ПОЛІТИЧНА ІДЕНТИЧНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність, сутність наукової проблеми і сучасний стан її дослідження, сформульовано мету і завдання дисертаційної роботи, визначено об’єкт та предмет, методологічні засади дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, ступень та характер апробації, подано загальну характеристику роботи.

У першому розділі - "Концептуальні дослідження політичної ідентичності у сучасній політології" - обґрунтовано концепцію наукової проблеми; подано критичний аналіз теоретичних та методологічних підходів до визначення політичної ідентичності; з’ясовано специфіку процесів, явищ і понять, що характеризують сферу дослідження; представлено динаміку наукових досліджень з проблем оцінки політичної ідентичності суспільства та погляди науковців на основні фактори, що формують політичну ідентичність особистості і суспільства. У розділі обґрунтовується доцільність використання зазначених теоретичних підходів до вивчення процесів формування політичної ідентичності та політичної культури в сучасному суспільстві. Особлива увага приділяється дослідженню політичної ідентичності як похідної від політичної культури суспільства і водночас як чинника формування цієї структури.

Основою сучасних концепцій політичної ідентичності визнаються теорії генезису та еволюції націоналізму, націй і національної держави. Ці теорії розкриваються в працях західних науковців Г. Сміта, Б. Андерсена, Ч. Кейеса, Е. Геллнера, Е. Хобсбаума, У. Кімліки тощо, які визначили базові принципи формування ідентичності, що полягають в операціоналізації поняття громадянської (західної моделі) ідентичності та характеризуються розробкою складної системи,  що включає такі компоненти, як історично спільна територія, закони та інститути, політична рівність громадян, спільність "громадянської" культури та ідеології.

Ідейні витоки досліджень проблематики політичної ідентичності українців було розкрито в працях учених і мислителів попередніх поколінь - М. Грушевського, який стверджував, що старий погляд на історичне минуле східного слов’янства є пережитком старомосковської історіографічної схеми і складає лише штучну, неприродну комбінацію, В. Антоновича, Д. Дорошенка, М. Драгоманова, М. Костомарова, В. Липинського, які розглядали ідейні основи українського національного руху та надали поняттю "українська нація" наукове обґрунтування.

У сучасній політології було продовжено дослідження сутності політичної ідентичності, що відображено в працях науковців, зокрема,  західних - Р. Інглегарта, А. Крю, Д. Лоуенгарда, Т. Брейдера, Д. Такера, Р. Водака тощо; російських - О. Попової, Ю. Качанова, В  Ядова, С. Поцелуєва, В. Нечаєва, М. Головіна, С. Кара-Мурзи, Л. Гудкова, Е. Данилова, В. Павленка, М. Коржа тощо; вітчизняних - М. Обушного, Ф. Кирилюка, М. Михальченка, М. Хилька, О. Салтовського, О. Картунова, Є. Камінського, Г. Яворської, В. Бортнікова, І. Кресіної, Л. Нагорної,  Н. Ротар, О. Копель, В. Головченка, М. Ожевана, Г. Почепцова, Є. Тихомирової, М. Розумного, М. Рижкова, В. Землюка, О. Донченко, О. Брусиловської, О. Литвиненка, Т. Пояркової та ін., в яких критично аналізуються різні теоретичні підходи до поняття "ідентичність", визначаються проблеми трансформацій ідентичності в пострадянських країнах, аналізуються політичні орієнтації населення, досліджується окремі аспекти політичної ідентичності українського суспільства в умовах суверенної України.

На підставі досліджень вітчизняної політологічної науки висвітлено проблеми сутності української національної ідентифікації в контексті цивілізаційного, історичного, державницького та політичного розвитку України; розглянуто теоретичні положення дослідників щодо ідентифікацій, які формують національну самосвідомість українського народу, проаналізовано процеси формування політичної ідентичності українського суспільства.

В дисертації зазначено, що у дослідженнях українських вчених проблему політичної ідентичності розкрито лише частково, тому дана тема потребує подальшого опрацювання, що сприятиме розробці рекомендацій щодо практичного застосування технологій формування політичної ідентичності та вдосконалення інструментів політичної культури України.

Аналіз концепцій, здійсненний у першому розділі, дає підстави для висновку, що політична ідентичність має широкий спектр функцій, які забезпечують життєдіяльність сучасних політичних систем. Також доведено, що на етапі реалізації політичного курсу України на європейську інтеграцію відбувається трансформація базових засад національної держави, що визначає політичну ідентичність як концепт у сучасному політичному середовищі.

На основі дослідження масиву джерел розроблено оригінальний підхід до розв’язання поставлених у дисертації завдань який полягає у творчому синтезі застосованих концепцій і тлумачень, але з  урахуванням специфіки проблематики і нагальних потреб політичної культури України.

У другому розділі - "Спільна політична ідентичність як складова європейського інтеграційного проекту" - досліджено формування концепту європейської ідентичності в інтеграційному проекті; визначено сукупність політичних культур Європи як головного базису спільної ідентичності; розглянуто історію, особливості, динаміку та суперечності формування європейської  ідентичності в багатокультурних спільнотах; визначено європейську ідентичність як обов’язкову умову для країн, які свідомо обрали демократичний напрям національного розвитку з метою адаптації до європейської політичної системи.

На основі аналізу позицій представників школи соціальної історії та глобальної культури в роботі досліджується роль європейської ідентичності в створенні підґрунтя для осмислення й оцінки соціальних і політичних подій суспільством, виробленні притаманної йому системи цінностей і культурних норм у процесі європейської  інтеграції. Також аналізується контролююча функція національної ідентичності щодо процесів консолідації та взаємодії і взаємовпливу політичних культур в історичному процесі, зазначається, що метою формування спільної політичної ідентичності європейських багатокультурних спільнот є гармонійний, поліфонічний та взаємовигідний розвиток націй.

Європейська культура відзначається низкою етичних, релігійних, політичних, правових, творчих та наукових ідеалів і цінностей, які своїм корінням заглиблюються в європейську історію та є суттєвою частиною спільної спадщини людства.  Політичні еліти європейських країн докладають чимало зусиль до створення спільної європейської ідентичності, тому баланс між культурними шарами розглядається як похідна від особливостей процесу формування регіональної багатокультурності, а спрямована політична підтримка європейської ідентичності, певною мірою, виступає бар'єром для національної нетерпимості та розвитку сепаратистських рухів.

Офіційно задекларувавши свій політичний курс на європейську інтеграцію ще у 1998 році (Указ Президента України від 11-06-98 р. "Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу") Україна продемонструвала своє бажання стати повноправним членом європейського співтовариства, що вимагає переведення політичної культури української спільноти в систему координат спільної європейської ідентичності.

Бажання відчути себе невід'ємною складовою Європи має переважна більшість українців, але, зазвичай, це пов’язано зі сподіваннями отримати матеріальні блага "європейського рівня", а культурна та політична складові європейської ідентичності визнаються не головними та такими, що сформуються як наслідок економічної стабільності. Таке хибне уявлення притаманне свідомості не тільки пересічних громадян, а й деяких представників політичної еліти України, чим пояснюється зневага до людського фактору в реалізації політичного курсу України на європейську інтеграцію та відсутність єдиної стратегії підтримки європейської ідентичності українського суспільства і плану скоординованих дій її розвитку в усіх регіонах держави, що врахував би особливості політико-територіального розподілу багатокультурної країни.

На основі дослідження зроблено висновок, що в сучасній Європі руйнується традиційна модель громадянства, яка базується на націоналізмі та створюються нові засади політичної культури, де європейська ідентичність виступає фактором цілісності європейського співтовариства. У розділі з’ясовано, що європейський інтеграційний проект утворив якісно нову політичну ситуацію, яка значною мірою визначає культурополітику Європи та геокультурні принципи європейської спільноти  щодо України.

Доведено, що політична стратегія України беззаперечно пов'язана з європейською ідентичністю, задля якої  потрібен європейський рівень політичної культури та європейська ідентичність суспільства.

Третій розділ - "Суперечливість політичної ідентичності сучасного українського суспільства: причини розколу та шляхи консолідації" - присвячено аналізу типології політичних ідентичностей сучасного українського суспільства та визначенню конкурентних і спільних тенденцій їх розвитку. У розділі визначаються особливості зв’язку політичної ідентичності з політичними орієнтаціями українського суспільства та з’ясовується вплив засобів масової інформації та комунікації на формування політичної ідентичності українців. Окрема увага приділяється дослідженню європейської ідентичності, яка формується в українському соціумі і за певних умов може виступати консолідуючим фактором української нації та запорукою реалізації політичного курсу України на європейську інтеграцію.

Руйнування політичної комуністичної системи, процеси глобалізації і європейської інтеграції стали потужним чинником формування нових ідентичностей на пострадянському просторі, але пануюча свого часу на території СРСР штучно створена радянська ідентичність досі залишається провідною за кількістю її носіїв і за даними соціологічних опитувань займає в Україні друге місце, охоплюючи 19% населення (перше місце належить  українській ідентичності - 57,9%). Третє місце за кількістю носіїв в Україні займає російська ідентичність, що складає 10% населення. Таке лідерство радянської та російської ідентичності в українському соціумі має цілу низку причин, серед яких політизація регіональних відмінностей та використання етнічної ідентичності як політичного ресурсу в боротьбі за владу в Україні.  Тому показник цих типів ідентичностей суттєво залежить від регіону проживання носіїв, але тенденція переваги радянської ідентичності над російською притаманна всім регіонам України.

Проте аналіз динаміки ідентичності українського суспільства вказує на стійку тенденцію зменшення носіїв радянської і російської ідентичностей за рахунок природної зміни поколінь і збільшення носіїв української і європейської ідентичностей. Проведений в дослідженні критеріальний та компаративний аналіз підтверджує цей висновок і вказує на утвердження національноукраїнських і європейських цінностей в Україні, та, як це видно з рис.1, їх перевагу над російськими та радянськими.

Основа переходу від радянської до європейської ідентичності полягає у формуванні політично освіченої, демократично мислячої особистості, свідомого актора громадянського суспільства, де суттєву роль відіграють засоби масової інформації та комунікації. У роботі досліджено феномен спрямованого впливу засобів масової інформації та комунікації на політичний світогляд українських громадян та показано деструктивну функцію маніпуляцій суспільною свідомістю і запропоновано принципи об’єктивного просвітництва щодо політичного курсу України на європейську інтеграцію та впровадження європейських цінностей і норм політичної культури.

У розділі з’ясовано, що саме посилення української ідентичності одночасно з розвитком європейської може стати соціальним підґрунтям підтримки політичного курсу України на інтеграцію до європейського співтовариства.

На основі дослідження зроблено висновок, що врахування ідентифікаційних особливостей українського суспільства та вивчення можливостей формування європейської ідентичності в українському соціумі є фактором, який сприяє входженню української держави у світову політичну систему і зумовлює інтеграцію України до європейського співтовариства. Доведено, що ефективний розвиток процесів європейської інтеграції впливає на сприйняття принципів  європейської ідентичності та норм європейської політичної культури в Україні і водночас запобігає зростанню національної та етнічної напруженості в українському суспільстві.