ПРИНЦИПЫ АРХИТЕКТУРНОЙ ОРГАНИЗАЦИИ И РЕГЕНЕРАЦИИ ГОРОДОВ ЛИВАНА (НА ПРИМЕРЕ Г. ТИР)

Краткое содержание

У вступі розкривається ступінь вивчення наукової проблеми, обґрунтовується актуальність дослідження, визначається мета і задачі роботи, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, виділяється об’єкт і предмет дослідження, методика і межі дослідження, наукова новизна, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, апробація роботи і публікації.

У першому розділі «Стан вивченості проблеми збереження і регенерації архітектурного середовища історичного міста-пам’ятника Тир» розглядається ретроспективний аналіз досліджень м. Тир, геополітична історія Тиру і його значення у доантичний, античний та післяантичний періоди, результати археологічних досліджень м. Тир. Аналізуються сучасні дослідження проблеми збереження і відродження історичних містобудівельних комплексів. Розглядається методика попередніх авторів і пропонується методика дослідження історико-містобудівельної організації м. Тир.

Для того, щоб запропонувати концепцію оптимального, необхідного для сучасного Тира генерального плану, слід звернутися до п’ятитисячолітньої історії міста, яка дає можливість проаналізувати генезис історико-архітектурної системи плану півострова Тир. На цьому відрізку часу були виявлені наступні основні періоди:

- перший – ханаансько-фінікійський – початок заснування міста Тир (2750 р. до н.е.) на східному березі Середземного моря, на двох скельних островах, що знаходяться на відстані біля 700 метрів від материка. Таке природне розташування міста обумовило його планувальну структуру і статус: міста-держави, міста-фортеці, а також своєрідний спосіб життя мешканців у відносно замкнутому і територіально обмеженому просторі;

- другий – хірамський - у X ст. до н.е. під час правління короля Тира Хірама, коли відбулось з’єднання двох островів і з’явилась додаткова площа  території для будівництва;

- третій – період завоювання Тира Олександром Македонським у 332 р. до н.е., коли місто було з’єднано з материком штучною дамбою, яка стала початком перетворення острова у півострів. Це була друга екологічна трансформація міста. Будівництво дамби Олександром Македонським утворило штучну перешкоду для піщаних опадів під час піщаних бур. Через декілька століть пісок, який осідав завдяки цій перешкоді з півдня і півночі, утворив перешийок, що розширяється, площа якого набагато була більшою площі міста на острові і зрештою з’єднала його з материком. Цей період характеризується безпрецедентною екологічною трансформацією міста Тир;

- четвертий – період римської епохи, під час якого почався будівельний бум. Будівництво велося у південній частині колишнього острова і, у більшості випадків, на наносній, піщаній частині півострова. Тир стає акрополісом Риму і одним із визначальних його середземноморських міст; 

- п’ятий – під час війни арабів з хрестоносцями, коли місто Тир було захоплено хрестоносцями у 1124 р. н.е. і стало їхнім портом після угоди між хрестоносцями і Салахеддін. Мамлюки зруйнували місто і майже повністю знищили його жителів. Тир половину тисячоліття залишався безлюдним і маленьким містом, засипаним піском. Це друга екологічна катастрофа Тира;

- шостий – пізній і сучасний період історії Тира – ісламський. Будівництво продовжили сім’ї шиїтів, що прийшли з району південного Лівану Джабаль Амел. Для заселення вони запросили жителів з Сідону, Єгипту, Біблосу і Кіпру. Будівельне відродження почалося у ісламський період Абасом Ель Нассар.  

У забудові Тира були виявлені наступні історико-культурні «шари», які зафіксовані у архітектурних пам’ятниках: фінікійський, грецький, римський, візантійський, періоду хрестоносців, османський, мусульманський.

Базовою роботою для даного дослідження слугувала докторська дисертація Бевза М.В. (2004 р.) «Методологічні основи збереження і регенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст (на прикладі Західної України)».

Методологічною основою даного дослідження є системний підхід, орієнтований на вивчення характеристик складно організованих об’єктів. Системно-динамічний підхід, що забезпечує «загальносистемний» підхід до аналізу міст і точне визначення сталості, використовується для дослідження сталості різноманітних соціальних систем. Він є ідеальним інструментом для програмування міст зі сталим розвитком.

У процесі дослідження передбачалось проведення комплексного аналізу літературних і архівних матеріалів з проблеми, що досліджується.

У процесі натурних обстежень міського середовища використовувався метод візуального спостереження з фото та відеофіксацією. Метод моделювання використовувався при побудові концептуальної схеми-моделі, яка демонструє «упорядкований» історико-архітектурний розвиток середовища м. Тир.

Метод моніторингу (постійне спостереження за об’єктом) дозволив одержати достовірні та коректні дані спостережень за станом міської ситуації: виявити негативні якості архітектурного середовища і розробити рекомендації з реорганізації урбанізованих просторів життєдіяльності. 

У другому розділі «Аналіз архітектурної організації сучасного Тира» наведена інформація про природнокліматичні умови і природні ресурси цього регіону. Загальна площа Лівану – 10452 км². Населення Лівану складає 4 млн. жителів, щільність населення – 390 люд./ км². Передбачається зростання чисельності населення у 2020 р. – до 5 млн., у 2030 р. – до 5,5 млн. Описані особливості інфраструктури м. Тир (загальна площа – 6,8 км², площа забудови – 4,7 км²): адміністративно-територіальна структура міста, транспортна інфраструктура, охоронна зона, археологічні райони, рекреаційні і туристичні зони, нове місто, виробничі підприємства, громадські споруди, об’єкти культури, навчальні заклади, торгівельні зони, порт, райони, що заселені палестинськими біженцями.  Мусульманський і християнський райони старого Тира являють собою простори, які перенасичені житлом, магазинами, дрібними майстернями, мечетями та церквами.

Наведені результати порівняльного (критичного) аналізу генеральних планів міста Тир 1966 і 1991 років. Зроблений аналіз проблемних ситуацій у районах старого і «нового» міста.

1.    У Тирі загострилась проблема традицій і новаторства в архітектурі. Не можна сліпо наслідувати сухий, безплідний «сучасний інтернаціональний стиль» в архітектурі, що в сьогоденні стало тенденцією; не можна також залишатися під впливом минулих архітектурних стильових ідей. Необхідно визнати пріоритети компромісу між минулим і майбутнім, оскільки значні успіхи в архітектурі досяжні лише тим, хто створює нове, спираючись на «плечі» старого.

2.    Перетворення адміністративного стану м. Тир з початку XX ст. до нашого часу характеризується наступними стадіями: а) 1920 р. – з часу заснування Великого Лівану місто втратило чималу частину свого адміністративного району; б) 1951 р. – район Тира розпався на два: Тир и Бентжбель; в) 2000 р. – Тир – це адміністративний центр, Великий Тир з територією 67 сіл на материковій частині.

3.    Усі генеральні плани і пов’язані з ними дослідження були розроблені без урахування цінностей цього унікального міста, вони відображали індивідуальне світосприйняття авторів і не були критично оцінені. Ці концепції повинні були відповідати змінам, пов’язаним з природним місцезнаходженням міста, з його ресурсами, зі значимістю археологічних цінностей і їх залишків, з особливостями традиційного життєвого укладу людей. Всі ці константні для Тира і його населення категорії не можна змінити, але їх можна трансформувати і редагувати в інтересах майбутнього розвитку. Генеральний план не повинен бути догматичним. Його зміст повинен бути своєрідною базою для безболісного гуманістичного розвитку сучасного Тира. Він повинен віддзеркалювати умови і напрямки розвитку, які були поставлені перед авторами генплану. Ці умови повинні ретельно виконуватися, а для цього необхідні законодавчі акції. В основі перспективного генплану м. Тир обов’язково повинна бути закладена ідея етнокультурної ідентичності.

4.    У 1966 р., коли був створений перший генплан і були виділені в ньому археологічні райони, виникли труднощі для проведення копалень у випадку, коли вони співпадали з індивідуальними володіннями. Коли власник знаходив на ділянці що-небудь, що нагадувало археологічну цінність, він намагався всіляко приховати цей факт, народжувався антагонізм володаря до своєї ділянки. Тому потрібно «заморозити» значну частину їх від власних ділянок.

5.    Відсутність уваги адміністрації країни до потреб старого міста гальмує розвиток архітектури і загальної інфраструктури Тира. Цю  ситуацію загострила війна з Ізраїлем. Бомбардування території зруйнувало багато будинків, у тому числі і пам’яток архітектури.

6.    У генеральному плані не має детального планування функціональних зон (житло, готелі, адміністрація, школи, лікарні, парки і т.п.). Відсутній зонінг за визначенням: суспільство, економіка, культура, спорт. Тому будівництво велося з відбором ділянок не за принципом функціональної доцільності, а за принципом існування «на сьогодні» вільного міста.

7.    Над містом Тир панують багато різнохарактерних адміністративних організацій, починаючи з всесвітніх (ЮНЕСКО) і республіки Ліван – Міністерство туризму і культури, Міністерство екології, Міністерство транспорту, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство архітектури та будівництва, адміністрація археологів Лівану і ще багато екологічних народних організацій.

8.    Проблеми підземних комунікацій і особливо каналізації та їх впливу на екологічний стан моря. У даний час відбувається прямий скид відходів міста у море без проходження їх через очисні споруди.

9.     Архітектурний розвиток півдня Лівану пов’язано з політичними змінами, що відіграють велику роль в його економічному розвитку після першої і другої світових війн, і зі змінами, що відбулися на трикутному кордоні Лівану, Палестини та Сирії. Економічний рівень був дуже низьким, спостерігалась нестабільність у політиці. Війна з Ізраїлем зачинила кордон і відокремила область Тира від сфер впливу на Палестину, Сирію, Йорданію, Єгипет і арабську Африку. В той час будівництво було припинено, суспільний розвиток був повільним, не дивлячись на потенційні можливості і ресурси. Це призвело до зупинки виробництва і викликало потік еміграції жителів Тира, його області і всього південного Лівану, особливо до Африки.  Цей процес продовжувався під час війни з Ізраїлем у 1970 і 1982 рр., коли Ізраїль захопив Ліван і зруйнував з повітря і з моря основну частину підземних комунікацій. Танкові атаки зруйнували багато пам’ятників архітектури, були вивезені культурні та історичні цінності.

Порушення, які були допущені при будівництві під час війни на індивідуальних ділянках, площа яких складає 16 % від площі Нового Тира, такі: необґрунтована висота будинків, площа і максимальна щільність забудови, необміркованість розподілу електричних та електронних комунікацій, в результаті чого просторове середовище міста перетворилося у «павутину» дротів і кабелів.  

Після звільнення міста почався інтенсивний будівельний бум, який наприкінці XX ст. мав характер дикого, загарбницького, неорганізованого будівництва в районі наносної перемички.

Різниця між підходом до будівництва південним, середнім столичним і північним Ліваном полягає в тому, що на півночі і в Бейруті інтенсивне будівництво велось в рамках архітектурно-будівельного законодавства, а на півдні Лівану, особливо в м. Тир, воно велося стихійно, в результаті чого з’явилася щільна іррегулярна забудова, яка повністю виключає елементарні комфортні умови життєдіяльності. Цей будівельний бум почався після нанесення мережі доріг – головних і другорядних. Ділянки охоронної зони, обмежені дорогами, почали інтенсивно забудовуватися без будь-якого дозволу. Під будівництво часто підпадали ділянки, на яких категорично заборонено будівництво, однак це було проігноровано забудовниками.

Усі генплани, що виконані з такою логікою, можна охарактеризувати таким чином:

- розділити ділянки на ділянки з малоповерховою забудовою та ділянки з багатоповерховою забудовою;

- визначити ієрархію мережі доріг: міжнародні, внутрішні головні, другорядні, третьорядні і т.п.;

Найбільш важливі задуми за напрямками планування:

1.    Немає загального аргументованого генерального плану, що дасть можливість нормального розвитку архітектурно-містобудівельної системи м. Тир без будь-яких географічних і екологічних порушень. Причина порушень і поява антиархітектурних процесів міститься у некомпетентній політиці деяких високопоставлених діячів.

2.    Було ігноровано уважне ставлення до археологічних проблем, а між тим, відносно таких історично цінних міст ця увага повинна бути постійною. Склалася нездорова ситуація, коли формально археологічна адміністрація була зобов’язана суворо слідкувати за недопущенням порушень у процесі будівництва в м. Тир, але, фактично, ця адміністрація не змогла вплинути на брутальні порушення містобудівельних норм. Роль цієї адміністрації у культурно-історичному житті міста, в успішній організації рекреаційно-туристичних процесів мінімальна.

3.    Інтенсивне містобудівництво призвело до екологічного руйнування паркових і сільськогосподарських зон. Після нанесення мережі доріг вони стали своєрідними відводами під будівництво, незалежно від того, чи є дозвіл або заборона на будівництво на тій чи іншій ділянці, яка обмежена такою мережею. Це призвело до стрімкого підвищення цін на землю.

Однак вищезгадані екологічні і містобудівельні порушення не дають приводу для песимізму. І сьогодні Тир залишається унікально чистим місцем у Лівані, з найчистішим  морем і довгим берегом, захищеним охоронною зоною. Поки ще не відбулося жодного порушення археологічних зон його узбережжя і на схід розкопаного іподрому. 

У третьому розділі «Принципи збереження і регенерації архітектурної інфраструктури міста Тир у XXI столітті» розкрита роль мерії у регулюванні проблеми регенерації міського середовища сучасного Тира. Для порівняння наведені приклади нових засобів реконструкції та відбудови зруйнованих внаслідок другої світової війни французьких, британських та російських міст, після турецького нападу (1974 р.) – о. Кіпр, після американської агресії – В’єтнаму (1975 – 1986 рр.). Викладені принципи формування нового генерального плану м. Тир у контексті вирішення проблем реабілітації і регенерації міської структури. Проаналізовані соціальні процеси та їх вплив на архітектурно-просторову реорганізацію міста Тир.              

         1. До цього часу концепція рекваліфікації старого міста могла спиратися  тільки на знання відносно  розрізнені і недостатні. Не було можливостей зорієнтувати політику урбанізму і запобігти глобальним і загальним підходам. Проблеми, що виникли у Тирі, аналогічні проблемам у багатьох інших містах республіки Ліван: втрата ролі і функції, форми перенаселення, а також деградація будівель і оточуючого середовища.

Не дивлячись на глибинні зміни соціальної структури і процеси деградації, старе місто не являє собою периферійну або маргінальну частину «нового міста». Зі своїми економічним життям і багатством, символічним та історичним успадкуванням, воно залишається місцем споминів  для значної частини жителів, які живуть за межами старого міста. Це неабиякий стимул для продовження дослідження автора, який є прямим спадкоємцем середовища старого міста Тир.

           2. Збереження не обмежується простою дією реставрації і відновлення історичних та архітектурних цінностей. Воно повинно прив’язуватися до міської політики у повному масштабі. Ця політика полягає у збереженні ролі старого міста у міському контексті через свої функції і соціальну активність. Спадщина складається не тільки з пам’ятників і будинків великої архітектурної цінності, але й також з різних просторових і морфологічних елементів тканини міста і тісного зв’язку, який існує між житлом, виробничою зоною, торгівлею та публічними місцями. Переоцінка спадщини старого Тира не означає «відтворення» рамок історичного міста, яких немає. Це означає скоріше те, що слід розглядати цю спадщину як «здобуток», який треба зберігати, і як «ресурс» для використання при стимулюванні нових видів діяльності, оздоровлення оточуючого міського середовища і пошуку покращення умов мешкання, а також рекреаційних умов.

         Це збереження повинно розглядатися як мета більш широкої політики рекваліфікації. Важливі функціональні і морфологічні елементи міської історичної структури, такі як порт і базар, повинні враховуватися у першу чергу.

     3. Серед додаткових понять, що визначають зміст поняття «збереження»,  найважливішим є  для старого Тира  такі поняття, як реконструкція і реставрація. Кожний проект стосовно до старого міста, яке втратило своє минуле значення, повинен повернути минулі права і привілеї, повернути колишній стан, затвердити повагу. Проблема реконструкції міститься у тому, що саме треба реконструювати: фізичну тканину міста, його функції, культурне та релігійне минуле, центр влади чи місце проживання?

        4. Збереження і оцінка історичного центру Тира має за мету збереження культурної специфічності міста, регіону. Операції щодо реставрації, оновлення і реконструкції будуть сприяти підтримці  історії в місті і додадуть йому «регулярного» характеру містобудування і архітектури з точки зору сучасної архітектури.

Держава і місцевий муніципалітет затвердили план міського планування у вигляді «Регламентуючої документації» і «Плану керування».

5. Дії щодо збереження старого Тира потребують загального збереження його тканини, взятої як «міський ансамбль». Це пов’язано з планом заходів – «План збереження», мета якого - чітке визначення місць захисту як історичних, так і археологічних елементів. Оновлення і перетворення уточнені, і проекти мають терміни виконання на базі знань стану структур тканини. Для цього проводилося вивчення і дослідження міського середовища, анкетування жителів. Захист стосується міського пейзажу: море, археологія, сучасне місто. Треба точно визначити межі старого міста перед консервацією і укріпленням, тому що необхідна морфологічна і топологічна однорідність традиційної тканини.

       6. Соціальна практика простору, яке збережено до нашого часу, підводить нас до трьох стратегій інтеграції:

·      одна - на рівні суспільного простору;

·      друга – це стратегія продуктивного простору торговців і ремісників;

·      остання - стосується житла.

Для кожної з цих стратегій треба визначити не тільки форми адаптації і трансформації, але й шукати основи культурних і соціальних цінностей їхніх споживачів – рибалок, ремісників, комерсантів та інших мешканців. Фізично надаючи форму просторові, кожне угрупування, кожен загал, індивід створює свою територію, свій простір і позначається на ньому. Таким чином формується вигляд і самого міста на довгий період часу. Практичні і символічні дії, які виконує житель Тира кожен день, підтверджуючи свою культурну приналежність, а також свята віддзеркалюють час колективного та індивідуального існування. План повинен розвивати служби міста, культурні особливості і повсякденну практику.

      План збереження і його здійснення – це містобудівельний документ, який визначає для обраної території принципи міської організації і правила, що повинні забезпечувати захист та збереження архітектурної міської спадщини.