Региональные традиции архитектуры жилой среды в странах Аль-Шама

Краткое содержание

Перший розділ дисертації  "Сучасний стан науки і практики по формуванню житлового середовища в країнах з жарким кліматом" присвячено постановці проблеми дослідження.

Аналіз основних наукових досліджень за даною проблематикою показує їх різнобічну спрямованість. Всі ці розробки можна диференціювати у декількох напрямках:

-       дослідження питань взаємозв'язку житлової забудови та зовнішнього середовища з урахуванням конкретної містобудівної ситуації і природних факторів;

-       розгляд широкого кола питань, пов'язаних з організацією житла;

-       поверховість і орієнтація житлових будівель, оптимальна функціонально-планувальна структура квартир з урахуванням демографічних факторів, їх обладнання, виявлення національного колориту в формуванні інтер'єрів, створення комфортного житла з урахуванням кліматичних факторів та інш.;

-       вивчення і дослідження індустріалізації житлового будівництва, вибір шляхів індустріалізації монолітного домобудівництва, поліпшення технічного рівня будівництва, зниження вартості і матеріалоємності та інш.;

-      постановка і вирішення архітектурно - художніх задач, спрямованих на підвищення якості житлового середовища, усунення невиразності нових житлових утворень.

Треба відзначити недостатню розробленість методів урахування суми історико-географічних і релігійних особливостей формування житлового середовища. Тому в дисертації приділено велику увагу аналізу історико-культурної спадщини та особливостям формування житлового середовища в процесі його еволюційного розвитку з урахуванням комплексу діючих факторів. Як визначальні фактори, що враховуються в процесі аналізу житлового середовища, виділені:

-       природно-кліматичні умови, яким найбільш повно відповідає традиційна архітектура житла, що склалася, і житлового середовища загалом зі специфічною структурою поєднання відкритих, напіввідкритих і замкнених просторів, з конструктивними і архітектурно - художніми рішеннями з урахуванням тимчасових характеристик  об'єктів, що розглядаються;

-       історико-географічні, які дозволяють виявити закономірності формування житлового середовища в процесі історичного розвитку суспільства, з урахуванням складних соціальних процесів, що змінюють геополітичну картину світу і виявляють вплив різних культур і цивілізацій на формування архітектури і зокрема житла;

-       релігійні,  що характеризують систему поглядів на походження світу і життя на землі, моральні,  етичні принципи людини,  що визначають їх віру  (іслам, християнство та інш.),  і  які вплинули колосальний чином на  формування житлового середовища;

-       національно-побутові умови,  котрі  проявляються у використанні в  архітектурі житла  певних  конструктивних прийомів  і деталей  в організації планувальної структури  житлових приміщень,  в ізольованості житла від навколишнього середовища,  в наявності розвиненого літнього побуту, в розподілі приміщень за статевими  ознаками та інш.;

-       еколого-містобудівні, які дозволяють враховувати функціонально-планувальну структуру міст, що склалася   (центр  -  житлові райони  -  промисловість),  невід'ємним елементом яких є житлове середовище, а також проаналізувати характер транспортних і пішохідних комунікацій, які створюють структурний каркас житлових утворень, їх вплив на екологічний стан середовища;

-       соціально-демографічні  умови, що  характеризуються  високим приростом населення,  різноманіттям структур сімей  з  переважанням  високого  показника  середнього розміру сім'ї, наявністю великої кількості сімей з низькими і середніми прибутками;

-       естетичні, котрі дозволяють оцінити архітектурно-художні параметри житлового середовища  -  композицію об'ємно-просторового рішення, її індивідуальність з виявленням історико-культурних особливостей і національних традицій, колористичне рішення окремих житлових будівель і середовища загалом та інш.;

-       техніко-економічні, що дозволяють враховувати вартісні показники житлових будівель і середовища загалом,  аналізувати джерела фінансування та інш.

У процесі дослідження встановлено, що пріоритетними факторами у формуванні житлового середовища є природно - кліматичні. Композиційна структура житлових утворень і окремих житлових будівель протягом історії розвитку цивілізації цих країн формувалася відповідно до особливостей природних умов  -  клімату і рельєфу.

Країни Аль-Шаму розміщуються в передній Азії і займають територію рівну 302,7 тис. кв. км. Біля 60 % території характеризують гірські і передгірні райони. Рельєф є активним компонентом формування житлових утворень. Різноманітність рельєфу обумовила різноманітність клімату країн Аль-Шаму. Тут виділяють декілька кліматичних зон:  субтропічну,  гірську (помірну),  жарко-суху,  континентальну.

Для природи району Аль-Шама характерна зміна типів ландшафту:  чергування високих гір і глибоких котловин, дільниць вічнозеленої рослинності з дільницями позбавленими всілякої рослинності  (спекотні пустелі).

Природні контрасти територіальних умов країн Аль-Шаму,  багатий вибір будівельних матеріалів створили передумови для розвитку різноманітних місцевих будівельних прийомів і традицій, які переслідували дві мети  -   створити комфортні мікрокліматичні умови, захистити людину від негативного впливу навколишнього середовища і зробити житло укріпленим і неприступним.

Процес еволюції житлового середовища з урахуванням природно-кліматичних факторів був досить складним і залежав, передусім,  від технічних можливостей людини і суспільства загалом.  Поступово відпрацьовувалися прийоми формування житлового середовища з комфортними параметрами з використанням різноманітних технічних прийомів і устроїв. Створювалася певна номенклатура типів житла:

-       вирубані в скелі споруди  -  печерне житло;

-       підземні сердаби з проточною водою і захистом стін зовні;

-       напівпідвальні споруди  "НИМ";

-       житло з пласким дахом і внутрішнім двориком;

-       купольні  і склепінчасті споруди з машрабіями;

-       споруди на терасах з сердабами  та  інші.

Загалом,  формування житлового середовища країн Аль-Шаму здійснювалося у відповідності зі специфікою клімату:  жаркого - вологого на заході  і жаркого - сухого на сході.

У зонах з жарким сухим кліматом набули поширення замкнені архітектурно-планувальні структури: житлові будівлі з внутрішнім двориком з включенням в їх планувальну структуру водних пристроїв, рослинності - дерев, газонів, при цьому забезпечується захист від проникнення пилу і піску і створюються сприятливі умови вентиляції приміщень.

У зонах з жарким вологим кліматом набули поширення відкриті архітектурно-планувальні структури житлових будівель, що забезпечують крізне провітрювання приміщень.

Другий розділ дисертації  "Регіональні особливості розвитку формування житлового середовища в країнах Аль-Шаму"  присвячено виявленню  закономірностей формування житлового середовища  в процесі його еволюційного розвитку.  Важливою історичною подією, що вплинула на розвиток арабської культури і архітектури,  з'явилося прийняття релігії іслам   (умовно в 622 р.).  Внаслідок цього історія архітектури мусульманських країн часто розглядається в двох основних періодах  -  доісламський  та  ісламський.

У даній роботі також прийняте це умовне історико-релігійне розділення, що дозволяє більш повно виявити специфіку формування житлового середовища з урахуванням історико-географічних,  релігійних,  національно-побутових  і  соціально-економічних факторів.

Ці фактори дозволяють більш чітко визначити основні історичні етапи формування житлового середовища, обумовлені впливом культур інших країн і імперій, які  надовго поневолили землі Аль-Шаму.  Найбільш відчутний вплив на формування житлового середовища в доісламський період розвитку надали  фінікійська, греко-римська і візантійська цивілізації.

Вплив цих культур потрібно розглядати як певні історичні етапи формування житлового середовища;

-          1 етап   -   20 сторіччя  до н.е.  -  15 сторіччя до н.е.   (вплив  фінікійської культу-

ри);

-           2 етап - 15 сторіччя  до н.е.  -  кінець 4 сторіччя н.е.   (вплив греко-римської культури);

-          3 етап   -   4 сторіччя  н. е  - 7 сторіччя н. е.  (вплив візантійської культури).

Аналіз формування житлового середовища в ці історичні етапи розвитку показує, що величезний вплив на формування житлового середовища в країнах Аль-Шаму надала греко-римська цивілізація.  Вона обумовила появу в житловому середовищі таких конструктивних елементів, як арка, купол, колона та інших. Під впливом античної культури остаточно сформувався тип житла з внутрішнім двориком і розподілом на чоловічу і жіночу частини.

Житлове середовище почало формуватися у вигляді системи кварталів з регулярним плануванням і чітко позначеним центром. Його структурною одиницею став квартал з системою житлових будівель і екстер'єрних просторів зі специфічною структурою поєднання відкритих, напіввідкритих і замкнених просторів з конструктивними рішеннями створення житла з місцевих матеріалів з комфортним  мікрокліматом, що забезпечує захист від несприятливих погодних умов.  Вони зумовили ізольованість житла від навколишнього середовища і обумовили появу айвану як важливого планувального і конструктивного елемента житлового середовища, а також наявність будинків з сердабами і машрабіями.

Доісламський  період розвитку сприяв появі різноманітних типів житла, яку можна диференціювати за цілим рядом критеріїв:

-       за характером осілості   (кочове, напівкочове, напівосіле, осіле);

-       за рівнем забезпеченості  (для знатті, для багатих громадян, середньої забезпеченості і для бідних);

-       за характером використання рельєфу (на плоскому рельєфі, терасоване, на плоскому рельєфі з використанням підземного простору);

-       за конфігурацією в плані  (прямокутне, квадратне, кругле, складних контурів та інше.);

-       за типами конструктивних систем  (блокове, каркасне, змішане);

-       за характером рішення покрівлі (з пласкою покрівлею, чотирьох і двохскатні, баштові і змішані);

-       за поверховістю (малоповерхові  в 1 - 2 поверхи і підвищеної поверховості  до 7 поверхів);

-       за характером будівельних матеріалів, що застосовуються (дерев'яні, кам'яні, саманові, змішаного типу).

В усіх типах житла його просторова організація була зумовлена сукупністю біологічних і соціальних потреб окремої людини, сім'ї, а також певних груп людей. Еволюція цих потреб вплинула на зміни просторової організації житла і житлового середовища загалом.

У доісламський період розвитку житлове середовище сформувалося як функціонально - планувальна структура, що включає закриті і відкриті простори. До закритих (інтер'єрних ) просторів потрібно віднести житлові будівлі з виникаючими в них функціональними процесами. До відкритих просторів (екстер'єрних) відноситься територія, яка безпосередньо оточує житлові будинки (двори, вулиці і провулки).

Житлове середовище, що складається з системи інтер'єрних та екстер'єрних просторів, було основною частиною будь-якого міста на різних етапах його історичного розвитку та мало цілком визначені архітектурно-містобудівні характеристики.

Еволюційне формування житлового середовища продовжувалося в ісламський період розвитку.

Ісламський період розвитку житлового середовища в країнах Аль-Шаму почав здійснюватися з 7 століття н. е. Цей процес був досить складним і здійснювався в декілька етапів, зумовлених соціально - історичним розвитком суспільства:

-       Омейядський Халіфат (7 ст.  -  8 ст.);

-       Аббасидський Халіфат (8 ст.  -  13 ст.);

-       період правління Фатімідов і Мамлюков (13 ст.  -  16 ст.);

-       період правління Османської імперії (16 ст.  -  початок. 20 ст.)

Аналіз формування житлового середовища в ці історичні етапи показав, що основною планувальною структурною одиницею житлового середовища продовжував залишатися квартал. Житлове середовище органічно входило до планувальної структури міст і створювалося із системи кварталів, диференційованих за релігійними, етнічними і виробничими ознаками.

Невід'ємним елементом ісламського кварталу є мечеть і цілий ряд культових будівель. Забудова кварталів здійснювалася малоповерховими будинками в  1, 2 поверхи. Основними типами житла стали замкнений, дворовий, баштовий.

У 17 сторіччі остаточно сформувалася функціонально - планувальна структура житлового середовища і арабського будинку, з системою великих внутрішніх приміщень, послідовно з'єднаних один з одним вхідними отворами з диванами і айванами, що створюють сприятливі мікрокліматичні умови.

У цей час триває економічний процес розвитку міст.  Зростання міст посилювало вплив городян на політичне життя і поступово послабляло позиції духовенства. Однак вплив релігії на формування архітектури і мистецтва був досить сильним до 18 століття. У 19 столітті міста країн Аль-Шаму збільшувалися за чисельністю населення і займали все більші території. Здійснювалося будівництво різноманітних житлових будинків. До кінця 20 віку остаточно визначилися традиції регіональної архітектури в формуванні житлового середовища. Їх характеризують різноманітність архітектурно-планувальних прийомів організації житлових будинків.

Найбільш поширеними були будинки з айванами, галерейні і змішаного типу.

Основним елементом фасаду будь-якої житлової будівлі стали арки. Контури арок - напівдзеркальні, цибулинні або хелламі (тобто серпасті), стрілчасті араби. Необхідний компонент житла - напіввідкриті приміщення - портики і лоджії. Саме ці просторові елементи насамперед визначають регіональні характеристики житла.

У третьому розділі  "Сучасні прийоми формування і перспективи розвитку житлового середовища" розглядається розвиток формування житлового середовища у 20 сторіччі  в період проголошення незалежності країнами Аль-Шаму. На процес формування житлового середовища в країнах Аль-Шаму на початку 20 сторіччя вплинула європейська культура, оскільки ці країни знаходилися в колоніальній і напівколоніальній залежності від Англії і Франції. Здійснюється будівництво багатоповерхових будівель європейського типу. У зв'язку з міграцією населення в міста в середині 20-го сторіччя розширюється їх територія.

Ускладнюється транспортна інфраструктура багатьох міст, з'являються нові житлові райони з мікрорайонною забудовою. Велика увага приділялася формуванню системи відкритих житлових просторів. Первинною планувальною структурною одиницею житлового середовища стає житлова група з дитячими яслами-садками. Вона включає певний набір планувальних елементів.

Проведений автором аналіз формування житлового середовища в різні історичні періоди свідчить про те, що житлове середовище являє собою систему відкритих і закритих просторів з явно вираженими інтегрованими процесами, зумовленими природно-кліматичними умовами, національно-побутовими традиціями і соціально-демографічними факторами. Структурними одиницями житлового середовища відкритих просторів є:

-       в історичній забудові  -  квартал, житлові вулиці, двір;

-       в новій забудові  -  житловий район, мікрорайон, житлова група, курдонери, перехрестя, сквери.

Основною структурною одиницею закритих (інтер'єрних) просторів є житловий осередок (квартира). Вона має таку архітектурно-планувальну характеристику: площа  (загальна, корисна);  номенклатура приміщень (кімнат);  площа кожної кімнати, характер планувальних взаємозв'язків.

Процес життєдіяльності людини в системі відкритих і закритих просторів здійснюється на декількох рівнях:

-       суспільно - соціальному (спілкування, виховання, відпочинок, індивідуальна праця);

-       життєзабезпечливому  (їжа, сон, особиста гігієна, фізкультура, лікування);

-       побутовому (приготування їжі, прибирання, прання, зберігання).

Кожний з перелічених циклів єдиного процесу відбувається в своїй функціональній зоні, в певному просторі - інтер'єрному або екстер'єрному. У процесі дослідження встановлено, що на характер організації сучасного арабського житла впливає образ життя сім'ї і її основні характеристики: склад сім'ї, соціальний статус (рівень матеріальної забезпеченості), релігійні переконання, освіта, професійна приналежність, рівень контактів, любительська діяльність, міра користування суспільним обслуговуванням та інше.

Однією з основних характеристик є соціальний статус сім'ї, який визначає рівень її матеріальних можливостей. Тому характер організації житла з урахуванням його перспективного розвитку потрібно розглядати диференційовано:

-       житло для незаможних  (населення з низькими прибутками);

-       житло для людей середньої забезпеченості;

-       житло для людей з високим рівнем прибутків  (для багатих).

Визначено, що комплексне проектування житлового середовища потрібно здійснювати з урахуванням наступних принципів:

-       історичної спадкоємності;

-       комфортності зовнішніх і внутрішніх параметрів середовища;

-       змістовності і виховального впливу;

-       індивідуальності і неповторності;

-       поліфункціональності і безперервності.

Основним критерієм організації усіх видів житла є комфортність житлового середовища.

Екологічний комфорт досягається забезпеченням оптимальних мікрокліматичних умов  (температурний, вологісний, інсоляційний, вітровий, шумовий режими середовища мешкання).

Функціональний комфорт забезпечується необхідним набором планувальних елементів, оптимальними параметрами (величина площі, об'єм, обладнання, висота приміщень і т. п.), а також їх раціональним взаємозв'язком.

Естетичний комфорт створюється певними композиційними прийомами організації відкритих і закритих просторів, розробкою колористичного*/ рішення  дизайну всіх елементів, стильовою єдністю середовища, використанням традицій регіональної архітектури.

Показники комфорту житлового середовища в цілому включають всю перелічену сукупність параметрів, які його характеризують.

У перспективі найбільш комфортним видом житла будуть продовжувати залишатися індивідуальні житлові будинки традиційного типу з внутрішнім двориком, айванами і диванами, які забезпечують всі необхідні функції житла: прийому і приготування їжі, сну, санітарної гігієни, зберігання, побутової праці, індивідуальної роботи, відпочинку і т. д.

Планувальна структура таких будинків досить різноманітна, її характеризує органічний зв'язок з природним середовищем:  біля будинку розміщується рекреаційна зона з басейном, обслуговуюча зона (гараж, підсобні приміщення, фруктовий сад).  Житлові будівлі мають систему інтер'єрних просторів, розташованих в двох рівнях. Комфорт житла залежить від рівня забезпеченості сім'ї.

Найбільш низькі показники комфорту має житло для малозабезпечених сімей. Його характеризують традиційні квартали з мінімальними параметрами комфортності середовища. З метою поліпшення комфортності середовища і забезпечення житлом цієї категорії населення необхідно розвивати індустрію домобудівництва і створювати житло з низькими економічними показниками. Вивчення демографічного фактора і його вплив на характер планувальної організації житлового середовища дозволило виявити найбільш перспективні типи житла в районах Аль-Шаму.

У зв'язку з дефіцитом земельних ресурсів найбільш перспективним житлом стануть багатофункціональні житлові комплекси для людей середньої забезпеченості. Вони включають в свою планувальну структуру громадсько-торгівельні центри, сади, школи, автостоянки, спортивні майданчики, майданчики для відпочинку і т.п.

Первинною структурною одиницею житлових комплексів є житловий осередок. Житлові осередки квартир враховують демографічний склад середньої арабської сім'ї на 3-7 чоловік. Структура житлових осередків має певні параметри. Мінімальний розмір загальної площі становить 130 кв. м, а максимальний – 190 кв. м. У планувальну структуру житлових осередків входять:  хол, вітальня, спільна кімната для сім'ї, кухня-столова, комора, два санвузла, 3-4 спальних кімнати і лоджії. Вони забезпечують здійснення всіх необхідних процесів життєдіяльності людини.

Житлові комплекси можуть включатися в планувальну структуру як існуючих, так і житлових утворень, які реконструюються.  Вони можуть розміщуватися як в передгірних, так і гірських районах. Багатопрофільні, багатофункціональні житлові комплекси створюють комфортні умови для мешкання за функціональними, економічними і естетичними  показниками і стануть пріоритетним типом житла в країнах Аль-Шаму в третьому тисячолітті для більшості населення.