ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ МОЛОДШИХ ПІДЛІТКІВ ДО НАВЧАННЯ В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету та методи, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значущість роботи. Наведено дані про апробацію результатів дослідження, впровадження їх у практику, структуру роботи та кількість публікацій.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми адаптації молодших підлітків до навчання в основній школі» викладено основні підходи до вивчення проблеми адаптації особистості загалом та на етапі молодшого підліткового віку в умовах навчально-виховного процесу основної школи.

На основі аналізу літературних джерел було показано, що адаптація особистості є однією із центральних проблем психологічної науки, про що свідчать праці радянського та пострадянського періодів. У радянській психології поняття «адаптація» трактувалось з позиції соціально-психологічного підходу, який є визначальним для нашого дослідження. Соціально-психологічна адаптація – це процес взаємодії особистості з довкіллям, при якому: адаптаційний процес детермінований не лише пристосувальною потребою, але й потребою у присвоєнні суспільно-історичного досвіду (Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн); співвідносяться очікування особистості і середовища (В. Петровський); особистість, переживаючи проблемні ситуації у сфері міжособистісних стосунків, засвоює механізми, норми соціальної поведінки та набуває риси характеру, які мають адаптаційне значення (А. Налчаджян). Дослідження сучасних українських та російських вчених зосереджені на проблемі соціально-психологічної адаптації особистості як члена суспільних відносин (С. Копилова, П. Кузнєцов, Г. Левківська, Н. Мельнікова, О. Мороз, М. Ржецький).

Визначальним для нашого дослідження є твердження Г. Балла, згідно з яким адаптація відіграє важливу роль в психологічному пізнанні, якщо трактується не у вузькому розумінні як пристосування до умов середовища, а широко - як єдність протилежно спрямованих процесів врівноваження діяльності суб’єкта із середовищем та думка Т. Паршиної про те, що адаптація особистості – це процес встановлення відповідності її потреб та вимог середовища, а його структурними компонентами є когнітивний, емоційний, поведінковий та мотиваційний. Визначаючи межі успішності-неуспішності процесу адаптації відповідно до його структурних компонентів, необхідно враховувати умови діяльності особистості. Зважаючи на це, мотиваційний компонент адаптації в процесі учбової діяльності нами визначений як навчально-мотиваційний.

Здійснено аналіз чинників розвитку дезадаптації особистості: клінічних, соціально-психологічних, онтогенетичних. Клінічний підхід розглядає дезадаптацію як результат порушення процесу рівноваги у системі «особистість-середовище», яка виникає під дією наступних чинників: при нервово-психічних розладах та загостренні акцентуацій характеру (Б. Алмазов, С. Белічева, Т. Дічев, В. Каган); соціально-психологічний - як неспроможність людини адаптувати свої внутрішні потреби відповідно до вимог середовища (А. Фурман, В. Лебедєв, О. Золотова,         І. Кряжева, Н. Каут); онтогенетичний - як наслідок різкої зміни «ситуації соціального розвитку» (Л. Виготський), життєвої кризи, що викликає необхідність реконструкції створеного модусу адаптаційної поведінки.

Теоретичні аспекти феномену адаптації в процесі учбової діяльності при переході учнів з однієї ланки навчання на іншу знайшли своє відображення у працях українських (І. Бойко, В. Бойчук, Ю. Гімаєва, О. Кравченко, С. Максименко) та російських (Н. Іванова, Г. Кривоніс, М. Кузнєцова, Н. Кукліна, О. Мухлиніна,         В. Фадєєв) вчених, зокрема проблема відповідності між системою освіти та особистісним розвитком школярів досліджувалась А. Венгером, В. Слободчіковим, Г. Цукерман та ін., проблема методологічного забезпеченням фахівців системи освіти діагностичним інструментарієм для вивчення шкільної адаптації розглянута у роботах О. Бєляєвої, М. Бітянової, О. Коблик, С. Максименко, Н. Степури та ін. Психологічна допомога учням в процесі адаптації була предметом вивчення            Ж. Гордєєвої, Т. Ільяшевич, О. Матвєєвої, О. Новікової, Л. Пономарьова,                  В. Слуцького, М. Удовенко, С. Шулькіної та інших дослідників.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми шкільної адаптації дозволяє стверджувати, що поняття «шкільна адаптація» використовується для висвітлення проблем та труднощів, що виникають у школярів при їх переході з одного ступеня навчання на інший. Рушійною силою адаптації є потреба учнів у привласненні тієї форми діяльності, яка б задовольняла очікування нового середовища, здобуваючи при цьому нові знання, вміння, навички. Поняття «адаптація учнів до навчання» ми трактуємо як самодетермінований процес розвитку адаптативних можливостей учнів, який включає когнітивний, емоційний, навчально-мотиваційний та поведінковий компоненти особистості. Шкільна адаптованість - рівень розвитку адаптації учнів до нових умов навчання.

Теоретичний аналіз засвідчив необхідність дослідження проблеми адаптації молодших підлітків до навчання в основній школі, оскільки увага вчених була зосереджена переважно на феномені шкільної дезадаптації учнів, натомість залишаються недостатньо з’ясованими особливості протікання адаптаційного процесу в умовах основної школи, не досліджені структурні компоненти адаптації п’ятикласників та їх рівні адаптованості, недостатньо розкрите питання про те, як впливають соціально-психологічні чинники та індивідуально-типологічні властивості молодших підлітків на рівень їх адаптованості до нових умов навчання. Визначені теоретичні положення послужили основною для побудови емпіричного дослідження, спрямованого на з’ясування психологічних особливостей адаптації молодших підлітків до навчання в основній школі.

У другому розділі «Емпіричне дослідження адаптації молодших підлітків до навчання в основній школі» описано комплекс психодіагностичних методик, спрямованих на дослідження когнітивного, емоційного, навчально-мотиваційного та поведінкового компонентів адаптації молодших підлітків до навчання в основній школі, подані результати емпіричного дослідження, в якому обґрунтовані критерії, визначені рівні адаптованості молодших підлітків до нових умов навчання та чинники, які на них впливають.

В емпіричному дослідженні критеріями виділених компонентів адаптації виступили: у когнітивному – розвиток рефлексивності учнів в нових умовах навчання, в емоційному - психоемоційний стан учнів, у навчально-мотиваційному – відповідність навчальної діяльності учнів вимогам основної школи та навчальна мотивація, у поведінковому – відповідність поведінки учнів вимогам основної школи.