Гончаренко І.В. Система селекції корів молочних порід за комплексом ознак

Краткое содержание

Дослідження проведені протягом 1995-2008 рр. у племзаводах і племрепродукторах голштинської, української чорно- і червоно-рябої молочних порід у ДП ГСЦУ, ДП “Чайка” філія “Дударків”, ВП НАУ “Великоснітинське” Київської, АТЗТ “Агро-Союз” Дніпропетровської, СТОВ “Україна”, ПОСП “Радівське”, СТОВ “Хлібороб” Вінницької, “Матусівський” Черкаської областей згідно даних первинного зоотехнічного обліку на поголів’ї близько 5 тис. корів згідно зі схемою досліджень (рис. 1).

Раціони корів відповідали їх потребі в поживних та біологічно активних речовинах і забезпечували реалізацію генетичного потенціалу продуктивності.

Експериментальні дослідження проводили відповідно до загальноприйнятих у зоотехнії методологічних підходів, а також апробованих власних методик.

Розрахунок чисельності корів-матерів майбутніх бугаїв-поліпшувачів породного значення базувався на ймовірних процесах системного відбору за комплексом ознак згідно з методиками R. E. Pearson (1977), G. E. Dickerson (1980).

Швидкість росту плоду оцінювали за середньодобовим приростом його маси за період від зиготи до народження теляти. При вивченні продуктивності корів після народження теличок або бугайців враховували тривалість їх тільності. Розподіл частот народження теличок і бугайців за градаціями надоїв їх матерів розраховували за бісеріальним зв’язком між кількісними (надій, кг) та якісними (стать приплоду) ознаками (Меркурьева, Е. К. , Шангин-Березовский, Г. Н., 1983).

Коефіцієнти успадковуваності (h²) тривалості тільності і надою в первісток визначали дисперсійним аналізом однофакторного комплексу за Н. А. Плохинским (1970), індексів екстер’єру – за М. З. Басовським та ін. (2001).

Генеалогічний аналіз ліній та родин у стадах проводили за М. А. Кравченком (1965, 1980). Бугаїв-плідників тестували на наявність дефектних генів з рецесивним типом успадкування за методиками Е. Візнера, З.Віллера (1979), А. І. Жигачева (1985), А. А. Созинова, Д. Т. Винничука (1999), В. И. Глазко (1999), О. Д. Бірюкової (2003). Крім того, використані дані тестування, опубліковані в Державних книгах племінних тварин України та каталогах бугаїв-плідників Ізраїлю, США, Канади, Німеччини, Голландії.