ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ Д. ТХОРЖЕВСЬКОГО

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, його актуальність, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи та джерельну базу роботи, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, подано відомості про апробацію і впровадження основних положень дисертації.

У першому розділі – “Становлення особистості Дмитра Олександровича Тхоржевського як педагога і вченого” – з’ясовано ступінь дослідженості проблеми в науково-педагогічній літературі, охарактеризовано передумови діяльності вищих педагогічних навчальних закладів щодо підготовки майбутніх учителів трудового навчання упродовж ХХ століття, виокремлено основні етапи життєдіяльності Д. О. Тхоржевського.

Аналіз теоретичних і практичних засад проблеми обумовив вивчення значної кількості літератури, яку умовно можна розподілити на три групи. Перша – праці з питань історії розвитку вищої педагогічної школи, друга – результати досліджень науковців із проблем підготовки вчителя до професійної діяльності у загальноосвітніх школах України; третя – праці, присвячені аналізу сутності змісту вищої і середньої освіти, підготовки вчителя трудового навчання.

Вивчення питання підготовки вчителя в історико-педагогічному аспекті є актуальним стосовно інтеграції освіти на сучасному етапі. Учені-педагоги аналізували питання становлення і розвитку педагогічної освіти в Україні на певних історичних етапах. Історико-педагогічні розвідки М. Байдан, М. Дворжецького, Н. Дем’яненко, Т. Завгородньої, С. Золотухіної, І. Зязюна, В. Майбороди, О. Мороза, М. Чепіль розкривають загальнопедагогічні аспекти підготовки вчителя в Україні ХХ ст. Теоретико-методичні засади професійної підготовки вчителя трудового навчання розглянуто в працях А. Вихруща, Р. Гуревича, Й. Гушулея, О. Коберника, М. Корця, Т. Кравченко, В. Курок, П. Лузана, В. Мадзігона, В. Сидоренка, Г. Терещука, Д. Тхоржевського та ін.

Відомо, що впродовж ХХ століття відбувалися активні пошуки оптимального змісту педагогічної, інженерної, спеціальної підготовки вчителя трудового навчання.

Проведене вивчення ступеня наукової розробки проблеми підготовки вчителя трудового навчання дозволило встановити, що багато науковців вивчали та аналізували виникнення та розвиток трудового навчання як шкільного предмета, становлення політехнічної освіти. Зміни, що відбувалися в соціальному та політичному житті суспільства відповідним чином позначилися на змісті підготовки вчителів трудового навчання.

У вітчизняній і зарубіжній науці представлені різноманітні дослідження з проблеми виробничо-економічної та техніко-технологічної освіти вчителів і школярів. Науковою базою вивчення проблеми підготовки вчителів трудового навчання є фундаментальні роботи П. Атутова, П. Андріанова, С. Батишева, О. Коберника, В. Сидоренка, В. Симоненко, В. Полякова, Д. Тхоржевського, А. Щеколдіна. Зміст, форми, методи виробничо-економічної освіти студентів і школярів досліджували в своїх роботах Ю. Васильєв, І. Сасова, Т. Шамова, В. Шемякіна та інші. Багато вчених, зокрема П. Атутов, М. Корець, В. Поляков, досліджують у своїх роботах проблему технологічної підготовки учнів і вчителів. Питанням змісту та методики підготовки вчителів трудового навчання присвячені дослідження Ю. Бєлової, В. Борисова, В. Буринського, В. Васенка, І. Вільш, Л. Козачок, І. Каньковського, В. Курок, Є. Мегема, В. Назаренка, Л. Оршанського, А. Плутка, Б. Прокоповича, Г. Разумної, Д. Рудика, В. Стешенка, Д. Тхоржевського, В. Харламенко, М. Ховрича.

Установлено, що впродовж ХХ ст. змінювалися системи методичних і методологічних підходів до змісту, завдань і мети шкільного курсу трудового навчання і відповідно поставали проблеми, що пов’язані з підготовкою вчителів трудового навчання, які забезпечували реалізацію завдань шкільного курсу “Трудового навчання”.

З’ясовано, що підготовка вчителів трудового навчання здійснювалася в педагогічних училищах і вищих педагогічних навчальних закладах та зазнавала змін назва спеціальності в залежності від соціально-економічних потреб суспільства: 1924-1937 рр. – учитель ручної праці; 1943-1945 рр. – підготовка спеціалістів з трудової підготовки у вищих навчальних закладах не здійснювалась; 1950-1970 рр. – учитель основ виробництва – додаткова спеціальність; учитель загальнотехнічних дисциплін і праці, машинознавства і електротехніки, фізики і праці – багатопрофільна підготовка; 1971-1984 рр. – учитель загально-технічних дисциплін і праці – основна спеціальність; 1985 -1990 рр. – учитель трудового навчання з додатковими профілями і спеціалізаціями; 1991-2000 рр. – учитель трудового навчання з додатковими профілями.

Нами з’ясовано, що духовний розвиток ученого відбувався за часів значних соціальних й економічних змін, яких зазнавало наше суспільство. Реконструкція етапів його життя і творчості була здійснена відповідно з громадянською історією країни. Вивчення архівних документів, епістолярних матеріалів дає підстави стверджувати, що на формування науково-педагогічного світогляду Д. О. Тхоржевського, визначення змісту його педагогічної діяльності вагомий вплив мали такі чинники: родинне виховання і соціальне середовище, у якому зростав учений; система освіти, в умовах якої відбулося становлення особистості вченого; постійне особистісне та професійне самовдосконалення.

Використовуючи персоналістично-біографічний метод у межах феноменологічного підходу, який полягає у відмові від стереотипів при висвітленні фактів життєдіяльності вченого і розкритті значення його суб’єктивного досвіду як історичного утворення, ми виділили п’ять етапів життєдіяльності та педагогічної творчості Дмитра Олександровича Тхоржевського:

І-й – формування світогляду (1930-1946). Нижня межа етапу збігається з роком народження Д. О. Тхоржевського. Верхня межа етапу збігається з роком отримання ним середньої освіти. Необхідно підкреслити те, що народження саме в Києві в родині службовця і подальші дитячі поневіряння під час Великої вітчизняної війни наклали відбиток на подальше життя і характер Д. О. Тхоржевського.

ІІ – професійного становлення (1947-1954). Нижня межа етапу обрана нами з огляду на початок самостійної трудової діяльності Д. О. Тхоржевським. Верхня межа етапу визначена нами з огляду на події, що відбувалися в особистому житті Дмитра Олександровича Тхоржевського і в житті країни. У 1954 році, після 17 років відсутності трудового навчання в загальноосвітніх школах, постає питання про трудове навчання в зв’язку з завданнями політехнічної освіти. До шкільних програм було введено трудове навчання. XIX з’їзд КПРС (1954) оголосив перехід до загального політехнічного навчання. У цьому році студент Політехнічного інституту Д. О. Тхоржевський починає клопотати про можливість отримати розподіл на роботу викладачем. Ознайомлення з особовою справою Д. О. Тхоржевського дозволило нам зробити уточнення, що в 1947 році він поступив працювати слюсарем у Печерський районний промисловий комбінат м. Києва. У 1948 році, прагнучи отримати знання та підвищити кваліфікацію, вступив до індустріального технікуму трудових резервів у м. Києві, який успішно закінчив у 1952 році, отримав спеціальність технолог машинобудування ріжучих верстатів і був направлений на навчання в Політехнічний інститут на механічний факультет за спеціальністю інженер-механік.

ІІІ – становлення педагога-професіонала (1955-1973). Нижня межа етапу збігається із отриманням Д. О. Тхоржевським вищої освіти і початком викладацької діяльності. Верхня межа етапу обумовлена прийняттям ученим участі у всесоюзній нараді в м. Києві, на якій було підбито підсумки з реалізації завдань політехнічної підготовки учнівської молоді.

Серед основних подій цього етапу слід вказати: 1960-1962  рр. – розробка навчальних планів і програм, які сприяли вдосконаленню процесу трудового навчання учнів на основі ідей політехнічної освіти, 1962 р. – успішний захист дисертації “Изучение машины на примере токарного станка как один из важнейших элементов политехнического обучения в восьмилетней школе” на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук, 1965 р. – отримання вченого звання доцента, 1972 р. – наукове редагування навчального посібника “Практикум у навчальних майстернях” для вчителів фізики і праці загальноосвітніх трудових політехнічних шкіл, 1972 р. – вихід у світ монографії “Дидактика трудового навчання”, 1973 р. – підготовка навчального посібника “Методика трудового навчання” для студентів фізико-математичних факультетів педагогічних інститутів. У цей час відбулася остаточна кристалізація його поглядів на гармонійне поєднання педагогічної та інженерної складової у змісті підготовки вчителя трудового навчання.

ІV – творчої, інтенсивної самореалізації (1974-1984). Нижня межа етапу збігається з захистом Д. О. Тхоржевським дисертації на здобуття вченого ступеня доктора педагогічних наук. Верхня межа етапу обумовлена прийняттям пленумом ЦК КПРС і першою сесією Верховної Ради СРСР 11-го скликання “Основних напрямів реформи загальноосвітньої і професійної школи”. До розробки теоретичних положень цього документу серед інших фахівців було залучено і Д. О. Тхоржевського. Цей документ визначав подальші шляхи вдосконалення політехнічної освіти учнів і напрями підготовки вчителів трудового навчання.

У 1974 році Дмитро Олександрович захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора педагогічних наук на тему: “Дидактичне дослідження системи трудового навчання”, науковим консультантом цієї роботи був член-кореспондент Академії педагогічних наук СРСР, доктор педагогічних наук, професор М. Жідєлев. У своїй роботі Д. О. Тхоржевський зробив історико-логічне дослідження поняття “система трудового навчання”: системи трудового навчання як навчального предмету, як елемента системи політехнічної освіти. Розглядав психофізіологічні основи структури змісту трудового навчання, дидактичні основи структури системи трудових практичних вмінь та навичок, психологічні основи системи технічних задач. Експериментально перевірив ефективність деяких основних варіантів структурування змісту трудового навчання. Зробив дидактичне обґрунтування систем технічних завдань.

Д. О. Тхоржевський дослідив історію виникнення та трансформації поняття “система трудового навчання” та виділив 2 етапи трансформування поняття “дидактична система трудового навчання”, яке відбувалося внаслідок змін у функціях робітника, які були спричинені автоматизацією і механізацією виробничих процесів.

Використовуючи в роботі історико-логічний метод у галузі дидактики, вчений довів, що трудове навчання є складовою системи політехнічної освіти. Сформулював зміст та завдання трудового навчання як одного з основних засобів політехнічної освіти. Поставив питання про політехнічну підготовку вчителів трудового навчання.

Дмитро Олександрович Тхоржевський вважав, що педагог, науковець повинен бути не тільки теоретиком, а і практиком, який знає життя школи та втілює свої теоретичні розробки у практику. Його цікавили реальні справи. З 1975-1976 до 1982-1983 навчального року включно Дмитро Олександрович працював на громадських засадах у Залізничному навчально-виробничому комбінаті м. Києва. У цей період він надавав значну методичну допомогу в організації та проведенні навчально-виховної роботи, а також проводив уроки в 9-10 класах з металообробки. Ці уроки були зразком для його студентів і аспірантів, учителів і викладачів. У 1974 році Д. О. Тхоржевського було обрано на посаду професора кафедри загальнотехнічних дисциплін. Перед ним, як перспективним науковцем, ректоратом було поставлено завдання створити кафедру методики трудової підготовки. Д. О. Тхоржевський, працюючи над цим завданням, переконався у доцільності комплексного розгляду проблеми забезпечення методичної підготовки вчителів трудового навчання. Однією з основних подій цього етапу стало заснування ним у 1977 році кафедри методики трудового навчання і креслення у Київському державному педагогічному інституті ім. О. Горького.

V – реалізації провідного нормативного смислу (1985-2002). За нижню межу етапу можна вважати рік обрання Д. О. Тхоржевського членом-кореспондентом АПН СРСР та членом бюро відділення педагогіки та психології професійно-технічної освіти. Верхня межа етапу збігається з роком його смерті.

Дмитро Олександрович створив лабораторію для вирішення проблем трудового виховання і виробничого навчання Педагогічного товариства України і підготував 10 збірників, у яких було описано досвід підготовки вчителів трудового навчання.

Він був головним редактором журналу “Трудова підготовка в закладах освіти”. Створив у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова спеціалізовану Вчену раду із захисту кандидатських дисертацій з теорії та методики трудового навчання й креслення, яку він очолював. Упродовж багатьох років був незмінним головою Науково-методичної комісії з трудового навчання Міністерства освіти України. Яскравим свідченням визнання творчих здобутків Д. О. Тхоржевського науково-педагогічною громадськістю та державою стало обрання його у 1985 р. членом-кореспондентом АПН СРСР та членом бюро відділення педагогіки та психології професійно-технічної освіти, у 1992 р. – членом-кореспондентом, і в 1994 р. дійсним членом АПН України та заступником керівника бюро відділення теорії та історії педагогіки. У 1999 р. ученого обрано іноземним членом Російської академії освіти. Він мав почесні звання “Заслужений працівник освіти України”, “Відмінник освіти СРСР”, “Відмінник освіти УРСР”, “Відмінник освіти України”.

За редакцією Дмитра Олександровича Тхоржевського підготовлено та видано перший у колишньому Радянському Союзі комплекс навчально-методичних посібників з трудового навчання, який налічує 13 книжок. Він вважав за доцільне підходити з позицій системного та діяльнісного підходів до підготовки вчителів трудового навчання.

Д. О. Тхоржевський більше десяти років керував республіканським науково-методичним семінаром “Актуальні проблеми трудової та професійної підготовки школярів”. За цей час семінар розглянув та розробив практичні рекомендації з ряду важливих питань трудової та професійної підготовки, які знайшли застосування в практиці.

До наукового доробку вченого належить і започаткування нового напряму в педагогічній науці – формування національної свідомості й самосвідомості учнівської та студентської молоді. Він очолював творчий колектив, який працював над комплексною науково-дослідною темою “Виховання національної самосвідомості майбутнього вчителя” (1997-2002 рр.). Серед подій цього етапу слід відзначити процес становлення наукової школи Дмитра Олександровича Тхоржевського.

У другому розділі – “Концептуальні засади та шляхи підготовки майбутнього вчителя трудового навчання у педагогічній спадщині Д. О. Тхоржевського” – висвітлено особливості авторського погляду вченого на проблеми підготовки майбутніх учителів трудового навчання і ґенезу наукової школи Д. О. Тхоржевського.

Дмитро Олександрович Тхоржевський, розглядаючи підготовку вчителя трудового навчання, звертав увагу на особливість цієї професії, наголошував на тому, що учитель працює з дітьми різного віку і має враховувати вікові особливості дітей. Учений вважав учителя трудового навчання організатором навчально-виховного процесу. При цьому виховний вплив, на його думку, учитель здійснює як під час навчання, так і у процесі спілкування за межами класу. Д. О. Тхоржевський у своїх працях указував на те, що вчитель підготовлює навчальний процес, визначає мету кожного заняття, його структуру і організацію, організовує і безпосередньо здійснює навчальний процес, керує трудовою діяльністю, формуванням трудових умінь і навичок учнів. Учений звертав увагу на те, що вчитель трудового навчання повинен привчати учнів до самостійності, планування праці, здійснення самоконтролю.

Д. О. Тхоржевський розглядав професійну діяльність учителя трудового навчання з позицій системного підходу. На його думку ця діяльність включає: навчальну, методичну, виховну і педагогічну дослідницьку роботи.

Для кваліфікованого виконання своїх обов’язків, на думку вченого, учитель трудового навчання повинен бути підготовлений, а саме, мати педагогічну і спеціальну підготовку. Спеціальну підготовку вчителя Д. О. Тхоржевський визначав з огляду на специфічність діяльності вчителя трудового навчання. Він обґрунтовував, що спеціальна підготовка вчителя праці включає загальнонаукову, загальнотехнічну, теоретичну і практичну підготовку зі спеціальності, пов’язаної з тим розділом праці, якій він буде навчати учнів.

Оригінальність поглядів Д. О. Тхоржевського на підготовку вчителя трудового навчання яскраво проявляється при порівнянні його класифікації здібностей до виконання професійної діяльності, які ми виділили на основі його праць, із класифікацією здібностей до виконання професійної діяльності, яку запропонував В. Рибалко.

В. Рибалко розробляючи свою класифікацію, на відміну від Д. О. Тхоржевського, деталізував підгрупи здібностей. Так, підгрупа інтерперсональні здібності включає: комунікативні, менеджерські, соціально-організаційні. Групу конструктивних здібностей складають підгрупи здібностей: оперативно-виконавчі, гностичні, креативні.

Д. О. Тхоржевський, відповідно до здібностей, поділяв уміння та навички вчителя трудового навчання на загальні професійно-педагогічні вміння і спеціальні. До загальних професійно-педагогічних умінь він відносив: пізнавальні, конструктивні, організаторські, комунікативні. До спеціальних умінь були віднесені: уміння дослідницької діяльності, уміння навчальної діяльності, уміння методичної діяльності, уміння виховної діяльності.

Особливості авторського погляду на підготовку вчителя праці дозволяють нам зробити висновок про те, що Д. О. Тхоржевським була розроблена певна система вимог до професійної підготовки вчителя трудового навчання і формування його як особистості, яка здатна творчо вирішувати завдання, що постають у повсякденній педагогічній практиці, що зумовлена змінами у соціально-економічному житті суспільства і стрімким розвитком сучасних технологій, які стрімко входять у наше повсякденне життя.

Зроблений Д. О. Тхоржевським ґрунтовний аналіз психолого-педагогічної літератури і обґрунтування поняття “система трудового навчання” унесли ясність у теорію методики трудової підготовки. Завдяки цьому стало можливим своєчасно розпізнавати нові системи трудового навчання. А це в свою чергу сприяло, на нашу думку, визначенню наукових засад підготовки вчителя трудового навчання. Одним із напрямів діяльності наукової школи Д. О. Тхоржевського було дослідження проблем підготовки вчителя трудового навчання.

Створивши наукову школу, Д. О. Тхоржевський присвятив свою діяльність дослідженню проблем трудової підготовки молоді, включаючи допрофесійне та початкове професійне навчання учнів загальноосвітніх шкіл, а також професійне навчання у системі професійно-технічної освіти, спрямовувавши свої наукові пошуки на вдосконалення змісту та методики трудового навчання в загальноосвітній школі та методичної підготовки вчителя трудового навчання. Значну увагу у своїх наукових пошуках Д. О. Тхоржевський приділяв дослідженню систем трудового навчання, процесів формування трудових умінь і навичок у школярів, проблем організації їх продуктивної праці та всебічного розвитку, виховання та професійного самовизначення в процесі трудового навчання, залучення школярів до творчої технічної діяльності, удосконалення матеріальної бази трудового навчання, здійснення початкового професійного навчання старшокласників, диференціації та індивідуалізації трудового навчання та багатьох інших.

Набуті наполегливою працею знання вчений передавав своїм учням. Наслідуючи свого вчителя, наполегливіші з них досягли значних успіхів на ниві освітянської науки і працюють у наукових установах та вищих закладах освіти в усіх куточках України: серед них 50 кандидатів та 3 доктори наук. Характерною особливістю наукової школи Д. О. Тхоржевського слід вважати наявність у більшості вищих педагогічних закладів України своєрідних осередків із декількох його вихованців. Багато наукових вихованців наукової школи Д. О. Тхоржевського вже й самі мають своїх учнів та послідовників.