ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ В ІНТЕГРОВАНІЙ ГРУПІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі – «Теоретичний аналіз проблеми психологічного супроводу розвитку особистості студента з обмеженими можливостями в інтегрованій групі» – висвітлено стан вивчення проблеми психологічного супроводу у вітчизняній та зарубіжній літературі, проаналізовано наукові підходи до визначення основних принципів, умов, сфер застосування та шляхів організації психологічного супроводу.

Аналіз наукових джерел з питання дослідження (О. Асмолов, Б. Братусь, Л. Гозман, І. Дубровіна, І. Котова, Є. Шиянов та ін.) свідчить про те, що до сьогоднішнього часу немає єдиного визначення поняття «психологічний супровід», існують суттєві розбіжності в його застосуванні.

Узагальнюючи концептуальні підходи науковців (Г. Бардієр, О. Волосніков, А. Деркач та ін.) щодо проблеми психологічного супроводу особистості студента
з обмеженими можливостями, можна зробити висновок, що поняття «психологічний супровід» пов’язано, насамперед, з особистісно-орієнтувальним підходом, який сприяє підвищенню активності суб’єкта, розкриттю потенційних можливостей
та активації актуальних психологічних ресурсів особистості; психологічний супровід базується на внутрішньому потенціалі особистості студента з обмеженими можливостями, метою якого є не вказівка конкретного шляху його розвитку
та контролю діяльності, а лише сприяння проявам самостійності, формуванню цілеспрямованої активності.

Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що більшості студентів з обмеженими можливостями притаманні суттєві проблеми, пов’язані з навчанням. Недостатність фізичних або психічних ресурсів для задоволення актуальних потреб, психологічно складні обставини життя та порушення збалансованості взаємодії таких студентів і середовища є джерелом підвищеної тривожності. Фізичний інвалідизуючий дефект впливає передусім на емоційно-оцінну складову
«Я-концепції», формує неадекватність самосприйняття та сприйняття оточуючих. Вони почуваються ізольовано, зневіряються у власних силах, для них властиві, роздратованість, емоційні розлади тощо.

Досвід реальної практики навчання студентів з обмеженими можливостями
у вітчизняних закладах освіти вказує на зростання уваги науковців до впровадження інтегрованого навчання як найбільш оптимальної форми навчально-виховної діяльності з цією категорією студентів, тому що інтеграція забезпечує повноцінне входження в освітнє та соціальне середовище молоді з вадами розвитку та не потребує при цьому зміни навчальних програм. Ефективність реалізації інтегрованої форми навчання залежить від налагодженої взаємодії соціальних інститутів
та фахівців різного профілю (викладачів, психологів, соціальних педагогів, лікарів, соціальних працівників та ін.).

З огляду на проведений теоретичний аналіз наукових досліджень
можна стверджувати, що психологічний супровід особистості студента
з обмеженими можливостями в інтегрованій групі – це цілісний процес
діагностико-прогностичної, консультативно-корекційної, тренінгово-розвивальної
та результативно-функціональної психологічної допомоги студентам з обмеженими можливостями, спрямованої на особистісне зростання та їхню успішну інтеграцію
в освітній простір. Теоретичні положення щодо основних принципів, умов та шляхів організації психологічного супроводу було використано на подальших етапах емпіричного дослідження.

У другому розділі – «Особливості психічного розвитку студентів з обмеженими можливостями в умовах інтегрованого навчання» – розкрито результати констатувального експерименту, спрямованого на виявлення індивідуально-психологічних особливостей особистості студентів з обмеженими можливостями, які перешкоджають їхньому успішному розвитку в інтегрованій групі, розроблено та обґрунтовано організаційно-діяльнісну модель психологічного супроводу розвитку особистості цих студентів.

Констатувальний експеримент проводився впродовж 2008-2010 рр. на базі Хмельницького інституту соціальних технологій та Білоцерківського інституту економіки та управління Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», а також Хмельницького національного університету. У дослідженні взяли участь 209 респондентів, серед яких 101 особа – студенти з обмеженими можливостями.

Дослідження передбачало вивчення таких структурних компонентів особистості студентів з обмеженими можливостями: самоставлення, досвід, комунікативні здібності, тривожність.

За результатами констатувального експерименту виявлено, що у студентів
з обмеженими можливостями спостерігаються: високий рівень реактивної тривожності (73,70% студентів), переважно низький рівень комунікативних здібностей (55,00% студентів), негативне самоставлення (50,96% студентів)
та несприятливий психологічний мікроклімат у студентській групі (60,00% респондентів). Крім того, у них виявлено таке: повагу до себе – лише
у 51,40% студентів, у 45,60% студентів – аутосимпатію, у 56,50% студентів – позитивне ставлення до оточуючих їх людей, 47,80% студентів позитивно приймають себе такими, якими вони є, 47,80% – цікавляться собою, а 37,80% студентів – розуміють власні потреби, можливості, позитивні та негативні особливості власної особистості.

Отже, спираючись на ці результати емпіричного дослідження, доречно зазначити про необхідність розробки організаційно-діяльнісної моделі психологічного супроводу розвитку особистості студента з обмеженими можливостями в інтегрованій групі, яка передбачає комплекс заходів, спрямованих на розвиток комунікативних умінь, розширення, збагачення позитивного досвіду спільної діяльності та інтеграціїзі здоровими студентами; підвищення самооцінки, подолання почуття неповноцінності, невпевненості у собі; нормалізацію емоційних реакцій, зниження тривожності, імпульсивності.

Розробку моделі психологічного супроводу розвитку особистості студентів
з обмеженими можливостями в інтегрованій групі було здійснено із урахуванням результатів констатувального експерименту на основі визначення типових індивідуально-психологічних особливостей студентів з обмеженими можливостями, які перешкоджають їхньому успішному розвитку в інтегрованій групі.

В основу побудови та реалізації організаційно-діяльнісної моделі психологічного супроводу стали методологічні підходи (А. Фурман, Г. Щедровицький), які передбачають створення максимально сприятливих умов для розвитку особистості студента з обмеженими можливостями в інтегрованій групі, виявлення та активного використання його індивідуальних особливостей у навчальній діяльності.

Метою психологічного супроводу є: проведення комплексної психологічної діагностики студентів з особливими потребами в умовах інтегрованого навчання; виявлення та оцінка психологічних особливостей особистості студента з обмеженими можливостями, прогнозування оптимального рівня особистісного розвитку; впровадження в навчальний процес занять з оволодіння навичками ефективної та оптимальної для студента з обмеженими можливостями психічної діяльності та поведінки в інтегрованій групі, які сприятимуть вирішенню існуючих у нього психологічних проблем та гармонізації його особистісного розвитку.

Організаційно-діяльнісна модель психологічного супроводу розвитку особистості студента з обмеженими можливостями в інтегрованій групі подана
на рисунку. Відповідно до неї експериментальна програма психологічного супроводу включає такі етапи: діагностико-прогностичний, консультативно-корекційний, тренінгово-розвивальний та результативно-функціональний, на кожному з них застосовувались певні види діяльності, форми роботи та реалізовувались певні стратегії впливу.