КЛІНІКО-ІМУНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГОСТРИХ КОРОНАРНИХ СИНДРОМІВ І ДИФЕРЕНЦІЙОВАНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ТА БЕЗПЕКИ АНТИТРОМБІНОВОЇ ТЕРАПІЇ.

Краткое содержание

Клінічна характеристика хворих і методи дослідження. Для вирішення поставлених задач обстежено 64 хворих на ГКС зі стійкою елевацією сегмента ST з наступним формуванням гострого інфаркту міокарда із зубцем Q (Q-ІМ), які надходили у перші 6 годин від початку захворювання. Серед них 51 чоловіків (79,7%) та 13 жінок (20,3%). Середній вік пацієнтів склав 57,5 ± 1,4 роки. Всім хворим була проведена тромболітична терапія. Антитромбінова терапія проводилася з використанням нефракціонованого гепарину (НФГ) (53,1%), або еноксапарину (46,9%). Також пацієнти одержували стандартну антиішемічну терапію, що включала аспірин (96%), тієнопіридінові препарати (34,5%), β-блокатори (92%), статини (67,2%%), інгібітори АПФ (84%), нітрати (85,9%).

Хворі були  розділені  на 4 групи  залежно від наявності й виду ускладнень ГІМ або їхньої відсутності. При сполученні ускладнень, пацієнтів відносили в групу по виду ускладнення, що мало найбільш значущий вплив на прогноз захворювання й лікувальну тактику. Виходячи із цілей дослідження, такими  вважали тромботичні та геморагічні ускладнення. Хворі  з Q-ІМ розподілялися в одну із груп за характером першого з виниклих ускладнень.  Також пацієнти були розділені на 2 групи залежно від наявності в анамнезі артеріальної гіпертензії, на 2 групи залежно від характеру післяінфарктного ремоделювання  та на 2 групи залежно від виду отриманої антитромбінової терапії.  Пацієнти виділених груп були співставні за статтю, віком, іншими відомими основними факторами ризику та характеру, інтенсивністю проведеної антиішемічної та антитромботичної терапії.  У якості контрольної  обстежена група здорових донорів (n=14) порівняного віку, як основного предиктору ступеня активності протеолітичних процесів.

Комплексна клінічна оцінка хворих проводилася на основі вивчення скарг, анамнезу та фізикального обстеження. Інструментальна діагностика здійснювалася в стаціонарі та амбулаторно на базі Клінічного Об'єднання Швидкої Медичної Допомоги  м. Дніпропетровська.

Первинний огляд, інструментальне та лабораторне обстеження пацієнтів проводилося в перші 6 годин від початку захворювання при надходженні в стаціонар. Повторне лабораторне обстеження проводили через 8 днів (закінчення антитромбінової терапії) і через 21±4 дні (в середньому закінчення госпітального періоду) від початку ГІМ. Подальше спостереження  із плановим амбулаторним візитом пацієнтів здійснювалося протягом  1 року після ГІМ.

З інструментальних методів дослідження  використовувалася стандартна 12-канальна ЕКГ і ЕХО-КГ із доплеркардіографією.

 З лабораторних даних в динаміці оцінювали показники ліпідограми (ЗХС, ХС-ЛПВЩ, ХС-ЛПНЩ і ТГ), показники імунограми (рівні продукції супероксид аніона в нейтрофільній  та моноцитарній популяціях (за Park,1967), рівні імуноглобуліну G (за Манчині, 1965), циркулюючих імунних комплексів (методом преципітації), інтерлейкіну-6 (методом ІФА). Дослідження процесів протеолізу здійснювалося шляхом вивчення динаміки деградації фрагментів ФН (метод імуноблота з використанням кролячих антитіл до ФН плазми крові людини  (DACO, Данія) і кон’югованих з пероксидазою хріну антикролячих антитіл (BioRad, США)) та зміни активності ММП – проММП, ММП-2, ММП-9 (методом желатин-ензимографії) при надходженні хворих у стаціонар, на 8-й день, на 21-й день і  через 1 рік.

Для визначення ЗХС, ХС-ЛПВЩ, ТГ використовувалися біохімічні набори Human (Німеччина). Рівень ХС-ЛПНЩ розраховувався за формулою Фрідевальда. Для визначення ІЛ-6 використовувався набір реактивів HyCult biotechnology (Нідерланди).

Статистична обробка даних  виконана за допомогою пакету програм «Videodensitometr Sorbfil Version 1.8.», «Статистика 6.0»,«Prophet 5.0». Дані представлені у вигляді середніх безперервних величин з нормальним розподілом  і частот. Вірогідність розходжень середніх величин оцінювали за допомогою непарного Т-тесту, а    частот – за допомогою критерію χ² Пирсона, з використанням таблиць частот 2Х2. Зв'язок попередніх факторів ризику з можливою появою прогностично значущих  ФФН оцінювався в моделі логістичної регресії. Статистично значущими вважали розходження при значеннях двостороннього р < 0.05.