ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛВОСТІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток вітчизняного бізнес-простору, глобалізація світових відносин мають домінуючий вплив на умови господарювання промислових підприємств, що змушує їх встановлювати відповідні об’єктивні орієнтири та цілі своєї діяльності. Концепція сталого розвитку, яка сьогодні панує в соціально-економічних та виробничих відносинах багатьох розвинутих країн світу та підприємств, набуває значення загальносвітової тенденції. Стан вітчизняної промисловості, а особливо легкої, потребує від підприємств активізувати діяльність у цьому напрямі для отримання як можливості на існування, так і успішного розвитку в умовах міжнародної інтеграції. Тому головним завданням підприємств легкої промисловості є адаптація діяльності до принципів концепції сталого розвитку, з урахуванням сьогоднішнього рівня розвитку національної економіки, системи та характеру управління, сучасних умов господарювання, стану легкої промисловості та ментальності українського суспільства. 

Загальні проблеми та моделі управління світовим сталим розвитком, встановлення нормативів, обмежень та рекомендацій вивчаються та розробляються Світовою організацією сталого розвитку, Організацією Об’єднаних Націй, Європейським союзом. Проблемами сталого розвитку в національному масштабі займаються такі українські вчені як В.В. Волошин, А.С. Гальчинський,                 Б.М. Данилишин, Л.Г. Мельник, Л.Г. Руденко, В.М. Трегобчук, О.В. Шубравська. Стратегічні аспекти управління розвитком підприємств відображені у роботах        Є.А. Бельтюкова, В.А. Василенко, А.П. Гречан, І.А. Ігнатьєвої, Н.С. Миколайчук,   В.Д. Нємедова, В.С. Пономаренко, Г.Г. Савіної, О.М. Тридіда, З.Є. Шершньової. Інноваційним засадам розвитку присвячені дослідження М.П. Денисенка,              Л.І. Федулової та інших. Особлива увага екологічній складовій в управлінні підприємством приділяється у працях В.Н. Кислого, В.О. Лук’яніхіна,                  А.А. Садекова.

Завдяки науковим дослідженням вищезазначених авторів здійснено вагомий внесок у розвиток вітчизняної теорії сталого розвитку. Проте більшість наукових праць присвячено актуалізації та розв’язанню даної проблеми на рівні країни, у той же час, проблемам сталого розвитку підприємств, які є формуючим чинником національної економіки, практично не приділяється уваги. Недостатність практичного інструментарію щодо вирішення даної проблеми з одночасною необхідністю впровадження засад сталого розвитку на підприємствах України, у тому числі легкої промисловості, яка має важливе стратегічне значення для країни, вимагає більш широкого наукового осмислення та ґрунтовного дослідження даного напряму, формування механізму забезпечення сталого розвитку на підприємствах легкої промисловості, що й обумовило вибір теми, мету і завдання дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими проблемами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з науково-дослідницькою тематикою кафедри менеджменту та маркетингу Херсонського національного технічного університету МОН України, зокрема за темою “Регіональний галузевий розвиток в контексті сучасних ринкових процесів” (номер державної реєстрації 0106U004200, 2006 р.) – особистий внесок автора полягає у розробці механізму забезпечення сталого розвитку підприємств легкої промисловості. 

Мета і завдання дослідження. Метою даної дисертаційної роботи є розробка теоретично-методичних положень та практичних рекомендацій щодо формування організаційно-економічного механізму забезпечення сталого розвитку підприємств легкої промисловості.

Визначена мета зумовила необхідність постановки наступних логічно пов’язаних та послідовно розглянутих задач:

- дослідити сутність та уточнити особливості забезпечення сталого розвитку на рівні підприємства;

- висвітлити специфічні риси та об’єктивні проблеми управління підприємствами легкої промисловості у форматі сталого розвитку;

- запропонувати підходи до формування та реалізації організаційно-економічного механізму управління сталим розвитком на підприємстві;

- розробити методику діагностики стану підприємств легкої промисловості з позиції відповідності ключових характеристик критеріям концепції сталого розвитку;

- визначити та обґрунтувати основні чинники та шляхи досягнення сталого розвитку підприємствами легкої промисловості;

- конкретизувати стратегічні аспекти розвитку підприємств на основі системи збалансованих показників;

- запропонувати шляхи формування асортиментної політики у контексті ефективнішого використання ресурсів та екологічності продукції;  

- сформувати ефективну багатоаспектну систему мотивації досягнення цілей сталого розвитку;

- обґрунтувати необхідність внутрішніх організаційних перетворень у реалізації принципів сталого розвитку на підприємстві.

Об’єктом дослідження є процес управління сталим розвитком на підприємствах легкої промисловості України.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні, практичні положення щодо розробки та впровадження організаційно-економічного механізму забезпечення сталого розвитку промислових підприємств. 

Методи дослідження. Інформаційною базою дослідження є положення класичної та сучасної теорії управління і розвитку підприємств, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з приводу сталого розвитку, світові публікації, які стосуються проблем сталого розвитку.

В процесі виконання дисертаційної роботи використовувалися такі загальнонаукові прийоми і методи дослідження: діалектичний, абстрактно-логічний метод (дозволив провести теоретичні дослідження сутності сталого розвитку та сформулювати висновки); економіко-статистичні методи (використані для аналізу діяльності підприємств та формування методики діагностики стану підприємства); опитування, метод експертних оцінок (для виявлення переліку показників та вагомості ключових сфер діяльності підприємства); кореляційно-регресійний, графічний методи (для побудови номограм); розрахунково-конструктивний метод (розробка стратегії сталого розвитку підприємства); методи факторного аналізу (виявлення найвагоміших чинників впливу на розвиток  підприємства); методи математичного моделювання (створення математичної моделі для формування збалансованої системи показників сталого розвитку); експериментальний метод (при апробації запропонованих у дисертації положень).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні документи, монографії вітчизняних та зарубіжних авторів, матеріали наукових конференцій, періодична література, публікації міжнародних організацій з даної тематики, статистичні дані Державного комітету статистики України, електронні матеріали мережі Інтернет, інформація та первинні дані досліджуваних підприємств легкої промисловості.  

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретико-методичних положень щодо формування механізму впровадження концепції сталого розвитку та її підтримки на підприємствах легкої промисловості України. Основні положення, що характеризують наукову новизну і виносяться на захист, полягають у такому:

вперше:

-    обґрунтовано механізм формування збалансованої системи управління сталим розвитком, який за рахунок узгодження взаємодії організаційних методів та інструментів управління забезпечує нарощування позитивних перетворень в економічній, соціальній та екологічній сферах діяльності підприємства;

-    розроблено комплексну методику діагностики стану підприємств легкої промисловості з позиції сталого розвитку, яка дозволяє визначити рівень розвитку господарчої системи, виявити багатоаспектні перешкоди досягнення сталого розвитку та майбутню стратегію розвитку підприємства;

удосконалено:

-    понятійний апарат сталого розвитку підприємства як розвитку, орієнтованого на постійне підвищення ефективності діяльності на інноваційних засадах з одночасним узгодженням економічних, соціальних та екологічних інтересів шляхом розширення сфери відповідальності перед суспільством;

-    систему управління сталим розвитком шляхом встановлення економічно збалансованих цілей та показників, рівень яких обґрунтовано за допомогою математичного моделювання;

одержало подальший розвиток:

-    методи формування асортиментної політики підприємства в контексті ефективнішого використання ресурсів, які базуються на критеріях мінімізації витрат сировини та екологічності продукції;

-    система мотивації персоналу, сфокусована на досягнення цілей сталого розвитку, особливостями якої є винагородження працівників за результати роботи на основі критеріїв продуктивності, економічності, інноваційності, дієвості, якості та прибутковості;

-   організаційна структура підприємства зі створенням координаційного центру сталого розвитку, введення якого дозволяє ефективно впроваджувати стратегію, сприяє залученню всього персоналу до реалізації принципів сталого розвитку.      

Практичне значення отриманих результатів полягає у використанні на практиці системи оцінки рівня сталого розвитку, яка дозволяє виявити вузькі місця в процесі досягнення поставлених цілей сталості, на її основі сформувати стратегічні цілі сталого розвитку та систему організаційно-економічних заходів для їх реалізації. Основні наукові положення знайшли своє практичне використання на вітчизняних підприємствах текстильної та швейної галузей, що підтверджується відповідними довідками на підприємстві ВАТ Цюрупинська швейна фабрика “Юність” (акт про впровадження  № 382 від 22.08.2007 р.), ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” (довідка № 1-9/403 від 13.05.2008 р.), ТОВ “Балтська швейна фабрика” (акт про впровадження № 71 від 19.05.2008 р.).

Запропоновані в роботі теоретичні та практичні рекомендації відносно розвитку галузі легкої промисловості та підприємств одержали підтримку на регіональному рівні при розробці “Стратегії соціального та економічного розвитку Херсонської області до 2015 року” (довідка №19-523-939/9-07/3 від 11.07.2007 р.).

Окремі положення та основні результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Херсонського національного технічного університету при викладанні дисциплін “Стратегічне управління”, “Основи менеджменту”, “Менеджмент організацій”, “Екологічний менеджмент”, “Ситуаційний менеджмент” (довідка № І 12-227/264 від 13.05.2008 р.).  

Особистий внесок здобувача. Основні розробки, положення, рекомендації та пропозиції, які висвітлено в дисертації, є особистим доробком автора. З наукових праць, які були опубліковані у співавторстві, у дисертації використано тільки ті ідеї та пропозиції, які належать особисто автору.   

Апробація результатів. Основні результати дисертаційного дослідження, висновки та рекомендації висвітлено та апробовано на таких науково-практичних конференціях: V Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку” (м. Алушта, 29 вересня-01 жовтня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених “Соціально-економічні шляхи розвитку регіонів у контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції” (Херсонська обл., смт Залізний Порт,   14-17 вересня 2007 р.); VІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку” (м. Алушта, 03-05 жовтня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Пріоритетні напрями розвитку змішаної економіки” (м. Київ, 18-19 жовтня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку підприємництва” (м. Харків, 14-15 грудня 2007 р.).

Публікації. За результатами проведених досліджень автором опубліковано 13 наукових праць (з них 10 одноосібно), загальний обсяг яких складає 4,07 д.а., з них особисто автору належить 3,13 д.а., у тому числі 7 робіт надруковано у наукових фахових виданнях загальним обсягом 2,64 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел         (158 найменувань) і 7 додатків. Загальний обсяг дисертації – 210 сторінок комп’ютерного тексту, у тому числі 28 таблиць, 8 рисунків. Основний зміст викладено на 156 сторінках.