У першому розділі “Теоретичні засади планування в процесі оподаткування в Україні”досліджено сутність податкового планування, проведеноаналіз видів планування в процесі оподаткування й узагальнено методичні підходи до здійснення податкового планування.
На підставі узагальнення і систематизації досліджень науковців стосовно сутності податкового планування у роботі обґрунтовано, що об’єктом податкового планування є частина фінансових ресурсів і потоків, яка є обов'язковими платежами (внесками) у майбутньому періоді, порядок стягування яких регламентований податковим законодавством.
Результати аналізу податкового планування дали змогу аргументувати, що у вітчизняній практиці при здійсненні планування в процесі оподаткування розрізняють загальний податковий потенціал і потенціал конкретного податку. Визначаючим є потенціал конкретного податку. При його розрахунках в основу береться прогноз бази оподаткування. При податковому плануванні виділяють найістотніші чинники: обсяг грошової маси в обігу, внутрішній валовий продукт, індекси цін, інфляція. Воно також пов’язане з перспективною оцінкою прибутковості регіонів.
Доведено, що планування це перший етап з якого починається процес управління оподаткуванням. Податкове планування поділяється на два види, в залежності від об’єкта управління: бюджетно-податкове і локальне. Завдяки першому – здійснюється наповнення казни держави і бюджетів територіальних громад, другому – мінімізація податкових надходжень від діяльності господарюючого суб’єкта чи фізичної особи в законодавчому полі.
Аргументовано, що під час планування в процесі оподаткування діяльності господарюючого суб’єкту відбувається вибір між різними варіантами методів здійснення діяльності і розміщення активів, спрямований на досягнення можливо більш низького рівня податкових зобов'язань у законодавчому полі.
Реалізація функцій податкового планування як важеля вирівнювання економічних умов розвитку регіонів полягає у наданні їм можливостей самостійно організовувати і використовувати економічний потенціал. Ефективний розвиток економіки регіонів можливий через застосовування системи законодавчо визначених методів та механізмів формування податкової бази через податкове стимулювання підприємницької діяльності для досягнення цілей податкової політики.
На основі узагальнення наукових підходів до визначення методів планування в процесі оподаткування, які застосовуються сьогодні у фінансовій літературі, обґрунтовано, що у практиці використовують в основному наступні методи: зміни виду діяльності податкового суб’єкта припускає вибір діяльності, який оподатковуються меншою мірою порівняно з тою, що здійснювалася; заміни податкового суб’єкта або метод пільгового підприємства – полягає у перенесенні об’єктів оподаткування або видів діяльності під пільговий режим оподаткування, пов'язаний з особливим податковим статусом деяких суб’єктів підприємницької діяльності; «контрактної схеми» дає змогу оптимізувати податковий режим під час здійснення конкретної операції. Йдеться, по-перше, про використання платником податків в контрактах чітких і ясних формулювань, а не прийнятих типових; по-друге, про використання кількох договорів, що забезпечують одну операцію. Усе це допомагає вибрати оптимальний податковий режим здійснення визначеної операції з урахуванням графіка надходження і витрат фінансових і товарних потоків; поточний фінансовий контроль за податковими платежами полягає у періодичному складанні прогнозів зміни податкових платежів у відповідні періоди. При здійсненні інноваційної діяльності використовується метод попередньої податкової експертизи нових проектів і найважливіших управлінських рішень, який вимагає наявності на підприємстві серйозної інформаційно-аналітичної бази з податків; метод варіаційно-порівняльного аналізу нових проектів і діяльності підприємства загалом. Відповідно до цього методу проводиться порівняння різних варіантів діяльності підприємства для визначення їх податкової ефективності: на короткотривалий термін діяльності – за постійних значень податкових ставок і тарифів і на довготривалі періоди – за різних варіантів очікуваних змін в податковому законодавстві; метод зміни податкової юрисдикції полягає в реєстрації підприємства на території, що надає за певних умов пільгове оподаткування. Вибір місця реєстрації важливий за умови неоднорідності території. Коли кожен регіон країни наділений повноваженнями з формування місцевого законодавства і на цьому полі суб’єкти мають деяку свободу, кожна територія використовує цю свободу по-своєму. Звідси відмінності у розмірі податкових відрахувань. Розробка стратегії розвитку компанії має на увазі можливу організацію афілійованих структур у зовнішніх зонах з мінімальним податковим тягарем; метод заміни відносин ґрунтується на багатоваріантності шляхів вирішення господарських проблем у межах існуючого законодавства. Метод розділення відхилень ґрунтується на методі заміни. У цьому випадку заміняється не уся господарська операція, а тільки її частина, або господарська операція поділяється на кілька операцій. Зазначений метод застосовується, як правило, коли повна заміна не дає можливості досягти очікуваного результату. Метод відтермінування податкового платежу ґрунтується на можливості переносити момент виникнення об’єкта оподаткування на подальший календарний період. Відповідно до чинного законодавства термін сплати більшості податків тісно пов’язаний з моментом виникнення об’єкта оподаткування і календарним періодом. Використовуючи елементи методу заміни і методу розділення, можна змінити термін сплати податку або його частини на подальший, що дасть змогу істотно заощадити оборотні кошти. Метод прямого скорочення об’єкта оподаткування має на меті зниження розміру об’єкта, який підлягає оподаткуванню, або заміни цього об’єкта іншим, що оподатковується податком за нижчою ставкою або не оподатковується взагалі. Метод делегування податків підприємству-сателіту, який передбачає передачу об’єкта оподаткування іншому суб’єкту підприємницької діяльності, пов’язаному з платником податків. Метод податкової оптимізації (зниження оподаткованого прибутку за рахунок застосування прискореної амортизації або переоцінки основних засобів). Так, якщо можливості для прискореної амортизації в Україні невеликі, то переоцінка основних засобів є доволі ефективним способом економії за рахунок зменшення суми до оподаткування. Також вибір облікової політики підприємства важлива частина внутрішнього податкового планування. Цей документ підтверджує обґрунтованість і законність того чи іншого тлумачення нормативних правових актів і дій стосовно ведення бухгалтерського обліку.Метод заключення колективного договору забезпечує можливість обґрунтувати дії щодо включення до складу валових витрат низки витрат підприємства, пов’язаних з організацією трудової діяльності. Це теж сприятиме оптимізації оподаткування бізнес-структури.
