Прояв та корекція ризику у студентів, які навчаються за різними освітньо-професійними програмами

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, його гіпотезу та основні завдання, викладено теоретико-методологічні засади дослідження, сформульовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, подано дані про особистий внесок автора, апробацію роботи, її структуру та обсяг.

У першому розділі “Теоретико-методологічне дослідження феномену ризику в психології” наведені узагальнені дані досліджень, спрямованих на визначення змісту поняття “ризик” в життєдіяльності людини, розкриття концептуальних уявлень, що дозволяють зрозуміти механізми й умови виникнення ризику.

Так, дослідження сприяли уточненню змісту поняття “ризик”. Узагальнення різних підходів до визначення феномену ризику дозволило встановити, що він характеризується неоднозначно як: деяка соціально-філософська категорія (Артьомов В.А., 1987; Сюсюкалов Б.І., 1986; Урсул А.Д., 1971 та ін.); можлива невдача, небезпека матеріальних чи інших втрат (Гринберг М.С., 1963; Собчак А.О., 1968; Малеїн М.С., 1971; Расудовський В., 1963; Серебровський В.І., 1927 та ін.); образ дій в ситуації невизначеності (Абчук В.А., 1999; Бункін В.О., 1987 та ін.); діяльність, пов’язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору (Альгін А.П., 1991;      Дагаєв О.О., 1985; Кондрацький О.А., 1982 та ін.); передбачувана вдача, успішний результат (Агапаєв В.Є., 1981; Черкасов В.В., 1996 та ін.); елемент процесу прийняття рішень (Комов С.І., 1982; Рудашевський В.Д., 1974; Растригін Л.А., 1974 та ін.); прояв сміливості, відваги, рішучості (Даль В.І., 2000; Додонов Б.І., 1978; Ізард К.Е., 2000; Ільїн Є.П., 2001 та ін.).

Що стосується емпіричних досліджень, спрямованих на пізнання феномену ризику, то їх можна розділити на ті, що орієнтовані: по-перше, на створення концепцій, теорій і моделей, що дозволяють пояснити механізми виникнення та прояву ризику (Альтшуллер Г.С., 1973; Додонов Б.І., 1978; Іванніков В.А., 1991; Козелецький Ю., 1979; Селіванов В.І., 1974; Чебикін О.Я., 1999; Черкасов В.В., 1996; Бйоркман М., 1972; Кумбс К., 1971; Едвардс У., 1953 та ін.); по-друге, дослідження конкретних дій ризику у різних видах професійної діяльності (Галлей М.Л., 1969; Голубєв Ю.В., 1972; Калашников Г.А., 1961; Ковальов Є.Є., 1976; Чернікова О.О., 1991;   Дашкевич О.В., 1991; Стар К., 1969 та ін.).

Також умовно можна виділити три підходи до прояву ризику людиною. По-перше, підхід, заснований на аналізі природних процесів у становленні психіки з урахуванням віку          (Волович В.Г., 1983; Захаров А.І., 1986; Титова Т.М., 1998; Карпенко Н.В., 1997 та ін.). По-друге, підхід, орієнтований на вивчення прояву ризику з урахуванням впливу на особистість певних виховних та психокорекційних технологій (Наєнко Н.І., 1976; Нємчин Т.А., 1983; Володіна І.О., 1993; Рожевий В.І., 1993; Короленко Ц.П., 1970 та ін.). По-третє, підхід, заснований на вивченні специфіки впливу на ризик конкретних умов навчально-професійної та трудової діяльності (Малопурін І.І., 1983; Воронін А.Б., 1975; Кричевський Р.Л., 1996; Захарова Л.М., 1990;         Крошо В.П., 1995 та ін.).

Специфіка ризику в діяльності суб’єктів залежить від того, хто є “діючою особою” (індивід, група, колектив, соціальна організація); де (в якій галузі) здійснюється ризикова діяльність; що (які чинники) і як впливають на вибір ризикованих альтернатив або на відмову від ризику.

Проведене розмежування понять “небезпека” та “ризик” дозволило встановити, що небезпека і ризик – не є тотожними поняттями. Небезпека – є об’єктивною категорією, що реально існує поза свідомістю людини і незалежно від її волі, а ризик – є категорією суб’єктивною.

Результати досліджень, наведені в цьому розділі, дозволили також констатувати, що при виборі ризикованих рішень важливе значення мають властивості особистості, такі як оригінальність мислення, гнучкість розуму, рівень тривожності, самостійність, рішучість, екстравертність чи інтровертність, егоїзм чи альтруїзм та ін. 

У другому розділі, “Дослідження вираженості ризику у студентів, які навчаються за різними освітньо-професійними програмами”, розкриваються методи, умови та етапи проведення дослідження. Наводяться дані, що характеризують особливості прояву ризику у студентів різних вищих навчальних закладів.

При відборі методів дослідження ми враховували, по-перше, їх валідність; по-друге, відповідність віковим можливостям; по-третє, можливість проведення діагностики за якісними ознаками та кількісними показниками.

Обстеження здійснювалося на базі чотирьох вищих навчальних закладів м. Одеси. Досліджувалися студенти, які навчалися за різними освітньо-професійними програмами: правознавці, інженери, психологи, військові. Враховуючи специфіку програм підготовки курсантів вищого військового закладу освіти, ми розглядали особливості змін властивостей їхніх особистостей, дані щодо схильності до ризику та етап навчання. В експерименті брали участь: студенти Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського, курсанти Одеського інституту сухопутних військ, курсанти Одеського інституту внутрішніх справ та студенти Одеського державного політехнічного університету.

Обстеження досліджуваних здійснювалося у п’ять етапів. На першому етапі були застосовані методики, що дозволяють оцінити вираженість ризику (тобто методика діагностики ступеня готовності, схильності, особистісної схильності і прагнення до ризику). На другому – аналізувалися прояви ризику студентів у різних галузях діяльності. На третьому – комплексно вивчалися особистісні особливості студентів. На четвертому –  узагальнювалися результати дослідження. На п’ятому – розроблялася й апробовувалася система цілеспрямованого коригування ризику студентів. 

Попередньо всі студенти кожного вищого навчального закладу умовно були розділені на 4 підгрупи. До першої підгрупи ввійшли студенти з високим рівнем ризику. До другої – студенти з переважно середнім рівнем ризику. До третьої – студенти з середнім рівнем ризику. І до четвертої – з низьким рівнем.

Аналізуючи результати дослідження, ми виявили, що студенти, залежно від специфіки їх навчально-професійної підготовки, мають неоднаковий рівень ризику. Так, студенти-психологи і курсанти-військові І курсу мають представників у кожній з виділених вище підгруп. Серед курсантів-правознавців та курсантів-військових ІІІ курсу відсутні ті, хто має низький рівень ризику. Що стосується студентів-інженерів, то вони мають лише середній та низький ступінь ризику.

Таким чином, ці результати показують, що курсанти-правознавці та військові старших курсів мають більш високі значення прояву ризику порівняно зі студентами-психологами та курсантами-військовими І курсу, а студенти-інженери взагалі мають знижений прояв ризику.

Ми пов’язуємо це з тим, що навчальні програми курсантів-правознавців та курсантів-військових містять дисципліни, що сприяють більшому прояву ризику – це спеціальна фізична підготовка, стрільби, польові навчання та ін. При цьому додатково встановлено, що в процесі навчання курсанти-військові набувають якостей та спеціальних навичок, що сприяють виконанню ризикованих дій. Саме це, на нашу думку, пояснює більший прояв ризику курсантами-військовими ІІІ курсу, порівняно з курсантами молодших курсів.

Що стосується психологів та інженерів, то їхні навчальні програми не передбачають дисциплін, що моделюють ситуації, які сприяють прояву ризику. 

Кореляційний аналіз показав, що в структурі взаємозв’язків у курсантів-правознавців з переважно високим рівнем вираженості ризику провідні позиції займають емоційна нестабільність та відсутність депресії, у курсантів-правознавців із середнім рівнем – емоційна лабільність, а також відсутність сором’язливості. У студентів-інженерів із середнім рівнем ризику провідними ознаками є спонтанна агресивність та експресивність, а такі особистісні ознаки, як депресивність, реактивна агресивність, дратівливість, експресивність, спрямована на себе, властиві студентам-інженерам з низьким рівнем вираженості ризику. З іншого боку, характерними ознаками у студентів-психологів з високим рівнем ризику є стриманість, напруженість, нонконформізм; особам з переважно високим рівнем притаманна мотивація до попередження невдач; така ознака особистості, як підпорядкованість, є властивою студентам-психологам із середнім рівнем ризику, а у студентів з низьким рівнем ризику характерними ознаками є конформізм і емоційна стійкість. Курсантам-військовим І курсу з високим рівнем ризику притаманні такі ознаки, як дратівливість та емпатія, спрямована на внутрішнє співчуття; для курсантів з переважно високим рівнем важливими властивостями особистості є експресивність, спрямована на інших, та саморегуляція, пов’язана з соціальною взаємодією; такі провідні ознаки як емпатія та емоційна лабільність виявляються у осіб із середнім рівнем ризику, а сором’язливість, саморегуляція й емоційна стабільність притаманні курсантам з низьким рівнем ризику. Для курсантів-військових ІІІ курсу з високим рівнем ризику, провідними є такі особистісні ознаки, як дратівливість та маскулінізм; особи з рівнем ризику вище середнього виявляють депресивність, емоційну стабільність та саморегуляцію, пов’язану з соціальною взаємодією. Емпатія й емоційна лабільність виступають головними ознаками особистості для курсантів із середнім рівнем ризику.

Підтвердження виявлених взаємозв’язків розкриті також на генеральній вибірці, без поділу студентів на вказані вище підгрупи. Характерними ознаками курсантів-правознавців є експресивність, відсутність депресії та сором’язливості. Провідну позицію у студентів-інженерів займає саморегуляція, спрямована на внутрішню самоорганізацію. Для студентів-психологів провідними є домінантність та мотивація до попередження невдач. Встановлено, що важливими особистісними ознаками курсантів-військових І курсу є товариськість і маскулінізм. Що стосується курсантів-військових ІІІ курсу, то їх головними ознаками є дратівливість та екстравертність.

Кореляційний аналіз, середні значення та достовірні відмінності показали, що для студентів, схильних до ризику, головними є такі ознаки особистості, як відсутність депресії, сором’язливості та високі показники експресивності. Наявність емоційної стійкості, конформізму та ін. є чіткими ознаками несхильності до ризику.

В третьому розділі “Розробка й апробація системи цілеспрямованого формування та коригування ризику” подається опис розробленої системи цілеспрямованої корекції ризику та умови її апробації в психолого-педагогічному експерименті.

Розроблена нами система цілеспрямованої корекції ризику ґрунтується на принципі поступовості та поетапності, де кожен етап виходить з попереднього. Така система сприяє істотній корекції сміливості, схильності та ступеню готовності до ризику. 

Основна мета системи полягала в корекції вираженості ризику з урахуванням індивідуальних особливостей його прояву.

Завданнями системи було:

1)      створити сприятливі умови для оволодіння студентами прийомами, що знижують збудження та реактивність дій;

2)      коригувати тривожність та імпульсивно-агресивну поведінку;

3)      розширити діапазон самовладання, рефлексії до сприйнятливих екстремальних ситуацій;

4)      виробити навички адекватності під час прийняття рішень у ризикованих ситуаціях;

5)      розвити такі вольові якості особи, як сміливість та рішучість;

6)      сформувати основи емоційно стійкої поведінки особи.