ЛОГІКО–МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІНЖЕНЕРІЇ ЗНАНЬ У ПРАВОЗНАВСТВІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перетворення в суспільстві зі здобуттям Україною незалежності, що вплинули на всі сфери суспільного життя, потребують перегляду законодавства. У свою чергу, останнє вимагає змінити ставлення до правотворчої і правозастосовної діяльності, а для цього необхідний надійний та ефективний інструментарій. Важливо сформувати системний підхід до постановки і вирішення завдань перетворення законодавства України, який не обмежувався б прийняттям тих чи інших законодавчих актів, внесенням змін чи доповнень у чинні. Еклектичний підхід, що фактично склався в нашій країні, виявився неприйнятним. Як наслідок цього зростає нестабільність законодавства, ускладнюються політичні, економічні і правові умови законодавчої діяльності. Одним із шляхів удосконалення законодавчої діяльності може стати активне застосування досягнень сучасної науки і техніки.

Системність підходу до вирішення цього складного завдання потребує дослідження відповідних методів і процедур, спрямованих на зміни і створення тенденцій до інтеграції правових, математичних та інженерних наук. У цьому зв’язку доречним є використання у правовому науковому пошуку комплексу знань з математичної логіки, інформатики, теорії штучного інтелекту та ін. Застосування конструктивних методів і методик цих наук відкриває додаткові можливості для більш ефективного функціонування правових систем. Використання філософських категорій і підходів у ряді випадків дозволяє узагальнити і скоординувати логіко-аналітичні, спеціально-правові і соціологічні дослідження, що сприяє світоглядно-методологічному забезпеченню правознавства.

Звернення до питання гносеології права можна констатувати як одну з тенденцій сучасних досліджень методологічного рівня. При виникненні потреби в обґрунтуванні більш широкого методологічного бачення права великого значення набуває гносеологія права як предмет філософського осмислення. Питання методології пізнання права було висвітлено в російській, радянській і пострадянській філософській та юридичній літературі, зокрема у працях С.С. Алексєєва, О.О. Бандури, П.Д. Біленчука, Є.В. Васьковського, О.Б. Венгерова, Д.А. Керімова, А.А. Козловського, М.І. Козюбри, В.В. Копєйчикова, В.О. Котюка, В.О. Лобовікова, С.І. Максимова, Л.В. Петрової, П.М. Рабіновича, В.М. Розіна, В.М. Сирих, С.С. Сливки, М.С. Строговича, В.Д. Титова, Ю.В. Тихонравова, О.Ф. Черданцева та інших науковців.

Сформульовані у дисертації теоретичні висновки і практичні рекомендації ґрунтуються також на працях зарубіжних дослідників: А. Аарніо, В. Бернхема, Н. Вінера, А. Герлоха, Д. Ешлі, В. Кнаппа, Р. Лукича, Б. Ніблета, М. Полані, Д. Сміта, Х.Л.А. Харта та ін.

Узагальнення теоретичного й емпіричного матеріалу, оцінка тенденцій розвитку сучасних досліджень методологічного рівня пізнання права, здійснені у дисертації, вважаються своєчасними. Зазначені міркування, а також відсутність узагальнюючої монографічної роботи в досліджуваній галузі дозволяють вважати тему даного дисертаційного дослідження актуальною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є складником Державної цільової комплексної програми “Розвиток прав людини як головна частина розвитку демократичних процесів у правовій соціальній державі Україні” (державна реєстрація № 0186.0.070866).