СТРУКТУРНЫЕ ПРИНЦИПЫ КОМПОЗИЦИОННОГО МОДЕЛИРОВАНИЯ ОБЪЕДИНЕННЫХ ВОКЗАЛЬНЫХ КОМПЛЕКСОВ

Краткое содержание

Перший розділ: «Сучасний  науково-практичний досвід і передумови формування об'єднаних залізнично-автобусних вокзальних комплексів». У першому розділі роботи проведено аналіз історії розвитку наукових досліджень у галузі формування об'єднаних вокзальних комплексів та обґрунтована доцільність подальшого удосконалення  методичного апарату їх проектування.  Аналіз  наукового досвіду  дозволив виявити основні напрямки досліджень, що відбивають різні аспекти об'єкта з позицій: багатофункціональних комплексів, транспортно-технологічної організації, розвитку архітектурно-містобудівного формування на рівні міста. Особливий блок складають дослідження транспортної інфраструктури систем населених місць, що розкривають важливість утворення вузлів взаємодії залізничного та автобусного видів транспорту в умовах подальшого розвитку  транспортно-комунікаційного каркасу систем населених місць.    

 У результаті аналізу вітчизняної практики формування ОВК  були виявлені  три її  етапи, що відрізняються методами та результатами формоутворення об'єднаних вокзальних комплексів (адміністративно-вольовий, типового проектування, індивідуального проектування). Застосовані методи  проектування  ОВК  у значній мiрі віддзеркалюють розвиток наукової думки по цій проблематиці. Зміст поняття об'єднаного вокзального комплексу на кожнім з етапів визначав особливості  його формоутворення,  коректувався, збагачений аналізом практичного досвіду, удосконалювалися методи проектування, що ставало основою якісно нового процесу формоутворення.

      Дійсний етап розвитку урбанiзованого середовища  вимагає теоретичного осмислення  руху науково-проектної думки в області  формування ОВК та пошуку нових методів їхньої композиційної організації, які забезпечують взаємозв'язок усіх стадій проектування – від районного планування до елементів комплексу, а також найбільш повне врахування факторів соціальних норм і цінностей, естетичних ідеалів.

       Вивчення сучасних наукових досліджень в області містобудівного аналізу й проектування  показало, що  ефективними методами є системний підхід і моделювання, що дозволяють вести   варіантний     пошук    рішень  на вищих містобудівних рівнях і  формулювати цільові функції та обмеження для рівня детального пророблення. На основі дослідження передумов і практичного досвіду формування об'єднаних вокзальних  комплексів в Україні і за рубежем у світлі  сучасної  методології архітектурно-містобудівного аналізу  зроблені такі  висновки:

      – ОВК варто розглядати як системні  об'єкти, елементи  ієрархічно вищих  систем  «місто» та «СНМ», що відіграють важливу роль у розвитку   просторового каркасу  урбанiзованого середовища;

      – особливу важливість для їхнього формування набуває композиційний аспект, оскільки саме композиційна програма забезпечує естетично-осмислене та матеріально виражене  узагальнення факторів усіх рівнів  формоутворення  і виразного «прояву», таким чином,  цілісності штучного  середовища існування.

      Розв’язання   завдання розробки такої програми  в дисертаційній роботі спирається на уявлення ОВК, як містобудівної системи (по М.М.Дьоміну та Г.I. Лаврику) у вигляді системи: пасажири  – пасажирська  життєдіяльність –  пасажирське середовище. Розгляд об'єднаних вокзальних  комплексів з  позицій системного підходу як цілісного  об'єкта, визначило дослідження його елементів, що складають матеріально-речовинне середовище, – з одного боку, і  різних форм  життєдіяльності пасажирів, – з iншого. У результаті структурно-функціонального аналізу сформованих ОВК були виявлені його  основні компоненти – підсистеми залізничного, автобусного і міського транспорту, технологічного, культурно-побутового й рекреаційного обслуговування пасажирів,  а також комунікаційна. Це одночасно  і місця  локалізації різноманітних процесів життєдіяльності пасажирів, що мають відповідну простророву організацію. За  ступенем гнучкості територіальної організації, що істотно впливає на просторову структуру об'єкта, виділені дві групи  структурно-функціональних компонентів – динамічні й статичні. За характеристиками структурно-просторової  організації ОВК дослідженням виділені такі   їхні типи: однорівневі   (компактний,   лінійний та блоковий);  багаторівневі  (компактні та  блокові). За  ступенем  насиченості суспільними обслуговуючими функціями виділені три основних типи ОВК: зі скороченим складом торгово-побутових послуг; з розширеним складом торгово-побутових послуг; з розвинутим складом торгово-побутових і культурно-розважальних послуг. За  критерієм інтегрованості ОВК у міську структуру виділені такі  його типи: острівний замкнутий; частково інтегрований; активно інтегрований.

       Вивчення сформованих ОВК дозволило визначити основні етапи у формуванні їхніх композиційних  рішень, обумовлених низкою  факторів. Методом ретроспективного порівняльного аналізу визначені основні сформовані семантичні типи об'єднаних вокзальних комплексів, що розрізняються також  структурними принципами композиційної організації. Для виявлення головних формотворних факторів ОВК об'єкт був досліджений відповідно  принципам системного аналізу як елемент вищих ієрархічних структур  «місто»  та  «система населених місць».  У результаті аналізу було виявлено: функціональний  зміст ОВК, як внутрішній формотворний фактор,  що детермінується   вищим ієрархічним  рівнем – СНМ. Тут обумовлюється необхідність в організації ОВК, як вузла транспортно-комунікаційного каркаса і формується типологічна належність комплексу за  його функціональною роллю в процесах переміщень пасажиропотоків у  СНМ (транзитний вузол без нагромадження, вузол зі змішаною функцією, нагромаджувач). Функціонально-просторові умови рівня «місто» (місце розміщення ОВК, щодо головних центрів соціальної активності; структура  пасажирського транспортного вузла; геометрія зовнішніх і внутрішньоміських транспортних артерій у вузлі)   значно впливають на формоутворення об'єднаних вокзальних комплексів.

Таким чином, архітектурно-містобудівна композиція ОВК має у своїй основі функціонально-утилітарні процеси, осмислені  і закріплені в матеріальних формах,  контекстуальних соціальним  та естетичним цінностям, у рамках наявних  економічних ресурсів певних  історичних етапів. Просторові параметри всіх містобудівних рівнів (ділянки розміщення, міста і СНМ) впливають на структурні параметри ОВК.

      Другий розділ: «Обумовленість структурних характеристик об'єднаних залізнично-автобусних вокзальних комплексів».   Композиційні якості досліджуваних  об'єктів виявляються  в їхній структурі через співвідношення архітектурних  мас і простору, що визначаються внутрішніми функціональними процесами й особливостями організації  зовнішнього середовища. Визначення обумовленості структурних характеристик ОВК відбувалося у такій послідовності:

      – вивчення особливостей пасажирської діяльності, як внутрішнього формотворного фактора й побудова  її схем-моделей;

      –   структурне     моделювання   умов      формування      пасажиропотоків      на   рівнях   «систем населених місць»    і   «місто»,   як   основних зовнішніх структуроформуючих факторів.

      Композиційні властивості проектного середовища багато в чому визначаються характером його  сприйняття.  У ході дослідження були виявлені основні групи «споживачів» архітектурного середовища ОВК, за індикативною ознакою «час перебування на вокзалі», що  визначає установку на сприйняття (фрагментарне, часткове і цілісне). Вказано на  залежність між часом перебування  пасажира  на ОВК, і  загальною цільовою настановою його пересування, що визначає в кінцевому підсумку  характер його  діяльності й місце її локалізації.  Виявлені в ході дослідження шість можливих типів пасажиропотоків, що локалізуються в вокзальному комплексі, і які об’єднуються у    дві  підгрупи за індикативними   ознаками:

      –    регламент перебування на ОВК; 

      –   мета  подальшого слідування після прибуття на ОВК, що визначає  напрямок пересування усередині  вокзального комплексу.

       Вивчення особливостей діяльності зазначених груп пасажирів  показало, що  за різних цільових настанов частина з них, що утворять чотири підгрупи, має подібну поведінку і, відповідно, вимоги до організації простору.    Наявність і співвідношення типів пасажиропотоків, зазначених підгруп, принципово впливають на вимоги до просторових параметрів підсистем  ОВК, їхнє компонування   і  композиційну  побудову  всього об'єкта.  На основі результатів обстеження діяльності пасажиропотоків  розроблена базова просторово-ресурсна модель їхньої діяльності на ОВК, а також  відповідна їй модель структурно-функціональної організації комплексу.

      У ході вивчення  умов формування пасажиропотоків різних типів зроблені такі  висновки:

    – «носіями» основного функціонального змісту й основними  суб'єктами сприйняття композиції  ОВК є пасажиропотоки (внутрішньосистемні та між- системні, транзитні і кінцеві з різними цільовими настановами поїздок і часом перебування на ОВК).  Їх якісні і кількісні характеристики значною мірою обумовлені місцем розміщення  комплексу щодо центрів соціальної активності СНМ, типом залізничного  вузла й величиною міста – місця розташування об'єкта;

  –  обсяги і види пасажиропотоків, що прибувають у місто-місце  розміщення ОВК, обумовлюються: величиною  й потенціалом міста (виробничим і культурно-побутовим, історичним);

   – обсяги й види  транзитних пасажиропотоків, визначаються: відносним   (виробничим, культурно-побутовим, торговим) потенціалом  міста і СНМ; рангом транспортного вузла; відстанню до найближчого центру  з вищим  потенціалом.

      Отримані дані стали основою розробки структурної моделі умов і основних факторів, що визначають формування пасажиропотоків ОВК на рівні СНМ. На основі аналізу особливостей формування ОВК, як елемента системи «місто» визначений вплив містобудівних умов на  організацію підсистеми зовнішнього транспорту ОВК, особливостей організації підсистем внутрішньоміського транспорту, культурно-побутового обслуговування, рекреаційної, а також комунікаційної. На основі  узагальнення  результатів дослідження  розроблені:

    – структурні  моделі  умов формування ОВК  у системі «місто» за  параметрами: місце розташування ОВК, щодо загальноміського центру;  тип зовнішнього пасажирського транспортного вузла, обумовлений у значній мірі величиною міста; геометрія транспортних артерій у вузлі;

    –  сформульовані структурні принципи композиційної організації  ОВК у системі «місто».

         Третій розділ:  «Методика й основні  структурні принципи композиційного моделювання об'єднаних залізнично-автобусних вокзальних комплексів». Методика композиційного моделювання  ОВК передбачає здійснення  послідовного ряду кроків, що утворять аналітичний (1) і конструктивний (2) етапи. Рівень формування композиції ОВК, як матеріально-утилітарної форми  розглядається в роботі як основа побудови її наступних рівнів: як форми диференційованої сприйняттям і як системи знаків, семантики.  Зв'язок між зазначеними рівнями композиції  обумовлюється  об'єктивними взаємозв'язками її засобів.   Таким чином, естетична програма проектування  ОВК укладена в рамках утилітарно-функціональної програми.

      Першим кроком є оцінка вихідної ситуації на вищих містобудівних рівнях СНМ і міста з погляду ефективності формування ОВК у конкретній ситуації.       Остання розглядається у роботі  як полікритеріальне поняття, яке  характеризується низкою аспектів  (соціальних, архітектурних, екологічних, економічних). Коефіцієнт ефективності для прийнятого рішення визначається, як величина корисного ефекту, досягнутого в результаті реалізації рішення, на одиницю матеріальних витрат.

К= З  а\(Р-Д),

де,  К – коефіцієнт ефективності прийнятого рішення; С – величина корисного ефекту в умовних одиницях; Р  – розмір витрат у грошових одиницях; Д  – розмір доходів у грошових одиницях; а  – коефіцієнт, що укрупнює, у грошових одиницях.

З = (Lк1+ Mк2 + Nк3),

де  L  –  соціальна ефективність, що виявляється у вигляді  загального скорочення витрат часу й підвищення комфорту пасажирів  ОВК, що виражається в умовних одиницях; M – композиційна  ефективність, що виявляється у вигляді  архітектурно-містобудівного упорядкування простору, що  виражається в балах; N  – екологічна  ефективність, що виявляється у вигляді  поліпшення стану навколишнього середовища, що виражається в балах; к1, к2 і к3 – коефіцієнти, що надають «вагу» кожному  з факторів  L, M, N у залежності від ціннісних пріоритетів кожної містобудівної ситуації.

      На основі параметрів моделей містобудівних ситуацій  формування ОВК  розроблені  основні типи  структурно-функціональних моделей об'єктів. Вони розкривають зв'язок між найбільш істотними факторами, що впливають на формування об'єктів, і їх найважливішими функціонально-просторовими характеристиками. Виявлено містобудівні межі існування основних типів  моделей,  які пов'язані  з зональною   структурою  СНМ  (до 25 км, 25– 40 км, 40– 100 км). Розроблено вісім основних  структурно-функціональних типів  об'єднаних залізнично-автобусних вокзальних комплексів. Композиційна модель ОВК  будується як «накладення» програми композиційних вимог і передумов  на побудовану  структурну модель, конкретизуючи, уточнюючи її просторові параметри, що забезпечують сприйняття об'єкта як архітектурно-містобудівної форми в конкретному культурному контексті.

      У розділі  виявлені такі  основні структурні  принципи композиційної організації  ОВК як  архітектурно-містобудівної форми:

      – відображення в композиції і взаємне ув'язування структурної градації масштабів, що відповідають трьом рівням просторів: СНМ, місто і безпосередньо об'єкт;

      – поетапна  побудова композиції, що відбиває структурну й функціональну роль об'єкта в ієрархічно вищих містобудівних системах;

      – пріоритетність виявлення й акцентування в композиції  процесів життєдіяльності  пасажирів з метою гуманізації  середовища;

      – використання прийомів структурування об'єкта, спираючись на  виявлення структурно-функціональних  блоків ОВК, з урахуванням  ергономічних характеристик процесів, які в ньому відбуваються і характеру потреб у сприйнятті;

      – формування  цілісності композиції  комплексу на основі забезпечення послідовності та безперервності сприйняття його елементів для всіх «сценаріїв» життєдіяльності пасажирів і жителів міста;

      – відображення в  архітектурній композиції об'єкта тих властивостей просторової організації ОВК, що відповідає   динамічності  функціональних процесів;

     – формування масштабного ладу та художньо-образної характеристики комплексу з урахуванням  сформованого композиційного контексту навколишнього міського ландшафту, а також місця  розміщення  ОВК у зональній і секторальній структурах  СНМ.

      Розроблені моделі не є остаточним структурно-функціональним і архітектурно-просторовим рішенням, а служать засобом аналізу, або  перевірки проектних гіпотез. З їх допомогою можна одержати оцінки впливу різних політик, як на міську структуру, так і на структуру СНМ. Оптимізуючи модель, тобто приводячи її в найбільш бажаний стан, можна одержати вихід на цільові нормативи.