ПРИНЦИПИ АРХІТЕКТУРИ СПІЛКИ Ф. ФЕЛЬНЕРА І Г. ГЕЛЬМЕРА І ЇХ РОЗВИТОК В УКРАЇНІ

Краткое содержание

У Вступі визначена актуальність роботи, подана джерельна база дисертації, сформульовані мета і завдання, методологічні принципи, висвітлена наукова новизна, практичне значення дисертації.

Розділ 1. Місце архітектурної спадщини Ф. Фельнера і Г. Гельмера в архітектурному проектуванні і будівництві наприкінці ХІХ – початку ХХ століття.

Цей розділ складається з 5 пунктів і закінчується висновками. Він присвячений феномену творчості Ф. Фельнера і Г. Гельмера в контексті їх часу.

У першому пункті висвітлені особисті дані: освіта, навчальні поїздки, перебування за кордоном; професійний шлях; творчі, мистецькі, інтелектуальні уподобання; критерії формування архітектурного світогляду; відзнаки і посади; характеристики і оцінки від сучасників; членство в товариствах та різноманітні життєві події кожного з учасників творчого дуету.

Другий пункт присвячений висвітленню палітри проектування і будівництва спілки за 43 роки праці. У кількісних, якісних, просторових, дійових, часових категоріях. В дванадцяти європейських країнах, а також в містах Рига, Париж, Нью-Йорк. Від першого спільного об’єкту – Інтермістеатру в Брно до останніх, збудованих в 1916 р. Для полегшення оцінки практичної діяльності цих архітекторів автор запропонував періодизацію їх творчості з 7 періодів:  1870 – 1875, 1876 – 1881, 1882 – 1887, 1888 – 1892, 1893 – 1898, 1904 – 1908, 1909 – 1916 роки, яка охопила створену ними архітектуру у всіх її можливих проявах – простори, приміщення, частини і цілі поверхи, частини  будинків;  будівлі  у  вигляді добудов,  надбудов,  прибудов;  комплекси  і  ансамблі;  ландшафтно-просторові утворення; міські, приміські, заміські парки; об’єкти підземної урбаністики; складні містобудівні вузли; пам’ятники і будівлі меморіального характеру. Архітектуру серед об’єктів якої відсутні мілітарні і храмові будівлі. 

У третьому пункті було зроблено порівняння архітектури їх найкращих будівель із аналогічними спорудами провідних світових архітекторів. Як функціонально-просторові, функціонально-дійові аспекти, так і архітектурно-композиційні і архітектурно-естетичні. Театральні будівлі порівнювалися із спорудами Г. Земпера, К. Газенауера; Г. Зеелінга та Ф. Рота з Німеччини; Л. Берньє і Дж. Баєра з Бельгії; Я. Шпрінгера з Голландії; А. Андерберга з Швеції; Т. Колкутта і С. Філіпса з Англії; з будівлями відомих фірм Адлер енд Салліван і Блюм енд Ренн з США. Архітектура універсальних магазинів – з аналогами архітекторів М. Лапланша, П. Зеділлє, Л. Болі у Франції; Ф. Блонделя в Парижі; Аткінсона енд Барнгама в Лондоні; Серінга енд Лахманна в Берліні; В. Горта в Брюселлі; Штадлєра енд Устері в Цюриху. Готелі Ф. Фельнера і Г. Гельмера з архітектурою готелів Адлера енд Саллівана; Клінтона енд Рассела; Г. Гарденберга в США; В. Янга в Лондоні; А. Арманда в Парижі і ін.

Порівняльний аналіз довів, що архітектура всіх громадських будівель і споруд не поступається найкращим світовим об’єктам, а іноді і перевершує їх у раціональності побудови простору, продуманості і зручності дієвої організації, гармонійності архітектурно-композиційних рішень. Автор довів, що творча діяльність Ф. Фельнера і Г. Гельмера вплинула на архітекторів О. Вагнера, А. Лооса, О. Штрнада та ін. Що архітектори Ф. Фельнер і Г. Гельмер стали одними з перших в світі, хто почав застосовувати металеві конструкції, оздоби і прикраси в архітектурі інтер’єрів і екстер’єрів; скляні фасади-вітрини; комбінації традиційних будівельних матеріалів і конструкцій із залізобетону; широку палітру технічних, технологічних, спеціальних засобів.

Четвертий пункт дисертації розкриває зв’язок усіх будівель Ф. Фельнера і Г. Гельмера на території нашої країни із їх творчим доробком взагалі. Були розглянуті театри в Одесі і Чернівцях, міське казино та готель у Львові, філії Австро-Угорського банку у Львові, Дрогобичі, Чернівцях, конкурсні проекти. Серед яких найвідомішим є конкурсний проект на будівлю українського Галицького театру «Руської Бесіди» у Львові. Автор показав, що архітектура цих будівель у кожному окремому випадку мала самостійне архітектурне рішення, яке проростало як з фундаменту загальних ідей авторів, так і функцій будівель, місцевих традицій і інтелектуального рівня замовлення.

У Висновках до Розділу 1 сформульовані основні вимоги і визначений внесок Ф. Фельнера і Г. Гельмера у розвиток архітектури в культурологічному, політичному, ідеологічному, концептуальному сенсі та за інтелектуальним і архітектурно-ідейним доробком. Щодо України, то основними висновками є: бюро проектувало в різних містах та регіонах будівлі, рівень яких суттєво вирізнявся якістю серед усіх інших тогочасних споруд у творчості Ф. Фельнера і Г. Гельмера, тобто їхні об’єкти стали символами українських міст (театри в Одесі та Чернівцях, казино у Львові та ін.)

Розділ 2. Принципи архітектурної типології будівель і споруд австрійських архітекторів Ф. Фельнера і Г. Гельмера.

Розділ містить п’ять пунктів, розпочинається висвітленням феномену архітектурної типології і закінчується висновками.

У першому пункті подане визначення архітектурної типології як галузі архітектурної науки та як системи будівель і споруд. Народження і розвиток аспектів архітектурної типології автор розглядає від часів формування міфологічних уявлень різних народів; первісно-общинного періоду та періоду рабовласницьких суспільств – Давнього Єгипту, Стародавньої Греції і Риму. Були виокремлені громадські будівлі для житла, духовного розвитку, фізичного виховання та спорту. Висвітлено особливості архітектурних систем та ідей доби Середньовіччя й особливі архітектурні явища – ідеї соціалістів-утопістів. Проаналізовано періоди, коли почала складатися прикладна і науково-архітектурна типологія (від середини ХІХ ст.). Подано факти формування типології українських будівель – особливості архітектури радянського авангарду; подібних будівель у Чехословаччині, США, Англії, Швеції, Франції і ін. країнах; формування нормативних документів на проектування і будівництво в колишньому СРСР, в країнах Європи і світу. Найвідомішими з закордонних яких є класифікації Н. Певзнера та методики будівельних норм розроблених ЄЕК. Зроблено висновок, що архітектурна типологія мала місце на всіх етапах еволюції людства, його прикладної, наукової і футуристичної архітектурної діяльності. Автор стверджує, що архітектурна типологія буде мати місце в майбутній архітектурній діяльності в Світі і в Україні.

У другому пункті узагальнений досвід формування австрійськими архітекторами мереж будівель і споруд і водночас мереж культурно-комунікаційну, фінансову, торговельну, рекреаційну, освітню, інтелектуальну. Мережу в провінційних і столичних, малих, середніх і великих містах; в рекреаційних і курортних містах і поселеннях; у містах – річкових і морських портах. У просторах, координатами яких є міста Гамбург на півночі і Рієка і Софія на півдні, міста Цюрих на заході і Одеса на сході. Збудувавши свої об’єкти в Дрогобичі, Львові, Чернівцях і Одесі Ф. Фельнер і Г. Гельмер таким чином інтегрували самі міста і їх громадян в єдиний європейський культурний простір загальнолюдських цінностей.

Третій пункт є одним з найголовніших у дисертації. У ньому подана класифікація усіх будівель і споруд австрійських архітекторів, складена з п’яти основних груп: перша – театральні будівлі; друга – громадські; третя – житлові; четверта  –  промислові  будівлі; п’ята – будівлі на межах функцій. Всі названі групи будівель автор класифікує за спеціальними і спільними ознаками. За спеціальними – театральні будівлі класифікуються за місткістю, жанром, типом сцен, кількістю залів і ін. Громадські – за функціональним призначенням, за типом функціональних схем – загальноприйнятими й ексклюзивними; житлові – з п’яти основних типів – прибуткове житло, палаци, приват-готелі, вілли та замки, резиденції; за типом форми планів, та за схемами планів; промислові – за функціональним призначенням, за планувальним рішенням схем планів – окремі, квартали з подвір’ями, павільйони або зальні споруди, комплекси, ансамблі. Будівлі на межах функцій є універсальні – житло на межах функцій та універсальні магазини. До групи будівель на межі функцій можна зараховувати і міські театри, як видовищні будівлі з деякими універсальними функціями, але автор для зручності користування архітектурними класифікаціями розмістив їх серед театрально-видовищних разом із концертгаузами.

За спільними ознаками будівлі класифікуються: за жанровою палітрою архітектури – складом функціональних елементів, просторовим вирішенням, засобами вирішення інтер’єрів і екстер’єрів; за розташуванням будівель у місті – за образом, відміткою, прийомами розвитку; за композиційним рішенням  –  острівні, асиметричні, кутові, будівлі-точки, будівлі-лінії, будівлі-площини.

У четвертому пункті автор провів порівняння архітектури всіх будівель австрійських архітекторів в Україні із найкращими спорудами за всі часи їх творчої співпраці. Архітектурні порівняння робилися також і з будівлями інших відомих творців, наприклад із театрами Г. Земпера і К. Газенауера в Дрездені, Мюнхені, Відні. Автор довів, що театри в Одесі і Чернівцях, а також проект Галицького театру «Руської Бесіди» у Львові, міське казино та готель «Жорж» у Львові є логічним прикладом еволюції архітектурних ідей назагал та складовими кожної з їх архітектурних груп будівель, і в той же час всі вони мають власні оригінальні, а іноді унікальні архітектурні рішення, не повторені більше ні в одній будівлі. А проектом українського театру «Руської Бесіди» у Львові на 800 – 900 місць, з комбінованим типом сцени, з повним складом функціональних елементів Ф. Фельнер і Г. Гельмер розпочали формування принципів архітектури українських театральних будівель і споруд.

У Висновках до Розділу 2 узагальнені концептуальні і прикладні досягнення Ф. Фельнера і Г. Гельмера в галузі формування принципів архітектурної типології взагалі, а також визначені подібності, відмінності, запозичення і оригінальні архітектурні рішення в проектах і будівлях у містах, що належать сучасній Україні. У порівнянні з досягненнями інших відомих творців архітектури

Розділ 3. Пропозиція розвитку принципів архітектури Ф. Фельнера і Г. Гельмера в сучасній Україні.

Цей розділ рекомендаційний і сформований з п’яти пунктів. У ньому в результаті узагальнень наукової і практичної архітектурної діяльності в Україні доведено актуальність принципів архітектури Ф. Фельнера і Г. Гельмера і їх розвитку. Визначено, які вони і як повинні впроваджуватися.

У першому пункті автор порівняв результати наукових досліджень українських вчених початку ХХІ ст. (М. В. Бевза, Ю. М. Білоконя, В. М. Вадимова, В. В. Куцевича, В. І. Проскурякова, В. О. Тимохіна, Б. С. Черкеса; А. Андріанової, О. Водотики, Б. Гоя, М. Кіби, Ю. Скляренко, А. Харитонової, Л. Шулдан і ін.) з результатами творчої діяльності Ф. Фельнера і Г. Гельмера і встановив, що вона є і залишається актуальною для умов сучасної України. Дослідження згруповані у три системи – кандидатські, присвячені питанням розвитку архітектури громадських і житлових будівель, і докторські – фундаментальні наукові дослідження всіх можливих архітектурних спеціальностей. Найважливіші досягнення австрійських архітекторів наступні: архітектурна діяльність повинна вестися як єдиний неперервний процес; головною спільною вимогою до проектування громадських будівель і споруд має бути універсальність, доступність різним соціальним групам, різних національностей, культурних уподобань і ін.; рівень архітектури не повинен залежати від того, кому вона має слугувати.

У другому пункті за результатами анкетного опитування архітекторів з дев’яти міст України (Дрогобич, Львів, Чернівці, Дніпропетровськ, Івано-Франківськ і ін.) та Польщі і Росії автор довів, що типологічна складова в їх архітектурному проектуванні завжди присутня і що взагалі не існує практикуючих архітекторів, які б не займалися типологічними аспектами архітектури. Більшість архітекторів займається проектуванням громадських будівель, споруд, просторів. Всі опитані ознайомлені з рекомендаційною літературою, досвідом «піонерів» та найвідоміших сучасних практикуючих архітекторів, знають прогресивні типологічні риси з історичного минулого і сьогодення, застосовують спадкоємні засоби архітектурної палітри, вважають, у переважній більшості, що архітектурна творчість має і буде мати в майбутньому генетичні риси. Опитування водночас показало, що сам архітектурно-типологічний метод прикладного проектування більшості архітекторів в Україні має переважно інтуїтивний характер.

Третій пункт дисертації присвячений результатам розвитку принципів архітектури Ф. Фельнера і Г. Гельмера і впровадженню їх автором у проектну практику. Разом це 11 проектів різних рівнів і 2 будівлі. Розвиток архітектурних ідей Ф. Фельнера і Г. Гельмера щодо створення інтер’єрів засобами обладнання і меблів; конструювання інтер’єрів, сцен, залів, створення сцен з ознаками різних типів, універсальності функцій, гнучкості простору; використання громадських будівель як користувачем, так і всіма іншими; того що архітектура повинна виглядати монументальною незалежно від соціальних аспектів, мати можливість еволюції в просторі і часі, бути водночас функціональною, універсальною, контекстуальною, перспективною в часі, мати унікальні риси  і ін. знайшли відображення в авторських проектах. Таких як концептуальні проекти «Архітектура як засіб християнського екуменізму», «Проектування, присвячене висвітленню феномену архітектури і творчості Ф. Кізлера в 2005 р.»; у конкурсних проектах «Проект гуманізації середовища пл. А. Міцкевича у м. Львові», «Проект City of Skating у м. Чернівці», «Проект дизайну виробничих корпусів «Кристал-Інвест» у Львові», у реальних проектах «Реконструкція готелю «Галичина» у м. Тернопіль», «Зал жалоби при Янівському кладовищі у м. Львові» і ін.

У четвертому пункті автор рекомендує архітектурний ряд найважливіших громадських будівель у сучасній Україні, в яких узагальнені як сучасні наукові розвідки і досягнення практикуючих українських архітекторів, так і актуальні для України результати архітектурної діяльності Ф. Фельнера і Г. Гельмера. Рекомендації мають характер конкретних проектних пропозицій міського театру; ратуші – сіті-холу; народного дому; міського державного банку. З розробленням архітектурно-планувальних рішень з можливістю їх трансформацій за жанром, типом, місткістю, відвідуваністю, кубатурою. З прикладами містобудівного розвитку – острівні рішення, кутові, вбудовані, прибудовані. З використанням різних номенклатур типологічних, функціональних, просторових складових із забезпеченням комфортних умов кожного із середовищ і експлуатації,  конструктивних рішень і їх модифікацій.

У Висновках до Розділу 3 автор подав узагальнення аналізу актуальних дисертаційних досліджень у сучасній Україні у порівнянні з досвідом проектування Ф. Фельнера і Г. Гельмера. Задекларував головні принципи архітектури їх будівель і споруд. Узагальнив результати анкетного опитування практикуючих архітекторів України, Росії і Польщі щодо архітектурно-типологічної складової в їх практиці. Сформулював ідеї австрійських архітекторів, які є актуальними в наш час і які були апробовані у проектних впровадженнях автора.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційному дослідженні «Принципи архітектури спілки Ф. Фельнера і Г. Гельмера і їх розвиток в Україні» узагальнені результати розвідок архітектурної спадщини Ф. Фельнера і Г. Гельмера і визначений їх внесок у розвиток світової архітектури: на феноменальному рівні; за архітектурно-кількісними показниками (сотні будівель в 13 країнах Європи і близько 100 містах, 9 з яких є столицями країн); культурологічному, політичному, ідеологічному сенсі (прагнули комфортних умов для всіх націй і народів); у концептуальному сенсі (проектували будівлі так, щоб вони могли розвиватися і в майбутньому); за інтелектуальним і архітектурно-ідейним доробком.

2. Основним внеском архітектурної діяльності Ф. Фельнера і Г. Гельмера в Україні є: проектування і будування театрів, готелів, казино, банківських будівель у Галичині, Буковині, Причорномор’ї (Львові, Дрогобичі, Чернівцях, Одесі); запроектовані ними будівлі в Україні в порівнянні із обстеженими автором понад 50 спорудами в Австрії, Польщі, Словаччині, Угорщині, Україні за архітектурно-композиційними та естетичними якостями є одними з найкращих серед їх доробку; ці будівлі вирізняються достатньо високою якістю порівняно з аналогічними відомих майстрів архітектури в Європі.

3. Ф. Фельнер і Г. Гельмер були першими архітекторами, які спеціально спроектували будівлю для українців. Це був проект стаціонарної споруди Галицького театру Товариства «Руська бесіда» у Львові.

4. Бюро Ф. Фельнера і Г. Гельмера створило мережу будівель і споруд як підвалини сучасного європейського загальнолюдського, культурного, комунікаційного, освітнього та інтелектуального простору.

5. Архітектори Ф. Фельнер і Г. Гельмер створили власну архітектурно-типологічну систему, яка складалася з п’яти основних груп: театральні, громадські, житлові, промислові будівлі і будівлі на межах функцій (житло з торгівлею і обслуговуванням і універсальні магазини).

6. Всі п’ять основних груп будівель Ф. Фельнера і Г. Гельмера можна класифікувати за спільними ознаками: жанровою палітрою будівель – складом функціональних елементів, просторовими рішеннями, засобами архітектури; за розташуванням у місті – за образом, відміткою, прийомами розвитку, містобудівним рішенням; за композиційним рішенням – острівні, асиметричні, симетричні, кутові та ін. Також їх можна класифікувати за спеціальними ознаками: театральні  – за місткістю, кількістю залів, типами сцен, жанром та ін.; громадські – за функціональним призначенням, за типами планувальних схем (загальноприйняті та ексклюзивні); житлові – прибуткові доми, палаци, приват-готелі, вілли та замки з резиденціями, за формою та за схемами планів; промислові – за функціональним призначенням, за планувальним рішенням різних схем планів; будівлі на межах функцій (універсальні) – житло на межах функцій, універсальні магазини, міські театри.

7. Головними принципами архітектури громадських будівель і споруд Ф. Фельнера і Г. Гельмера є наступні: урахування культурологічного контексту; проектування із урахуванням перспективи часу; проектування із розробкою нових стильових рішень; проектування як еволюція ідей і як унікальне архітектурне рішення; перевага критеріїв функціональності; єдині типологічні вимоги; перевага універсальних будівель (на межі функцій).

8. Будівлі Ф. Фельнера і Г. Гельмера, збудовані і спроектовані в Україні, є логічним прикладом еволюції їх архітектурно-типологічних ідей назагал і в той же час мають оригінальні, а часом унікальні типологічні рішення.

9. Автор довів, що досягнення австрійських архітекторів є актуальними в умовах сучасної України.

10. На доказ актуальності принципів архітектурної типології Ф. Фельнера і Г. Гельмера і можливості її розвитку в умовах сучасної України автор зробив ряд впроваджень в 11 проектах різних рангів і 2 будовах.

11. Узагальнюючи результати діяльності Ф. Фельнера і Г. Гельмера, направленість наукових досліджень, рівень використання архітектурно-типологічних засад сучасними практикуючими українськими архітекторами, власний досвід по розвитку актуальних архітектурних принципів австрійських архітекторів автор запропонував типологічний ряд найважливіших громадських будівель у сучасній Україні у вигляді конкретних проектних пропозицій: міські театри; ратуші – сіті-холи; народні доми; міські державні банки.