ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ ПІДЛІТКІВ З ДЕПРЕСИВНИМИ РОЗЛАДАМИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи; наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження, структуру і обсяг дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження особистісного розвитку підлітків з депресивними розладами» визначається сутність депресії як психічного явища, розглядаються сучасні класифікації депресивних розладів, їх причини, симптоматика, розкриваються вікові особливості перебігу депресії, аналізуються науково-теоретичні концепції та підходи до вивчення даної проблеми, розроблено модель психологічних умов розвитку депресивних розладів у підлітків.

Депресія відома людству з найдавніших часів. Перші сліди прагнення пізнати природу депресії знайдено у працях мислителів Античності (Гіппократ, Арістотель), які називали цей розлад меланхолією. Термін «депресія» закріпився у медичній науці в другій половині XIX століття, коли розпочалося наукове вивчення даного афективного розладу.

Впродовж тривалого періоду вивчення депресивних розладів науковцями запропоновано велику кількість гіпотез і теорій, покликаних пояснити причини виникнення депресій. Вони представляють переважно два підходи до вивчення депресивних розладів: біолого-психіатричний та психолого-соціологічний. Представники першого напрямку (Дж. Девіс, М. Ейсберг, Мак Кінней, П. Сорен та ін.)  наголошують на ролі біологічних чинників виникнення депресивних розладів, прихильники другого (А. Бек, А. Елліс, Г.Клерман, П. Левінзон, О. Лоуен, З. Фрейд, К. Хорні та ін.) обґрунтовують ідеї глибинно-психологічної та соціокультурної їх природи.

Визнаною є концептуальна позиція, відповідно до якої біологічні, психологічні та соціальні чинники взаємодіють і справляють комплексний вплив на людину (біопсихосоціальний підхід Дж. Ейнджела, інтегративний підхід Д. Хелла). Вважається, що первинними є біологічні чинники (спадкова схильність до депресії, фізіологічні та гормональні зміни в організмі, тривалі та тяжкі соматичні захворювання тощо), на основі їх формуються психологічні (страх втрати, психологічна залежність від батьків, невпевненість у собі, нарцисична вразливість, психологічна виснаженість та спустошеність тощо), а соціальні (деформації виховного впливу, сімейні розлади, смерть близьких людей, конфліктні стосунки з ровесниками, політична та соціально-економічна нестабільність у країні) виконують роль стимулів, що актуалізують дію біологічних та психологічних причин депресії.

Першою у світовій науці моделлю психологічних умов розвитку депресивних розладів є модель виникнення меланхолії (Гіппократа - Галена), основу якої складає сукупність специфічних особистісних властивостей, що формуються на базі меланхолічного темпераменту і об’єднуються навколо таких особистісних властивостей, як схильність до печалі та психологічна уразливість. Зазначена модель заклала основи особистісного підходу, що виявляється, зокрема, у започаткуванні наукової традиції трактування депресії як особистісної проблеми та особистісно детермінованого феномена.

Серед виявлених у дослідженнях особистісних детермінант депресивних розладів найбільш вагомими є такі психологічні умови: особистісні конфлікти               (З. Фрейд, К. Хорні), специфічні особистісні властивості (сенситивність, лабільність емоцій, підвищена тривожність, занижена самооцінка, невпевненість у собі, сором’язливість, чутливість до думок та оцінних суджень оточуючих, соціально-психологічна залежність, астенічність та ін.), депресогенні особистісні властивості батьків (слабкість особистості, ригідність особистості, закритість особистості, конфліктність особистості); психологічні умови жорсткого сімейного виховання з пригніченням «Я» дитини.

Аналіз результатів дослідження депресивних розладів свідчить про те, що незалежно від особливостей їх виникнення і перебігу, сферою, яка при цьому неминуче зазнає ураження, є особистість, зокрема система особистісної саморегуляції. Питома вага особистісних чинників у депресогенезі є такою значною, що визначення депресії як особистісного розладу не виглядає перебільшенням.

На нашу думку, депресія – це обумовлена тенденціями деперсоналізації (розладів «Я», функцій особистісної саморегуляції), втрата життєвої продуктивності, що викликає розгортання внутрішніх і зовнішніх деструктивних процесів у життєдіяльності індивіда, а також пов’язаних з ними душевних страждань та інволюцій.

Дослідження депресій у дітей та підлітків почали проводитись приблизно з першої половини XX століття (Дж. Боулбі, Я.П. Гіріч, Р. Спітц та ін.). Проблема підліткових депресивних розладів залишається предметом досліджень сучасних науковців (Ю.Ф. Антропов, Ф. Браун, В.М. Козідубова, Г.Ф. Колотілін,                       В.Н. Мамцева, Н.Б. Морозова, Т. Сімсон та ін.). Дослідження здійснюються у різних напрямках: виявлення причин, визначення симптоматики,  опис різних форм депресії, розробка методів та шляхів її подолання.

 Як показують результати наукових досліджень, депресивні розлади у дітей та підлітків  мають свою специфіку і в деяких аспектах різняться від подібних станів дорослих (наприклад, схильність до певних форм депресії, вікові особливості факторів виникнення депресивних розладів, поліморфізм та атиповість їх проявів).

На основі теоретико-методологічного аналізу наукових досліджень проблеми підліткових депресій ми розробили модель психологічних умов особистісного розвитку підлітків, що страждають від депресивних розладів. Дана модель репрезентує структуру макро- і мікрорівнів психологічних умов, які стосовно ядра депресії можуть інтерпретуватися як зовнішньо-особистісні і внутрішньо-особистісні умови.

До макрорівня депресогенних психологічних умов особистісного розвитку індивіда у підлітковому віці відносяться: наявність підліткової дихотомії (дихотомія «дитинство-дорослість»), ситуації особистісного вибору зовнішньої і внутрішньої орієнтації відношення відповідності; природна органічна схильність і готовність до сенситивного сприйняття та здійснення впливів, що є продуктом особливостей організації вищої нервової діяльності і темпераменту; дизбаланс конструктивної та деструктивної спрямованості з домінуванням останньої у системі особистісної саморегуляції; психологічні умови кризових життєвих ситуацій як наслідок дії сукупності деструктивних впливів і їх тривалої присутності у формі потенційних загроз.

Відсутність самодостатності або низький її рівень утворює ядро мікрорівня депресогенних психологічних умов, основними серед яких є: деформації і дизбаланс системи особистісної саморегуляції – знижена або блокована продуктивність функції ставлення до себе, самозахисту, самовираження, самоуправління, самореалізації (занижена самооцінка, нонвалідні тенденції у ставленні до себе; дизбаланс функцій самозахисту і самовираження); деформації підсистеми особистісної значущості і особистісної сенситивності – продукування гіпертрофованих образів впливу та їх особистісної значущості, протекційні очікування щодо деструктивних впливів; трансформації особистісного значення впливу у деструктивне, суб’єктивне продукування віртуального депресивного середовища; низька «Я»-толерантність до деструктивних впливів як інтегральне вираження внутрішньо-особистісних передумов та умов розвитку депресивних розладів.

Розроблена на основі теоретичного узагальнення модель психологічних умов розвитку депресії у підлітків забезпечує обґрунтування висновку про те, що підходом, адекватним до проблеми розв’язання підліткових депресивних розладів, є особистісний підхід, основу якого складає науково-методична інтерпретація особистісного розвитку як визначального конструкта системи психологічних умов виникнення депресивних розладів, моделей їх діагностики та подолання, що створює можливості розвитку у підлітків здатності до продуктивної особистісної саморегуляції та довільного вибору конструктивних шляхів самореалізації.

У другому розділі «Емпіричне дослідження особистісних властивостей підлітків з депресивними розладами» розкрито методичні засади дослідження особистісних властивостей підлітків з депресивними розладами, представлено програму діагностики особистісної симптоматики депресивних розладів різних форм вираженості у школярів підліткового віку; здійснено кількісний і якісний аналіз результатів констатувального експерименту щодо психологічних умов виникнення депресивних розладів у школярів підліткового віку та особистісних властивостей підлітків з депресивними розладами; здійснено опис особистісної феноменології  і симптоматики депресивних розладів у підлітків.

З метою виявлення особливостей виникнення і перебігу депресії у підлітковому віці та особистісних характеристик підлітків з депресивними розладами, було застосовано такі діагностичні методики: шкала депресії А. Бека, методика диференційної діагностики депресивних станів В.А. Жмурова, адаптовані нами для підліткового віку; шкала самооцінки; методика дослідження рівня домагань Юкнат у модифікації  Н.С. Курека, шкала тривожності Ч. Спілбергера, тест-опитувальник Г. Айзенка, патохарактерелогічний діагностичний опитувальник О.Є. Лічко, особистісний 16-PF-опитувальник Р. Кеттела.

Експериментальна вибірка становила 392 школяра віком від 11 до 16 років. Аналіз результатів дослідження показав, що майже половина обстежених нами підлітків (42,09%) страждають від різних форм депресивних розладів. У 28,06% досліджуваних спостерігається легка депресія, 12,50% підлітків перебувають у стані депресії помірної форми вираженості, у 2,04% школярів діагностується важка депресія.

Чисельне співвідношення хлопчиків і дівчаток, які страждають депресивними розладами становить 1: 2.

Результати дослідження дозволяють стверджувати, що періодом найбільшого ризику виникнення депресії є період від 13 до 14 років: основну масу підлітків (69,09%), які страждають від депресії, становлять школярі, котрі переживають, так звану, «кризу 13 років». Саме на цьому віковому етапі відбуваються глибокі якісні зміни процесу психічного розвитку, що зумовлює високу реактивність, вразливість і чутливість підлітка, його беззахисність перед життєвими труднощами.

Одне з основних завдань дослідження полягало в експериментальному виявленні впливу психологічних умов особистісного розвитку підлітків на виникнення та розгортання у них депресивних розладів. Для експериментальної перевірки виявлених методом теоретичного моделювання детермінантних зв’язків і залежностей були відібрані показники особистісного розвитку підлітків, які могли би бути діагностовані за допомогою надійних стандартизованих методик і які водночас репрезентували б депресогенні психологічні умови. До таких показників віднесено феномени самооцінки, рівня домагань, тривожності, темпераменту, акцентуацій характеру, особистісних властивостей, продуктивності у різних сферах життєдіяльності.