ФУНКЦІЇ ТА КОМПЕТЕНЦІЯ ОРГАНІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Побудова в Україні правової, соціальної держави, діяльність якої спрямована на захист людини як основної соціальної цінності, гостро ставить проблему відповідності правового забезпечення соціальної політики держави універсальним та регіональним стандартам. У формуванні цих стандартів значну роль відіграє таке міждержавне утворення як Європейський Союз (ЄС), у рамках якого питанням правового регулювання соціальної політики приділено значну увагу. Правові стандарти забезпечення соціальної політики у ЄС відображені передусім у тих соціальних цілях та завданнях, які закріплені в установчих договорах Європейського Союзу та Європейського Співтовариства.

Правовою основою співробітництва між Україною та Європейським Союзом є Угода про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною (УПС), в якій поставлено завдання здійснити адаптацію законодавства України до правових стандартів ЄС, включаючи і стандарти правового забезпечення соціальної політики в ЄС. Відповідно, ці завдання конкретизовано у Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженій Указом Президента України від 11.06.1998 р., та Концепції Загальнодержавної програми адаптації національного законодавства України до законодавства Європейського Союзу, що вимагає дослідження основних засад правового регулювання соціальної політики ЄС, в тому числі компетенції Європейського Співтовариства та їх держав-членів, а також інституційного механізму реалізації соціальної політики ЄС.

Не дивлячись на те, що соціальним аспектам інтеграційних процесів у рамках ЄС у зарубіжній науковій літературі почали приділяти увагу з 70-80-х рр. ХХ ст., компетенція ЄС у сфері соціальної політики залишилася значною мірою поза увагою дослідників, оскільки основні акценти були зроблені на дослідженні прикладних проблем гармонізації соціального законодавства держав-членів, таких як фінансування систем соціального забезпечення та захисту населення, різний рівень гарантування соціальних і трудових прав тощо. Згодом увагу зарубіжних дослідників було привернуто до теоретичного обґрунтування концепцій соціальної політики ЄС (Г. Кун, К. Кремаліс, О. Щульц, Б. Янсен і ін.), однак сама соціальна компетенція ЄС була і залишається малодослідженою. У вітчизняній правовій літературі головним чином увагу приділено дослідженню соціальних стандартів, сформованих у рамках ООН і Міжнародної Організації Праці – МОП (Н.Б. Болотіна, М.В. Буроменський, В.Н. Денисов і ін.), у Раді Європи. В Україні дослідження у царині права ЄС зосереджено в основному на теоретико-правових аспектах (В.К. Забігайло, В.Ф. Опришко та ін.) або ж економічних аспектах (М.М. Ентін, В.І. Муравйов та ін.) євроінтеграційних процесів.

Дослідження компетенції ЄС, Європейського Співтовариства та їх держав-членів пов’язане з нормативним регулюванням відносин між ЄС та Україною у соціальній сфері та ставить ряд питань щодо теоретичних аспектів практичної реалізації співробітництва між ЄС та Україною, підтверджуючи таким чином необхідність комплексного аналізу цієї проблематики.

Науково-теоретичну базу дослідження склали наукові напрацювання вітчизняних та закордонних вчених у сфері міжнародного права, права міжнародних організацій та права Європейського Союзу: М.В. Буроменського, В.Н. Денисова, М.М. Ентіна, В.І. Євінтова, В.К. Забігайла, Л.Г. Заблоцької, Л.Я. Камаровського, А.Я. Капустіна, М.Л. Костенко, Н.В. Лаврьонової, М.М. Микієвича, Г.І. Морозова, В.І. Муравйова, Т.Н. Нешатаєвої, Ю.А. Тихомирова, Б.Н. Топорніна, Г.І. Тункіна, О.О. Шибаєвої, Ю.А. Юмашева, А.С. Фещенка, Дж. Ашера, Р. Бібера, А. Блекмана, Р. Бьома, З. Бродецького, Й. Вайлера, О. Гарньє, В. Гуммера, Р. Дегоса, Д. Діффера, Д. Дорна, Й. Еггера, Ф. Еммерта, Г. Кляйнгерца,
Г.-П. Краусера, Г. Кун, К. Кремаліса, Н. Лоренца, В. Моравецького, Г. Петцольда, М. Пехштайна, Ж.-К. Піріса, Г.-В. Плятцера, Й. Рінглера, А.М. Святковського, Г. Скермерса, М. Швайцера, П. Шіндлера, Е. Штайндорфа, О. Щульца, Б. Янсена та ін.

Емпіричну базу дослідження соціальної політики ЄС склали конвенції та інші міжнародно-правові акти ООН, МОП та Ради Європи; установчі договори Європейського Союзу і Європейських Співтовариств; регламенти, директиви, рішення Європейської Ради, в тому числі Хартія фундаментальних прав ЄС та проект Конституції ЄС, інші правові акти органів ЄС у сфері соціальної політики; Конституція України та конституції держав-членів ЄС; національне законодавство України. Значну увагу було приділено практиці Суду ЄС щодо правового забезпечення і регулювання соціальних аспектів інтеграційних процесів.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках планового дослідження кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка “Міжнародно-правові аспекти входження України до світового та європейського співтовариства” (№ державної реєстрації 0102U003572). Тема дисертації також пов’язана із дослідженнями права Європейського Союзу, які проводяться кафедрою міжнародного права та кафедрою європейського права Львівського національного університету імені Івана Франка відповідно до проекту TEMPUS-TACIS CD_JEP 21174-2000 “Вивчення європейського права в університетах України”.