. Найваж­­ливіші аспекти зачіпають стосунки у сфері естетичної куль­тури, соціальні й со­ці­ально-просторові умови розвитку зовнішнього житло­во­го середовища, поглиблене до­слідження яких є потріб-ним для досягнення по­став­леної в дисертації мети.

         Розглянуто|розглядали| теоретичні концепції дизайну архітектурного середовища|середовища| міста: передумови системної організації малоповерхової житлової забудови. Показано, що основою архітектурно-дизайнерської організації середовища|середовища| будь-якого| місто­бу­­дів­ного утворення є||з'являється| органічна взаємодія архітектури й системно-організо­ваного| комп­лек­су елементів міського дизайну. Архітек-турно-дизай­нерська діяльність, спря­­мо­вана|спрямована| на формування міського середо-вища|середовища|, визначається як організація на­очно-про­сторового оточення на основі проектних методів| дизайну в синтезі з|із| ар­хі­тектурою і на базі спільних|загальних| місто-будівних рішень|вирішень|.

         Показано, що середовищна| система малоповерхової житлової забудови має особливості|, пов'язані зі структурною організацією простору життєдіяль-ності|. Ви­яв­лено|установлений|, що житлові комплекси з|із| малоповерховою забудовою мають складну| й не­од­норідну просторову структуру, опис якої не зводиться лише|лише| до вичленування прос­торів приватних володінь і суспільної|громадської| зони життєдіяль-ності| - просторова структура житлових комплексів з|із| досліджуваними типами забудови може буду­ва­тися на осно­ві комплексу закономірностей соціально-просторового| розвитку, з ура­­хуванням ді­яль­нісних| і поведінкових характе-ристик. Зроблено аналіз сучас­но­го стану|достатку| архі­тек­турного середовища малопо-верхової|середо| житлової забудови.

         Встановлено, що розвиток архітектурного середовища житлової забу-дови міс­­та відбувається за двома основними напрямами. Перший напрям – пошуки но­вих просторових форм житлових будівель, включення в архітек-туру житла су­час­них си­стем життєзабезпечення, створення і впровадження в міське середовище нових об'єк­тів устаткування. Другий напрям - якісна зміна архітектури і об'єктів місь­кого дизайну на основі вживання новітніх матеріа-лів, удосконалення конст­рук­тивних параметрів елементів архітектури й ди-зайну. Якщо в першому ви­падку  йдеться про процеси зміни форм організації архітектурного середовища або, при­наймні, окре­мих її ланок, то в другому випадку змінюється лише зовнішній бік об'єктів. Виз­­начено|установлений|, що дизайном ар-хітектурного середовища|середовища| є сфера елементів|, стилістика яких визначається іс-торичним корінням їх буття. Відповідно виділяють дві групи еле­ментів місь-кого обладнання|обладнання|:

   - елементи, існування яких бере початок сотні років тому у вигляді реміс-них ви­ро­бів|і, які на цей час є||з'являються| об'єктами дизайнерського проектування|; до та-ких еле­ментів на­лежать огорожі|огорожі|, вуличні світильники, окремі види вуличних меблів та ін.;

   - елементи дизайну середовища|середовище|, що виникли внаслідок|внаслідок| розвитку науки й тех­ні­ки, наприклад, електронні системи, засоби аудіовізуальної комунікації, облад­нан­ня|обладнання| су­часних міських служб і т.д.

         При створенні елементів міського дизайну першої групи і включенні їх в місь­ке середовище можна застосовувати різні форми стилізації. Впровад-ження ж у середовище новітніх систем життєзабезпечення повинне ґрунту-ватися на діа­ло­зі елементів середовища при створенні інтегрованого ППО. В умовах неми­ну­чос­ті роз­­витку архітектури й дизайну поза традиційною куль-турою, поширенням глоба­лі­зації, очевидною залишається потреба збережен-ня національної культурної іден­тифікації середовища, що зумовлює відмову від масового копіювання зару­біж­­них зразків архітектури й дизайну.

         Показано соціально-демографічні аспекти розвитку середовища|середовища| мало­по-вер­хо­вої житлової забудови. Подано характеристику міської житлової забу-дови на сучас­ному етапі соціального розвитку. Показано, що активізація малоповерхового ін­­­ди­відуального| будівництва в містах України сталася знач-ною мірою|значною мірою| під впливом со­ціальних реформ. Але|та| процеси реформування|усього лише|||дорога| тіл-ки відкрили шлях для масо­во­го ін­дивідуального будівництва в містах, яке| можна розглядати|розглядати| як результат природнього процесу вибору форм| житлового середовища|середовища| від населення на основі соці­аль­них і біологічних потреб. Ана­ліз сучасного ринку житла у вітчизняних містах до­зволяє виділити різновиди житлових комплексів з малоповерховою забудовою,| що сформувалися рані-ше й формуються в цей час,|нині| | |які розрізняються на основі ха­рак­теристик типів способу життя населення, рівня добробуту сімей і стану|достатку| жит­ло­вого фонду|фундації|:

   - житлові утворення з котеджною|і| і блокованою, а також високощільною мало­по­верховою забудовою, що складаються з домоволодіння сімей з|із| най-вищим рівнем прибутків;

   -  житлові утворення з|із| новою котеджною| і блокованою забудовою для |«се­ред­нього класу» населення;

   - райони малоповерхової індивідуальної забудови 1940-х – поч. 1960-х рр.

          Розглянута класифікація житлових комплексів із малоповерховою забу­до­вою певною мірою пов'язана з величиною міста, його статусом, зумовле-ним соці­аль­­но-еко­номічним і соціально-культурним потенціалом. Так, пер-ший тип жит­лових комп­лексів, що має вкрай незначне поширення, харак-терний для найбільших міст. Другий тип набув досить широкого поширення в містах України майже не­залежно від їх величини. Третій тип житлових ут-ворень характерніший для ма­лих, середніх і великих міст, що зумовлене тен-денцією збереження в цент­раль­них, прицент­раль­ных і серединних районах таких міст старої малоповерхової за­бу­дови й пере­важ­ним роз­витком міст у напрямі до периферії.

           Розглядаючи середовище ма­ло­поверхової забудови як цілісну систему, що має певну функціональну й художню організацію, грунтовану на прин-ципах фор­му­ван­ня міських структур, можна гово­ри­ти про поступове тверд-ження різно­ви­ду міського способу життя населення| ве­ли­ких, більших і най-більших вітчиз­ня­них міст, які визначаються|:

   - специфікою функціонально-просторової організації малоповерхового жит-ла|;

   - розширеною господарсько-побутовою неаграрною діяльністю в межах жит­ло­вої комірки|комірки|;

   - розширеною рекреаційною діяльністю в межах житлової комірки|комірки|;

   - збереженням|зберіганням| міської структури обслуговування населення на рівні мікро-ра­йо­ну| й житлового району;

   - характером основної трудової діяльності населення, задіяного|заклопотаного| в неаграр-них сфе­­рах життєдіяльності.

          З’ясовано особливості формування архітектурного середовища в умо-вах роз­­­витку малоповерхового житлового будівництва, активними суб'єктами якого є ок­­рім проектувальників, підрядних організацій, власне, самі майбутні домо­влас­ни­ки - городяни. Вплив городян на середовище мешкання в умовах індивідуаль­ного бу­дівництва глибоко специфічний і до певної міри пов'язу-ється з рівнем роз­витку культури споживачів міського середовища – культу-ри побуту, естетичної куль­тури.

          |розглядали|Розглянуто соціально-ергономічні аспекти формування|середовища| середовища ма-ло­по­верхової| житлової забудови. Показано, що соціально-просторові аспек-ти середо­вищ­ного ­фор­­мування| безпосередньо пов'язані з найважливі-шими характе­рис­ти­ка­ми існу­ван­ня| людини в міському середовищі|середо – середовищ-ною| діяльністю й| сере­до­вищною по­ве­дінкою|. Показано особливості середо-вищної| діяльності й середо­вищної| поведінки на території малоповерхової житлової забудови. Це дозволить надалі визначати| про­с­торову струк-туру і взаємодію відкритих|відчиняти| просторів житлових| утворень з|із| мало­по­верховою забудо-вою, спираючись|обпиратися| на наявні просторові| моделі се­редовищної| організації.

          З’ясовано психофізіологію сприйняття ППС малоповер­хової житлової забудови|. Визнаючи провідну роль| соціально-просторових фак­то­рів|факторів| у фор-муванні ППС житлових комплексів з|із| малоповерховою забудовою, треба від-значити, що поряд з|поряд із| характеристиками середовищної| діяльності й середо­вищ­ної| по­ведінки вели­ке значення у визначенні завдань| архітектурно-дизайнер-ської орга­ні­за­ції середовища|середовища| має характер його сприйняття, що має специфі-ку в умо­вах досліджуваної за­бу­дови.

          Особливості зорового сприйняття формальних якостей середовища жит­ло­вих комплексів із малоповерховою забудовою визначають такі підходи в про­це­сі ар­хітектурно-дизайнерського проектування:

  - формування забудови|з урахуванням| з урахуванням фактора|фактору| замкненості;

  - формування композиції забудови з урахуванням переваги у видовому кад-рі пло­щини неба і площини землі|площини|піднебінн||грунту|;

   - формування предметно-просторового оточення на основі диференційова-ного під­­ходу, що враховує різні умови візуального сприйняття в русі в межах внут­ріш­ньої зони житлового утворення й зовнішньої зони, що прилягає до магі­страль­них ву­­лиць.

           Виділено чотири типи соціально-просторових комплексів - «громадсь-кий», «до­­­­маш­ній», «контактний», «персональний». Розрізнення таких типів соціально-про­сторових комплексів здійснюється, переважно, на основі того чи іншого сту­пеня інтенсивності міжособових контактів. Розглянуто модель просторової струк­тури середовища життєдіяльності, що складається з мікро-, мезо- й макро­прос­то­рів. По­казано, що соціально-просторовими комплексами є фрагменти житлового се­­­редо­вища з характерною програмою опа­нування. Мікропростір обмежується умо­вами прямого персонального спілкування між людьми, що перебувають там, і має розміри в межах 10 м. Мезопростір – ділянка території, що містить декілька мі­к­ро­просторів, об'єднаних умовами соціального контролю з розмірами 10-100 м. Макро­простір - поведінковий ареал, що містить декілька мезопросторів, об'єд­на­них зручними пішохідними зв’язками. Розміри макропростору збігаються з вели­чи­ною міжмагістральної території в сучасній житловій забудові, що складає 100-1000 м. Виділено три основні критерії, що характеризують структурні властивості| жит­лового про-стору:

   - доступність - роль структури в забезпеченні досягнення місць локалізації різ­них видів діяльності, ресурсів, інформації;

   - контрольованість - ступінь, в якому ті, хто використовує елементи прос-торо­вого оточення, можуть контролювати функціонування цих елементів і доступ до них;

   - просторова відповідність - ступінь, до якого просторова структура і її ок-ремі еле­­менти відповідають до вимог соціальних стосунків і до видів діяль-ності, в які за­лу­чено населення.

          З’ясовано два види просторової взаємодії - «проникнення» та «ізоля-ція», які ма­­­ють принципове значення при формуванні житлового середови-ща|середовища|. Вказані ви­ди просторових взаємодій можуть| розглядатися у співвідно-шенні з|із| характе­рис­ти­ками середовищної| діяльності й| середовищної поведін-ки| (відносно до проблем ре­­гу­­ляції міжособових контактів, встановлення і збереження|зберігання| певного ступеня|міри| пер­со­на­лізованості| простору й так далі). Осно-вою просторової організації житлового сере­довища є такі напрями|середовища||з'являютьс|слідуючі||:

   - диференціація відкритих|відчиняти| просторів на основі аналізу територіальної пове-дінки лю­­дей, топології житлового простору, дистанцій соціальних| взаємодій і їхніх меж|меж|;

   - організація просторів відповідно до функціонального призначення,| харак-теру се­­ре­довищної| діяльності;

   - визначення характеру взаємодії просторів між собою|з урахуванням| з урахуванням ха-ракте­ристик| соціального контролю, тимчасової приналежності простору до певних| груп людей, ступеня|міри| інтенсивності міжособових контактів.

            У другому розділі «АРХІТЕКТУРНО-ЕРГОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУ­ВАН­НЯ СЕРЕДОВИЩА МАЛОПОВЕРХОВОЇ ЖИТЛОВОЇ ЗАБУ-ДОВИ» роз­гля­­нуто архітектурно-планувальну організацію малоповерхової забудови, вивчено типологію міської малоповерхової житлової забудови. Встановлено архітектурні форми односімейного житлового будинку: сільсь-ка садиба, міський будинок і за­місь­­кий житловий будинок; по величині й ха-рактеру архітектури - котедж, опріч­ник і вілла. Показано диференціацію ти-пів житлових будинків за параметрами: повер­ховість будинку; розмір житло-вої і спільної площі, що визначається на під­ставі норм соціальної забезпече-ності або відповідно до прибутку сімей, кількості кімнат у квартирі/будинку. Виявлено різне співвідношення типів способу життя по зонах міста. Визна-чено переважні типи малоповерхових житлових будинків для розміщення в різних зонах міста.

         |розглРозглянуто типологічну характеристику ППС малоповерхової житлової за­бу­­дови| у планувальній структурі міста. Узагальнено типологію малопо-верхової забу­дови. Вивчено композиційно-просторові аспекти формування забудови|. Сформульовано засоби|кошти| оптимізації просторів мешкання у малопо-верховому| жит­ловому середовищі|середовищу|. Показано, що маловиразний вигляд|подоба| жит-лової забудови| багатьох квар­та­лів часто свідчить про |спроможнвтрачені можливості протиставити| поверхням фасадів житлових будівель, кількість яких у багато разів збільшилася, відносно виразну ком­позицію елементів природи на рівні землі|. Заповнення гіпертрофованих про­сто­рів житлових груп, що втратили колишнє значення «двору», майданчиками різ­­ного призначення, звело фор-мування| архітектурного середовища|середовища| до мінімуму|змісту|, за­лишаючи за компонен-тами| природи виключно утилітарну роль засобів|коштів| розме­жу­­вання.

          Показано, що формування приватних просторів стає найдоцільнішим при по­ниженні поверховості будівель до двох - п'яти поверхів, коли відповід-ність вер­ти­кальних вимірів споруд і відкритих просторів біля їх поверхні до-зволяє гово­ри­ти про можливість досягнення психологічного комфорту люди-ни, що перебуває в межах своєї ділянки. Розглянуто колективні простори*.

         ________________________

*Згідно з дослідженнями А.В. Крашеніннікова соціально-просторові закономірності фор-мування зовнішнього житлового середовища дозволяють виявити структуру відкритих просторів

Доцільність їх ство­рен­ня виз­начається потребою повернути сприятливе сере-довище для спілку­ван­ня людей, що мешкають поруч.

          У числі актуальних питань підвищення комфортності житлового середо­ви­ща особлива роль належить удосконаленню ландшафтної організації комунікацій­них (транзитних) просторів. Пересування людей  від  більшості багатоповерхових будівель до зупинок громадського транспорту або центрів обслуговування здій­сню­­­ється  по  малооблаштованих  пішохідних напрямах, у яких часто не лише від­сутня позитивна естетика, але й постійно погіршу-ється виконане за «безад­рес­ним» про­ектом опорядження. Ландшафтний ди-зайн дозволяє упорядкувати ме­жі пішо­хід­ного транзитного простору між ок-ремими фрагментами житлової за­бу­до-ви і транс­портними просторами, під-вищити інформативність середовища для лю­дей і забезпечити вищий рівень його художньої виразності.

         Серед найактуальніших змін|перемін| у структурі архітектурно-дизайнерської|змісті| діяль­ності з формування сучасного комфортного житлового середовища|середовища| |най­потріб­ні­шою є зміна ставлення до потреб інвалідів, людей похилого віку й інших кате­го­рій людей зі слабким|і здоров'ям|з'являється|. Гострота проблеми| зумовлена багатолітньою|багаторічною| від­сут­ністю у вітчизняній практиці реальних дій з облашту-вання шляхів|доріг| пере­сування цієї категорії людей у відкритих| просторах жит-лових утворень. |обладнання|Розглянуто ерго-дизайнерський аспект формування житло-вої малоповер­хо­вої забудови. Сформульовано критерії якості малоповерхової житлової забу­до­ви місь­ко­го середовища. Показано, що основними змістови-ми характерис­тика­ми ППС при соціально-просторовому підході є його опа-нованість, змістов­ність і ком­фортність. Проведено просторове моделю-вання й передумови архі­тек­­турно-дизайнерської організації середовища.

          Просторове моделювання, що грунтується на взаєморозміщенні і взає-мо­дії різ­них типів відкритих просторів, що формуються переважно на мезо-рівні, фік­сує ті чи інші середовищні ситуації. Однією з найважливіших про-сторових харак­те­ристик є інтегрований показник ступеня замкненості прос-тору вулиці. Відчуття замкнутості простору, що визначає психологічний ком-форт, виникає за такого спів­­­відношення висоти забудови й відстані до неї від глядача, коли точка зору наближається до 30°. Показано, що ширина житло-вої вулиці в чистоті між проти­леж­­ними житловими будинками при органі-зації двосмугового транспортного руху складає 18-25 м. При цьому висота житлових будинків для забезпечення оп­ти­мальної замкнутості простору повинна складати 9 м; цьому приблизно від­по­ві­дає висота двоповерхового будинку з мансардою. Ширина магістральних вулиць за­гальноміського зна-чення при шести смугах руху складає  в  середньому  42-50 м. Виходячи з ви-

__________________

житлових комплексів з малоповерховою забудовою. На підставі соціально-просторових законо-мірностей, що враховують характер соціального контролю, тимчасову приналежність людям і подіям, ступінь інтенсивності міжособових контактів, ступінь людності й рухливості, в структу-рі малоповерхової житлової забудови виділяються такі типи взаємозв'язаних відкритих прос-торів - приватні, напівприватні, напівсуспільні, сус­піль­ні й кому­ні­ка­ційні.

моги збереження замкнутості простору, висота забудови має бути 20 м, що відповідає 7-8-поверховій забудові. У зв'язку з цим при формуванні зов­ніш­ньої зони житлового утворення, що прилягає до магістральних вулиць, по­тріб­но­ враховувати умови формування оптимальної замкнутості простору ву-лиці, що може досягатися за допомогою вживання житлової забудови різних типів і різ­ної поверховості. Довжина сторони двору в структурі котеджної і блокованої за­бу­дови складає 40-50 м при площі 0,16-0,25 га, в структурі сек-ційної мало­повер­хової забудови - 60-70 м при площі 0,36-0,5 га. В цьому ви-падку при формуванні про­стору двору або курдонера треба враховувати спів-відношення розмірів дво­­ру й висоти забудови; при цьому площу двору виз-начають, насамперед, вихо­дячи з функціональних і планувальних вимог.

            У третьому розділі «ЕРГО-ДИЗАЙНЕРСЬКІ ЗАСОБИ ВДОСКОНА-ЛЕННЯ СЕ­РЕДОВИЩА ЖИТЛОВИХ КОМПЛЕКСІВ З МАЛОПОВЕРХО-ВОЮ ЗАБУ­ДО­­ВОЮ» розглянуто структурно-типологічну систему елемен-тів міського дизай­ну. Виділено такі підсистеми міського дизайну: елементи дизайну соціально-про­сто­рових комплексів мікро- й мезорівня; інформацій-но-орієнтаційні елементи місь­­­кого дизайну; елементи дизайну міських служб. Показано, що значна диференціація типів відкритих|відчиняти| просторів у структурі| ма­ло­поверхової житлової забудови зумовлює|суттєве| істотну відмінність| у номенклатурі елементів дизайну, що формують ті чи інші соціально-прос-торові| комплекси. На території приватних просторів номенклатура| елементів дизайну орієнтована на максимальну відповідність до різних| видів середо-вищної| діяльності сімей, які від­­по­відають певному соціальному| статусу бу-динкового володіння, способу життя насе­лен­­­ня. Встановлено, що інформа-ційно-орієнтаційні елементи міського дизайну по­­­вин­ні формуватися комп-лексно на рівні мікрорайону або житлового району (се­ли­ща); такі елементи є сукупністю взаємозв'язаних об'єктів, функції яких спря­мо­вані на створення орієнтаційного комфорту в міському середовищі. На від­мі­ну від еле­ментів дизайну соціально-просторових комплексів, що забезпечують функ­ціо­ну­ван-ня локальної системи на мікро- й мезо-рівні, інформаційно-орієнта­цій­ні еле­мен­ти розподіляються по території житлового утворення й функціонують на рівні макропростору мікрорайону, житлового району або міста. Елементи ди­зайну місь­ких служб у своїй більшості не співвідносяться зі специфікою се-ре­до­вищної орга­нізації конкретного житлового утворення, а розосереджені в про­сторі міста. Об’єк­ти міського дизайну з інтер’єрним простором відрізня-ються від архі­тек­тур­них споруд тимчасовістю, характером уживаних мате-ріалів. До групи цих об'єктів належать кіоски, павільйони, навіси зупинок громадського транспорту, що роз­міщуються на території центрів соціальної активності, комунікаційних просторів, а також окремі об'єкти дизайну на території приватних і напів­при­ват­них прос­торів - оранжереї, закриті басейни, теплиці, альтанки. До групи еле­мен­тів упо­ряд­ку­вання й художнього оздоб-лення середовища належать різні типи деко­ративного по­криття доріг, тро-туарів, майданчиків, підпірні стінки, розмітка доріг, супер­гра­фі­ка й таке інше. Показано ергономічну функцію середовища й номенкла­ту­ру елемен­тів обладнання міського дизайну.

          Елементи дизайну приватних просторів. Основними структурними ланка­ми (мікропросторами), що формуються на території приквартирних (присадиб­них) ділянок більш за 100 кв.м. є місця тихого відпочинку, гральні та спортивні май­­­дан­чики, господарсько-побутові майданчики, а також специ-фічні господарські зо­ни, що забезпечують господарсько-побутову діяльність- садівництво, город­ни­цт­во, утримання свійських тварин (при відповідних ти-пах способу життя сімей) і так далі. Встановлено, що серед основних груп видів діяльності, що реалізуються на території приквартирних (присадибних) ділянок виділяються господарська, гос­подарсько-побутова, рекреаційна ді-яльність. Групи видів середовищної ді­яль­­ності формують два основні підхо-ди до розгляду характеру оточення на тери­торії приватного будинкового во-лодіння - замкнута функціональна схема організації - житлова комірка, що забезпечує функції сім'ї, що проживає в будинку або квартирі, й від­кри­­та - житлова комірка, функціональна організація якої орієнтована вико­н­увати до-даткові функції з обслуговування населення.

           Як активні елементи дизайну приватних просторів, які можуть мати функ­ції художньо значущих елементів і які можуть формуватися безпосе-редньо при роз­робленні концепції художнього розвитку середовища житло-вого утворення, мо­жуть бути використані елементи освітлення приквартир-них ділянок, огород­жен­ня, елементи автономного енергопостачання. Систе-ма освітлення території ді­лян­ки, як правило, містить різного роду світильни-ки, що використовуються для ос­віт­лен-ня доріжок, фасадів будівлі, підсвічу-вання, озеленення, басейнів, елементів де­ко-ративних композицій, і визна-чає багаті можливості при формуванні індиві­ду­аль­ного художньо-образного розв’язання середовища житлової комірки зі збере­жен­­ням композиційної ці-лісності на рівні мезопростору.

         Розглянуто архітектурно-дизайнерський аспект організації території на-пів­приватних, напівгромадських просторів. Забезпечення відповідних функ-цій виз­начає розміщення на території вуличних меблів (лави, столики, стіль-ці, навіси, па­ра­­сольки й так далі), обладнання гральних і спортивних майдан-чиків, басейнів, оран­­жерей, а також елементів освітлення й підсвічування де-коративних форм, ланд­­­шафтних композицій, доріжок, басейнів, елементів охоронних сигналі­зацій­них систем і систем інженерного забезпечення. Пока-зано архітектурно-про­сто­ро­ву композицію міського середовища в умовах оновлення елементів ландшафту.

          З’ясовано проблему озеленених просторів в архітектурному середови-щі міс­та, розв’язання якої можливе за рахунок архіфітомеліоративних захо-дів. Вона охоп­лює озеленення цокольних поверхів, вертикальне озеленення стін, балконів, лоджій, навісних кашпуватих пристроїв для озеленення фаса-дів і так далі. Це може додати естетичну привабливість простору, зробить йо-го співмасштабним лю­дині, сформує нові візуальні орієнтири в міському се-редовищі. Тактовність щодо спадщини й розумний ступінь трансформації природних компонентів істо­рич­ного середовища повинні залишитися обо-в'язковими вимогами при виборі способів його архітектурно-ландшафтної організації. Концептуальний сенс су­час­ного ландшафтного дизайну полягає у виявленні індивідуального візуального коду. Стійкістю в місті володіють історично й естетично цінні елементи середо­ви­ща - фрагменти планування й забудови, компоненти природного ландшафту й ін­ші об'єкти.

         У системі міських відкритих|відчиняти| просторів вулицям належить особлива роль. Пе­ресуваючись по них людина, сприймає середовище|середовище| й оцінює естети-ку при­лег­лих| забудованих або вільних ділянок. Вулиці|з'являтися| є невід'ємним компо-нентом| функ­ціональної і планувальної організації міста| і стають важливим|поважним| елементом в роз­критті образу|зображення| міста, формують| естетичну своєрідність| кож-ного фрагменту тран­зитного простору. Певний пріоритет| транспорту, що склався поступово на місь­ких вулицях|, змушує| поновому поглянути на роль ландшафтного дизайну в по­вер­­нен­ні цим елементам|| комфортності для пере-бування людини.

          Проблема ландшафтного проектування вуличного простору сьогодні вихо­дить| за рамки традиційного розмежування пішохідного і транспортного руху|. По­тріб­но знайти засоби досягнення найбільшої різноманітності| місько-го середо­ви­ща|середовища|, розкриваючи через них нові можливості|спроможності|. Характер ланд-шафтної| організації ву­личного простору визначається залежно від інтенсив-ності| транспортних по­то­ків, планувальних і природних характеристик|. До способів розміщення рос­лин­но­го матеріалу|вздовж| |вздовж транспортних магістра-лей| можна віднести створення|створіння| ней­т­раль­ного ряду|низки| дерев,| активно-силуетного ряду|низки|, формування ритму груп високої рос­линності, контрастні лінії й точки| акцентів з|із| окремих дерев.

          Природні компоненти міського ландшафту беруть участь у формуванні| ес­те­тично виразного міського середовища|середовища|, постають найважливішими факто-рами його|вирушають| |факторигармонізації. Перетворені контури рослинності, що є|з'являтися| елементом знакової сис­теми, підвищують інформаційне поле||середовища| навколишнього середови-ща і змінюють його|зраджуют сприйняття. Уявлення про просторове оточення|| людини існують в її свідо­мості як образи|зображення|,| сформовані не лише|не тільки| тим, що вона бачить, але й на основі того, що може бути підказано| пам'яттю та уявою|, а також то-го, що було прожите й засво­єне в процесі практичного досвіду|досліду|, продиктовано соціально-історичною ситуа­ці­єю| і тра­диціями.

        Для збереження міського ландшафту території на належному рівні в про­довж довгого часу потрібно дотримуватися принципу мінімізації витрат на під­трим­ку середовища. Суть його полягає у використанні малих архітек-турних форм, вико­наних в антивандальних варіантах, а також у вживанні таких видів рослинності зі стійкими властивостями й можуть існувати при мінімальному догляді. Розглянуто такі складові міського середовища, як рос-линність, геоплас­тика поверхні землі, символічна інтерпретація води в місь-кому ландшафті. По­казана роль світла й кольору у формуванні комфортного візуального середовища. Еле­мен­ти світлокольорового дизайну в міському ландшафті покликані формувати комфортне візуальне середовище, де світло виступає як матеріал, що заповнює простір, від насиченості, тону й кольору якого залежить саме сприйняття. Прин­цип світлоко-льорового посилення ви-разності простору виражається в створенні художньо повноцінного світло-кольорового середовища, що володіє новими якос­тями історичної спадщини на основі використання сучасних технологій освіт­лен­ня ар­хітектурних об'єк-тів. Принцип колористичної різноманітності відображає потребу в досяг-ненні максимальної виразності всіх елементів просто­ро­вого кар­касу за раху-нок вживання різноманітних форм рослинності й забез­пе­ченні їх ком­по­зи-ційної цілісності впродовж всього року.

         |розРозглянуто аспект формування ППС в умовах реконструкції малопо-верхо­вої| житлової забудови. Містоекологічна реконструкція районів|із| з на-явною| інди­ві­дуальною забудовою спрямована|, насамперед|передусім|, на зміну просто-рової структури жит­лових утворень|, від чого залежать|дальші| подальші кроки| в про-цесі художнього| про­ектування середовища|середовище|.

        Містоекологічна реконструкція житлової забудови|припускають| |передбачає певний сту­пінь|міру| її трансформації. Залежно від вимог розвитку містобудівельної| сис-теми на макрорівні і стану|достатки| житлового фонду|фундації| може бути проведена| рекон-струкція з|із| ущіль­ненням наявної забудови й без ущільнення|. |в будь-якому разі|У будь-якому ви-падку |виробляти|має відбу­ва­ти­ся ліквідація старих||ветхих| і аварійних житлових будинків|, мо-дернізація житлового фон­ду|фундації|, що залишився. Багато завдань|задач| просторової ре-організації розв’язуються|розв'язуються| при ущіль­ненні| існуючої забудови й| ліквідації старої|ветхої| або малоцінної забудови. В ході ре­конструкції здійснюється забудова вільних|порожніти| територій при формуванні| безпе­рерв­ної тканини житлової забудови з|із| одночасною організацією цілісної структури взаємозв'язаних між собою соці-ально-просторових| комплексів - відкритих |відчпрос­то­рів дворів, курдонерів|, скверів.

         При визначенні транспортно-пішохідної схеми окрім формування опти­маль­­них зв'язків, що передбачають|припускають| диференціацію магістралей за класом і за-без­пе­­чен­ня розрахункової пропускної спроможності одночасно повинні|розв'язуватися| роз-в’я­зу­ва­тися завдання|задачі| удосконалити просторову структуру житлового комп-лексу. Ма­ємо на увазі виділення основних композиційних осей, які в цілому|загалом| збігаються|із| |чільними|з го­лов­ними напрямами|направленнями| руху, розкриття найзначущіших|значимих| видових кадрів при фор­муванні нових житлових вулиць і провулків під час| ліквідації старої|ветхої| забудови. Важ­ливе |поважзна­чення в ході реконструкції має формування єди-ної мережі|сіті| пішо­хід­них доріг, організованої,|з урахуванням|  враховуючи скорочення| часу на пересування|, що має ком­пен­су­­вати неминучу в більшості випадків віддале-ність| підприємств торгівель­но-по­бу­тового обслуговування|. В ході формуван-ня мережі| пішохідних зв'язків по­вин­ні послідовно| розв’язуватися завдання - |задачі|--- -визначити| оптимальні напрямки|направлень| пі­шо­хід­ного руху й завдання|задачі| визначення «сценарію» руху, що враховує просторове роз­криття забудови, характер і взаємозвязок| різних типів|відчиняти| відкритих просторів|.

         Архітектурно-дизайнерська організація предметно-просторового ото-чення| ра­йонів, що реконструюються, з|із| індивідуальною забудовою| передба-чає розв’язок завдань|задач|, спрямованих|спрямованих| на вдосконалення функціоналної і про-сторової| структури се­редовища|середовища|, композиційно-художніх якостей| середо-вищного оточення|, що по­слі­довно розглядається|розглядає| далі. Удосконалення функ-ціональної| структури і просторової організації житлового комплексу засо-бами| міського дизайну повинні містити:

   - реконструкцію предметного|предметного| оточення в межах приватних просторів| з ура-ху­ванням| способу життя сімей і характеру середовищної| діяльності;

   - обладнання|обладнання| соціально-просторових комплексів поза|зовні| приватними просто-рами| (рекреаційних зон в структурі житлової забудови, гральних і спортив-них| май­дан­чи­ків і так далі);

   - розв’язання завдань|задач| просторової оптимізації, виходячи з ситуації, що склала­ся|;

   - комплексне формування систем елементів дизайну на рівні макро-прос-тору| мікро­­району або житлового району при розв’язанні функціональ-них завдань|задач| - ос­віт­лення, технічне оснащення, зв'язок і т.д.

   - підвищення орієнтаційного комфорту в середовищі|середовищі|;

   -|загальний| загальне |впорядкування|упорядкування середовища|середовища| вулиць, дворових просто­рів, кур­до­нерів|, скве­рів|.

        Організація предметного|предметного| оточення в межах приватних просторів| без іс-тот­ної|суттєвої| зміни характеру середовищної| діяльності сімей може| бути по мож-ливості роз­в’язана перенесенням частини|переносом||частини| функціональних процесів углиб ділянки|. По­тріб­ною умовою вдосконалення просторової| структури є|з'являється| фіксація меж|меж| різних типів від­­кри­тих|відчиняти| просторів за допомогою елементів міського дизайну. Обмеження рек­реа­цій­них зон у структурі житлової| забудови по ок-ремих ділянках межі|межі| мож­ли­ве за до­по­могою невеликих висотою огорож|огорож|, де-коративних елементів, еле­ментів ланд­­шафтної архітектури|. В цілях обме-ження проїзду автомобільного транс­порту| мо­же бути| використано боларди| різних типів (замість них тепер часто викори­сто­­ву­ють зариті в землю|грунт| мета-леві труби, рейки). Фіксація| |відчиняти|меж відкритих прос­то­рів| при реконструкції інди-відуальної забудови має| сприяти формуванню чіткішої прос­торової структу-ри району|,|надавати| додати просторам| відтінок персоналізованості|,  від­­по­відно| до їх характеру|. Оптимізація просторової структури також по­вин­на вклю­ча­ти фор-мування| буферних (контактних) зон між приватними про­сторами жит­лової забудови й центрами соціальної активності,|устрій| |облаштування шу­мо­захисних екранів| у місцях безпосередньої близькості інтенсивних транс­порт­них магі-ст­ра­лей| і житлової забудови.

         Показано, що серед елементів, що належать до різних мереж міського дизай­­­ну, треба насамперед формувати обладнання, щоб освітлювати вулиці, про­сто­ри дворів, скверів у житловій забудові, систему зв'язку (телефони-ав-то­мати, по­штові скриньки й так далі), навіси на зупинках громадського транспорту й так далі. Підвищення інформаційного комфорту передбачає створення або вдо­ско­налення системи інформаційно-орієнтаційних елементів на всій території забу­до­ви, що реконструюється. Така система повинна міс-тити виконані на основі єди­ного ди­зайнерського підходу номерні знаки бу-динків і покажчики з назвами ву­лиць, по­кажчики напрямів руху, установ і підприємств обслуговування і так далі. Ок­рім цього, як один із прийомів під-вищення інформаційного комфорту можна ви­ко­­рис­товувати фіксацію основ-них в'їздів на територію забудови засобами місь­ко­го ди­зайну.

        |за|впорядкування|Загальне впорядкування вулиць, дворів, рекреаційних зон| районів, що ре­кон­струюються, містить розв’язання різних видів вимощення й покриття доріг, тро­туарів| і майданчиків, облаштування|устрій| водостоків, підпірних стінок при складному рельєфі|. В умовах реконструкції індивідуальної забудови пе-рераховані| елементи упорядкування|впорядкування| найактивніше беруть участь у вдоско-наленні функціональних па­ра­метрів середовища|середовища| й повинні виконуватися|передусім| на-самперед після|потім| того, як завершено прокладання|прокладення| підземних комунікацій і ме-реж|сітей| при| розподілі обсягів|обсягів| робіт у часі.

         |установлений|Виявлено, що прийоми й методи архітектурного дизайну, спрямовані|спрямовані| на вдо­сконалення функціональної й| композиційно-художньої структури| ППС райо­нів з індивідуальною забудовою, що реконструюються,|із| треба включити|треба включититретр в єди­ну програму реконструкції|. При цьому потрібною умовою| реалізації повно­масш­табних реконструктивних| заходів|з'являється| є облік|урахування| соціальних умов і кор-поративного стану|достатку| інтересів населення, можливостей| його участі в реконст-рукції.

|виведВИСНОВКИ

          1.Удосконалено ергономічну модель житлового середовища|середовища| й переду-мови про­сторово-антропометричної організації малоповерхової забудови. На основі| со­ціально-просторових закономірностей формування міського середо-вища|середовища|, що| вра­хо­вують діяльнісні й поведінкові аспекти існування людини в міському сере­до­вищі|середовищі|, різні дослідники пропонують ряд моделей|| структурної організації простору житлової забудови, які можуть бути використані при розробці принципових по­ложень|становищ| організації ППС комплексів з|із| малоповерхо-вою забудовою.

         2. Встановлено|установлений|, що характер взаємодії різних типів відкритих|відчиняти| просторів між со­бою, істотно|суттєвий| відбивається на архітектурно-дизайнерській| організації середо­вищ­­ного| оточення. У зв'язку з цим найважливіший напрям|направлення| аналізу просторової струк­тури пов'язується з|із| розглядом взаємодії| різних типів від-критих|відчиняти| просторів (со­ціально-просторових комплексів|) - їх взаєморозмі-щен-ня, зв'язності, ізольо­ва­но­сті. Найважливіше значення| при визначенні прос-торової структури комплексів|із| з малоповерховою| забудовою має взаємодія відкритих|відчиняти| просторів мезорівня, які по­в'язані з переважною|переважати| роллю характеру соціального контролю над тим чи тим  простором| у процесі соціально-про-сторового аналізу| середовищної орга­ні­зації|.

          3. Показано, що однією з центральних проблем просторової| організації се­ре­до­вища|середовища| житлових утворень з|із| малоповерховою забудовою, що розв'язу-ються|рішають| в про­­цесі| архітектурно-дизайнерського проектування, є|з'являється| проблема|меж| меж різних| со­ці­аль­­но-просторових комплексів, що пов'язане зі значною| диферен-ціацією від­кри­тих|відчиняти| просторів на території цих житлових утворень.

         4. Встановлено|установлений| гіпотетичний взаємозв'язок між містобудівельними| умо­вами формування житлових комплексів із|із| малоповерховою забудовою, детер­мі­нова­ни­ми| територіальним розвитком містобудівної системи й архітектур-но-про­сторовим розвитком цих житлових комплексів. Насамперед|, такий зв'язок вста­новлюється через відповідність до характеру ППС|типу| типової мало-поверхової| житлової забудови, що має ті чи інші щільнісні характеристики| й відповідає до містобудівних вимог. При цьому тип малоповерхової| забудови взаємопов'язаний із|із| соціально-просто­ро­вою організацією| житлових комірок|комірок|, відповідний до способу життя сімей.

          5.Контраст форм соціально-просторової| організації малоповерхової за-бу­до­­ви серединних і периферійних зон великих і найбільших міст, що скла-дається в реальній ситуації, з|із| розвиненими функціями ведення допоміжного господар­ст­ва| в межах житлових комірок|комірок| і навколишньої|довколишньої| багатоповерхової за-будови, руйнує ціліс­ність середовищного| контексту, а також композиційно-художньої структури| забу­дови в тих чи інших просторових межах|межах|. Тому вже на етапі містобудівного про­ек­тування потрібним є|з'являється|:

- прогнозування соціально-просторового розвитку забудови на основі облі-ку жит­­тя населення;

- оцінка ситуації, в тому числі архітектурно-просторового|подоби| вигляду навко-лишньої| за­будови, в цілях установлення характеру просторових зв'язків на-явної| та про­ек­то­­ваної забудови;

- вибір характеру й типу|типу| малоповерхової забудови або визначення співвід­но­шення різних типів забудови в разі|у разі| мішаної структури житлового утво-рення|утворення| як на основі соціальних і містобудівних вимог, так і на основі вимог композиційно-про­сторової організації житлового утворення|, що враховують просторові зв'язки|із| з на­в­колишньою|довколишньою| забудовою.

            6.На підставі аналізу соціально-просторових закономірностей форму-вання| ар­хітектурного середовища|середовища| можна констатувати, що ППС малопо-верхової| житло­вої забудови міста формується з|із| визначеною типологічною спрямованістю|. Виді­ля­ються три типи ППС:

- середовище|середовище| житлового комплексу, що формується високощільною мало-по­вер­хо­вою| забудовою з|із| можливим включенням|приєднанням| у планувальну структуру багатопо­вер­хо­вих| житлових будинків|домів|, при скороченій господарській діяльності населення;

- середовище|середовище| житлового комплексу, що формується малоповерховою забу-довою середньої щільності| - блокованою й| котеджною з|із| можливим вклю-ченням|приєднанням| |високо­щіль­ної малоповерхової| й багатоповерхової забудови при ско-роченій або слабо ви­­ра­женій| господарській діяльності населення;

- середовище|середовище| житлового комплексу, що формується забудовою низької щіль­нос­ті;

- садибною, садибно-котеджною| й| котеджною з|із| можливим|приєднанням|  включенням блоко­ва­ної| забудови при помірній або широко розвиненій господарській діяльності|.

           7.Показано, що переважним прийомом просторової| організації є|з'являється| фор-му­ван­ня замкнутих або напівзамкнених дворових просторів і курдонерів| при відповід­ній планувальній схемі розвитку житлового утворення|. Формування садибної, ко­теджної| та блокованої забудови у вигляді| груп житлових будин-ків при груповій і гроновій| схемі з|із| утворенням дворів і курдонерів| визначає підвищення середо­вищ­ного| комфорту.

         8.Серед найпоширеніших напрямів|направлень| композиційного вирішення| забудови виді­ля­ються напрями|направлення| активної взаємодії забудови|із| з навколишнім|довколишнім| природним ланд­шаф­том (виявлення всіх переваг малоповерхового житла при взаємодії з|із| при­род­ним ландшафтом), активне| використання кольору|цвіту| як провідної теми в образно-ком­позиційн|ладів|ій побудові середовища|середовища|, активне використання| сучас-них формо­утво­рю­вальних засобів|коштів| у формуванні житлової забудови|.

          9. Встановлено|установлений|, що міський дизайн розглядається|розглядати| як активна| підсис-тема се­ре­­довища|середовища|, що виконує функції інтеграції| середовищних фрагментів| на різних про­сторових рівнях адаптації проектовано|середовища|го середовища малоповер-хових| житлових комплексів у|наявний|ууу наявній архітектурно-містобудівельній ситуа-ції|.

           10.На підставі аналізу соціально-просторових закономірностей| фор-мування середовища|середовища|, архітектурно-містобудівних аспектів розвитку| предмет-но-просто­ро­вого середовища|середовища|, що розглядалися|розглядали| раніше, можна констатувати, що ППС мало­по­верхової житлової забудови міста формується відповідно до певної| типологічної спрямованості. Типи ППС міської малоповерхової| забу-дови можуть бути визна­че­ні на основі таких|слідуючих| ознак:| переважного типу|типу| забу-дови й відповідного ха­рак­теру архітектурно-просторової| організації комп-лексу, пріоритетного|пануючого| характеру| се­ре­­довищної господарської| діяльності насе-лення на території домоволодіння.