| Краткое содержание: | Проаналізовано стан вивчення теми в історіографії, дано характеристику джерельної бази. Зазначено, що досліджувана проблематика має певний історіографічний доробок: окремі аспекти проблеми дисертації розглядали з різних позицій і під різними кутами зору як дослідники ХІХ – поч. ХХ століть, так і вчені та краєзнавці радянської і новітньої доби, зарубіжні науковці.
Досить важливими працями в контексті розгляду проблеми є роботи джерелознавчого характеру, що стосуються регіону в цілому та окремих поселень, зокрема. Це роботи П. Андрухова, Л. Баженова, П. Бєляєва, Т. Бєляєвої, В. Верстюка, С. Гаврилюк, Є. Гофмана, О. Кізлика, М. Ковальського, Ф. Максименка, В. Панасика, Л. Твєрского, Ю. Тиховского та ін.
Історіографія дореволюційного періоду характеризується фундаментальними працями вітчизняних та російських істориків (А. Адріяшев, В. Антонович, А. Братчиков, А. Воронін, С. Каретников, Л. Крушинський, С. Руссов та ін.); дослідженнями, що містять описи Волинської губернії, її населених пунктів та окремих архітектурних пам’яток в різних аспектах в тому числі і ландшафтно-географічному (В. Аскоченський, А. Братчиков, М. Петров та ін.); працями, що присвячені історичним екскурсам про окремі населені пункти Волині, описам архітектурних пам’яток та їх виглядів (П. Батюшков, А. Братчиков, Т. Вержбицький, Є. Вітте, П. Гапанович, С. Голубєв, Є. Дверницький, В. Домбровський, М. Зуц, О. Левицький, Г. Лукомський, М. Максимович, М. Орловський, А. Перлштейн, В. Пероговский, М. Петров, Л. Рафальський, А. Сендульський, Б. Стеллецький, М. Теодорович, М. Трипольський, М. Тучемський, О. Хотинський, Я. Яроцький та ін.).
Для створення повної картини архітектурно-просторового розвитку та природно-ландшафтних особливостей територій волинських міст непересічним є значення праць польських дослідників, які складають чергову групу наукових робіт: праці, що носять в основному аналітично-фактографічний характер історичної направленості (Ю. Крашевський, Х. Любомирський, А. Пшеждзецький, Ф. Собєщаньський та ін.); роботи, присвячені окремим містам та їх архітектурним пам’яткам, з точки зору історико-містобудівного розвитку, частково природно-ландшафтним описам місцевостей (М. Баліньський, Я. Буткевич, К. Бучек, А. Войнич, Й. Волошиновський, З. Глорер, К. Дунін-Карвицький, Я. Гіжицький, Й. Гофман, С. Заячківський, Й. Зубрицький, М. Каліцький, Й. Калєньська, С. Кардашевич, Т. Ліпіньський, К. Молендзіньський, М. Орлович, А. Прусевич, З. Ревський, Т. Стецький, С. Тарновський, В. Томкевич, С. Томкович, А. Урбаньський, З. Харевічова, З. Целарський, А. Чоловський, А. Яблоновський та ін.); праці з вираженою історико-містобудівною спрямованістю (С. Бобіньський, В. Каліновський, Т. Козачевський, Я. Пуделко та ін.).
Наукові праці українських дослідників новітньої доби являють собою роботи, що розкривають питання архітектури та містобудування, історико-архітектурного розвитку волинських поселень, містять описи архітектурних пам’яток населених пунктів, формування їх ансамблів, в окремих випадках в дослідженнях розкривається своєрідність природно-ландшафтного середовища територій замків, проблеми дослідження і збереження архітектурної та містобудівної спадщини (П. Броневич, В. Вечерський, Є. Водзинський, І. Ворончук, С. Гаврилюк, О. Годованюк, М. Гуляницький, М. Дьомін, А. Заяць, В. Кармазін, Д. Клочко, М. Коломієць, Б. Колосок, М. Костриця, О. Кузьмич, О. Лесик, О. Мацюк, О. Михайлишин, О. Олійник, Г. Петришин, Я. Поліщук, О. Прищепа, П. Ричков, І. Родічкін, О. Родічкіна, М. Стрішенець, С. Терський, В. Тимофієнко, П. Троневич та ін.).
Серед науковців, дослідження яких були використані, як методологічна база даної роботи слід зазначити праці М. Бевза, Ю. Білоконя, М. Габреля, О. Лесика, Г. Петришин, В. Проскурякова, В. Тімохіна, Б. Черкеса, Ю. Шкодовського та ін.
Дослідження історичних волинських міст в історичному, архітектурному та природно-ландшафтному аспектах представлені численними науково-популярними та краєзнавчими працями, що зачіпають окремі питання стосовно теми даного дослідження (М. Костриця, А. Кривенко, Л. Крощенко, М. Кучінко, Я. Лавриченко та ін.).
Отже, підсумовуючи, можна зазначити, що за час проведення досліджень різного спрямування, як вітчизняними так і зарубіжними дослідниками, нагромаджено фактологічний матеріал різноманітний за формою викладення та змістом. Проте, треба зауважити, що мало дослідженими для Волині залишаються питання впливу природно-ландшафтних факторів на формування мережі волинських поселень, еволюцію розпланувальної та архітектурно-просторової структур окремих історичних міст.
Розділ 2. Методика проведення дослідження.
У дисертаційній роботі використовувалася методика, яка містить наступні загальнонаукові методи: аналізу (зокрема ландшафтного, композиційного та системного), синтезу, історичного методу, моделювання, типології, гіпотетичний, аксіоматичний, формалізації, спостереження, порівняння, формулювання нових положень. Застосовувана методика полягає в опрацюванні друкованих та рукописних архівних матеріалів, в тому числі картографічних джерел; аналізі старовинних планів поселень; проведенні комплексного натурного обстеження природно-ландшафтної ситуації, розташування архітектурних домінант та розпланування міст; графічній обробці матеріалів натурного обстеження; моделюванні архітектурно-просторового середовища у поєднанні з природно-ландшафтним середовищем міст і виявленням основних принципів цієї взаємодії, графічній реконструкції архітектурно-просторової структури і природно-ландшафтних особливостей місцевості (гідрографії, рельєфу, рослинності); з’ясуванні механізму обумовленості та взаємодії містобудівного процесу і природно-ландшафтної основи території.
Так, в результаті використання методу аналізу і синтезу були отримані відомості щодо природно-ландшафтних особливості територій, на яких закладалися замки та розміщувалося саме місто, описи замків, їх розташування на місцевості в природно-ландшафтному аспекті. Крім того, була узагальнена інформація стосовно архітектурних домінант, а саме, їх опис, розташування в розпланувальній структурі та локалізація з огляду рельєфного чинника; визначені природні фактори формування і еволюції розпланувальних структур історичних міст. Поряд з тим, встановлена чітка картина формування мережі волинських поселень з XV по XIX століття, яка включала в себе всі досліджувані міста. Була опрацьована іконографічна джерельна база досліджуваного періоду.
За допомогою методу спостереження були проведені натурні обстеження поселень з виконанням авторських зарисовок та фотографій для отримання відомостей про особливості архітектурно-просторової структури, що склалася у взаємодії з природно-ландшафтною ситуацією.
Методами типології та ландшафтного аналізу визначено основні природно-ландшафтні фактори, які формували своєрідність поселень та мали вплив на еволюцію архітектурно-просторової структури, розроблено їх класифікацію, встановлено типи архітектурно-розпланувальних структур, обумовлених природно-ландшафтними особливостями територій.
За допомогою застосування історичного методу та системного аналізу визначено процес формування системи розселення, отримано дані стосовно впливу кожного природно-ландшафтного фактору в їх взаємодії на архітектурно-просторову еволюцію волинських поселень.
Проведення композиційного аналізу дозволило дослідити властивості природно-ландшафтного оточення, яке вплинуло на формування архітектурно-просторової композиції поселень; виявити типові елементи ландшафту з яких складається уявлення про образ місцевості, природно-ландшафтні домінанти.
Важливе значення для висвітлення проблеми дослідження мав метод моделювання, за допомогою якого були побудовані схеми, рисунки, діаграми та розроблені ПАПМ для конкретно визначених поселень, що є типовими взірцями історичних волинських міст.
Метод формалізації був застосований для передачі досліджуваних елементів міської забудови та розпланувальної структури графічним способом з конкретизацією ПАПМ та з використанням спеціальної символіки.
В результаті проведення дослідження було встановлено загальні закономірності та особливості впливу природно-ландшафтного середовища на архітектурно-просторову та розпланувальну структури поселень. Результатом проведеної дослідницької роботи є також розроблення методичних рекомендацій стосовно збереження, охорони та відновлення первісного природно-ландшафтного оточення архітектурних домінант історичних міст. В роботі запропоновані заходи щодо регенерації втрачених природно-ландшафтних факторів (водних об'єктів), містяться пропозиції по відтворенню даних елементів в архітектурно-просторовій структурі.
Розділ 3. Природно-ландшафтні фактори урбанізаційного процесу на Волині.
Містобудівний процес Волині супроводжувався впливом різноманітних чинників (суспільно-політичних, воєнно-стратегічних, адміністративних, господарських, комунікаційних, соціальних, демографічних, економічних, релігійних та ін), які саме в своїй сукупності визначали рамки та напрям даного процесу. Серед них окрему групу становлять природно-ландшафтні фактори, що здійснювали безпосередню дію на виникнення і формування архітектурно-просторової та розпланувальної структури волинських поселень (рис. 1).
В дисертації досліджуються класифікація та функції природно-ландшафтних чинників, їх вплив на формування мережі історичних волинських міст, хронологію заснування поселень, зміну інтенсивності впливу в процесі еволюції.
Встановлено, що до основних природно-ландшафтних факторів, які впливали на містобудівний процес Волині відносяться гідрографія (природні річки, струмки, болота та штучні канали, рови, стави), рельєф (рівнини, долини, пагорби, яри, гори), ґрунти (чорноземи, лучні, ясно-сірі, темно-сірі, тофово-болотні, дернові) та ступінь їх родючості, рослинність (ліси, поля, луки, степи).
Формування системи розселення історичних волинських поселень, які виникли на протязі X – XVI столітті, було обумовлено комплексною дією всіх природно-ландшафтних факторів, серед яких домінуючим чинником був гідрографічний.
За особливостями формування річкової мережі територія Волині умовно поділяється на три частини, які відповідають трьом основним басейнам регіону: західну, центральну та східну. Найбільша локація старовинних міст досліджуваного регіону спостерігається саме на річках центральної частини Волині - на берегах Горині і Случу та їх притоках, дещо менша концентрація поселень була утворена на заході, і найменший показник за кількістю міст спостерігається в східній частині Волині. Даний факт знаходить пояснення в особливостях гідрографічної мережі регіону, характеристиках рельєфу та наявністю різних типів грунтів за їх с/г потенціалом.
Формування мережі волинських поселень в історичному розрізі умовно поділяється на вісім етапів згідно з якими виділяються сім зон загальної системи розселення регіону. Поселення виникли по всій території Волині і локалізовані, в основному на водоймах регіону, шість міст не мають річки в основі заснування (14 % від усієї кількості досліджуваних міст).
Всі водойми Волині з огляду на їх сплавність чи несплавність в минулих століттях, довжину русла, кількість приток, які поповнюють їх водами по мірі плину умовно поділяються на три категорії: великі (на їх берегах засновано 40 % усієї кількості досліджуваних поселень), середні (37 %) та малі (9 %). Грунти теж можна поділити на категорії, згідно якими вони є родючими (59 %), недостатньо родючими (32 %) та неродючі (9 %).
Визначено характер впливу природно-ландшафтних чинників, зміну його інтенсивності - послаблення чи посилення на процес еволюції системи розселення Волині. Безперечно, визначне місце в цьому процесі належить гідрографічним особливостям території Волині, проте, невід’ємним є також і вплив грунтів. Роль водойм є незмінною впродовж століть, можна лише додати, що, з XIV століття спостерігається незначне послаблення впливу водойм. Найбільше послаблення ролі водних об’єктів було в XVІ столітті. Поряд з тим можна констатувати посилення ролі грунтів в XІV та XV століттях, коли майже всі міста були закладені на територіях з родючими грунтами. В XVІ столітті спостерігається послаблення впливу не лише водойм, але і грунтів, хоча зниження ролі останніх має значно більшу інтенсивність.
Розділ 4. Аналіз впливу природно-ландшафтних факторів на архітектурно-просторову еволюцію історичних міст Волині.
В роботі відповідно до специфіки заснування історичних міст Волині виділено шість різновидів локації замків по відношенню до прилеглої території: на природному острові (поверхня остова не високо піднімалася над оточуючою місцевістю); на штучному острові (поверхня острова мала значне підвищення над прилеглою територією або мала не високі відмітки); на мисах при злитті двох водойм, яким також надавали положення штучних островів (територія з невеликим перепадом відміток над береговою лінією або така, що височіла над місцевістю); на домінуючому березі річки на майже прямолінійній її ділянці (берег являв собою значне підвищення, був незначно підвищений або був пологим, майже не піднімався над місцевістю); в вигинах річок, таким чином, що вони омивалися водою з двох сторін; при джерелі на певній віддалі від основної водойми.
Під час проведення досліджень було встановлено, що в процесі містобудівної еволюції поселень сформувалися чотири типи просторового розвитку історичних міст Волині: ріст поселення у всіх напрямках за сторонами світу з перетинанням водойми; еволюція міста на одному з берегів річки у всіх напрямах, утворюючи таким чином напівконцентричну форму території; лінійний розвиток поселення по одній стороні водойми вздовж її берега; ріст міста у різних напрямах з різною інтенсивністю освоєння таким чином, що територія поселень сформувалась не компактно, а витягнуто в різні сторони. Більшість волинських міст відносяться до першого типу територіального розвитку (територія поселень розташована по обох берегах річки та в радіальному напрямі від неї).
Встановлено, що території волинських міст з огляду на природно-ландшафтні характеристики їх місцевостей за локалізаційним потенціалом (ЛП) поділяються на окремі ділянки – адаптивні, нейтральні та резистентні. Адаптивні ділянки мали найвищий ЛП. Дані території забудовувалися в першу чергу, потім освоювалися нейтральні ділянки місцевості з середнім показником ЛП. Резистентні ділянки місцевості або залишалися взагалі не освоєними з огляду на їх заболоченість чи складний рельєф, або забудовувалися значно пізніше з використанням методів благоустрою територій – меліорації, організації рельєфу та ін.
В формуванні розпланувальної структури історичних міст Волині простежується взаємний вплив гідрографії та рельєфу. Річка, в більшості випадків, відігравала роль головної природно-композиційної осі. В трасуванні розпланувальних осей простежується тенденція до їх проходження по вододілах або тальвегах, а в випадку існування рельєфних перешкод на шляху головних магістралей, на зразок пагорбів або ярів – відповідно їх огинання з повторенням контуру перешкоди або подолання в перпендикулярному до них спрямуванні.
З огляду на взаєморозміщення водойм та міста виділяються наступні типи архітектурно-розпланувальної структури досліджуваних поселень: лінійний неперервний, компактний (суцільний та дисперсний), розчленований (річкою, її притоками, рукавами, міжріччям чи вигинами водойм, штучними водними об’єктами). Переважаючим типом архітектурно-розпланувальної структури, що склався в історичних містах на кінець XVIII століття з огляду на гідрографічний чинник був тип розчленований водними об’єктами. Більшість історичних міст Волині в процесі містобудівної еволюції не змінили типу розпланувальної структури.
Згідно впливу рельєфу території поселень розрізняють наступні архітектурно-планувальні і просторові структури історичних міст Волині: місто розміщене на обох берегах водойми (один з берегів є значно підвищений, а інший пологий; обидва береги мають майже однакові відмітки і є пологими), місто розміщене на одному березі водойми (на високому березі, а другий низький; на пологому березі, а другий теж не високий).
Природно-ландшафтні фактори зумовили формування наступних типів розпланувальних структур історичних міст Волині: променева, радіально-кільцева, кільцева, лінійна, рядова, перехресна, прямокутна, вільна. При цьому необхідно сказати, що одні з даних типів структур в розплануванні поселень можна виділити більш чітко, інші – наближено до їх назв в чистому вигляді. Загалом станом на кінець XVIII століття в містах утворилася розпланувальна структура, до складу якої входили декілька типів. На території міста виділяються всі 7 типів розпланувальної структури, на передмістях зустрічаються 6 типів (відсутній радіально-кільцевий).
В процесі містобудівної еволюції історичних волинських поселень простежується безпосередній вплив природно-ландшафтних характеристик місцевостей на формування та розташування функціональних зон: замку (місцевість характеризувалася адаптивним ЛП першого ступеня), сельбищної (місцевість мала адаптивний ЛП другого ступеня або адаптивно-нейтральний) та виробничої зон (місцевість утворювала адаптивно-нейтральний або нейтральний ЛП), кладовищ (територія резистентного ЛП), гребель та мостів (розташовані на водних перешкодах в випадку проходження через них головних розпланувальних осей, спрямування до водойм вулиць, що поєднували окремі частини поселення).
З’ясовано, що річка відігравала роль головної природно-композиційної осі при формуванні архітектурного образу таких міст, як Володимир-Волинський, Дубно, Луцьк, Острог, Рівне, Староконстянтинів – водойма визначала локалізацію архітектурних домінант вздовж берегової кромки, була включена в архітектурну композицію та слугувала природним фоном в формуванні панорам даних поселень.
Для частини волинських міст характерним є використання підвищених пагорбів в розвитку системи архітектурних домінант. Так, зважаючи на горбисту територію локальні природні домінанти були використані для зведення окремих архітектурних споруд, формування архітектурного образу в цілому, перспектив та панорам в містах Базалії, Володимир-Волинському, Луцьку, Овручі, Острозі (Старе місто). Найбільш яскраво рельєфний чинник вплинув на архітектурно-просторовий розвиток міст Острога та Луцька.
На рівнинній території, без виражених підвищень з застосуванням прийому контрасту відбувалася архітектурно-просторова еволюція таких міст, як Дубно (центральна частина), Острог (Нове місто), Рівне, Староконстянтинів, Олика.
Розділ 5. Закономірності формування природно-ландшафтної ідентичності волинських міст та напрямки її збереження.
В результаті проведеного аналізу впливу природно-ландшафтної ситуації на архітектурно-просторову та розпланувальну еволюцію історичних міст Волині були розроблені ПАПМ окремих волинських поселень (характерних взірців), які дозволили продемонструвати складність і багатогранність даного впливу та сформулювати основні принципи розвитку архітектурно-просторового середовища історичних містобудівних утворень в досліджуваному контексті.
В роботі визначені основні закономірності формування розпланувальної структури під впливом природно-ландшафтних факторів: природними акцентами формування РПМ поселень виступали острова з локалізованими на них замками і територіями міст, мисові території, півострова; в процесі еволюції територія поселень тяжіла до водойм (місцевість, яку вона займала характеризувалася адаптивним чи нейтральним ЛП) або ж місто еволюціонувало без тяжіння до водних об’єктів (місцевість з даним показниками ЛП знаходилася повіддаль від водойм); поселення зони Лісостепу характеризуються найрізноманітнішими типами просторової еволюції (всі чотири типи – шість підтипів); при формуванні територій поселень на першому етапі задіювалися лише території з адаптивним ЛП 2-го ступеня (території міст формувалися в одному, двох та трьох напрямках), на другому етапі еволюції почали задіюватися території з адаптивно-нейтральним та нейтральним ЛП (міста розвиваються в одному, двох, трьох та чотирьох спрямуваннях); на другому етапі розвитку поселень не має чіткої картини посилення чи послаблення ролі водойм: в одних містах вони продовжують суттєво впливати на формування територій, в інших – вплив зменшується, ще в інших – спостерігається стабільність (проте, загалом для більшості міст водойми все ж таки відіграють значну роль); пріоритет подолання природних перешкод в процесі містобудівної еволюції історичних поселень визначався не лише шириною їх русел, але і різновидом ЛП території, що знаходилася за тією чи іншою водною перешкодою; на другому етапі еволюції поселень є міста, які збільшили кількість напрямків розвитку, зменшили та такі, кількість спрямувань яких залишилася незмінною; відбулося незначне послаблення ролі водойм в формуванні розпланувальної структури на другому етапі, вплив ж рельєфу завжди залишався вагомим, особливо для поселень з чітко вираженими формами рельєфу; найбільш розповсюдженим типом архітектурно-розпланувальної структури за гідрографічною ознакою був тип розчленований водними об’єктами, найменш зустрічається лінійний неперервний тип; згідно впливу рельєфу на формування архітектурно-розпланувальної та просторової структури поселень, то, не можна говорити про конкретний переважаючий тип – в однаковій мірі розповсюджені два типи з їх підтипами (всього чотири різновиди розташування поселень на місцевості); більшість історичних міст Волині в процесі містобудівної еволюції не змінили типу архітектурно-розпланувальної структури; найбільш подібні міста за типом розпланувальної структури мають в своїй основі схожу природно-ландшафтну ситуацію: острівне розташування замку та міста (Володимир-Волинський, Луцьк, Рівне); ті типи розпланувальної структури, які є найбільш розповсюдженими на території міста є найменш поширеними на передмістях (променевий), і навпаки – вільний тип найбільш часто зустрічається на передмісті, і найменш на території міста.
Вплив природно-ландшафтних факторів на архітектурно-просторову еволюцію поселень проявився в наступних закономірностях: при формуванні системи архітектурних домінант поселень були задіяні території з адаптивним ЛП першого та другого ступенів; для більшості архітектурних домінант поселень в якості естетичного чинника їх сприйняття в різних зонах огляду були використані такі природно-ландшафтні фактори як гідрографія – водойми та заболочена місцевість; в можливий сектор сприйняття містобудівних орієнтирів більшості поселень потрапляють всі архітектурні домінанти або переважна їх кількість; в якості зон найвищої композиційної активності, де спостерігається скупчення найбільшої кількості домінант виступали острова, півострова, мисові утворення, прилегла до річки територія, підвищені пагорби на рівнинній місцевості і такі, що підвищувалися над водоймою; наявність більшого різноманіття природно-ландшафтних утворень обумовлювало формування відповідно більшої кількості зон найвищої композиційної активності; амфітеатри, що визначалися особливістю гідрографічного чинника, обумовлювали формування територій підвищеної композиційної активності, природний потенціал яких був використаний для локалізації архітектурних домінант.
Ідентичність волинських міст визначається умілим використанням природно-ландшафтних факторів, в результаті якого сформувалися своєрідні краєвиди, утворені архітектурними ансамблями в поєднанні з природно-ландшафтними особливостями території (рис. 2). Природно-ландшафтний аспект збереження містобудівної спадщини історичних міст є однією з найбільших проблем сучасного розвитку архітектурного мистецтва.
Вплив водойм на формування та розвиток архітектурно-просторової структури волинських поселень був багатогранний і вилучення цих об’єктів з організму міста призвело до порушення ландшафтної цілісності окремої місцевості, спотворення гармонійної єдності її складових елементів. Сучасні містобудівні рішення можуть бути направлені на відновлення водних об’єктів в багатофункціональній системі міста, в якій вони відігравали б роль важливих композиційних елементів архітектурно-розпланувальної структури. Тому актуальною є концепція „меандрування”, зміст якої полягає в влаштуванні штучних меандрів (звивин) річок, русла яких були спрямлені або осушені. Реальною перспективою регенерації водних об’єктів є влаштування меандроподібного русла річки Ікви в Дубному, в Володимир-Волинському перспективним є відновлення ставу, що омивав би історичну частину міста з його архітектурними пам’ятками, також можливим виступає відновлення острівного положення замків в містах Луцьку, Староконстянтинові, Олиці.
Необхідно зауважити, що відновлення водойм в архітектурно-просторовій структурі історичного міста – досить серйозна і трудомістка задача, тому, насамперед, необхідно провести еколого-соціально-економічну оцінку майбутнього водного об’єкта.
В роботі запропоновані рекомендації щодо збереження та відтворення архітектурної ідентичності історичних міст Волині в природно-ландшафтному аспекті: підготовка історико-архітектурного передпроектного аналізу; виділення історичної архітектурно-просторової структури; визначення своєрідності історичного природно-ландшафтного середовища, що лежало в основі формування системи та комплексів архітектурних домінант; виявлення ступеня зміни природно-ландшафтних чинників в історичному зрізі; виявлення видозміни сприйняття як окремих архітектурних домінант, так і їх комплексів, всього архітектурного обличчя міста, його панорами в результаті трансформації чи зникнення природно-ландшафтних чинників; пропозиції по збереження чи відтворенню природно-ландшафтної своєрідності поселень; збереження історично сформованої панорами, силуету міста, його виглядів.
Також розроблені конкретні пропозиції щодо відтворення своєрідності сприйняття архітектурних домінант чи їх комплексів шляхом регенерації природно-ландшафтних факторів як потужного естетичного чинника: виконання проекту реконструкції архітектурно-просторової структури та природно-ландшафтної ситуації історичної частини поселення; вирішення питань можливості виконання регенерації того чи іншого природно-ландшафтного чинника, що відігравав важливу роль в спогляданні архітектурних домінант та панорами міста; проведення еколого-соціально-економічної оцінки майбутнього природно-ландшафтного чинника; здійснення безпосередніх заходів по відтворенню первісного природно-ландшафтного середовища історичних частин поселень: виділення території, яка зазнає впливу регенерації; трасування водних об’єктів; насадження втраченої рослинності; розчищення місцевості, що потрапляє в зону огляду архітектурних пам’яток від дерев, що хаотично розрослися та заважають сприйняттю в первісному вигляді містобудівного об’єкта; визначення меж охоронної зони, яка включає архітектурні пам’ятки з їх природно-ландшафтним оточенням; присвоєння статусу пам’ятки містобудування архітектурної домінанти з оточуючим середовищем, що активно впливає на її сприйняття.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Сучасний стан архітектурної науки в закресі природно-ландшафтних досліджень архітектурно-просторової та розпланувальної структур волинських поселень знаходиться на фактографічній стадії розвитку. Волинські поселення з огляду на їх історичність залишаються недослідженими в багатьох аспектах, в тому числі і в природно-ландшафтному.
На основі проведеного аналізу можна зробити наступні висновки стосовно взаємовпливу природно-ландшафтних факторів волинських міст та еволюції їх архітектурно-просторової та розпланувальної структур:
1. Урбанізаційні процеси на території Волині, в результаті яких сформувалася відповідна мережа історичних поселень не були рівномірними. Річки та їх долини були головним полігоном виникнення значної кількості історичних поселень регіону. Найбільш активними в даному аспекті виявилися річки центральної частини Волині – Горинь, Случ та їх притоки.
2. Для поліських поселень характерний лінійний суцільний тип архітектурно-розпланувальної структури за гідрографічною ознакою (зустрічається також компактний дисперсний), в той час, як для міст Лісостепу та „межових” міст властива розчленована водними об’єктами та компактна розпланувальна структура (суцільна і дисперсна). За особливістю впливу рельєфу міста зони Лісостепу та „межові” відрізняються більшим розмаїттям типу архітектурно-просторової структури (чотири різновиди), поліські поселення - меншим (два різновиди).
3. Специфіка природно-ландшафтного середовища історичних міст Волині зумовили формування 7 типів розпланувальної структури, з яких всі 7 зустрічаються на території міста поселень, і 6 - на передмістях. В цілому розпланувальна структура являла собою інтеграцію декількох типів, серед яких променевий і перехресний був переважаючим.
4. Визначені закономірності еволюції розпланувальної та архітектурно-просторової структур під впливом природно-ландшафтних факторів, які проявляються, зокрема в: тяжінні території поселень до водойм в випадку коли місцевість мала адаптивний чи нейтральний ЛП; задіянні на першому етапі лише територій з адаптивним ЛП 2-го ступеня, на другому - з адаптивно-нейтральним та нейтральним ЛП; на другому етапі розвитку поселень не має чіткої картини посилення чи послаблення ролі водойм в формуванні територій (для різних поселень – різна ситуації, загалом для більшості міст водойми все ж таки відіграють значну роль); пріоритет подолання природних перешкод в процесі містобудівної еволюції історичних поселень визначався не лише шириною їх русел, але і різновидом ЛП території, що знаходилася за тією чи іншою водною перешкодою; послабленні ролі водойм в формуванні розпланувальної структури на другому етапі та вагомому впливу рельєфу впродовж всієї еволюції поселень; найбільш подібні міста за типом розпланувальної структури мають в своїй основі схожу природно-ландшафтну ситуацію: острівне розташування замку та міста (Володимир-Волинський, Луцьк, Рівне); ті типи розпланувальної структури, які є найбільш розповсюдженими на території міста є найменш поширеними на передмістях (променевий), і навпаки – вільний тип найбільш часто зустрічається на передмісті, і найменш на території міста; при формуванні системи архітектурних домінант поселень були задіяні території з адаптивним ЛП першого та другого ступенів; для більшості архітектурних домінант поселень в якості естетичного чинника їх сприйняття в різних зонах огляду були використані водойми та заболочена місцевість; в якості зон найвищої композиційної активності виступали острова, півострова, мисові утворення, прилегла до річки територія, підвищені пагорби на рівнинній місцевості і такі, що підвищувалися над водоймою; наявність більшого різноманіття природно-ландшафтних утворень обумовлювало формування відповідно більшої кількості зон найвищої композиційної активності; амфітеатри, що визначалися особливістю гідрографічного чинника, обумовлювали формування територій підвищеної композиційної активності, природний потенціал яких був використаний для локалізації архітектурних домінант.
5. Окремі історичні міста Волині, що мали досить своєрідну гідрографічну мережу на даний час отримали її спрощення в результаті спрямлення русел річок та осушення їх рукавів і заболочених ділянок. В більшості випадків таке антропогенне втручання мало негативний вплив і деякою мірою, залежно від ступеня втрати даного природно-ландшафтного чинника, зруйнувало архітектурно-ландшафтну своєрідність поселень.
6. Закон України про охорону культурної спадщини є базовим нормативним документом щодо основних засобів збереження та охорони природно-ландшафтної ідентичності історичної місцевості поселень. Проте, недоліком його положень є те, що він не відображає питання стосовно відновлення самобутнього природно-ландшафтного середовища розташування архітектурних домінант та їх комплексів старовинних міст та не передбачає відповідно заходів і засобів для його здійснення. Отже, пропонуємо доповнити закон положеннями стосовно регенерації та реабілітації архітектурної ідентичності історичних міст.
7. Запропоновано спрямувати сучасні містобудівні рішення на відновлення гідрографічних чинників в багатофункціональній системі міста, в якій вони відігравали б роль важливих композиційних елементів архітектурно-розпланувальної структури. Вирішення даного питання ґрунтується на розробленні та втіленні в життя концепції „меандрування”, зміст якої полягає в влаштуванні штучних меандрів (звивин) річок, русла яких були спрямлені чи осушені. Застосувавши концепцію меандрування можливим виступає відновлення острівного положення Спасо-Преображенської церкви Дубного, замків в містах Володимир-Волинському, Луцьку, Староконстянтинові, Олиці.
8. Важливим результатом роботи є моделювання природно-ландшафтного оточення архітектурних домінант, що може бути використано при паспортизації пам’яток архітектури.
9. Розроблені рекомендації та подані пропозиції щодо збереження, регенерації та реабілітації архітектурної ідентичності історичних міст Волині в природно-ландшафтному аспекті.
Публікації автора за основними положеннями та результатами дисертації
Наукові фахові видання України
1. Носар І. В. Штучні водойми в планувальній структурі історичних міст Волині / Носар І. В. // Містобудування та територіальне планування. – К.: КНУБА, 2003. – Вип. 16. – С. 130-144.
2. Носар І. В. Природно-ландшафтні чинники формування мережі історичних міст Волині / Носар І. В. // Містобудування та територіальне планування. – К.: КНУБА, 2004. – Вип. 17. – С. 191-210.
3. Носар І. В. Специфіка локації історичних міст Волині в природно-ландшафтному аспекті / Носар І. В. // Містобудування та територіальне планування. – К.: КНУБА, 2004. – Вип. 19. – С. 164-172.
4. Носар І. В. Типологія природно-ландшафтних факторів архітектурно-планувального структурування історичних міст Волині / Носар І. В. // Містобудування та територіальне планування. – К.: КНУБА, 2005. – Вип. 20. – С. 224-235.
5. Носар І. В. Гідрографічний фактор в формуванні розпланувально-просторової моделі історичних міст Волині / Носар І. В. // Містобудування та територіальне планування. – К.: КНУБА, 2005. – Вип. 22. – С. 196-205.
6. Носар І. В. Проблеми збереження містобудівної спадщини Волині в природно-ландшафтному аспекті / Носар І. В. // Містобудування та територіальне планування. – К.: КНУБА, 2006. – Вип. 23. – С. 190-198.
7. Носар І. В. Вплив природно-ландшафтних чинників на формування території історичних міст Волині / Носар І. В. // Містобудування та територіальне планування. – К.: КНУБА, 2006. – Вип. 25. – С. 154-162.
8. Носар І. В. Розпланувальний каркас і природно-ландшафтна ситуація історичних волинських поселень / І. В. Носар // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. – К.: КНУБА, 2006. – Вип. 16. - С. 193-203.
9. Носар І. В. Природно-ландшафтна ситуація і функціональне зонування історичних волинських поселень / Носар І. В. // Містобудування та територіальне планування. – К.: КНУБА, 2007. – Вип. 26. – С. 201-209.
Публікації у наукових журналах та збірниках
10. Носар І. В. Ландшафтні фактори архітектурно-просторового розвитку міста Рівне / Носар І. В. // Вісник УДУВГП. Ч. 3. Будівельні конструкції, будівлі та споруди. Прогресивні будівельні матеріали та технології. Містобудування та архітектура. – Рівне, 2002. – С. 153-160.
11. Носар І. В. Штучні водойми в структурі волинських історичних поселень / І. В. Носар // Індустріальна спадщина в культурі і ландшафті: Матеріали Першої всеукраїнської конференції. – Випуск 2. – К.: ДАКККіМ, 2005. – С. 72-75.
12. Носар І. В. Природничо-ландшафтні чинники локації православних храмів Луцька / Ірина Носар // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Свято-Троїцький собор в історії Луцька та Волині. – Луцьк, 2005. – С. 69-73.
13. Носар И. В. Искусственные водоемы волынских исторических поселений / И. В. Носар // Ландшафт плюс. – Выпуск 2. – К., 2005, С. 84-87.
14. Носар І. В. Природно-ландшафтні чинники формування архітектурного середовища Олики / Ірина Носар // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олика і Радзивілли в історії Волині та України. – Луцьк, 2006. – С. 18-22.
15. Носар І. В. Природно-ландшафтні фактори формування розпланувальної структури міста Луцька: історична еволюція / Ірина Носар // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Луцька міська громада: історія, традиції, люди. – Луцьк, 2007. – С. 18-22.
|
