Швед О.В. Сексуальна експлуатація неповнолітніх як соціальне явище: тенденції і шляхи профілактики

Краткое содержание

У Вступі розкрито сутність та стан  наукової роботи, дано її обґрунтування й актуальність, визначено об’єкт та предмет, мету і завдання дослідження, визначені теоретико-методологічні основи й емпірична база, представлена наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи та форми апробації.

У першому розділі дисертаційного дослідження “Методолого - теоретичні проблеми дослідження” аналізується література за темою дослідження, уточнюється сутність основних понять, розкривається соціальний зміст явища сексуальної експлуатації неповнолітніх шляхом його інтерпретації у термінах соціального поля та в межах дюркгеймівської традиції визначення соціального факту.

У першому підрозділі “Аналіз літератури з проблеми сексуальної експлуатації неповнолітніх” на основі вивчення відповідних джерел зроблено висновок, що тема сексуальної експлуатації неповнолітніх є досить новою, в Україні вона фактично ще не розглядалася у широкому соціальному контексті. Факти сексуального використання дітей як жіночої, так і чоловічої статі ми знаходимо ще у літературних джерелах Древньої Греції, але формулювання самостійної суспільно небезпечної проблеми зроблено порівняно недавно – в останні 15 – 20 років. Протягом 90-х рр. ХХ віку побачили світ спеціалізовані наукові дослідження і практичні розробки за темою профілактики комерційної сексуальної експлуатації неповнолітніх. Пріоритет у цій галузі належить сучасним британським та американським фахівцям. Систематично проблема комерційної сексуальної експлуатації дітей вивчається організацією ЕКПАТ, що знаходиться в Таїланді. Огляд літератури показав, що теми сексуальної та комерційної сексуальної експлуатації неповнолітніх в Україні в останні п‘ять років торкалися юристи, педагоги, психологи та медики. Актуальним залишається соціологічний опис явища і розробка теоретичних основ і методик соціальної роботи у напрямках профілактики та реабілітації.  

Другий підрозділ “Основні поняття за темою дослідження” присвячується огляду основних понять, які визначають об‘єкт дослідження. За основу системи понять у дисертації приймається –  “сексуальне насильство над дітьми”. Це поняття відбиває весь спектр емпіричної реальності, коли дитина використовується як об’єкт задоволення сексуальних потреб дорослого, і включає фізичне, вербальне або психічне насильство, навіть у випадках, коли дитина не є об‘єктом безпосереднього контакту. Фізичне насильство – сексуальні дії, поцілунки, торкання; словесне – непристойні коментарі щодо тіла або сексуальних дій; психічне – схиляння до “добровільних” контактів, примушення дивитися порнографічні зображення або спостерігати реальні сцени, різні форми “емоційного ґвалтування” (наприклад, підглядування у ванну, спальню). “Сексуальна експлуатація дитини” – це сексуальні дії дорослого з дитиною або вимушені сексуальні дії між дітьми. Більш вузьким є поняття “комерційна сексуальна експлуатація дітей” (КСЕД) – отримання сутенером, третьою стороною матеріального зиску від сексуальної експлуатації особи, що не досягла 18 років і розглядається як товар. Авторська концепція полягає у розширеному трактування насильства стосовно дітей. Особа до настання повноліття не може розглядатися як повноправний учасник угод щодо використання свого тіла, цноти тощо. Кожна сексуальна дія дорослої людини щодо неповнолітніх фактично є насильство, навіть у разі отримання формальної згоди, яка зустрічається у практиках дитячої проституції. Отже, усіх дорослих, що використовують дітей у сексуальному плані, ми розглядаємо як сексуальних насильників. У підрозділі також проаналізовано зміст категорій “діти”, “неповнолітні”, “молодь”, які є операціональними у контексті дослідження.

Третій підрозділ “Сексуальна експлуатація неповнолітніх як “кримінально-правове поле (теоретична модель явища)” присвячено теоретико-соціологічній інтерпретації досліджуваного явища. Сексуальна експлуатація дітей розглядається як специфічне “кримінально-правове поле”. Така інтерпретація є путівником, аби послідовно розглянути основні типи агентів, їх практики і взаємодії, правовий режим середовища та неформальні традиції і звичаї, нарешті, фізичну локалізацію, тобто “прив‘язку” до місцевості, споруд, об‘єктів матеріального світу. Аналіз поля виявив (1) агентів кримінальних структур та їх помічників (вербувальники, сутенери, підсобні працівники), (2) клієнтів або дитячих сексуальних насильників – “випадкові”, “забобонні”, “сформовані”, “звабники”, “замкнуті”, “насильники-садисти”; (3) агентів правоохоронних органів (в Україні – дільничні інспектори, оперативні співробітники кримінальної міліції у справах неповнолітніх, персонал центрів тимчасового затримання неповнолітніх, слідчі, судді, представники Інтерполу), (4) агентів соціальних інституцій, які задіяні у профілактиці і реабілітації жертв (співробітники соціальних служб для молоді, центрів реабілітації, притулків, громадських організації), (5) агентів, які репрезентують дітей-жертв.

Модель кримінально-правового поля, в яке “укладається” сексуальна експлуатація неповнолітніх, розкриває кілька принципових властивостей соціального явища, що є об‘єктом дослідження: по-перше, КСЕД виступає як специфічний тип соціальних зв’язків, суб‘єктами яких є зазначені агенти; по-друге, модель поля вказує на виникнення певних соціальних груп, корпоративних суб’єктів кримінально-правового поля. Такі соціальні групи перетворюються на статистично значущі (мільйони дітей експлуатуються в КСЕД, є відповідні групи користувачів Інтернет, педофіли, секс-туристи тощо). Формуються нові професійні групи: соціальні працівники (працівники вулиці, притулків), спеціальні підрозділи міліції, психологи з реабілітації жертв. По-третє, явище сексуальної експлуатації дітей виходить за межі проблем вікової групи і є індикатором морального клімату суспільства. Це є проблемою соцієтального рівня. Крім того, факти КСЕД поповнюють кримінальну статистику і впливають на загальний рівень злочинності у суспільстві. По-четверте, явище сексуальної експлуатації неповнолітніх укладається в поняття соціального факту за Е. Дюркгеймом. Спираючись на методологію французького класика соціології, можемо стверджувати, що маємо справу з “нормою”, а не “патологією”, бо є ознаки масовості, сталості форм існування. Цей факт, як і належить за версією Е Дюркгейма, по-перше, “тисне” на суспільство й індивідів у формі небезпеки і ризику для дітей опинитися у ролі жертви, по-друге, має різноманітні зв‘язки з іншими соціальними фактами, що інтерпретуються або як причини, або як наслідки сексуальної експлуатації неповнолітніх.

Другий розділ “Тенденції розвитку явища сексуальної експлуатації неповнолітніх у світі й в Україні” присвячено різнобічному опису проявів сексуальної експлуатації дітей в історичному, структурному, глобальному та національному (на досвіді України) ракурсах, що дозволяє у підсумку сформулювати відповідні закономірності руху явища у просторі та часі.

У першому підрозділі „Історичні закономірності виникнення явища сексуальної експлуатації неповнолітніх” розглянуто діалектику явища від стародавніх часів до наших днів. З позицій сучасності сексуальна експлуатація неповнолітніх хлопчиків мала місце і в деяких філософських школах, і китайських та японських театрах; в Древній Греції для цього використовувалися будинки розпусти та бані; існувала так звана релігійна дитяча проституція (форма некомерційного використання дитячої сексуальності). Але суспільна мораль з цим мирилася, не було й юридичного переслідування агентів відповідного поля. Таким чином, у межах явища, що досліджується, можна виділити фізичні факти і соціокультурну складову. Вектор соціокультурної складової змінюється в історичному ракурсі від позитивного або нейтрального ставлення до явища у напрямку морального осуду, заборони та запобігання сексуального використання неповнолітніх під острахом кримінального покарання. В роботі у хронологічному порядку представлено факти існування проституції неповнолітніх на вітчизняних теренах. Зазначається принципова відмінність, що характеризує явище у капіталістичну епоху, коли сексуальність дітей починає розглядатися як прибутковий товар, що можна продавати на “чорному ринку”.

В другому підрозділі “Сучасні форми комерційної сексуальної експлуатації неповнолітніх і структурні закономірності явища” дається опис основних видів сексуальної експлуатації. Розглянуто п’ять форм КСЕДу: 1) дитяча проституція, 2) торгівля дітьми; 3) дитяча порнографія; 4) ранній шлюб; 5) дитячий сексуальний туризм.  Емпіричні дослідження свідчать, що сексуальні послуги дитини коштують дешевше, ніж дорослого, в деяких країнах СНД складають тільки 1 ам. дол., залежать від віддаленості столиці та статі дитини. Послуги хлопчиків коштують дорожче, але, не зважаючи на це, саме на них попит постійно зростає. „Торгівля дітьми” – це будь-який акт або угода, внаслідок якої дитина передається особою або групою осіб іншій особі або групі за винагороду чи інше відшкодування.  В роботі торгівля дітьми розглядається тільки з метою їх сексуальної експлуатації. “Дитяча порнографія” означає зображення дитини будь-якими засобами, яка здійснює реальні чи змодельовані сексуальні дії, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях. Сучасною тенденцією є поява нової форми дитячої порнографії, яка використовує світову мережу Інтернет. За запитом в мережі Інтернет “дитяча порнографія” на сторінках тільки основних веб-провайдерів було отримано шокуючий результат: yahoo.com дає 7.740.000 посилань, goodle.com.ua – 6.230.000. Враховуючи, що у 2007 р. кількість користувачів мережі Інтернет досягне приблизно 1 млрд. 460 млн., а, за оцінками спеціалістів, прибуток від дитячої порнографії складає від 500% до 1000%,  передбачаємо, що саме ця форма КСЕДу буде прогресувати. Завдяки технічним можливостям Інтернет до дитячої порнографії, як до перегляду, так і у якості об‘єктів використання, можуть залучатись діти з “нормальних” та забезпечених сімей, хоча традиційним джерелом “товару” для КСЕД є маргінальні прошарки, “діти вулиці”. В роботі надано міжнародну класифікацію дитячої порнографії з 11 видів. Автором вперше виокремлено нову форму, запропоновано назву – “скрита камера”, що є синонімом „прихована”. Цей вид і відповідне поняття на міжнародній Асамблеї в Бразилії в 2005 р. включені до існуючої класифікації й офіційної термінології. На основі емпіричного дослідження, проведеного в Таїланді 2003 р., в дисертації проаналізовано всі можливі небезпеки, з якими діти можуть стикнутись, знаходячись в Інтернеті: чати, віртуальне спілкування, веб-камери, онлайнова торгівля. До менш розповсюджених форм КСЕДу відносяться:  “ранній шлюб” – за участю неповнолітніх та рішенням дорослих (традиційно є поширеним у низці азійських країн) та “дитячий сексуальний туризм” – сексуальна експлуатація дітей особами чоловічої чи жіночої (5%) статі, які цілеспрямовано подорожують для пошуку статевих стосунків з неповнолітніми.   

В третьому підрозділі “Ситуація в основних регіонах світу та глобальні тенденції”, автор, опираючись на власні дослідження та інформаційні дані міжнародної організації ЕКПАТ, дає опис ситуації з КСЕД в різних регіонах світу та формулює глобальні тенденції розвитку явища. Робиться висновок щодо його глобалізації, перетворення КСЕД на транснаціональну проблему. Паралельно КСЕД стає сферою організованої злочинності, у т.ч. спеціально створюються або використовуються міжнародні злочинні угруповання. Залучення бідних країн до КСЕД часто відбувається через систему секс-туризму, що розповсюджується внаслідок можливості легкого пересування для заможних громадян переважно із Заходу, та недосконалість законів щодо екстрадиції і стає суттєвою проблемою для туристичних країн. Дитяча проституція поширюється не тільки через моральну розбещеність або ґедоністські тенденції у сучасному світі, але й внаслідок хибної віри в деяких країнах Сходу, що секс з неповнолітніми дає сили і лікує від хвороб. Дитяча порнографія набуває розвитку в сучасному світі, бо є легкодоступним та анонімним видом отримання сексуального задоволення. Використання новітніх технологічних форм та засобів в Інтернеті призводить до все більшого залучення злочинцями дітей для виготовлення дитячої порнографії. В розвинутих країнах великим попитом користується гомосексуальна (хлопчикова) проституція, і це явище за даними досліджень поширюється у Росії та Україні. В країнах Середньої Азії в останні роки відновлюються традиційні форми сексуальної експлуатації (ранні і насильницькі шлюби, продаж дівчат батьками за продукти харчування), а в європейській частині СНД поширюються форми КСЕД з більш вираженою кримінальною і грошовою складовою.

У четвертому підрозділі “Стан та тенденції явища комерційної сексуальної експлуатації в Україні” робиться висновок, що динаміка явища обумовлена як поступовим включенням країни до світового співтовариства, так і специфічними внутрішніми причинами. Сучасний період можна охарактеризувати як етап узвичаєння практик КСЕД в Україні. Виявлені та описані чинники ризику, що впливають на залучення українських неповнолітніх до КСЕД. По-перше, зазначається посилення ваги причин макрорівня. Зокрема, розглядається зубожіння певних прошарків українського суспільства (за рівнем життя Україна стоїть на 78 місці, 2,6 млн. дітей живуть у малозабезпечених сім’ях, а 156 тис. – у неблагополучних). Не випадково, 80% дітей вказує на “бажання вижити”, як основну причину роботи в проституції. До соцієтальних чинників можна віднести і зміну ціннісних, моральних орієнтирів, і негативний вплив масс-медіа, і поширення у суспільній свідомості ілюзій легкого життя за кордоном, привабливості роботи в проституції та порнографії, і байдужість громад до соціально невлаштованих верств (50 тис. дітей є безпритульними), і зниження рівня соціального контролю з боку міліції, школи, медичних закладів, і, навіть, корупція в органах влади (описано факт, коли працівники кримінальної міліції продали 19 неповнолітніх до Росії для занять проституцією). По-друге, аналізуються чинники мезорівня, у т.ч. особливості регіону проживання і соціального оточення). По-третє, наводяться фактори мікрорівня: специфіка сім’ї, близького оточення, особистісні характеристики дітей, природжені й набуті патології (адиктивність, гіперсексуальність).

            У третьому розділі роботи “Профілактика сексуальної експлуатації неповнолітніх та реабілітація її жертв” розглянуто два напрямки попередження явища (юридична профілактика і просвітницька діяльність), приклади реалізації міжнародних програм, висвітлено зміст комплексної програми реабілітації жертв комерційної експлуатації дітей.

В першому підрозділі „Профілактика сексуальної експлуатації: юридичний та просвітницький напрямки”  відзначено,  що актуальними задачами попередження КСЕД є просвітницька робота та юридична профілактика. Перша включає освітню роботу з різними категоріями населення: з дітьми – шляхом висвітлення спеціальних тем на уроках правознавства та основ життєдіяльності людини; з батьками та спеціалістами. В дисертації аналізується ефективність міжнародних просвітницьких програм як певний зразок для можливого використання в Україні. Друга - юридичний аспект профілактики КСЕД включає тріаду: а) розвиток правової бази захисту дітей від злочинних посягань, б) правозастосування і практичну діяльність правоохоронних органів; в) правову освіту населення з питань захисту дітей. Відзначено, що українське законодавство, певні статті Кримінального Кодексу України потребують певних змін, уточнень та розробки нових статей для посилення захисту прав неповнолітніх.

Другий підрозділ “Комплексна програма реабілітації та специфіка роботи з окремими категоріями неповнолітніх” присвячено соціальній технології, що розроблена з використанням особистого досвіду дисертанта,  даних досліджень, які проводилися в Україні та Узбекистані, з урахуванням рекомендацій та побажань експертів. Система реабілітації включає шість необхідних кроків: (1) контакт і мотивація неповнолітнього до змін; (2) медичне та психічне обстеження і допомога; (3) юридична підтримка; (4) адаптація в центрі реабілітації; (5) освіта та професійні навички; (6) соціальний супровід, що передбачає роботу 6-ти груп спеціалістів, праця та кваліфікація яких є складовими для досягнення ефективного результату. В описі програми представлені методики роботи, труднощі, які виникають в різні періоди перебування дитини в центрі реабілітації, рекомендації та застереження, пов‘язані з реалізацією функцій соціальної роботи. В підрозділі окремо розглядаються специфічні проблеми групи дітей-біженців, які становлять об‘єкт підвищеного ризику з точки зору вірогідності їх залучення до сексуальної експлуатації. Наприкінці наведено індикатори оцінки соціальної роботи, пов‘язаної з реабілітацією дитини – жертви КСЕДу.

У Висновках та рекомендаціях дисертації узагальнено результати дослідження та надано рекомендації щодо подолання сексуальної експлуатації неповнолітніх в Україні.

            Дисертантка акцентує увагу на тому, що в українському суспільстві назріла потреба у рішучій протидії явищу комерційної сексуальної експлуатації дітей, яке швидко поширюється і знаходить сприятливий грунт у деяких українських реаліях. В Україні існує певна правова база, що регламентує захист прав дітей, зокрема, у випадках КСЕД. Проте назріла потреба у деяких змінах статей КК України, що може розширити можливості кримінальної репресії у випадках продажу дітей у “біле рабство” в межах країни та за деяких інших обставин. Теоретичний аналіз та емпіричні дані, зібрані у процесі конкретно-соціологічних досліджень, свідчать, що ризик залучення дітей до КСЕДу визначається сукупністю факторів, яким необхідно протидіяти. Дослідження розкриває специфічні проблеми та потреби дітей, які страждають від сексуальної експлуатації, на основі яких і необхідно будувати систему профілактики та реабілітації. Для України актуальними напрямками превентивної роботи є юридичне попередження та просвітницька робота. Міжнародний досвід є важливим чинником налагодження відповідної роботи в Україні.

Важливим аспектом соціальної роботи є процес реабілітації жертв. В Україні реабілітація жертв КСЕДу поки що не являє собою систему, бо відсутні налагоджені внутрішні зв'язки між суб'єктами різноманітних напрямків реабілітації та не діють програми реабілітації дітей. До цього часу не створено спеціалізованого закладу, який би міг фахово надавати допомогу потерпілим і проводити реабілітацію жертв КСЕДу. Не існує системи моніторингу процесу реабілітації дітей та їх інтеграції в суспільство. Все це свідчить про значну актуальність розробки соціальних технологій у формі, наприклад, спеціальних програм щодо реабілітації жертв КСЕДу. Автор сподівається, що ця проблема знайшла хоча б часткове вирішення за рахунок програми реабілітації жертв, яка розроблена дисертантом і планується до впровадження у двох установах України.

Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у матеріалах і пропозиціях, які надавалися до зацікавлених структур у процесі розробки Національних планів та програм на 2006-2016 рр. У підсумку з метою посилення профілактики поширення сексуальної експлуатації неповнолітніх автор пропонує наступне:

1. Внести  зміни до ст.149 КК України:  варто зняти посилання у диспозиції на переміщення людини через державний кордон, бо торгівля неповнолітніми існує і в межах України (зміни проголосовані на засіданні Верховної Ради 12 січня 2006 р.).

2. Внести зміни до ст. 301 КК України. Доцільно, аби “примушення”, як кваліфікуючу ознаку, було вилучено. Це розширить діапазон застосування статті і посилить відповідальність сутенерів, сексуальних експлуататорів, які більше не зможуть посилатися на “угоду” і “добровільність” участі дітей в їх кримінальному бізнесі.

3. Необхідно змінювати відносини між неповнолітніми та правоохоронцями і соціальними працівниками. Обидві групи суб’єктів профілактики повинні проходити спеціальне навчання по роботі з різними категоріями неповнолітніх.

4. Соціальним службам варто розглянути можливість уведення нового виду соціальних послуг – роботу з неповнолітніми на вулиці, тобто здійснення “out reach”- функції.

5. Готувати серед працівників міліції спеціалістів з виявлення дитячої порнографії в Інтернеті та проведення постійного моніторингу веб-сторінок українських провайдерів для виявлення компаній та фізичних осіб, що займаються розробкою, розповсюдженням та рекламою дитячої порнографії.

6. Навчати дітей, батьків та вчителів інформатики правилам безпечного користування Інтернетом та пропагувати програми, що блокують порнографічні зображення в Інтернеті.

7. На базі існуючих центрів соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх створити в Україні два або три центри реабілітації дітей, які стали жертвами КСЕДу.

8. Використовувати розроблену автором у межах дисертаційного дослідження програму для комплексної реабілітації дітей в дитячих центрах, які планується відкрити у найближчий перспективі, та для навчання відповідних спеціалістів у сфері соціальної роботи.