МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ВЗАЄМОДІЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ, ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І СІМ’Ї

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію й впровадження основних положень дослідження.

У першому розділі дисертації “Теоретичні основи морального виховання молодших школярів” здійснено аналіз праць з філософії, педагогіки, психології та методики виховної роботи, що мають безпосереднє відношення до проблеми дослідження і стали основою для створення педагогічної моделі взаємодії загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів та сім’ї у моральному вихованні молодших школярів; з’ясовано сутність і структуру поняття “моральна вихованість особистості”; висвітлено виховний потенціал взаємодії педагогів загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів та батьків у роботі з учнями молодшого шкільного віку.

На сучасному етапі актуальними стосовно проблеми дослідження є праці науковців, які дотримуються положень педагогіки підтримки (О. Газмана, Н. Михайлової, С. Юсфіна та ін.) та педагогіки співробітництва (Ш. Амонашвілі, О. Захаренка, Є. Ільїна, С. Лисенкової, В. Шаталова, М. Щетиніна та ін.), у вихованні учнів. У цих роботах наголошується на тому, що основою теорії морального виховання мають стати гуманістичні етичні концепції, які забезпечать ставлення до особистості як до суб’єкта власного морального становлення. д

Психологічні та педагогічні дослідження таких вітчизняних науковців, як Н. Басюк, І. Бех, О. Богданова, С. Максименко, О. Матвієнко, О. Савченко та ін., переконливо доводять, що молодший шкільний вік є сенситивним для сприймання та засвоєння моральних понять та цінностей. Ця особливість зумовлена характерними для цього вікового періоду ознаками: високою пізнавальною активністю, пластичністю і вразливістю психіки, готовністю сприймати, наслідувати, випробовувати себе, підвищеною емоційністю та чутливістю, безмежною довірою до батьків і вчителів, щирістю та безпосередністю в поведінці.

Підґрунтям для визначення структурних компонентів моральної вихованості молодшого школяра стали положення психологічної та педагогічної наук (М. Боритко, О. Леонтьєв, Л. Рувінський, М.Сметанський, В. Чепіков та ін.), у яких зазначено, що розвиток будь-якої людської якості передбачає наявність знань про категорії, які формуються, адекватне емоційне ставлення до них, а також оволодіння способами реалізації певної якості в процесі спілкування та діяльності. Отже, структурними компонентами моральної вихованості визначено моральну свідомість, моральні почуття, моральну поведінку та моральні якості особистості. У своєму дослідженні ми розуміємо моральну вихованість особистості як комплексну властивість, що характеризується усвідомленням моральних норм і цінностей, їхнім суб’єктивним прийняттям, реалізацією в поведінці та прагненням до самовдосконалення.

Необхідною умовою формування моральної вихованості молодших школярів є реалізація виховного потенціалу взаємодії тих соціальних інститутів, які здійснюють найбільш істотний вплив на особистість дитини. Такими виховними інститутами на даному віковому етапі є передусім сім’я, загальноосвітні та позашкільні навчальні заклади. Кожен з них має свою сферу впливу на особистість, отже, інтеграція їхніх виховних зусиль сприятиме удосконаленню процесу морального виховання завдяки гармонізації впливу зовнішніх сил-детермінант і напрацюванню єдиної стратегії взаємодії з дітьми молодшого шкільного віку. У важливому для нас питанні формування моральної вихованості учнів початкових класів основні інтереси школи, позашкільних навчальних закладів і сім’ї збігаються. Не викликає сумніву той факт, що, незважаючи на домінуючий вплив сім’ї на формування особистості дитини, тільки її зусиллями не можуть бути вирішені завдання морального виховання. Потрібну допомогу сучасній сім’ї у розв’язанні актуальних проблем виховання покоління, яке зростає, в озброєнні батьків потрібними психолого-педагогічними знаннями про вікові й психологічні особливості дітей можуть надати працівники загальноосвітніх навчальних закладів. Співпраця з педагогами позашкільних навчальних закладів сприятиме кращому розумінню світу інтересів і захоплень дитини, розкриттю її нахилів і талантів, створенню оптимального середовища для формування моральних якостей. Освітні заклади, у свою чергу, також зацікавлені в плідній співпраці із сім’єю як однодумцем, союзником та співучасником виховного процесу, оскільки лише за такої умови можна досягти успіху у формуванні моральної вихованості учнів молодшого шкільного віку. Отже, сім’я та освітні заклади повинні стати взаємодоповнюючими компонентами в справі морального виховання молодших школярів.

Другий розділ дисертаційного дослідження “Характеристика сформованості моральної вихованості молодших школярів” присвячений розгляду та аналізу сучасних підходів до вивчення сформованості моральної вихованості особистості (аналітичного, синтетичного та інтегрально-аналітичного), стану моральної вихованості молодших школярів на основі виокремлених критеріїв, показників та рівнів.

Визначення показників зазначеного феномену здійснено відповідно до інтегрально-аналітичного підходу, який дозволяє отримати повну й об’єктивну інформацію про особистість, яка вивчається, виявляє її суттєві ознаки та відображає динаміку розвитку. Першим критерієм оцінювання рівня моральної вихованості молодших школярів було визначено інформаційно-пізнавальний, який виявляється в обізнаності молодших школярів із моральними поняттями, нормами та правилами, розумінні їхнього змісту, значущості для себе, взаємозв’язків між ними, умінні застосовувати основні моральні категорії у мовленні. Наступний критерій оцінювання моральної вихованості учнів початкових класів – емоційно-ціннісний характеризується наявністю ціннісних орієнтацій, що визначають ставлення молодшого школяра до себе та інших людей; глибиною та силою емоційних переживань у ситуаціях морального вибору; здатністю керувати своїм емоційним станом; рівнем розвитку емпатії. Рівень моральної вихованості молодших школярів також було оцінено відповідно до поведінкового критерію, що проявляється в реалізації моральних знань та цінностей у діяльності; сформованості стійких форм моральної поведінки; самостійності та активності в ситуаціях морального вибору. Четвертим критерієм оцінювання моральної вихованості молодших школярів було визначено рефлексивний, який виявляється в прагненні особистості до самовдосконалення, набуття та розвитку моральних якостей, здатності оцінювати власні дії та вчинки, адекватності самооцінки. Відповідно до повноти сформованості визначених показників було виділено три рівні вихованості учнів початкових класів: високий, середній та низький.

Діагностичний етап експериментальної роботи передбачав реалізацію таких завдань: виявити наявний рівень моральної вихованості молодших школярів відповідно до визначених критеріїв та показників; з’ясувати ставлення батьків учнів початкових класів до проблем сімейного виховання, їхньої спрямованості на співпрацю зі школою в питаннях морального виховання; виявити ступінь взаємодії педагогів загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів у вирішенні питань морального виховання молодших школярів; з’ясувати рівень методичної готовності вчителів початкових класів, педагогів позашкільних навчальних закладів і батьків до здійснення морального виховання.

Індикаторами відбору діагностичного інструментарію для визначення рівня сформованості моральної вихованості молодших школярів стали: можливість виявити та схарактеризувати визначені показники, вікові та індивідуальні особливості учнів, орієнтованість методик на стимулювання у школярів процесів самопізнання, самоаналізу та самовиховання. Відповідно до завдань констатувального етапу дослідження було проведено 4 субетапи діагностичних процедур, спрямованих на визначення рівнів сформованості структурних компонентів зазначеного феномену, зокрема, моральної свідомості, моральних почуттів, моральної поведінки та моральних якостей особистості.

Узагальнені результати діагностичного зрізу засвідчили, що високий рівень сформованості моральної вихованості виявили лише 82 респонденти (15,8 %). Для дітей цієї групи характерні: наявність системи моральних знань; сформованість уміння виявляти істотні ознаки моральних понять, застосовувати їх у мовленні, усвідомлювати зв’язок між ними; виражений пізнавальний інтерес до моральних проблем; позитивне ставлення до дотримання моральних норм та правил і негативне ставлення до їх порушення; прийняття об’єктивних моральних цінностей як власних, розуміння потреби їхнього втілення в реальну дійсність; наявність глибоких, стійких і дієвих моральних почуттів; здатність керувати своїм емоційним станом; наявність значного діапазону емпатійних переживань; реалізація моральних знань у поведінці; наявність позитивного досвіду моральної поведінки, незалежність її від здійснення зовнішнього контролю; активність та самостійність у виборі поведінкового рішення; здатність протистояти негативним впливам навколишнього світу; прагнення до набуття та розвитку моральних якостей; адекватність самооцінки; здатність до пізнання своїх особистісних проявів; прагнення до самовдосконалення.

Досить чисельною була група молодших школярів, які за результатами проведеної діагностики були віднесені до середнього рівня сформованості моральної вихованості, – 245 респондентів (47,1%). Характерним для цієї групи учнів є засвоєння ними значної кількості моральних понять, проте відсутність їхньої системності; розуміння змісту та потреби існування моральних норм та правил; сформованість умінь застосовувати моральні поняття в усному мовленні, однак інтерес до проблем моралі має ситуативний характер; позитивне ставлення до дотримання моральних норм та правил; усвідомлення значущості гуманістичних цінностей; відчуття певних труднощів у висловленні самостійних оцінних суджень; наявність недостатньо глибоких, усвідомлених та дієвих моральних почуттів; ситуативний вияв емпатійних переживань; висока готовність до моральної поведінки, проте активність проявляється недостатньо; достатній рівень сформованості навичок та звичок моральної поведінки; прийняття самостійного поведінкового рішення має ситуативний характер, можливі необдумані дії; поведінка залежить від думки тих, хто оточує, відсутня чітка власна позиція; нездатність у певних ситуаціях протистояти негативним впливам зовнішнього світу; наявність певних моральних якостей, проте відсутність їхньої системності; труднощі в оцінюванні власних дій та вчинків; нестійке прагнення до самовдосконалення.

Низький рівень моральної вихованості виявлено у 193 респондентів (37,1%). Діагностувальними характеристиками цього рівня є наявність окремих, розрізнених уявлень про зміст та істотні ознаки моральних понять, зміст моральних норм та правил, нерозуміння необхідності їхнього дотримання у повсякденному житті; відсутність інтересу до проблем моралі; негативне або байдуже ставлення до моральних цінностей, норм та правил; імпульсивність емоційних реакцій; несформована здатність до емпатії; нестійкість проявів моральної поведінки, спостерігаються зриви; дотримання норм моралі регулюється дорослими або іншими стимулами; простежується бажання уникнути самостійного прийняття поведінкового рішення й перекласти відповідальність на інших, тенденція до негативної поведінки; егоїстична спрямованість; низька самооцінка; відсутність навичок оцінювання власних дій та вчинків; відсутність бажання самовдосконалюватись.

Результати проведеного анкетування серед батьків виявили їхній інтерес до проблем морального виховання, спрямованість на співпрацю з педагогічними працівниками як загальноосвітніх, так і позашкільних навчальних закладів, потребу в оволодінні ефективними тактиками взаємодії з дітьми. Водночас, ми звернули увагу на недостатню орієнтованість сімейної педагогіки на формування моральних цінностей в учнів. Було виявлено потребу в удосконаленні та урізноманітненні форм і методичних прийомів взаємодії школи і сім’ї в процесі морального виховання учнів молодшого шкільного віку.

Аналіз результатів опитування педагогів засвідчив, що на сучасному етапі взаємодія педагогічних працівників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів у процесі морального виховання молодших школярів є ситуативною й вирізняється незначною різноманітністю форм. Також було виявлено труднощі в організації співпраці між загальноосвітніми закладами та закладами додаткової освіти: відсутність спільних виховних програм, формальний характер взаємодії, недостатність часу для проведення спільних виховних заходів. Педагогічні працівники наголосили на потребі співпраці та взаємодії з батьками учнів, однак серед форм її організації згадувалися переважно традиційні форми.

Отже, наведені результати діагностичного етапу дослідження засвідчили необхідність розробки експериментальної програми, яка б могла сприяти оптимізації процесу взаємодії загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів і сім’ї у моральному вихованні молодших школярів.

У третьому розділі дисертаційного дослідження “Експериментальна перевірка педагогічної моделі взаємодії загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів і сім’ї у моральному вихованні молодших школярів” визначено і обґрунтовано педагогічні умови організації ефективної взаємодії всіх її учасників у процесі морального виховання молодших школярів, презентовано модель формування досліджуваної якості в учнів початкових класів, проаналізовано та узагальнено результати експериментальної роботи.

На основі аналізу наукової літератури та здобутків педагогічної практики було визначено такі принципи організації взаємодії загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів і сім’ї у моральному вихованні учнів молодшого шкільного віку: системності виховної взаємодії школи, сім’ї та позашкільних навчальних закладів (виховний вплив охоплює всі сфери життєдіяльності учнів; взаємодія учасників виховного процесу здійснюється на основі спільних ціннісних орієнтацій, єдності вимог, спільно напрацьованої стратегії виховання); суб’єкт-суб’єктної взаємодії всіх учасників виховного процесу (дотримання діалогічного стилю в спілкуванні, побудова партнерських стосунків, визнання права кожної особистості на власну точку зору, свободу вибору форм поведінки кожним з учасників виховної взаємодії); стимулювання активності дитини (створення умов для формування у вихованців самостійності при виборі форм поведінки в ситуації морального вибору, сприяння підвищенню їхньої самооцінки); варіативності форм та методів виховної роботи (урахування вікових та індивідуальних особливостей школярів, зростання рівня самостійності та відповідальності вихованців у виконанні різних завдань); організації співпереживання у вихованні (акцентування уваги на емоційно-почуттєвій сфері учнів, виникненні у них яскравих емоційних образів різних моделей поведінки в ситуації морального вибору).

Вищезазначені принципи, теоретичні положення особистісно зорієнтованого виховання та екологічної концепції розвитку особистості, відповідно до якої розвиток людини є динамічним процесом, що відбувається в двох напрямах: особистість, яка зростає, як об’єкт постійно відчуває на собі вплив різних елементів навколишнього середовища, а як суб’єкт самостійно впливає на побудову власного багаторівневого життєвого середовища, дали змогу сформулювати комплекс педагогічних умов здійснення ефективної виховної взаємодії загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів і сім’ї у процесі формування моральної вихованості особистості молодших школярів: узгодження виховних впливів на дитину в тріаді “сім’я – школа – позашкільний навчальний заклад”; використання комплексу методів, що забезпечать суб’єктну позицію молодшого школяра в моральному вихованні; орієнтація педагогів та батьків на діалогічний стиль міжособистісної взаємодії з дітьми.

Визначення структури моральної вихованості молодших школярів, вивчення рівнів її сформованості, виокремлення педагогічних умов взаємодії суб’єктів виховного процесу дозволили розробити модель морального виховання молодших школярів у процесі взаємодії загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів і сім’ї (рис. 1).

Результати діагностичного етапу дослідження були враховані при визначенні змісту, форм і методів організації взаємодії всіх учасників виховного процесу. Розроблена модель включає такі взаємопов’язані компоненти: цільовий (орієнтація на складові моральної вихованості особистості), операційний (опора на принципи організації виховного процесу, педагогічні умови та організаційні форми взаємодії загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів і сім’ї у моральному вихованні молодших школярів)  та результативний ( врахування динаміки особистісних змін на основі критеріїв оцінювання моральної вихованості учнів молодшого шкільного віку).

Методичні семінари для педагогів загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, проведені у формі “Педагогічних майстерень”, були спрямовані на напрацювання ними спільної позиції у моральному вихованні молодших школярів, допомогу в оволодінні навичками співробітництва, уміннями працювати в одній команді, сприяння розвитку ініціативи, творчого потенціалу педагогів-вихователів, створення середовища для їхнього професійного зростання. На семінарах особлива увага приділялась ознайомленню педагогічних працівників з ефективними методами морального виховання молодших школярів, основними положеннями особистісно зорієнтованої педагогіки, тактиками педагогічної підтримки.

Робота з батьками в “Батьківському клубі” була спрямована на реалізацію наступних завдань: підвищення рівня їхньої педагогічної культури, консультування батьків із проблем морального виховання дітей молодшого шкільного віку, узгодження виховних дій педагогів і батьків, спільний пошук найбільш ефективних форм і методів виховної взаємодії з учнями. Проведення засідань “Батьківського клубу” відбувалося у вигляді круглих столів, бесід, розмов-діалогів, лекцій, обмінів досвідом сімейного виховання, зборів-практикумів, конференцій, диспутів та дискусій.