СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ КОМПОЗИЦИОННЫХ ПРИЕМОВ ФОРМИРОВАНИЯ РЕКРЕАЦИОННОЙ СРЕДЫ ДЛЯ ДЕТЕЙ В СОВРЕМЕННОМ ГОРОДЕ (на примере г. Харькова)

Краткое содержание

У вступі розкривається актуальність теми, мета і завдання роботи. Визначається об'єкт і предмет, а також методика дослідження. Розкривається наукова новизна і практична значущість роботи.

       У першому розділі «Сучасний стан науки і практики з формування рекреаційного середовища для дітей» узагальнені наукові дослідження з даної проблематики, уточнені основні поняття.                             Дисертаційна робота присвячена композиційному аналізу рекреаційного середовища і тому орієнтована на об'єктивну характеристику її предметно-просторової складової. Виходячи із специфіки дослідження, формування рекреаційного середовища розглядається як процес композиційної структуризації архітектурного простору, призначеного для відпочинку дітей.

       Концепція дослідження рекреаційного середовища, запропонована в дисертаційній роботі, заснована на уявленні про середовище як результати діяльнісних контактів дітей різних вікових груп з їх оточенням у місцях відпочинку. Таким чином, рекреаційна діяльність дітей розглядається в роботі як визначальний засіб для предметно-просторової організації об'єктів рекреації. У зв'язку з цим рекреаційне середовище розуміється як сукупність предметно-просторових елементів з яскраво вираженим художнім образом, призначеним для організації відпочинку дітей з урахуванням їх вікових рекреаційних потреб.

        Структура рекреаційного середовища включає відкриті (екстер'єрні) простори й закриті (інтер’єрні). Вона може включати різноманітні природні й антропогенні елементи незалежно від типу рекреаційного простору. Структура рекреаційного середовища залежить також від її функціонального призначення, фізичних параметрів, характеру розміщення в міському середовищі. У роботі уточнюється ряд понять: це такі поняття, як "відпочинок", "релаксація", "рекреація", "рекреаційна діяльність". Методичну основу дисертації склали дослідження, що проводилися з даної проблематики.

        Визначено, що питання історичного розвитку рекреаційних об'єктів, у тому числі для дітей досліджували фахівці ХІХ ст.: А.А. Регель, В.И. Собачков,   П.О. Шпорун, О.А.Шишкін, та ін. Багатогранність проблеми визначила різносторонню спрямованість наукових розробок і рекомендацій, присвячених формуванню рекреаційного середовища для дітей.

        Можна виділити наступні напрями в дослідженнях:

        - соціально-педагогічні, що характеризують виховну, культурно-освітню роботу, соціологічні дослідження, відвідуваність рекреаційних об'єктів (В.А. Сухомлинський, Д.Б. Ельконін, А.Н. Леонтьєв, М.І. Костін та ін.). У деяких роботах об'єкти рекреації розглядаються як установи, що виконують виховно-пізнавальні функції в рамках регламентованих занять (Г.І. Северин, А.П. Вергунов, Ю.Б. Хромов);

        - архітектурно-містобудівні, що характеризують особливості розміщення об'єктів рекреації для дітей в міському середовищі, їх нормативну площу (І.Н. Миколаївська, А.С. Апарін, М.Н. Трубникова та ін.). У деяких з цих робіт, об'єкти рекреації розглядаються як установи, що входять в позашкільні комплекси типу дитячих центрів без виділення їх конкретної функції                  (В.М. Белоусов, Р.Р. Лордкіпарїдзе та ін.);   

        - архітектурно-планувальні, що характеризують типологію рекреаційних об'єктів для дітей, прийоми їх планувальної організації, функціональне зонування територій (Л.С. Залесська, С.В. Петровська, Н.П. Татова, М.Н. Лунц та ін.);

        - архітектурно-ландшафтні, що характеризують формування рекреаційного середовища для дітей з використанням засобів ландшафтного дизайну                  (Е.Г. Балакшина, Г.М. Любішева, Н.Я. Крижановська та ін.).

        Аналіз наукових досліджень з даної проблематики свідчить про відставання наукових розробок від стрімких темпів реального життя. Проектування об'єктів рекреаційного середовища набуло активного розвитку в останні 10 років в Україні у зв'язку з новими соціально-економічними особливостями розвитку держави та інвестиційною привабливістю багатьох об'єктів рекреації. Проте ці об'єкти створені в основному на емпіричному рівні і мають багато недоліків.

        На початку 3-го тисячоліття, у зв'язку з появою нових технологій по-новому оцінюються об'єкти рекреації. Новий час викликає необхідність пошуку нової якості рекреаційного середовища для дітей, яке повинне відображати збільшені потреби суспільства. Тому формування рекреаційного середовища – це комплексна наукова проблема, що вимагає інтегрованого формування з урахуванням даних в областях архітектури, дизайну, ергономіки, а також педагогіки і психології.

        У цілому рекреаційне середовище має різне функціональне призначення з урахуванням викладених вище вимог. Структура рекреаційного середовища визначається його функціональним призначенням. Слід виділити такі функції рекреаційного середовища: розважальна, пізнавальна, освітня, навчальна, оздоровча. У рекреаційних об'єктах для дітей доцільні різні варіанти їх інтегрованого об'єднання. Функціональне призначення рекреаційного середовища характеризують певні типи рекреаційних просторів з неоднорідною композиційною структурою, що визначає можливу різноманітність форм їх просторової організації.

        У роботі визначена специфіка формування всіх типів рекреаційного середовища, які обумовлені особливостями прояву рекреаційної діяльності з урахуванням вікового розвитку дітей і завдань виховання. Визначені цілі, завдання і засоби формування рекреаційного середовища для створення комфортних умов відпочинку дітей в сучасному місті. Для виявлення   особливості формування рекреаційного середовища вибрані найбільш затребувані й відвідувані об'єкти рекреації з розважальною і розважально-оздоровчою функцією, що з'явилася наприкінці ХХ ст..

        У другому розділі «Характеристика рекреаційного середовища для дітей в сучасному місті» розглянуто розвиток композиційних прийомів формування

рекреаційного середовища для дітей. Проведено дослідження особливостей формування об'ємно-просторової композиції рекреаційного середовища з інтегрованими функціями – розважальною, пізнавальною, освітньою, повчальною, виховною ‑ типу ("Діснейленд"), як найбільш ефективною, актуальною і затребуваною в інфраструктурі відпочинку для дітей в Європейських країнах, Америці, Японії та ін. Для розгляду й аналізу були вибрані найбільш відомі й відвідувані парки типу "Діснейленд" в Америці і "Евродіснейленд" під Парижем, композиційну структуру яких формують тематичні зони.

          У результаті аналізу визначено, що всі тематичні зони рекреаційних просторів характеризує унікальний синтез природних елементів середовища і архітектурних об'ємів. Рослинність, водні пристрої, елементи геопластики органічно включені у формування рекреаційного середовища тематичних зон. Їх образна дія розкривається із застосуванням архітектурних об'ємів з відповідним тематичним наповненням. Архітектурно-просторова структура Діснейленда досить чітка. Вона характеризується осьовою симетричною композицією з наявністю композиційного центру. Головна вісь є не тільки лінією зорового сприйняття, але і лінією руху і функціональним об'єднуючим зв'язком усіх тематичних зон. Тематичні зони мають чіткі візуальні межі, вирішуються в певному стилі з комплексом аттрактивних елементів середовища, містять основні й другорядні домінанти, а також головні й другорядні маршрути.

          В образному і сценарному моделюванні рекреаційних тематичних просторів застосовуються декілька масштабних характеристик для досягнення художньої виразності тематичних зон: загальний масштаб елементів, відповідний антропометричним даним дітей і дорослих, індивідуальний масштаб  відповідний віковій групі дітей, сценарний масштаб, що підкреслює символіку, для яскравішого виявлення художнього образу.

          Основною концептуальною ідеєю організації рекреаційного середовища комплексів типу "Діснейленд" є розкриття низки змінних образів психологічного сприйняття простору відвідувачами за допомогою різноманітних маршрутів. Рекреанти сприймають простір Діснея:

-        в русі (ритмічна організація комунікаційних просторів підсилює динаміку);

-        у спокої, як спостерігач для споглядання архітектурних об'єктів і деталей ландшафту;

-        рекреант всередині й зовні архітектурного об'єму, як учасник уявлень, що театралізуються.

          Сценарні маршрути в тематичних зонах розроблені з урахуванням вікових особливостей усіх категорій відвідувачів (діти, молодь, дорослі). У їх сценарній побудові використані принцип раптового сприйняття і принцип контрасту - "стресові ситуації" розумно чергуються із спокійними паузами, маршрути розраховані також на сприйняття наочно-просторового оточення в денний і вечірній час. Використання прийомів світлотехнічного дизайну дозволяє створити яскравий художній образ рекреаційного середовища. Особливо виразні прийоми сценарного освітлення, що створюють нічну "модернізацію" елементів архітектурно-ландшафтного середовища з світло- кольоровими і звуковими ефектами й розважальними програмами, що театралізуються. У роботі визначено, що основними прийомами формування композиції всього простору рекреаційних комплексів типу "Діснейленд" є:

-        функціональне моделювання, що забезпечує створення чіткої композиційної структури рекреаційного середовища;

-        адресне моделювання, орієнтоване на соціум даної вікової групи відвідувачів, з виявленням конкретних "просторових" сюжетів, середовищних ситуацій, що сплановані, володіють високою виховною дією;

-        образне моделювання - наповнення тематичного простору своєрідними метафорами, алегоріями, образами тих, що виникають на різних асоціативних рівнях зі всім спектром емоційної дії;

-        сценарне моделювання – створення ексклюзивних просторів і маршрутів для реалізації тематичних ігрових ситуацій і уявлень, що театралізуються, для виявлення яскравого художнього образу рекреаційного середовища;

-        динамічне моделювання – включення в рекреаційне середовище світлотехнічного обладнання для виявлення художнього образу рекреаційного середовища у вечірній час. 

        У ході історичного розвитку деякі зони рекреаційного інтегрованого середовища типу "Діснейленд" виділялися в окремі цілісні структури, наповнилися дещо іншим функціональним призначенням. Завдяки подібній еволюції виникло рекреаційне середовище з розважально-оздоровчою функцією, з'явилися інноваційні об'єкти відпочинку з водним середовищем. Їх характеризує велика різноманітність за прийомами композиційної організації рекреаційного середовища, займаної площі, характером розміщення і обслуговування та інвестиційної привабливості. Вони забезпечують задоволення потреб дітей у відпочинку, оздоровленні, розвагах і  всебічному  фізичному розвитку.

        Визначено, що на формування всіх типів рекреаційного середовища з розважально-оздоровчою функцією впливають наступні чинники: містобудівні, архітектурно-ландшафтні, екологічні, інженерно-економічні.

          У роботі проведене натурне обстеження і анкетне опитування відвідувачів у рекреаційних об'єктах з розважально-оздоровчою функцією. В результаті якого з’ясовано, що їх основним контингентом є діти і молодь. В цьому ж  дослідженні, встановлено, що норма площі на одного відвідувача в таких об'єктах в середньому складає 25 - 30 кв.м.

          Інноваційні об'єкти з водним середовищем розраховані на відвідування всіма категоріями населення: дітьми, молоддю, дорослими, пенсіонерами. Формування композиційної структури цих об'єктів враховує необхідність виділення рекреаційних зон для всіх категорій населення, зокрема для дітей. Аналіз формування рекреаційних об'єктів з водним середовищем, їх композиційна структура залежить від прийому просторової організації:

        - відкритого - з децентралізованою композиційною структурою і органічним об’єднанням  з елементами природного середовища;

        - закритого - сформованого в архітектурному об'ємі з централізованою  композиційною структурою;

        - змішаного - із складною композиційною структурою, що включає розвинені інтер’єр ні й екстер'єрні простори.

        Визначено основні критерії диференціації і відповідна типологічна характеристика рекреаційного середовища з розважально-оздоровчою функцією:

        - рекреаційне середовище з високою предметно-просторовою насиченістю і різноманітною функціональною діяльністю – аквадроми, аквацентри, що включають відособлені або розосереджені дитячі зони з різноманітними видами рекреаційної діяльності дітей;

        - рекреаційне середовище з середньо предметно-просторовою насиченістю – аквапарки і аквазони в парковому середовищі  з дитячими зонами, як правило, з відособленим розміщенням

        - рекреаційне середовище з невисокою функціональною насиченістю - аквамодулі в структурі різних типів рекреаційного середовища або відособлені (призначені для дітей від 3 до 12 років).

        На підставі аналізу великого за обсягом емпіричного матеріалу в роботі викладена методика архітектурного проектування об'єктів відпочинку в міському середовищі.

          У третьому розділі «Формування рекреаційного середовища для дітей у крупних і найбільших містах України (на прикладі м. Харкова)» розглянуто естетичні напрями формування композиційної структури   найбільш перспективних об'єктів відпочинку для дітей з використанням засобів ландшафтного дизайну. Визначені принципи їх формування:

- принцип соціальної значущості й ідентифікації характеризує затребуваність даного типу рекреаційного об’єкту і його соціальну значущість-поліпшення рекреаційного обслуговування і оздоровлення дітей в міському середовищі, а також виділення в рекреаційному середовищі локальних ділянок і формування замкнених і напівзамкнених просторів з певним предметно-просторовим наповненням.

-  принцип екологічної комфортності забезпечує створення комфортного середовища за мікрокліматичними характеристиками, сприяє зниженню негативного впливу на дітей природно-кліматичних чинників і антропогенного середовища різних типів завдяки використанню композиційних засобів;

          -  принцип демографічної відповідності й співмасштабності середовища забезпечує створення різних типів рекреаційного середовища з урахуванням вікових особливостей розвитку і рекреаційних потреб кожної вікової групи дітей;

          - принцип естетичної привабливості й індивідуальності забезпечує створення цілісного рекреаційного середовища з виявленням естетичної виразності вертикальних ї горизонтальних елементів середовища і колірної гармонійності з природними елементами і наявністю художнього образу;

          -  принцип травмобезпеки полягає в використанні елементів середовища з максимальною безпекою.

          Визначено, що формування простору рекреаційного середовища для дітей повинне відрізнятися індивідуальністю з переважанням природних елементів середовища і володіти яскравим художнім образом. Найкращим вирішенням даного завдання є створення системи рекреаційних тематичних модулів, об'єднаних в рекреаційні комплекси або центри дозвілля для дітей та інші типи рекреаційного середовища. Рекреаційний тематичний модуль є відособленим простором площею від 900 до 2500 кв. м, сформованим з використанням усіх засобів ландшафтного дизайну - рослин, геопластики, водних пристроїв, малих архітектурних форм, декоративного покриття, призначених для однієї або двох вікових груп дітей, які володіють яскравим художнім образом і різноманітністю рекреаційної діяльності. Залежно від займаної площі тематичні модулі диференціюються на такі типи: малі-900 кв.м.; середні-1200 кв.м.; великі-2500 кв.м. Рекреаційний тематичний модуль може включати 1-2 тематичних зони і 2-3 аттрактивних елементи середовища.