ОСНОВНІ ШКІДНИКИ СУНИЦІ ТА ЗАХОДИ З ОБМЕЖЕННЯ ЇХ ЧИСЕЛЬНОСТІ В УМОВАХ ЦЕНТРАЛЬНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Краткое содержание

Розділ складається з 4 підрозділів, у яких зроблено аналітичний аналіз літератури з питань: видового складу та господарського і економічного значення фітофагів на суниці; систематики, особливостей біології й екології головних шкідників, їх шкідливості, стійкості сортів, стану розробки заходів захисту суниці від шкідників; оптимізації застосування агротехнічних, біологічних та хімічних прийомів захисту насаджень суниці в інтегрованих системах.

Характеристика місця, умов та методів проведення досліджень

Дослідження проводили на плантаціях суниці Дослідного господарства Мліївського інституту садівництва ім. Л.П.Симиренка УААН у Городищенському районі Черкаської області та дослідних ділянках кафедри садівництва НАУ (м. Київ) протягом 2003-2006 рр.

Мліївський інститут садівництва ім. Л.П.Симиренка УААН знаходиться у східній частині Правобережного Лісостепу України на висоті 125 м  над рівнем моря. Загальний клімат району помірно-континентальний, хоча бувають відхилення від різкої континентальності до значного пом’якшення. Ці відхилення зумовлені певною мірою пересуванням підвищеного атмосферного тиску, вісь якого проходить наближено через міста Кіровоград, Полтаву, Харків і далі на схід. Річна сума опадів становить 545 мм. Максимум опадів припадає на осінньо-зимовий період. Середня температура року становить плюс 7,8 °С. Теплозабезпеченість періоду активної вегетації за сумою середніх добових температур понад 5° складає 3290 °С, середня сума ефективних температур понад 10° – 2970 °С. Метеорологічні умови 2003-2005 років можна охарактеризувати як близькі до багаторічних показників.

Методика досліджень.

Для вивчення видового складу шкідників проводили маршрутні обстеження плантацій суниці з обов’язковим збором всіх об’єктів, їх фіксацією та наступним визначенням. Для збору комах використовували клейові кольорові пастки, пастки Бербера та косіння ентомологічним сачком за методикою В.П. Омелюти та ін.(1986). Визначали шкідливі об’єкти за допомогою атласів та визначників.

Наявність суничного прозорого та павутинного кліщів встановлювали оглядом 100-150 рослин (по 10-15 в 10 пробах), розміщених у насадженнях рівномірно. Облік суничного кліща у зв’язку з дуже малими розмірами і прихованим способом життя (переважно в складках молодих не розправлених листків) проводили в лабораторії за допомогою мікроскопа на 100 зібраних з облікових рослин молодих листочках.

Оцінку заселення сортів суничним кліщем здійснювали з третьої декади липня до першої декади серпня – в період масового розмноження шкідника. Ступінь пошкодження рослин кліщем встановлювали за п’ятибальною шкалою:

0 – пошкодження відсутні – забарвлення листків і розвиток рослин нормальне;

1 – слабке пошкодження - зміна кольору листків малопомітна;

2 – середнє пошкодження – чітка зміна забарвлення на меншій половині листків, переважають зелені відтінки, пригнічення рослин слабо виражене;

3 – сильне пошкодження – більша частина листків пожовкла, листя і ягоди дрібні, деформовані, ріст і розвиток рослин дуже пригнічені;

4 – дуже сильне пошкодження – усі листки жовтіють, рослина відмирає.

Для вивчення динаміки чисельності суничного кліща періодично через кожні 15 днів відбирали по 50 молодих нерозгорнутих листочків суниці  протягом вегетаційного періоду, на яких в лабораторії за допомогою бінокуляра підраховували кількість і фази шкідника. Дані записували і підраховували середню кількість кліщів на 1 листок.

Для спостереження за розвитком малиново-суничного довгоносика та визначення його перезимівлі використовували метод флотації, запропонований А.Г. Бондаренком (1986).

Лабораторне випробування Бітоксибациліну і Фітоверму проти малиново-суничного довгоносика виконували за методикою В.П. Маркелової і З.Г. Нафтульева (1977).

Демографічну таблицю для малиново-суничного довгоносика складали за методикою Л. Бірча (1948).

Обробку насаджень при вивченні ефективності хімічних препаратів проводили за допомогою обприскувача ОП–2000.

Польові досліди з ефективності заходів захисту суниці від шкідників проводили згідно з методикою випробування і застосування пестицидів (за ред.        С.О. Трибеля, 2001).

Вміст основних органічних речовин у ягодах встановлювали відповідно до методичних вказівок Є.П. Широкова (1974).

Варіаційно-статистичну обробку експериментальних даних проводили за методикою Б.А. Доспєхова (1979).

Розрахунки економічної ефективності здійснювали відповідно до розробок Українського інституту економіки сільського господарства “Основные положения экономического эффекта от использования результатов НИР” (1987) та загальноприйнятими методами, опублікованими в роботах М.А. Глєбова, І.М. Ченкіна (1988).

Фенологічні спостереження за розвитком та визначення врожайності суниці проводили за методикою І.А. Лобанова (1973).