ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ З АСОЦІЙОВАНИМИ КРАЇНАМИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Європейський Союз (Євросоюз) – унікальне об’єднання держав, що виникло в результаті розвитку економічної, політичної та правової інтеграції на Європейському континенті. За своїми цілями та правовою структурою воно не має аналогів у міжнародному співтоваристві. Унікальність Євросоюзу виявляється в усіх сферах його функціонування, у тому числі й у сфері зовнішніх зносин. Від самого початку свого існування об’єднання надавало великого значення співробітництву з іншими суб’єктами міжнародного права, особливо в економічній сфері. Поступово це співробітництво набуло досить розвинутих форм. Однією з них є асоціація, що служить правовою базою для відносин Європейського cпівтовариства (ЄС) як з окремими країнами, так і з цілими групами країн регіонів світу.

Високий рівень співробітництва з об’єднанням, забезпечуваний у рамках асоціації, робить цей інститут привабливим для дедалі більшого кола країн. Намір укласти угоду про асоціацію з ЄС має й Україна, яка визначила це своїм головним зовнішньополітичним пріоритетом у середньостроковому вимірі. Реалізація такої мети потребує з’ясування та чіткого розуміння правової природи інституту асоціації у праві Євросоюзу. У зв’язку з цим дослідження проблем правового регулювання відносин ЄС з асоційованими країнами, вивчення досвіду останніх, стратегії і тактики їхньої інтеграції у Євросоюз та діючих національних механізмів, що забезпечують досягнення поставленої мети, є надзвичайно актуальним для використання в Україні при визначенні нею власних напрямів розвитку і з’ясуванні перспектив, основних цілей та можливих наслідків укладення нашою державою угоди про асоціацію з ЄС.

Незважаючи на очевидну актуальність, у вітчизняній юридичній науці вивченню особливостей правового регулювання відносин Євросоюзу з асоційованими країнами, на жаль, приділяється недостатня увага. Зазвичай проблеми створення асоціації з ЄС розглядаються в загальному ракурсі перспективи вступу України до Євросоюзу як дійсного члена і не стають предметом окремого дослідження. Саме відсутністю детальних наукових досліджень інституту асоціації можна пояснити й не зовсім коректне вживання в українських законодавчих актах термінів «асоційоване членство в ЄС» та «асоційований член ЄС», які навіть не згадуються в установчих договорах про заснування Європейського cпівтовариства та про Європейський Союз чи в доктрині європейського права. Натомість в останніх застосовуються терміни «асоціація» та «асоційована країна». Це свідчить про вкрай недостатню розробленість проблем, пов’язаних з визначенням змісту і правової природи асоціації ЄС із третіми країнами, а відтак про нагальну потребу в їх дослідженні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною комплексної науково-дослідної програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Розбудова державності України», науково-дослідної роботи кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Інтеграція України у світовий та європейський простір» (державний реєстраційний №011 БФ048-01).