ОСОБЛИВОСТІ ПАТОҐЕНЕЗУ, КЛІНІКИ, ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТА, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ В УМОВАХ ВИРОБНИЧОГО КОНТАКТУ З ПЕСТИЦИДАМИ

Краткое содержание

Матеріал і методи досліджень. Для вирішення поставлених завдань використовували епідеміологічні, клінічні, лабораторні, морфологічні, гістохімічні, функціональні та статистичні методи досліджень.

Епідеміологічні та клінічні обстеження.  Вивчення поширеності, структури й особливостей клінічного перебігу захворювань пародонта, а також  наявності соматичних захворювань  було проведено у 670 працівників тепличних господарств. Основну групу склали 490 робітників, що мали безпосередній контакт із пестицидами, контрольну - 180 робітників, що працювали в допоміжних підрозділах і практично не контактували з пестицидами. Результати обстеження вносили до спеціально розробленої карти - протоколу, що містила дані про вік, професію, виробничий стаж.

Вихідні дані про наявність загальносоматичних захворювань отримували з щорічних звітів про тимчасову непрацездатність, використовували висновки терапевтів, кардіологів, гастроентерологів та інших лікарів, які містилися в амбулаторних картах і даних профілактичного огляду працівників ВАТ Агрофірми «Провесінь».

Усім працівникам теплиць основної та контрольної груп було проведено комплексне обстеження стану тканин пародонта. Діагноз захворювання пародонта встановлювали за класифікацією М.Ф. Данилевського (1994).

Стан тканин пародонта оцінювали на підставі даних анамнезу та паро-донтологічного аналізу за стандартними показниками та індексами: гігієнічного індексу Greena-Vermillionа (1964), індексу РМА в модифікації Parma (1960), пародонтального індексу РІ (Russel, 1956). Потребу в лікуванні захворювань пародонта визначали за індексом CPITN (Ainamo et al., 1982), для об’єктивної оцінки локалізації і ступеня запалення ясен використовували пробу Шіллера-Писарєва, ступінь і характер кровоточивості встановлювали за Т.В.Нікітіною та А.Н.Балашовим (1980).

Для діагностики глибини патологічного процесу, встановлення характеру патологічних змін у кістковій тканині альвеолярного відростка, а також оцінки стану тканин пародонта при аналізі віддалених результатів використовували внутрішньоротову та панорамну рентгенографію (Н.А.Рабухина, 1991; М.А.Чибисова, В.В.Позняк-Чуман, 2001).

Морфологічні та гістохімічні дослідження проведено на біоптатах ясен  59 працівників теплиць: 9 осіб з відсутніми при об’єктивному огляді змінами  тканин пародонта, 8 з хронічним катаральним гінгівітом і 42 з генералізованим пародонтитом і пародонтозом.

Для морфологічних досліджень біоптати ясен фіксували в 10% нейтральному формаліні і рідині Карнуа. У подальшому після відповідної обробки їх заливали в парафін і готували зрізи товщиною 7 мкм. Препарати забарвлювали гематоксиліном та еозином за Ван Гізоном, проводили імпрегнацію сполучної тканини азотнокислим сріблом за Гоморі та досліджували при збільшенні від 100 до 200 разів на мікроскопі МБІ-15.

Рибонуклеопротеїди виявляли реакцією Браше (контроль з рибонуклеазою), нейтральні глікозаміноглікани за допомогою ПАС – реакції за Мак Манусом (контроль з a- амілазою).

Вивчення основних процесів оксидоредукції було проведено на зрізах товщиною 10 мкм свіжозаморожених у рідкому азоті тканин ясен, виготовлених у кріостаті.

Оцінку енергетичного обміну здійснювали за динамікою змін комплексу ферментів: сукцинатдегідрогенази (СДГ)- за Нахласом і співав.; малатдегідрогенази (МДГ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), цитоплазматичної  a-  гліцерофосфатдегідрогенази – за Гесс, Скарпеллі і Пірс; НАД–Н дегідрогенази  і   НАДФ–Н дегідрогенази – за Фарбером. Гістохімічний показник активності окисно-відновних ферментів обчислювали за способом Kaplow (1955).

Для підтвердження ефективності розроблених схем профілактики і лікування захворювань пародонта у працівників, які  контактують з пестицидами, проведено комплексне лікування хронічного катарального гінгівіту у 104 пацієнтів і генералізованого пародонтиту у 100 пацієнтів, яких було розподілено, залежно від застосованого лікування на основну та контрольну групи.

В основній групі комплекс лікувальних заходів складався: із мотивації та навчання гігієнічним навикам з контрольованим чищенням зубів, санації та професійної гігієни порожнини рота, антибактеріальної терапії та кюретажу пародонтальних кишень або клаптевих операцій за показами, місцевої медикаментозної терапії з застосуванням 2% мазі тіотриазоліну, проведення специфічних профілактичних заходів і вторинної профілактики. У контрольній групі було застосовано аналогічний комплекс лікувальних заходів, який відрізнявся тим, що замість тіотриазоліну було використано 1% пасту з мефенамінатом натрію. Загальне лікування включало лікування соматичних захворювань, яке проводили лікарі відповідного профілю. Спільно з ними призначали антибактеріальну, десенсибілізуючу, остеотропну, імунокоригуючу та загальноукріплюючу терапію. Для базисної остеотропної терапії  використовували  кальцемін  по 1-2 таблетки  на  добу протягом  3  місяців  (І. П.Мазур, 2006). Як загальнозміцнюючий середник хворим призначали полівітаміномінеральний комплекс квадевіт. Для профілактики безпосереднього впливу пестицидів на слизову порожнини рота призначали періодичне полоскання порожнини рота  2% розчином натрію гідрокарбонату, або лужною водою ( особливо перед прийомом їжі). У період обробки рослин та теплиць пестицидами, які призводять до зниження місцевого імунітету порожнини рота  рекомендували застосування ротових ванночок синтетичного лізоциму 2 рази впродовж робочого дня, або таблеток «Гексаліз», що містять лізоцим та антисептик.

Ефективність комплексного лікування  оцінювали безпосередньо та через 6, 12 та 18 місяців після лікування на основі оцінки динаміки клінічних критеріїв, функціональних і лабораторних показників. Проводили лабораторні методи дослідження: визначення міграції лейкоцитів у ротову порожнину за методикою М.А. Ясиновського (1931); цитологічні дослідження пародонтальних кишень та функціональні дослідження: метод дозованого вакууму за В.І. Кулаженком (1960) для визначення капілярорезистентності ясен.

Статистичну обробку отриманих результатів досліджень, визначення вірогідності різниці отриманих даних проведено з використанням комп’ютерних програм Microsoft Excel 97 із застосуванням методів варіаційної статистики, t- критерію Ст’юдента.

 Результати дослідження та їх обговорення. Проведені епідеміологічні та клінічні обстеження показали, що контакт працівників теплиць з пестицидами призводить до достовірно (р<0,05) частішого розвитку загальносоматичних захворювань, вони були відсутні тільки у 19,2±1,8% осіб (32,8±3,5% в контрольній групі). У 42,2±2,2% працівників констатовано захворювання органів дихання, у 23,3±1,9% – травної системи і у 15,3±1,6% –  серцево-судинної системи. Для цих захворювань характерним є те, що вони призводять до зниження загальної реактивності організму і сприяють розвитку гострих і хронічних захворювань носоглотки, порожнини рота і зокрема тканин пародонта.

  У 23,3±1,9% обстежених основної групи проти 18,3±2,9% в контрольній виявлено хронічні захворювання травної системи:  захворювання печінки, жовчних шляхів, гастрити, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки. В цій групі пацієнтів діагностовано захворювання пародонта у 96,5±1,7% обстежених проти 84,8±6,2% у контрольній групі (р<0,05). При цьому у працівників теплиць в структурі захворюваності генералізований пародонтит достовірно (р<0,05) переважає над хронічним катаральним гінгівітом (73,7±4,1% і 21,1±3,8% відповідно). У хворих контрольної групи ця відмінність виражена менше (57,6±8,6% і 24,2±7,5% відповідно).