ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ СЕРЕДНЬОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження та доцільність її наукової розробки; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи, джерельну базу дисертації; розкрито її наукову новизну й практичне значення, наведені дані щодо апробації та структури роботи.

У першому розділі «Теоретичні основи формування громадянської компетентності старшокласників у навчально-виховному процесі середньої загальноосвітньої школи» визначено ґенезу громадянського виховання в науковій парадигмі минулого, означено проблему формування громадянської компетентності учнів у сучасній науковій літературі.

У процесі наукового пошуку було з’ясовано, що першооснови громадянсько-патріотичного виховання закладено в народній педагогіці, що доведено в працях О. Любара, В. Мацюка, В. Пугача, М. Стельмаховича, Д. Федоренка та інших.

Зазначено, що витоки громадянського виховання у своїх первісних формах беруть початок за доби Київської князівської держави. Аналіз творів часів Київської Русі засвідчив, що всі сподівання й роздуми їхніх авторів (Нестора, Іларіона Київського, Володимира Мономаха, Климента Смолятича, Данила Заточника та інших) звернуті до Батьківщини, сповнені любов’ю до неї, гордістю за її велич, піклуванням про захист рідної землі та єдність народів. Феноменом в історії формування громадянськості є козацька виховна система, що ставила на меті виховання в сім’ї, школі й суспільному житті мужнього громадянина, національно свідомого, самовідданого захисника Вітчизни з високим рівнем духовності.

Проведений аналіз історико-педагогічної літератури дає підстави стверджувати, що педагогічний досвід Г. Ващенка А. Макаренка, Г. Сковороди, В. Сухомлинського, Лесі Українки, К. Ушинського, Т. Шевченка сприяє залученню молоді до загальнолюдських моральних, національних, громадянських цінностей і прискоренню інтеграції системи освіти України в європейську.

Аналіз наукової літератури засвідчив, що процес громадянського виховання молоді широко й різнобічно обґрунтовано в сучасній педагогічній теорії та практиці. Упродовж останніх років суттєво збільшилась кількість дисертацій стосовно вивчення проблеми громадянського виховання, що акцентують увагу на розвитку духовно-моральної сфери особистості, в основі якої лежить феномен громадянськості: права й обов’язки людини, мужність, любов до Батьківщини, свобода вибору на основі усвідомленого дотримання законів, соціальна справедливість, моральність і правдивість, толерантність тощо.

Найбільш повно та детально окремі аспекти громадянського виховання в навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи обґрунтовано в дисертаціях таких педагогів, як: О. Бажановська, Л. Бойко, П. Вербицька, Н. Дерев’янко, С. Диба, В. Дубровський, Ю. Завалевський, У. Кецик, Л. Момотюк, Н. Нікітіна, Ю. Пелех, Р. Петронговський, Л. Рехтета, М. Шимановський, І. Шоробура та інші.

На основі аналізу психолого-педагогічної наукової літератури визначено сутність і зміст понять «компетентність» (загальна здібність особистості, що ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, схильностях, набутих завдяки навчанню) й «компетенція» (коло питань, у яких особа має знання, досвід, тобто вміє оперувати набутими компетентностями).

У розділі на основі аналізу психолого-педагогічних досліджень М. Михайліченка, Л. Омельченко, О. Пометун, Т. Смагіної, І. Ящук та інших уточнено сутність і зміст громадянської компетентності, розкрито складові громадянської компетентності старшокласників середньої загальноосвітньої школи. Поширеним у сучасній педагогічній науці є визначення громадянської компетентності як здатності захищати та піклуватися про відповідальність, права, інтереси та потреби людини як громадянина української держави та суспільства. Поряд з тим, громадянську компетентність тлумачать також і як сукупність певних знань, умінь, навичок, переживань, емоцій, переконань особистості.

Отже, на нашу думку, громадянська компетентність – здатність, спроможність особистості бути громадянином незалежної держави; активно, відповідально й ефективно реалізовувати громадянські права та обов’язки; бути готовим до компетентної участі в громадянському житті суспільства.  

Запропоновано модель громадянської компетентності (рис. 1.).

Підсумовуючи викладене вище, наголосимо, що компетентнісний підхід є одним із основних у громадянській освіті, тому звернено увагу на такі аспекти:

– здійснення компетентнісного підходу не можливе без отримання громадянський знань; громадянських умінь; громадянських цінностей, ставлень, настанов;

– поняття «компетентність», «компетенція», «компетентнісний підхід», «громадянськість» є складовими громадянської компетентності;

– процес формування громадянської компетентності здійснюється тільки завдяки взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу середньої загальноосвітньої школи.