ОСОБЛИВОСТІ ПІЗНАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗАХИСТІВ СУБ’ЄКТА ЗАСОБАМИ ПСИХОАНАЛІЗУ МАЛЮНКІВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, окреслено об’єкт, предмет, визначено мету і завдання наукового пошуку, сформульовано гіпотезу, викладено базові методологічні та теоретичні положення, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення дисертації, представлено відомості щодо апробації та впровадження результатів дослідження, а також структуру роботи.

У першому розділі – „Теоретичні засади дослідження феномену психологічних захистів” – висвітлено результати аналізу літературних джерел із зазначеної проблеми, що засвідчують наукову актуальність проблеми психологічних захистів. Захисти досліджувалися зарубіжними дослідниками (А. Адлер, А. Маслоу, К. Роджерс, Г.Саліван,  К. Хорні, О. Феніхель, Е. Фромм А. Фрейд,  З. Фрейд, та ін.) та вітчизняними українськими і російськими науковцями (Ф. Бассін, Ф. Василюк, І. Нікольська, Р. Грановська, Т. Яценко та ін.). Представлено провідні концепції щодо розуміння категорії психологічних захистів, вказано на процес витіснення як засадний механізм формування захистів та взаємозв’язок захисних механізмів проекції, інтроекції та ідентифікації, які забезпечують формування системних характеристик несвідомого.

Вперше поняття „психологічний захист” було введено у рамках теорії психоаналізу (З.Фрейд)  у контексті дослідження несвідомого на означення засобу нівелювання внутрішнього конфлікту  між структурними утвореннями психіки „Воно”, „Я”, „Над-Я”. Аналіз наукової літератури засвідчив неоднозначність тлумачення самого поняття, під яким розуміють механізм,  спрямований на ослаблення інтрапсихічного конфлікту, зумовленого протиріччям між інстинктивними імпульсами несвідомого та інтеріоризованими вимогами зовнішнього середовища (Г. Нюрнберг, А. Фрейд, З. Фрейд, Б. Фурст); автоматизований, несвідомий конформізм, спрямований на подолання почуття самотності (Е. Фромм); реакції „Я” у відповідь на фантазії і бажання, які викликають підвищення нейтральної напруги (С. Фанті); реконструювання психологічних установок, котрі зменшують патогенність травмуючих переживань шляхом зміни значимості їх для суб’єкта (Д. Узнадзе); спеціальну регулятивну систему стабілізації особистості, котра оберігає суб’єкта від травмуючих переживань, пов’язаних із зовнішніми та внутрішніми конфліктами (І. Нікольська, Р. Грановська); мимовільну активність суб’єкта, що не повністю узгоджується із проголошеними намірами і цілями (Т.  Яценко) та ін.

Як показав аналіз літератури, психологи тривалий час досліджували психологічний захист у контексті інших феноменів  (установка Д. Узнадзе, переживання Ф. Василюка, теорія когнітивного дисонансу Л. Фестінгера), що спричиняло труднощі у дослідженні категорії захистів. Поза увагою вчених залишається проблема захисних тенденцій психіки в ракурсі цілісного феномену психіки у взаємозв’язку свідомої і несвідомої сфер. Переважна більшість наукових пошуків зосереджена навколо виявлення механізмів та форм психологічного захисту, що нівелює питання системної їх впорядкованості. 

Результати дослідження засвідчують, що розгляд проблеми психологічних захистів потребує висвітлення впливу інфантильного досвіду (травми народження, едіпової ситуації, об’єктних відносин) на формування захисної системи психіки суб’єкта. У розділі представлено дослідження глибинно-психологічних передумов формування захисної системи, що структурують психіку, зумовлюючи її запрограмованість. Об’єктність стосунків реалізується у глибинно-психологічних цінностях, які визначають зміст захисних тенденцій психіки.

Аналіз наукової літератури зумовив виокремлення наслідків функціонування системи психологічних захистів, які оцінюються дослідниками як позитивно, так і негативно. Захисні механізм займають провідне значення у функціонуванні опору, запобігають дезорганізації діяльності та поведінки суб’єкта і при цьому порушують адекватність сприймання реальності через формування соціально-перцептивних викривлень.

Таким чином, представлений у першому розділі матеріал робить акцент на необхідності пошуку адекватних методів вивчення психологічних захистів, ґрунтуючись на глибинно-психологічних передумовах їх формування.

У другому розділі – „Психодинамічний підхід до проблеми психологічних захистів” – акцент ставиться на виявленні глибинно-психологічного підґрунтя  захисної системи суб’єкта у рамках психодинамічного підходу.

 Показано, що засадними аспектами психодинамічного дослідження психологічних захистів є поєднання феноменологічного, цілісного та психоаналітичного підходів. Результати досліджень у межах новітнього психодинамічного підходу (С. Аврамченко, О. Біла, І. Євтушенко, Б. Іваненко, А. Мелоян, І. Сергієнко О. Стасько, П. Теслюк, Т. Яценко та ін.) доводять необхідність пізнання несвідомої сфери психіки у єдності зі свідомими аспектами, що сприяє пізнанню системності психологічних захистів і є однією з найважливіших засад психокорекції.

Результати дослідження дозволяють стверджувати, що глибинні детермінанти захистів суб’єкта мають вираження у поведінкових реакціях, що пов’язані із особистісною проблемою. Завдання захистів – збереження інфантильних інтересів „Я” (базові захисти) і водночас – прагнення забезпечити захист „Я”, адаптувати його до актуальних умов (ситуативні захисти).

Матеріал цього розділу доводить, що дія психологічних захистів тісно пов’язана з опорами. Опір – це внутрішня обслуговуюча інстанція, яка слугує „Я” та „Над-Я”, виявляючись через емоційні реакції суб’єкта. Витіснені у сферу несвідомого психічні змісти присутні у свідомості лише фрагментарно і в завуальованій формі, вони породжують ірраціональні явища в психіці людини, що створює психічне напруження. Знизити енергетичний заряд несвідомої сфери є можливим за допомогою усвідомлення індивідом інфантильних витоків власної активності.

У процесі реалізації дисертаційних завдань з’ясовано, що тривалий час науковці досліджували феномен психологічних захистів опосередковано. У психоаналізі методами пізнання механізмів захисту стали: аналіз переносів, опорів, вільних асоціацій шляхом їх інтерпретації (А. Фрейд, З. Фрейд); аналіз ранніх спогадів (А. Адлер); аналіз поведінки та особистісних рис, уявлень суб’єкта (К. Хорні); аналіз мислення, сприйняття, перебігу думок суб’єкта (Г. Салліван); аналіз не конгруентності між Я-концепцією індивіда та його досвідом (К. Роджерс), аналіз неусвідомлюваної активності людини, як-от: сновидіння, агресивність та сексуальність (С. Фанті).

Як доводять результати дисертаційного дослідження, суб’єктивна орієнтація захистів, відповідно до психодинамічної теорії, криється в логіці несвідомого і втілюється в базових формах захисту. Примирення їх із соціумом і утвердження умовних цінностей та ідеалів „Я” – функція периферійних (ситуативних) форм захисту. У зв’язку з тим, що система психологічного підпорядковується тенденціям „ідеалізованого Я”, створюється необхідність у відступах від реальності з метою пом’якшення і упередження переживань негативних емоцій у випадку зіткнення з фактами, які важко піддаються викривленню. Умовні цінності, на які спирається захисна система, зорієнтовані на підтримання ідеалізованого „Я”.

У другому розділі детально проаналізовані наслідки функціонування захисної системи, зокрема відступи від реальності та їх вплив на процес спілкування. Процес захисту хибно вирішує  завдання примирення орієнтацій суб’єкта на просоціальні ідеали і цілі задоволення бажань власного „Я” – шляхом відступів від реальності. Егоїстичні спрямування маскуються під багатоплановою просоціальною оболонкою. Породжується феномен ходіння «хибним колом», коли захисний процес – нескінчений (результат дії захистів є початком нового кола захистів).

Поглибленому розумінню механізмів дії психологічних захистів сприяє „Модель внутрішньої динаміки психіки”, розроблена академіком АПН України Т. Яценко, яка дозволяє зрозуміти цілісність та усистематизованість психіки. Сфера свідомого – раціональна та первинно зумовлена зовнішньою діяльністю індивіда і подальшим процесом інтеріоризації. Сфера несвідомого – ірраціональна та ґрунтується на умовних цінностях, що детерміновані внутрішніми механізмами і репрезентується переважно образами фантазії символічного характеру. Оскільки формування системних характеристик несвідомого розпочинається із фіксованого моменту першого емоційного досвіду суб’єкта, що обумовлює становлення захисної системи, постає необхідність пізнання індивідуально-неповторних внутрішніх суперечностей через застосування адекватних методик пізнання психіки.

У третьому розділі – „Дослідження феномену психологічних захистів шляхом психоаналізу комплексу тематичних малюнків” – з’ясовано, що  у психологічній практиці традиційно застосовуються малюнкові проективні методики. Вони поділяються на ті, які виконуються суб'єктом у відповідності із заданою темою (одиночні малюнки) і набір стимульного матеріалу, що пропонуються реципієнту  для виявлення  характеру проекцій, ідентифікацій (тест плям Роршаха, ТАТ, САТ, Тест фрустрації Розенцвейга, методика Блеккі та ін.). Такі дослідження пов’язують із психодіагностичними завданнями у контексті постановки психологічного діагнозу.

Малюнкові техніки, представлені в проективних (тестових) дослідженнях, об’єднані загальним методологічним підходом: алгоритмізація процедури дослідження, формальна інтерпретація, опис даних та ін. в аспекті виявлення дискретних властивостей психіки. При стандартизованому підході недостатньо враховується  ірраціональна природи несвідомого, яке має тенденцію до вираження в образній, символічній формі (зокрема, в малюнку), нівелюється можливість системного й феноменологічного підходу до розуміння внутрішньої динаміки психіки, центральне місце у якій посідає система психологічних захистів.

Дія захисної системи піддається пізнанню шляхом поздовжнього аналізу поведінки суб’єкта у психокорекційній групі. Враховується факт, що зв’язок з актуально-поведінковими аспектами життя забезпечується ситуативними захистами у взаємозв’язку з базовими захистами. Думка про те, що ситуативні захисти пов’язані з базовими формами захисту, є провідною для психодинамічної теорії, що розвиває Т. Яценко. Акцент ставиться на тому, що ситуативні захисти адаптують суб’єкта до соціуму і водночас в замаскованій формі реалізують інфантильні інтереси, що є прерогативою базових захистів.

Психокорекційна практика за методом АСПН доводить, що психологічний захист як внутрішньо зумовлене явище краще спостерігати й виявляти в умовах спонтанної поведінки суб’єкта в малій групі. Чим більш інваріантно діє людина у процесі групової взаємодії, тим більшою мірою є можливість пізнати глибинні детермінанти захистів. Ефект стороннього спостерігача сприяє об’єктивації захисних форм поведінки того чи іншого учасника. Індикатором захисної поведінки виступає розбіжність намірів суб’єкта та його вчинків, яка характеризує наявність особистісної проблеми.

Прийоми, що застосовуються у групі АСПН, сприяють глибинному дослідженню усталених несвідомих тенденцій психіки суб’єкта, які маскуються ситуативними захистами. Кожен з прийомів АСПН (психодрама, рольова гра, психомалюнок, методи невербальної взаємодії, робота з предметною моделлю та іграшками, психомалюнок) дозволяє досліджувати певний спектр суперечливих тенденцій психіки суб’єкта. Образи малюнків сприяють вільному вираженню тенденцій несвідомого в символах, тому брали до уваги результати різних прийомів роботи з психомалюнком: малюнок на задану або запропоновану автором малюнку тему з використанням психокорекційного діалогу; застосування „неавторського малюнку”, коли учаснику пропонується обрати з представлених малюнків ті, які йому емоційно не байдужі і здійснити на основі них самоаналіз і саморефлексію за участі професійного психолога та ін. Кожен із заявлених прийомів слугує виявленню певних аспектів цілісної психіки, що мають зв’язок із несвідомою сферою. Однією з провідних методик, у контексті нашого дисертаційного дослідження, є психоаналіз комплексу тематичних малюнків, який дозволяє пізнавати логіку несвідомого, що засвідчує впорядкованість, зінтегрованість неусвідомлюваних тенденцій  амбівалентного характеру.

Психоаналіз тематичних малюнків обумовлюється процесуальністю діагностики, яка передбачає порційність, поступальність прогнозів і висновків, побудову психодіагностичних гіпотез на основі багаторівневого аналізу психомалюнків, що входять до переліку тем. Психокорекційна і психодіагностична процедури при цьому є нероздільні. Процесуальна діагностика переслідує мету виявити ригідність захисних тенденцій індивіда на фоні нівелювання опорів. Діагностико-корекційний діалог сприяє наближенню пізнання до індивідуальної неповторності феномену психіки автора малюнків в його цілісності. Поєднання психоаналізу комплексу тематичних малюнків з іншими (не малюнковими) прийомами (психодрама, рольова гра, побудова топологічних моделей та ін.) забезпечує діагностику й психокорекцію деструктивних наслідків дії психологічних захистів індивіда.

Базові захисти формуються позадосвідно, тому ніколи не потрапляють у поле зору суб’єкта, вони задають  статичність (інваріантність) психіки. Разом з тим ситуативні захисти є презентантами індивідуального досвіду в нескінченності варіативних виявів. Зміст, що не усвідомлюється суб’єктом, є трансцендентним по відношенню до теми конкретного малюнка. З таким змістом пов’язана значимість пережитих подій минулого життя суб’єкта, що формує певні захисні установки.

Формально взаємозв’язки між символами встановлюються завдяки таким характеристикам як форма, колір, розміри, розміщення на площині малюнка. Переваги ж психоаналізу над тестовим підходом забезпечуються тим, що аналіз малюнків здійснюється цілісно і таким чином об’єктивуються взаємозв’язки між окремими малюнками, що сприяє розкриттю змісту, який латентно присутній в усій сукупності авторських малюнків за визначеним комплексом тем. У процесі психоаналізу малюнків відбувається інтеграція раціонального, емоційного й поведінкового рівнів психіки. Важливим є  когнітивне осмислення суб’єктом власних емоційних переживань.  Такого типу аналіз здійснюється в єдності свідомих і несвідомих аспектів психіки, що забезпечує діалогічна взаємодія психолога з автором.

Важливою є та частина третього розділу, в якій презентуються результати, присвячені психоаналітичній інтерпретації використання ілюстрацій САТ в якості неавторських малюнків. Досвід застосування методики САТ у межах психодинамічного підходу, у групах АСПН, дозволяє констатувати, що картинки можуть бути ефективним засобом діагностики у процесі психокорекції у роботі із дорослими людьми у якості неавторського малюнку. Метафоричність зображення дозволяє протагоністу проектувати на картинку зміст, що наповнює зображення суб’єктивно-значущою семантикою, сприяє актуалізації інфантильного досвіду протагоніста. Такий прийом дозволяє виявити витіснені змісти та визначити на неусвідомлювану логіку базових захистів через встановлення взаємозв'язків у отриманому вербальному матеріалі.

Аналіз самозвітів доводить результативність використання малюнкових методик у глибинному пізнанні психіки, зокрема, психологічних захистів. Самозвіти стимулювалися адекватними темі дисертації запитаннями: Яка, на вашу думку, діагностична спроможність психоаналізу малюнків? Чи вдалося вам за допомогою цієї методики пізнати ті аспекти власної психіки, які залишалися неусвідомлюваними при використанні інших прийомів? Які відмінності методики психоаналізу комплексу тематичних малюнків від тестових малюнкових методик у плані досягнення психокорекційного ефекту? та ін.

Перевірка результативності також здійснювалася за допомогою лонгітюдного дослідження, яке проводилося впродовж п’яти років паралельно з основним дослідженням за методом АСПН. У контрольній його частині були використані методики: шкала самооцінки тривожності (Ч. Спілбергер) – шкала особистісної тривожності та вивчення мотивації уникнення невдач (Т. Елерс). Результати тестів спроможні засвідчити наявність прогресивних змін учасників груп АСПН, оскільки високий рівень особистісної тривожності та мотивації уникнення невдач є показниками обтяженості індивіда психологічними захистами.

У контексті поставленої в дисертації проблеми проведено кореляційне дослідження за допомогою критерію Фішера для оцінки відсоткових часток зі студентами експериментальної (100 осіб, які пройшли повний курс навчання за методом АСПН) та контрольної