Художній метал у формуванні архітектури палаців XVIII–XIX ст. м. Львова

Краткое содержание

РОЗДІЛ І. СТАН ВИВЧЕННЯ та ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ застосування ХУДОЖНЬОГО МЕТАЛУ в АРХІТЕКТУРі ПАЛАЦІВ ХVIII–XIX СТ. М. ЛЬВОВА.

Опрацювання та аналіз попередніх досліджень із цього питання допомогли з’ясувати висвітлені питання, коло невисвітлених проблем та визначити основні напрями проведення дослідження.

Синтезовані дослідження, присвячені застосуванню металу в архітектурі, викладено як в окремих виданнях з цієї теми, так і в розділах або й лише кількох абзацах видань архітектурного та мистецтвознавчого напрямів.

Найдавнішим виявленим дослідженням, в якому огорожам, брамам, освітлювальним приладам палаців надано значної уваги, була “Die Gartenarchitektur” Ламберта А., Шталя Е. (1910 р.). У 1950–1990 рр. застосування художнього металу в архітектурі досліджували Биков З., Захаркіна Г., Ігнатьєва А., Мардер А., Маринченко О., Тимофієнко В., Розенблюм С., Зілгілвіс Я., Соузвоз М., Соузвоз С.

Найбільш опрацьовано питання: сфери використання, архітектурно-композиційні можливості, дизайн художнього металу, застосованого в архітектурі.

Найдавнішою мистецтвознавчою працею, присвяченою художньому металу м. Львова, була "Wzory kowalstwa polskiego" Зибжицкєго Я. (1925 р.). У наш час художній метал Львова досліджували Василенко Ф., Нога О., Присяжний К., інших міст та регіонів України – Боньковська С., Маринченко О., Жолтовський П. та ін.

Художній метал загалом, а також міст, регіонів, країн світу досліджували Копудловскі Б., Розенблюм С., Жолтовський П., Семерак Г., Богман К., Карчмаржевскі А., Коула Я., Палаі С., Петриченко А., Сараді К., Робертсон Е., Робертсон Я., Соузвоз С., Соузвоз М.

Найбільш опрацьовано питання: стилістика, мистецькі форми, технологія виготовлення, регіональні особливості художнього металу; осередки художнього металооброблення; основи реставрації художнього металу.

Найдавнішою працею архітектурного напряму з інформацією про палаци м. Львова є "Pocz№tki nowoџytnego Lwowa w architekturze" Маньковського Т. (1923 р.)

Окремі розвідки з архітектури палаців м. Львова у 1970 – 2000-ні рр. зробили Вуйцик Р., Липка Р., Трегубова Т., Мих Р., авт. колектив під кер. Логвина Г., Ковальчик Є., Лінда С.

У 1990–2005 рр. архітектуру палаців XVII–XIX ст. окремих регіонів України розглядають у своїх працях Левкович Н., Маланюк В., Михайлишин О., Шевченко Л., Ковальчик Є., Афтаназі Р.

У дослідженнях Нємана Ж., Гурліта Ц., Лоренца С., Татаркєвіча В., Ярошевскєго Т., Квятковської М., Ноймана Я., Степінської К., Фіялковскєго В., Мілобедзкєго А., Шьобер У., Кєдрінского А. розглянуто архітектуру палаців XVII–XIX ст. міст, країн Європи та світу.

Найбільш опрацьовано питання: історія формування, стилістика, архітектурно-композиційні вирішення палаців, впливи на формування їхньої архітектури.

Серед цієї літератури виокремлено дослідження: –загальні; –локалізовані: за територіальними межами, за хронологічними межами, за об’єктом дослідження.

Отже, дослідження художнього металу в контексті сформованого архітектурного середовища поодинокі і мають фрагментарний характер. Щодо художнього металу палаців м. Львова, то він не був об’єктом окремого дослідження. Тому закономірно, що його роль у формуванні архітектури палаців м. Львова не була проаналізована.

Перспективними напрямами проведення подальших досліджень є:

*            дослідження застосування художнього металу в архітектурному середовищі на прикладі репрезентативних палаців Львова, що дозволить сформувати й відпрацювати методику дослідження;

*            всебічне дослідження художнього металу XVIII–XIX ст. в архітектурі палаців Львова шляхом з'ясування передумов, способів, принципів та закономірностей його застосування.

У дослідженні було використано літературу із загальної історії та архітектури, у т.ч. літературу енциклопедичного характеру, літературу з теорії композиції, історії металургії, історії Галичини і Львова XVIII–XIX ст.; публікації у місцевій періодиці, путівники, збірки іконографії Львова; періодику, архітектурні альбоми та каталоги решіток, каталоги виставок кінця XІХ ст.– XХ ст., видані у Берліні, Відні, Лейпциґу, Штутгарті, Братиславі, Познані, Москві, Петербурзі.

РОЗДІЛ 2. Методика дослідження ЗАСТОСУВАННЯ художнього металу В архітектурІ палаців XVIII–XIX ст. м. Львова. Формування методики дослідження базується на аналізі та систематизації методів досліджень попередників (Демківа М., Диби Ю., Лінди С., Петришин Г.). У роботі використано загальнонаукові (аналіз та систематизація літератури; метод статистичних опрацювань; метод типологічної класифікації; порівняльний аналіз) та спеціальні (науково-реставраційні) методи дослідження (метод роботи з першоджерелами, що базується на вивченні архівних та іконографічних матеріалів; натурні дослідження (виконання обмірів, фотофіксацій, зондажів); графоаналітичний метод).

Комплексна методика дослідження художнього металу палаців м. Львова:

І. Аналіз передумов застосування художнього металу в архітектурі палаців м. Львова.

ІІ. Виконання, підтвердження атрибуції художнього металу збережених палаців м. Львова.

ІІІ. Визначення зразків для проведення подальших досліджень та групування їх відповідно до часових періодів.

IV. Аналіз діапазону застосування (визначення кількісного та якісного показників, найпоширеніших видів художнього металу в палацах кожного часового періоду).

V. Архітектурно-композиційний, пропорційний та параметричний аналізи (виконання типології архітектурно-композиційних вирішень, виявлення пропорцій).

VI. Аналіз способів та принципів формування художнім металом архітектури палаців м. Львова та цілісної композиції ансамблю (споруди).

VIІ. Аналіз динаміки змін, встановлення закономірностей розвитку застосування художнього металу в архітектурі палаців XVIII–XIX ст. м. Львова, особливостей застосування художнього металу у порівнянні із його застосуванням в палацах Відня, Праги, Братислави, Будапешта, Варшави.

VIІІ. Аналіз чинників впливу на застосування художнього металу XVIII–XIX ст. в архітектурі палаців м. Львова, визначення їх носіїв.

ІХ. Аналіз сучасного стану та реконструкцій XХ ст. художнього металу палаців м. Львова.

Х. Розроблення методики проектування художнього металу в історично сформованому архітектурному середовищі.

Спеціально розроблена методика архітектурно-композиційного аналізу полягає в аналізуванні художнього металу палаців м. Львова на різних рівнях: а) рівень загальної архітектурної композиції (аналіз розміщення в ансамблі, в екстер’єрі та інтер’єрі споруди; об’ємно-просторового вирішення; множини застосованих структурних елементів); б) рівень структурних складників (аналіз композиції, характеру декоративних деталей художнього металу). Методика включає також аналіз пропорційних систем.

РОЗДІЛ 3. ПЕРЕДУМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ХУДОЖНЬОГО МЕТАЛУ В АРХІТЕКТУРІ ПАЛАЦІВ XVIII–XIX СТ. м. Львова. У розділі висвітлено загальноєвропейські та регіональні передумови застосування художнього металу в архітектурі палаців XVIII–XIX ст. м. Львова.

Загальноєвропейські передумови.

Розвиток технології виплавлення та механічного обробляння чорних металів у XVIII–XIX ст. Упродовж 1740–1866 рр. в Англії, Франції, Німеччині Б. Хастмен, Г. Корт, Т. і Д. Кранеджі, Г. Бессемер, Ф. Сіменс Е. і П. Мартени зробили низку відкриттів з метою вдосконалити та здешевити способи виготовлення чорних металів. Це сприяло зростанню застосування металу в різних галузях, у т.ч. й архітектурі.

Формування в Європі репрезентативних палаців. Упродовж XVII ст. – першої половини XVIII ст. укріплений замок перероджується в неукріплений палац. Формуванню типу репрезентативного палацу сприяв також розвиток абсолютизму в низці держав Європи.

У Франції моделлю абсолютистського міста-резиденції став Версаль. Ідея Версалю знайшла своє відображення у місті-резиденції Людвігсбург поблизу Штутгарта (Німеччина), палаці Шльосгоф у Відні (Австрія), палаці Естергазі у Фертьоді (Угорщина), палаці Яна Собєського у Вілянуві під Варшавою (Польща). У другій половині XІХ ст. Версаль став прототипом для палацу Херренкімзе поблизу Мюнхена (Німеччина) та палацу Доннерсмаків у Швєркланцю (Польща).

На Правобережній Україні були зведені впродовж XVIII ст. палаци у Вишневці (Тернопільська обл.); у кінці XVIII ст. – першій половині XІХ ст. – палац у Новолабуні (Хмельницька обл.); у другій половині XІХ ст. – палац у Роздолі (Львівська обл.).

Застосування художнього металу в палацах XVII–XIX ст. Відня, Праги, Братислави, Будапешта, Варшави.

Художній метал у стилі бароко, рококо набуває поширення у палацах Відня – у кінці XVII ст. – 1730-х рр.., Праги – у 1700–1760-х рр., Братислави – 1760–1770-х рр., Будапешта у 1740–1750-х рр., Варшави – у 1680–1780-х рр., у стилі класицизму – у палацах Братислави – 1770–1810-х рр., Будапешта – у 1800-х рр., Варшави – у 1770–1820-х рр., у стилі історизму –у палацах Відня – у 1850–1890-х рр., Будапешта – у 1880–1890-х рр.,  Варшави – у 1870–1910-х р.

Художньому металу цих міст властива багатотипність об'ємно-просторових вирішень; подібність композиції та характеру декоративних деталей, що зумовлено панівними стилями в архітектурі. Регіональні особливості сформовані переважно насиченістю декором та трактуванням декоративних деталей.

Виокремлені такі групи регіональних шкіл: 1) художній метал палаців Відня, Праги, Будапешта; 2) художній метал Братислави; 3) художній метал Варшави.

Регіональні передумови.

Розвиток металургії Галичини у XVIII–XIX ст.

Наприкінці XVIII ст. в Галичині існувало 6 рудень.

На Прикарпатті в середині XVIII ст. функціонували понад 20 металургійних підприємств. У 1778–1781 рр. тут було близько 40 гамарень зі 138 ковалями. У 1810 р. на території Східної Галичини існувало 13 доменних печей малої продуктивності.

До кінця XІХ ст. припинилося виробництво чавуну в районі Карпат і потреби місцевого ринку забезпечували за рахунок імпорту дешевого заліза зі заводів Австрії, Польщі, Чехо-Словаччини.

Розвиток львівської школи металооброблення. У XIV ст. у Львові вже існував ковальський цех. Крім цехових, працювали позацехові майстри, що жили у шляхетських та міщанських будинках у середмісті, та “двірські” ковалі, що обслуговували феодалів у юридиках.

У XVIII ст. від ковальського відокремився слюсарний цех.

Після набуття чинності промислового статуту 1859 р. з'явилися приватні підприємства з приблизною ремісничою спеціалізацією цехів: слюсарні, ковальські, ливарні, бляхарські майстерні, а також багатофункціональні майстерні.

Наприкінці XІХ ст. відкрили навчальні заклади, де готували ковалів, слюсарів та заснували ремісничі товариства.

Застосування художнього металу в забудові Львова XVI–першої половини XVIII ст. Про характер та види художнього металу забудови Львова XII–XV ст. відомостей не маємо, оскільки у 1527 р. місто було знищене пожежею.

Упродовж XVI–XVIII ст. художній метал широкої типології був застосований у сакральній, житловій, оборонній та громадській архітектурі м. Львова. У XVI ст. – першій третині XVII ст. використовували ренесансний художній метал з домінувальною утилітарною функцією: –окуті залізом брами; –ґрати вікон; –світлики; –художній метал на дахах – хрести на банях церков; шпилі, вітровкази та рапіди (“сонечка”) на вежах.

У першій половині XVII ст. починають застосовувати бароковий художній метал. Впроваджують нові його види: –огорожі балконів; –огорожі дахів.

РОЗДІЛ 4. СПОСОБИ ЗАСТОСУВАННЯ ХУДОЖНЬОГО МЕТАЛУ В АРХІТЕКТУРІ ПАЛАЦІВ XVIII–XIX ст. м. Львова. У розділі проведено аналітичний огляд формування архітектури палаців м. Львова, викладено результати атрибуції, проведеного стилістичного, архітектурно-композиційного та параметричного аналізів художнього металу палаців м. Львова.

Формування архітектури палаців м. Львова. Сприятливе підґрунтя для будівництва тут палаців та застосування в них художнього металу створили такі чинники: –будівництво в Європі репрезентативних палаців з художнім металом; –збільшення впродовж XVII–XVIII ст. кількості юридик; –проведення з кінця XVII до початку XІХ ст. щорічних контрактів, що пожвавлювали шляхетське життя.

Як і у Відні, Празі, Братиславі, Варшаві, на палаци в середмісті Львова перебудовують кам’яниці (палац Любомирських – у 1744 р., палац Й.Міра – у 1773 р.), а за мурами міста – старі маєтки (палац Бєльських – у 1756 р., Митрополичий палац в складі ансамблю Св. Юра – у 1760–1762 рр.).

Періодизація застосування художнього металу в архітектурі палаців м. Львова впродовж XVIII–XIX ст. Виявлено художній метал і проведено (підтверджено) його атрибуцію у 18 палацах м. Львова.

Виокремлений у кожній пам'ятці автентичний художній метал належить до трьох часових та стилістичних періодів: І. друга половина XVIII ст. (бароко, бароко з елементами рококо або класицизму); ІІ. кінець XVIII ст.–перша половина XІХ ст. (класицизм, романтизм); ІІІ. друга половина XІХ ст. (неоренесанс, необароко, необароко з рисами неокласицизму, неокласицизм, різностильовість).

Способи формування художнім металом XVIII–XIX ст. архітектури палаців м. Львова.

Архітектурні елементи з художнім металом підтримують, урізноманітнюють глибинно-просторову, об’ємну, площинну композицію ансамблю, споруди.

Розміщенням: –формують, підтримують симетричну, асиметричну, комбіновану композицію; –формують, акцентують композиційні осі; –акцентують фасади, приміщення; –підкреслюють акцентні та урізноманітнюють, акцентують фонові композиційні елементи, візуально об’єднують акцентні й фонові композиційні елементи ансамблю, споруди.

Об'ємно-просторовим вирішенням формують, підтримують, урізноманітнюють симетричну, асиметричну композицію; планувальною схемою та обрисами підтримують пластику ансамблю, споруди.

Структурними елементами формують об'ємно-просторове вирішення огорож балконів, сходів, огорож дахів, ліхтарів. Структурні елементи огорож формують чільний фасад, парадний в'їзд, фоновий елемент ансамблю.