СТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ КЛАСТЕРІВ НА ОСНОВІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету та завдання, визначено предмет і об’єкт, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих автором результатів, подано відомості про їх апробацію.

Поставлені завдання зумовили логіку й етапність проведення дослідження. Етапність полягає в послідовному здійсненні теоретичних і науково-методичних розробок; логіка — у порядку обґрунтування єдності структурних компонентів і елементів інноваційно-технологічного кластера та показників його якісної та кількісної характеристики.

У першому розділі «Методологічні основи створення інноваційно-технологічних кластерів» досліджено ринкову природу інноваційно-технологічних кластерів і науково обґрунтовано передумови та принципи їх створення на основі машинобудівних підприємств; аргументовано доцільність кластеризації взаємодіючих підприємств з урахуванням зарубіжного та вітчизняного досвіду.

Опрацювання наукових підходів до сутності кластерів стало передумовою для виокремлення їх ключових системно-функціональних ознак, а саме це: географічна концентрація подібних, суміжних або додаткових підприємств з активними бізнес-транзакційними каналами, що поділяють спеціалізовану інфраструктуру і мають спільні можливості або загрози; галузеве, територіальне та добровільне об'єднання підприємницьких структур, які тісно співпрацюють із науковими (освітніми) установами, громадськими організаціями й органами місцевої влади з метою підвищення конкурентоспроможності власної продукції та сприяння соціально-економічному розвитку регіону; мережі виробників взаємозалежних підприємств, пов’язаних один з одним у доданій вартості ланцюга виробництва.

До основних переваг кластерних утворень віднесено такі: зниження витрат через відсутність посередницьких організацій між учасниками; можливість ефективного та раціонального використання капіталу; економія коштів завдяки повторюваності контактів між учасниками; доступ до спеціалізованої інфраструктури, юридичних, консультаційних послуг, фахівців та експертів місцевих інститутів; підвищення гнучкості та інноваційного потенціалу, переваги в доступі до нових технологій; сприятливі умови для швидкого навчання, а отже, підвищення якості продукції та збільшення обсягів її виробництва; виникнення ефекту синергії.

За результатами дослідження можна стверджувати, що створення інноваційно-технологічних кластерів на основі підприємств машинобудування значною мірою стримується через недостатню розробку теоретико-методологічних питань їх становлення і менеджменту функціонування. Отже, проведені теоретичні та науково-методичні дослідження було зорієнтовано на проблеми кластероутворення з урахуванням закономірностей комплексності й розвитку корпоративних форм організації праці. Розглянуто фактори кластероутворення, що відбуваються під впливом соціально-економічних умов інноваційного розвитку, науково-технічного прогресу, інтелектуального потенціалу та інфраструктури. Враховуючи теоретичні положення сформульовано поняття «інноваційно-технологічний кластер» (ІТК), а саме, - це організаційна форма науково-виробничих систем, яка реалізується на умовах  партнерства і спільного використання виробничого, наукового та інфраструктурного потенціалу, залучення адміністративно-управлінських, а також інноваційно-інвестиційних ресурсів з метою освоєння нових технологій та підвищення конкурентоспроможності продукції.

Науково обґрунтовано принципи формування компонентно-функціональної структури ІТК. Установлено, що визначальним в умовах наявного розриву виробничо-технологічних зв’язків між підприємствами є принцип налагодження їх тісної взаємодії, комплексності й збалансованості. Другий принцип передбачає забезпечення доцільності рівнів інноваційно-технологічного розвитку та належного ступеня тісноти міжвиробничих зв’язків. Третій – відображає розвиток зворотних інформаційно-технологічних зв’язків.

Використовуючи системно-структурний підхід виокремлено етапи створення ІТК на основі машинобудівних підприємств, що дає можливість адекватно регулювати розподіл ресурсів у його межах (рис. 1).

Високу результативність кластерної інтеграції підтверджують приклади всесвітньо відомих об’єднань підприємств у різних промислових галузях. Зокрема, активно розвиваються ІТК у регіонах Російської Федерації. Також кластерну модель інтеграції підприємств застосовують і в Україні. Але, незважаючи на значний інтерес вітчизняних економістів і виробників до кластерів, процеси кластеризації вітчизняних взаємодіючих підприємств відбуваються ще недостатньо активно. У зв’язку з цим, дослідження науково-методичних основ створення ІТК на основі машинобудівних підприємств набуло особливої актуальності.

У другому розділі «Фактор синергізму машинобудівних кластерів та їх ринкові переваги» розкрито компонентно-функціональну структуру та виробничо-технологічні зв’язки машинобудівних об’єднань; розроблено економетричну (ідеальну) модель інноваційно-технологічного кластера та визначено з її допомогою систему взаємопов’язаних показників для аналізу його структурних змін і параметрів; виокремлено і систематизовано методи визначення ефективності та конкурентних переваг інноваційно-технологічних кластерів на основі машинобудівних підприємств.

Проведений ретроспективний аналіз динаміки показників вітчизняного машинобудівного комплексу дав підстави стверджувати про недостатній рівень активності підприємств у сфері інноваційної діяльності й загального розвитку