ОСВІТНІ ЧИННИКИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РОБОЧОЇ СИЛИ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретико-методологічні аспекти дослідження освітніх чинників підвищення конкурентоспроможності робочої сили” на основі аналізу джерел вітчизняної та зарубіжної наукової думки узагальнено основні теоретико-методологічні підходи до дослідження конкурентоспроможності робочої сили; визначено роль освіти у формуванні конкурентних переваг робочої сили на ринку праці та підвищенні її конкурентоспроможності; систематизовано освітні чинники впливу на конкурентоспроможність робочої сили.

Проведений аналіз наукових поглядів на визначення сутності конкуренто-спроможності робочої сили підтвердив складність і багатоаспектність цієї категорії. На думку автора, цілісне розуміння сутності конкурентоспроможності робочої сили передбачає необхідність врахування комплексної єдності існуючих підходів. У такому випадку конкурентоспроможність робочої сили запропоновано визначати як готовність та спроможність працівника в умовах конкурентної боротьби реалізувати конкурентні переваги на основі забезпечення відповідності характеристик робочої сили вимогам робочих місць та потребам економіки.

Динамічність зовнішнього середовища зумовлює необхідність постійного удосконалення якісних характеристик робочої сили та формування нових конкурентних переваг в умовах змін кон’юнктури ринку праці. Визначальну роль у цих процесах відіграє саме освіта, що обумовлюється високим потенціалом її дії в напрямі забезпечення безперервного оновлення знань, вмінь та компетенцій індивіда, а також відповідності його освітніх і професійно-кваліфікаційних характеристик сучасним вимогам розвитку економіки.

Обґрунтовано, що складність категорії конкурентоспроможності робочої сили обумовлюється її компонентною структурою (психофізіологічний, мотиваційний, освітньо-професійний компоненти), яка може мати різну конфігурацію, різний рівень якості її формування, що безпосередньо впливає на можливості реалізації конкурентної спроможності до праці. У дисертації послідовно доводиться, що освітньо-професійний компонент конкурентоспроможності робочої сили найбільшою мірою впливає на її розвиток, оскільки саме його складові людина має можливість безперервно розвивати й удосконалювати протягом свого життя. У контексті проведеного дослідження поняття „освітньо-професійний компонент конкурентоспроможності робочої сили” запропоновано визначати як сукупність освітніх і професійних характеристик робочої сили, що формують її конкурентні переваги в умовах змін кон’юнктури ринку праці та розвитку ринку освітніх послуг. Визначено, що ці характеристики є внутрішніми освітніми чинниками впливу на конкурентоспроможність робочої сили, оскільки перебувають безпосередньо під контролем індивіда