| Краткое содержание: | містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження, розкриває її об’єкт і предмет, мету і задачі дослідження. Розкрито методичні підходи. Викладено наукову новизну та практичне значення роботи. Подано відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження їх у практику та публікації за змістом дисертації.
У першому розділі – "Теоретико-методологічні засади дослідження психофізіологічних властивостей учнів" – викладено результати аналізу наукових літературних джерел з дослідження , , а також .
Теорія основних властивостей нервової системи є найбільш продуктивною з усіх запропонованих біологічних концепцій розвитку психологічної індивідуальності, оскільки в якості основних розглядаються ознаки визначальної, ведучої системи організму – центральної нервової системи (Б.М.Теплов, В.Д.Небиліцин, А.Є.Хільченко, В.С.Мерлін, М.В.Макаренко та ін.). Властивості основних нервових процесів внаслідок індивідуального розвитку людини, покращуються, починаючи з дитячого віку, аж до 20-25 років. При цьому відмічено нерівномірність темпів росту сили, рухливості та врівноваженості нервових процесів.
Розвиток мнемічної функцій в онтогенезі людини має прогресивний, але гетерохроний характер, який визначається ступенем морфофункціональної зрілості мозку. На теперішній час літературні дані про розвиток пам'яті у дітей розкривають лише фрагменти вікової динаміки мнемічної функції мозку (Т.І.Борейко; В.И.Вороновська; Э.А.Голубєва; О.М.Давидова; Г.Ф.Лукьяненко, М.В.Макаренко; І.С.Мацейко). З’ясовано, що продуктивність короткочасної пам'яті в більшості визначається високо генетично обумовленими індивідуально-типологічними властивостями ВНД. Високим показникам, які характеризують основні властивості нервової системи, відповідають, в основному, високі кількісні показники пам'яті і навпаки, низьким показникам пам'яті – низькі показники нейродинамічних та сенсомоторних функцій.
Становлення уваги як психічної функції відбувається від орієнтувального рефлексу в дитячому віці (В.И.Козлова, Д.А.Фарбер) до складних форм довільної уваги (И.А.Корнієнко, В.Д.Сонькін; Д.А.Фарбер; В.Д.Чеснокова). Розвиток уваги безпосередньо залежить від морфофункціонального дозрівання мозкових структур (М.В.Антропова; Н.В.Дубровинская; Ю.А.Ермолаев; Д.А.Фарбер, А.Г.Хрипкова,), зміни характеру їх взаємовідносин (Т.Н.Резникова, В.М.Смирнов).У дітей молодшого шкільного віку розвиток уваги відбувається паралельно зі становленням нейродинамічних властивостей, формування кореляційних зв'язків між функціональною рухливістю, силою нервових процесів та властивостями уваги відбувається поступово і нерівномірно та носить хвилеподібний характер. Індивідуальні відмінності уваги зумовлені основними властивостями нервової системи (Т.І.Борейко; І.І.Мацейко), а також, на думку деяких дослідників, віковим фактором. Значну роль у формуванні уваги відіграють цікавість та значимість для діяльності особистості матеріалу, який пред’являється.
Дослідження психофізіологічних властивостей у зв'язку з успішністю трудової, учбової та спортивної діяльності складає особливу наукову проблему. Індивідуально-типологічні властивості ВНД становлять природну основу психофізіологічних особливостей особистості і разом з соціальними факторами суттєво впливають не тільки на динамічну, але й на результативну діяльність людини. Основні властивості нервової системи є важливими факторами, які формують індивідуальні особливості трудової діяльності. Залежність успішності навчання від функціональної рухливості і сили нервових процесів, функції пам'яті і уваги вивчалися на дорослих людях у зв'язку з оволодінням ними професійними навичками. Успішність навчання в школі та вищому учбовому навчальному закладі і її залежність від властивостей нейродинамічних та сенсомоторних функцій представлені тільки для окремих вікових груп. Переважна більшість таких досліджень була проведена на студентах та старших школярах, молодші школяри досліджені недостатньо. Тому питання стану психофізіологічних властивостей, як і успішності навчання учнів молодшого шкільного віку з різним фізичним та розумовим навантаженням залишається малодослідженим.
У другому розділі – "Організація та методи дослідження" – описується процедура дослідження, обґрунтовуються методики, характеризується досліджувана вибірка.
Обстежено 243 дитини віком 7-9 років (112 дівчаток та 131 хлопчиків). Дослідження проводилося на репрезентативних об’ємах вибірки. Контрольну групу складали 94 учні (52 дівчинки та 42 хлопчика) 1–3 класів ЗОСШ м. Херсона, які не займалися спортом, але були фізично здоровими. У дві експериментальні групи увійшли 86 школярів (46 дівчаток та 40 хлопчиків), які займалися гімнастикою у ДЮСШ м. Херсона та 63 учні (14 дівчаток та 49 хлопчиків), які додатково до навчання у школі займалися шахами на базі профільних навчальних закладів (Шахово-шашковий клуб та Обласна станція юних техніків). Всі діти-спортсмени тренувались у вибраному виді спорту не менше 1-го року і мали спортивну кваліфікацію.
Дослідження проводилися у жовтні – листопаді, тобто на початку навчального року, коли у дітей ще не виникає перевтоми. Обстеження проводились у дні (вівторок, середа, четвер) та години (зранку) високої розумової працездатності.
Основні методи дослідження були спрямовані на визначення комплексу показників властивостей основних нервових процесів, в тому числі і функціональної рухливості, дослідження сенсомоторних реакцій (латентних періодів простих та складних рухових актів), дослідження психічних функцій (пам’ять, увага).
Дослідження показників психофізіологічних властивостей проведено з використанням комп’ютеризованого комплексу тестів, створеного на кафедрі фізіології людини та тварин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Г.М.Чайченком та Н.Б.Філімоновою, який дає можливість отримувати експериментальні дані в режимі експрес-діагностики.
Функціональну рухливість нервових процесів (ФРНП) визначали за показником найвищого темпу диференціювання позитивних та гальмівних подразників. Характер сенсомоторного реагування визначали як середнє значення 100 латентних періодів простої сенсомоторної реакції (ЛППР) та реакції вибору двох з трьох подразників (ЛПРВ) при багаторазовому повторенні зорових стимулів на екрані дисплею. Функціональний рівень системи (ФРС) визначався із гістограми розподілу ЛП простої сенсомоторної реакції. Точність реакції на рухомий об’єкт (РРО) визначали за точністю передбачення часу пересічення двох крапок, що рухаються назустріч одна одній по екрану дисплея.
Вивчення функції короткочасної зорової пам’яті проводили з використанням таблиць з 10 одиницями різномодальних сигналів (слова, не пов’язані між собою змістом, двозначні числа, беззмістовні склади, геометричні фігури). Більша кількість відтвореної інформації відповідала вищому показнику обсягу пам’яті (М.В.Макаренко, 1996). Враховувався обсяг короткочасної зорової пам’яті по кожному виду запам’ятовування.
Дослідження обсягу, стійкості, продуктивності та швидкості переключення уваги проводили з використанням таблиці Анфімова (М.В.Антропова та ін., 1984). Вивчення розподілу уваги проводили за методикою „розстановка чисел”. Для дослідження переключення уваги використовували методику Шульте „відшукування чисел з переключенням”, а швидкість переключення уваги оцінювалась за часом, витраченим на виконання завдання (М.В.Макаренко, 1996).
Успішність навчання оцінювалась за умовною 10-бальною експертною шкалою. За показники успішності навчання приймалися оцінки за рік з читання, письма, математики та середній бал (СБ) з цих трьох предметів. Успішність за такими предметами, як природознавство, малювання, співи, праця та фізкультура не враховувались.
Статистична обробка результатів дослідження виконувалась за методами параметричної і непараметричної статистики з використанням методів дисперсійного та кореляційного аналізу. Для кожної групи обстежуваних визначали параметри нормальності розподілення вибірки, вірогідність різниць між групами за критерієм Ст’юдента (у випадку параметричного розподілу) та за критерієм Уілкоксона (у випадку непараметричного розподілу), визначали коефіцієнти лінійної або рангової (за Спірменом) кореляції. Крім цього, використовували методи множинних порівнювань за Шеффе (у випадку параметричного розподілу) та за Холіндером (у випадку непараметричного розподілу). Вся статистична обробка виконувалася на базі пакету комп’ютерних програм SPSS 10.0.
У третьому розділі – "" – викладено і проаналізовано експериментальні дані, що були отримані в ході дослідження.
У першому параграфі наводяться результати дослідження розвитку властивостей нейродинамічних та сенсомоторних функцій, пам’яті та уваги у дітей молодшого шкільного віку, які не займалися спортом. У школярів контрольної групи 7 років, на початку систематичних занять у школі, параметри психофізіологічних властивостей, які досліджувались, були достовірно більш низькими, ніж у 9 років. Швидкість простої та складної сенсомоторних реакцій зменшувалась. В усіх вікових групах латентні періоди реакції вибору (ЛПРВ) були значно довшими, ніж ЛП простої зорово моторної реакції (ЛППР). Отже, кількісні зміни сенсомоторної реактивності залежать від віку обстежуваних та складності запропонованого для переробки матеріалу. Встановлено вірогідне зростання ФРНП та точності РРО з віком. Можна вважати, що спостерігався розвиток “швидкісних” показників властивостей основних нервових процесів та розвиток сенсомоторної сфери. Збільшення кількісних характеристик функціонального рівня системи досягло рівня статистичної достовірності.
Поступовий розвиток мнемічної функції характеризується достовірно вищими показниками обсягу запам’ятовування малюнків і слів, найнижчими – беззмістовних складів в усіх вікових групах. Тобто і обсяг пам’яті залежить як від віку, так і від складності навантаження з переробки зорової інформації. Вірогідно зросли обсяг, продуктивність, швидкість, стійкість та розподіл уваги, стала кращою швидкість переключення уваги.
Отримані нами дані узгоджуються з даними інших дослідників, що у дітей розвиток властивостей основних нервових процесів, пам’яті та уваги відбувається поступово, паралельно з морфофункціональним дозріванням мозкових структур (Л.І.Завадська та ін., 1990; В.Н.Новікова з співавт.,1990; Д.А.Фарбер та ін., 1990). Цей процес триває упродовж всього періоду навчання в школі, але дослідники відзначають, що темпи розвитку типологічних властивостей (сили, функціональної рухливості та врівноваженості), як і пам’яті та уваги, в різні періоди онтогенезу нерівномірні. Проте, саме період молодшого шкільного віку (від 7 до 9 років) характеризується надзвичайно інтенсивним розвитком і вдосконаленням функцій ВНД (Т.І.Борейко, 1993; М.В.Макаренко з співавт., 1994, 1996, Т.В.Куценко, 2000), пам’яті і уваги (Т.І.Борейко, 1993). Достовірних відмінностей за статевими ознаками по більшості досліджуваних показників у цьому періоді онтогенезу не виявлено.
У другому параграфі представлена вікова динаміка властивостей нейродинамічних та сенсомоторних функцій, пам’яті та уваги у дітей молодшого шкільного віку, які мають додаткове фізичне навантаження. У порівнянні із 7-річними гімнастами тривалість ЛППР та ЛПРВ вірогідно менша у 9-річних, а ФРНП, як і точність РРО та ФРС, вірогідно кращі вже у 8 років. Спостерігалося збільшення параметрів короткочасної зорової пам’яті та уваги (за винятком стійкості), характеристики якої практично не змінилися протягом усього досліджуваного періоду.
Отже, у дітей молодшого шкільного віку, які займаються гімнастикою додатково до занять у школі, як і у дітей контрольної групи цього вікового періоду, відбувається розвиток усіх досліджуваних властивостей, які з віком покращуються.
У третьому параграфі представлена вікова динаміка властивостей нейродинамічних та сенсомоторних функцій, пам’яті та уваги у дітей молодшого шкільного віку, які мають додаткове розумове навантаження. Віковий період 9 років характеризувався зростанням майже всіх параметрів властивостей, які досліджувались, у співставленні з віковими періодами 7 та 8 років, а саме: вірогідно скоротилася тривалість ЛППР та ЛПРВ та покращилися характеристики ФРНП та ФРС, спостерігалось статистично достовірне збільшення обсягу пам’яті на усі види матеріалу, який надавався для запам’ятовування, та кількісних показників властивостей уваги (окрім стійкості та швидкості переключення уваги).
Отже, і у шахістів молодшого шкільного віку спостерігалася та ж закономірність до зростання показників психофізіологічних властивостей, які досліджувалися, що і у школярів контрольної групи та групи гімнастів того ж віку.
Четвертий параграф містить зіставлення вікових змін властивостей нейродинамічних, сенсомоторних функцій, пам’яті та уваги у дітей молодшого шкільного віку, що займаються у школі за звичайною програмою та тих, які мають додаткове фізичне чи розумове навантаження. Характер прояву вікових показників психофізіологічних властивостей у дітей з різною фізичною та розумовою активністю різний. У досліджуваний віковий період відбулися односпрямоване, але гетерохронне поступове зменшення тривалості ЛП сенсомоторних реакцій на навантаження різного ступеня складності як у контрольній групі, так і у експериментальних групах. Тривалість ЛП простої зорово-моторної реакції і реакції вибору у контрольній групі і у гімнастів практично не відрізнялася, тоді як у групі шахістів тривалість ЛППР та ЛПРВ була статистично достовірно меншою (p<0,05). В усіх групах характеристики ФРНП поступово зростали, але статистично достовірної різниці між дітьми досліджуваних груп у кожному віковому періоді не виявлено, що дає підстави говорити лише про тенденцію розвитку ФРНП. Рівень точності РРО 7-ми річних дітей в усіх групах вірогідно не відрізнявся. Проте у 9 років вірогідно найнижчий рівень точності РРО був у контрольній групі, а найкращим - у гімнастів (у цій групі краща точність РРО зафіксована вже у 8 років). Протягом усього досліджуваного періоду найкращі характеристики ФРС були у шахістів. У гімнастів параметри ФРС були найбільш низькі у 7 та 8 років, а у віці 9 років дещо випереджували контрольну групу, яка була проміжною за абсолютними значеннями ФРС.
Обсяг пам’яті при запам’ятовуванні різного матеріалу поступово збільшувався, і темпи цього зростання для різних досліджуваних груп, для різного віку і для виду матеріалу, що надавався для запам’ятовування, були неоднаковими. Діти-спортсмени краще запам’ятовують геометричні фігури та слова у порівнянні із школярами, що спортом не займаються, причому у шахістів ці показники вищі, ніж у гімнастів. Отже, додаткове розумове навантаження у шахістів сприяє більш інтенсивному розвитку пам’яті. Можливо, в процесі спортивних занять відбувається додаткове тренування пам'яті, хоча швидкість нервових процесів, що забезпечують запам'ятовування, у цьому віці не змінюється (С.А.Ізюмова, 1980). При додатковому фізичному навантаженні (у гімнастів) розвиток цих видів пам’яті не такий інтенсивний.
Динаміка розвитку властивостей уваги мала деякі відмінності в зв’язку з додатковим фізичним та розумовим навантаженнями. Розподіл та швидкість переключення уваги найкращими були у гімнастів. Можливо, це пов’язано з тим, що гімнасти в силу специфіки свого виду спорту виконують рухи у підвищеному темпі, в умовах, що швидко змінюються. Від них вимагається швидка та точна диференціація рухових реакцій та розвинута здібність до негайного гальмування непотрібних рухів. А для шахістів більш характерна напружена розумова діяльність. Вони змушені утримувати великий обсяг інформації та оперативно обробляти її, „прораховувати” варіанти розвитку ситуації та швидко і безпомилково знаходити потрібні рішення, тому у них саме показники властивостей обсягу і продуктивності уваги, а також швидкості уваги були вищими.
Таким чином, нами було виявлено, що відбувається розвиток (хоч і з деякими особливостями їх росту) властивостей нейродинамічних (ФРНП), сенсомоторних функцій, пам’яті та уваги як у дітей із додатковими фізичними та розумовими навантаженнями до тих, що загально застосовуються у школі, так і у тих дітей, які такого навантаження не мають. У дітей-спортсменів, спостерігалося достовірне покращання окремих властивостей досліджуваних функцій у порівнянні із своїми однолітками контрольної групи. Такі ж позитивні відмінності виявлені у шахістів, які мають додаткове розумове навантаження, у співставленні гімнастами, що мають додаткове фізичне навантаження. Але, можливо, з урахуванням ще такого молодого віку і незначного часу, затраченого на спеціалізацію тренувань, сказалось на тому, що статистично достовірні відмінності перемінних ознак, які вивчалися, поміж групами обстежених проявились не за всіма властивостями.
Отже, біологічне значення виявлених нами закономірностей розвитку психофізіологічних властивостей в онтогенезі полягає у поступовому розгортанні спадкової інформації, необхідної для активної соціальної діяльності (навчання) учнів молодшого шкільного віку (І.А.Аршавський, 1982). Встановлена нами динаміка формування психофізіологічних властивостей у дітей від 7 до 9 років свідчить про високу генетичну детермінованість їх дозрівання на цьому етапі онтогенезу.
У п’ятому параграфі наведена характеристика успішності навчання (УН) дітей молодшого шкільного віку з різним рівнем фізичної та розумової активності. За даними Т.І.Борейко (1993) та Т.В.Куценко (2000) динаміка успішності навчання молодших школярів має хвилеподібний характер. Аналіз УН у контрольній групі та у шахістів показав зростання у 9 років ( при незначному зниженні у 8 років). У гімнастів, на відміну від контролю, спостерігалося односпрямоване зростання рівня УН з віком, особливо з математики та письма. Ми вважаємо, що акробатичні вправи розвивають точність та координацію рухів і сприяють більш ранньому оволодінню навичками письма, як і суворо регламентований розпорядок дня, який сприяє більш раціональному використовуванню часу, що відведено для навчання. |
