ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНОЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО ЗНАЧИМИХ ІННОВАЦІЙ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі викладено актуальність та ступінь наукового опрацювання теми дисертації, сформульовано мету та завдання роботи, визначено об’єкт і предмет дисертаційного дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення результатів роботи, наведені дані про їх апробацію.

У першому розділі роботи «Методологічні принципи та теоретичні засади оціночного дослідження» визначена сутність оціночного дослідження, обґрунтовано застосування конструктивістського підходу для вивчення пізнавальних можливостей оцінювання соціально значимих інновацій, уточнено визначення поняття «соціально значима інновація».

В розділі визначений статус оціночного дослідження, що є одним з типів міждисциплінарного прикладного дослідження, що використовується в різних науках: соціології, менеджменті, економіці, маркетингу тощо. У зв’язку з чим актуалізується потреба в пошуку соціологічної складової цього дослідження. Для визначення сутності оціночного дослідження в розділі виявлені декілька напрямів, на які звертають увагу дослідники, які дають визначення оціночному дослідженню. В роботах П. Россі, М. Ліпсей, Г. Фрімана, В. Г. Королька, Д. Б. Циганкова оціночне дослідження розглядається як систематичний аналіз, що використовує соціально-наукові методи пізнання різних соціально-гуманітарних дисциплін, зокрема соціології. В роботах другого напряму звертається увага на можливість аналізу інновації на будь-якій стадії її впровадження. Визначення оціночного дослідження як процедури виявлення досягнення цілей та пошуку показників ефективності інноваційної діяльності знаходить відображення у визначеннях, що дають К. Г. Вайс, М. Скрівен, Д. Б. Циганков. Але більшість авторів, а саме М. К. Паттон, Е. Ведунг, Жан-Марі де Кетель, О. Беляєв, В. Тертичка, підкреслюють практичне призначення оцінювання як процесу винесення судження про впроваджувану програму з метою ухвалення подальших управлінських рішень.

Враховуючи відсутність єдиного підходу до визначення оціночного дослідження, в підрозділі надано визначення, що інтегрує існуючи в літературі підходи. Отже, оціночне дослідження розглядається як тип прикладного дослідження, що є якомога більш систематичним аналізом соціально значимих інновацій, що знаходяться на етапі розробки, впровадження або завершення, з метою отримання даних, що дозволяють полегшити зацікавленим сторонам процес ухвалення рішень щодо даної інновації, і який направлений на поліпшення процесу розробки інновації в майбутньому. У наведеному визначенні об’єктом оціночного дослідження виступають соціально значимі інновації. Це дозволяє узагальнити широкий набір понять, що використовуються в літературі щодо об’єктів оціночного дослідження, а саме: реформи, програми, політики, проекти, технології, які Колін Робсон називає соціальними інтервенціями (втручаннями). Введення у визначення поняття «соціально значимі інновації» дозволяє підкреслити соціологічну специфіку вивчення особливостей оціночного дослідження.

З метою виявлення історичного контексту інституціоналізації оціночного дослідження, розглянута історія розвитку оцінювання, яка представлена у вигляді чотирьох поколінь, що змінюють один одного. Зроблений висновок, що причиною відмови від методологічних принципів позитивізму, з яких раніше виходили теоретики оцінювання, і причиною звернення до теорії конструктивізму стала трансформація об’єкта дослідження, — на зміну стійким соціальним структурам прийшов індивід як суб’єкт інноваційного процесу, що володіє індивідуальним життєвим досвідом.

У зв’язку зі зверненням фахівців з оцінювання до конструктивізму як теоретичного підґрунтя оціночного дослідження, в розділі розглянуті особливості пізнання, що притаманні класичній і некласичній соціології. Особлива увага приділяється загальнофілософській проблемі співвідношення класичної теорії пізнання (гносеології) та епістемології. В розділі визначається, що епістемологія — це теорія пізнання, яка виявляє об’єкт наукового дослідження (яким в рамках оціночного пізнання виступає інноваційна діяльність), його особливості, загальні принципи і обґрунтовує методи, а також засоби його дослідження. Разом з тим, взаємовідносини між суб’єктом, який пізнає, і об’єктом пізнання виходять на новий рівень. На зміну пасивному об’єкту, приходить домінуючий об’єкт, тим самим перетворюючись у діючого суб’єкта. Цей перехід вплинув і на характер оціночного пізнання, яке починає розвиватися в традиціях некласичної соціології.

Аналіз робіт теоретиків конструктивізму і феноменологічної соціології  дозволив розкрити пізнавальні можливості цього підходу для аналізу соціальних інновацій. Так розвиток феноменологічної соціології звернув увагу дослідників на діяльність, яка ніколи раніше не була предметом аналізу соціолога. Разом з тим конструктивізм показав необхідність аналізу продуктів цієї діяльності, якими виступають інновації, а також поставив питання про вивчення повсякденного життєвого досвіду, дотеоретичного знання. У свою чергу носіями цього досвіду є діючі суб’єкти, а продуктами їх повсякденних взаємодій виступає конструйована реальність. Оскільки теорія конструктивізму заклала найважливіші основи сучасних підходів до організації і проведення оціночних досліджень, в розділі представлені методологічні принципи оціночного дослідження, які обумовлені впливом конструктивізму, а саме: принцип індивідуальнісного підходу, принцип гуманізму, принцип рефлексивності, принцип суб’єктної активності, принцип інтерференції (накладання значень), принцип відкритості, принцип мінливості.

Оскільки об’єктом оціночного дослідження виступає соціально значима інновація, в розділі вивчена її сутність та характеристики. Соціально значимі інновації визначені як кінцевий результат діяльності щодо створення і впровадження нововведень, яких не було на попередній стадії розвитку суспільства, і які породжують значимі зміни в соціальній практиці і різних сферах життєдіяльності суспільства.

Розгляд робіт з ціннісно-оціночної проблематики показав, що об’єктом оціночного пізнання виступає діяльність як специфічний тип перетворення дійсності, аналіз якої повинен включати вивчення процесу цілепокладання (визначення мети), самого процесу перетворення дійсності, а також аналіз результатів, тобто змін, отриманих в ході перетворення дійсності. За основу аналізу інноваційної діяльності прийнята схема системного опису діяльності, запропонована Г. В. Суходольським, що включає аналіз морфологічних, аксіологічних, праксіологічних, онтологічних характеристик інноваційної діяльності.

Разом з тим, аналіз соціологічних робіт з оціночної проблематики дав підставу стверджувати, що істотно розширилася сфера застосування оцінювання в соціології, зокрема щодо аналізу ефективності діяльності в різних галузях суспільного життя (наприклад, управлінській діяльності (М. В. Туленков), діяльності з реформування системи освіти (Л. Ф. Камінська, О. А. Вершиніна), професійній діяльності (В. Л. Погрібна)). Таким чином, встановлено, що актуальним для соціологічної науки залишається питання про особливості дослідження діяльності в цілому і інноваційної діяльності зокрема. Більш того, в умовах зростаючої практики застосування оціночного дослідження українськими соціологами особливого значення набуває виділення відмітних характеристик дослідницького дизайну оціночного дослідження.

У другому розділі роботи, що має назву «Методичні характеристики оціночного дослідження», піднімаються питання про місце оціночного дослідження в структурі соціологічного знання, в системі процедур прикладного соціологічного дослідження, а також про особливості дизайну оціночного дослідження. Автором пропонується власна система критеріїв оцінки соціально значимих інновацій.

У розділі обґрунтовано тлумачення оціночного дослідження як прикладного дослідження соціально значимих інновацій.  Але у зв’язку з тим, що в роботах українських соціологів все частіше почали використовуватися такі поняття як програмний аудит, моніторинг, діагностика, соціальна експертиза, кваліметричний аналіз, статус яких по відношенню до оціночного дослідження ще не визначений, у роботі піднято питання про співвідношення цих процедур між собою і їх співвідношення з оціночним дослідженням. Доведено, що на відміну від цих процедур оціночне дослідження є всебічним, систематичним, глибоким аналізом соціального об’єкта. У свою чергу, кожна з процедур є вимірюванням лише певної характеристики соціального об’єкта. Так встановлено, що програмний аудит направлений на виявлення відповідності програмної діяльності вимогам, що прописані в програмних документах; моніторинг дозволяє відстежити динаміку реалізації інновації; в ході діагностики виявляються проблеми функціонування інновації; соціальна експертиза надає інформацію про поточний стан впровадження інновації і прогнозує можливі стани інновації; кваліметричний аналіз дозволяє кількісно оцінити якість інноваційної діяльності. В зв’язку з цим оціночне дослідження може бути розглянуте як дослідження, яке включає такі дослідницькі процедури як аудит, моніторинг, діагностика, експертиза, кваліметричний аналіз.

Крім того, в розділі встановлено, що особливості дизайну оціночного дослідження витікають з особливостей соціально значимої інновації як об’єкта оцінювання. Аналіз ґрунтувався на таких особливостях соціально значимої інновації: її розгляді як діяльності, яка має конструйований характер; на положенні про те, що кожна інновація проходить декілька етапів свого існування; тезі про те, що в інновацію включена безліч суб’єктів, різних на кожному етапі існування інновації.

Доведено, що в процесі конструювання вибіркової сукупності дослідник повинен враховувати ступінь залученості респондента до інноваційної діяльністі, стадію життєвого циклу інновації (оскільки формування вибіркової сукупності на кожній стадії існування інновації має свої особливості), а також можливість вибіркової сукупності відображати ролеву різноманітність суб’єктів інновації. Крім того, зафіксовано, що ключову роль в оціночному дослідженні грає експертне знання. Але якщо в класичному соціологічному дослідженні експертами виступають фахівці в предметній області впровадження інновації (вчені, професіонали-практики), то в оціночному дослідженні круг експертів розширюється та включає все різноманіття осіб, що відповідають за розробку, фінансування та впровадження інновації.

Встановлено, що у зв’язку зі специфікою соціально значимих інновацій планування оціночного дослідження включає опис і аналіз ситуації, в умовах якої здійснюється впровадження інновації; формулювання ключових питань дослідження, яке здійснюється за допомогою консультацій з різними суб’єктами інновації, які ухвалюють рішення щодо даної інновації; і розробку технічного завдання, елементи якого залежать від етапу впровадження інновації. Виявлено, що на відміну від соціологічного дослідження планування в оціночному дослідженні не є лінійним і послідовним процесом. Це обумовлено тим, що достатньо часто питання, які підлягають вивченню, вимагають додаткового уточнення, тоді дослідникові доводиться повертатися до процесу формулювання питань, процесу вибору джерел інформації і навіть уточнення методів збору даних.

Доведено, що оціночне дослідження використовує все різноманіття методів збору інформації, які має в своєму розпорядженні соціологія. На відміну від соціологічного дослідження, де вибір відповідного методу збору інформації залежить від специфіки об’єкта і завдань дослідження, ступеня розробленості в науковій літературі проблеми, що вивчається, і можливостей соціолога, в оціночному дослідженні до вже названих чинників додається ряд інших. Важливе значення має модель оцінювання, яка задає загальну спрямованість всьому дослідженню і залежить від стадії, на якій знаходиться впровадження інновації. А також враховується потенціал методу, тобто можливості методу вивчити факти, сильні і слабкі сторони інновації, отримати рекомендації щодо подальшого ходу її впровадження.

Крім того, розглянуті особливості формулювання питань в оціночному дослідженні. Встановлено, що на відміну від соціологічного дослідження, питання якого направлені на виявлення думки респондентів щодо інновації, питання оціночного дослідження повинні забезпечити дослідника інформацією, яка відображає досвід і практику участі респондентів в інноваційній діяльності. Крім того, аналіз дозволив встановити, що оціночне дослідження звертається до виявлення життєвого досвіду суб’єктів, який є особистим (в противагу публічному), ексклюзивним (в противагу типовому), таким, який піддається рефлексії (в противагу такому, який не піддається рефлексії). Такий висновок накладає на дослідника зобов’язання дотримуватися певних правил. Оскільки в рамках оціночного дослідження фіксується досвід, який піддається рефлексії респондентом, під час здійснення опитування, слід віддавати перевагу простим зрозумілим питанням, які будуть зрозумілі респондентом однозначно і будуть звернені до конкретного життєвого періоду, пов’язаного з впровадженням інновації. По-друге, оціночне дослідження звертається до особистого досвіду, про який респондентам не завжди зручно говорити відкрито, тобто такий досвід може навмисно приховуватися або спотворюватися респондентом. Крім того, вивчення особистого досвіду передбачає звернення до морфологічної (структурні ознаки діяльності), аксіологічної (питання про задоволення потреб, реалізацію цілей, а також результати діяльності), праксіологічної (особливості організації діяльності), онтологічної (питання про рефлексію респондентом власного досвіду, особливості використання отриманих завдяки інноваційної діяльності знань) сторін досвіду суб’єктів інновації. А по-третє, оціночне дослідження фіксує ексклюзивний досвід, який має власний соціальний контекст.

Розгляд особливостей аналізу і інтерпретації первинної інформації, отриманої в ході оціночного дослідження, дозволив встановити, що одним із стандартних засобів аналізу даних в оціночному дослідженні продовжують залишатися методи класичної статистики. Їх грамотне застосування дозволяє встановлювати взаємозв’язок між різними характеристиками інновації, будувати математичні моделі ходу подальшого впровадження інновації. Але і якісний аналіз даних як методика аналізу нечислової інформації в системі оціночного дослідження грає не менше значення, оскільки саме в нечисловому вигляді існує інформація про хід впровадження інновації в документах, що використовуються в першу чергу для її оцінки.

Одним з основоположних компонентів дослідницького дизайну оціночного дослідження є визначення показників і критеріїв, що ляжуть в основу оцінювання соціально значимої інновації. У зв’язку з чим у розділі виявлені принципи, що лежать в основі розробки критеріїв оцінювання. А також розроблена система критеріїв оцінювання соціально значимих інновацій. Запропоновані критерії, з одного боку, відображають особливості впровадження інновації на різних рівнях суспільства (на загальносуспільному рівні, рівні соціальних інститутів, рівні соціальних організацій і рівні соціальних спільнот) і багаторівневу структуру інновації (тобто оцінюють позиції всіх суб’єктів інноваційного процесу), а з іншого боку, відображають три функціональні можливості інновації (фіксувати дії, фіксувати комунікації, що виникають в рамках інновації, вимірювати пізнавальний потенціал інновації).

У третьому розділі «Соціологічні виміри оціночного дослідження соціально значимих інновацій» представлено обґрунтування запропонованих в попередньому розділі методико-організаційних особливостей оціночного дослідження. На конкретному емпіричному матеріалі (на прикладі оцінки «Зовнішнього незалежного оцінювання») продемонстровані особливості організації оцінювання, обґрунтовано використання системи критеріїв, яка розроблена дисертантом задля здійснення оцінювання соціально значимої інновації.

Представлені особливості формування вибірки оціночного дослідження на різних етапах впровадження інновації «Зовнішнє незалежне оцінювання» з урахуванням того, що по мірі розгортання інновації збільшується кількість суб’єктів інноваційного процесу, розширюється її соціальній простір, удосконалюється та гармонізується система дій. Іншими словами, по мірі того, як збільшується онтологічна складова інноваційної діяльності (коли ідеальний план проекту втілюється в реальне життя), зростає кількість морфологічних елементів, ускладнюється праксіологічна або організаційна складова інноваційної діяльності. Так доведено, що на етапі розробки ЗНО та перших етапах його апробації важливого значення набуває вивчення будь-якої документації, пов’язаної з інновацією. Тому в розділі проведений аналіз нормативних документів і періодичних видань України з метою виявлення ключових цілей ЗНО, які декларуються розробниками інновації. Виявлено, що важливу роль задля успішного впровадження інновації грає процес цілепокладання і усвідомлення всіма суб’єктами нововведення цілей його впровадження. Так проведення оцінювання цілей інновації на етапі її розробки дозволяє уникнути помилок під час впровадження інновації, які можуть бути обумовлені тим, що цілі нововведення не відображають інтереси всіх учасників інновації. На цьому ж етапі дослідження узагальнений досвід проведення іспитів на атестат зрілості та вступних іспитів до ВНЗ в країнах Європи, Америки, Австралії і Японії, який представлений в офіційних джерелах освітніх установ цих країн. Аналіз практики реалізації аналогічних освітніх інновацій в інших країнах світу дозволив виявити ключові структурні елементи освітніх інновацій, що спрямовані на модернізацію системи випускних та вступних іспитів. Виявлення цих морфологічних, структурних елементів дозволяє досліднику будувати модель інновації для прогнозування розвитку інновації та оптимального управління нею.

Встановлено, що на етапі розвитку і вдосконалення ЗНО джерелом інформації стає думка внутрішніх експертів, тобто суб’єктів, залучених до впровадження інновації, а також думка безпосередніх споживачів інновації, тобто абітурієнтів, які проходили ЗНО. На цьому етапі на основі мета-аналізу власного соціологічного дослідження та інших соціологічних досліджень, присвячених вивченню практики впровадження ЗНО, виявляються евристичні можливості виокремлення морфологічних, аксіологічних, праксіологічних та онтологічних характеристик інноваційної діяльності з точки зору соціологічного дизайну оцінки інновації, а також системи критеріїв, яка розроблена в дисертації. В наслідок чого обґрунтовуються особливості оціночного дослідження. А саме, доведена недостатність класичних критеріїв формування вибірки за соціально-демографічними ознаками (статтю, віком тощо), оскільки саме поступова онтологізація інноваційної діяльності породжує фрагментарність досвідів суб’єктів інновації, коли кожен суб’єкт інновації (абітурієнти, вчителі, викладачі ВНЗ) може бачити тільки свою грань інновації. Аналіз морфологічних характеристик інновації дозволив зафіксувати мінливість об’єкта оцінки в часі (збільшення або скорочення структурних елементів інновації, їх якісні зміни), яка пов’язана із стадійністю життєвого циклу інновації, а також розвитком і трансформацією інновації. Встановлено, що  рефлексія суб’єктів інновації свого досвіду участі в інновації, породжує зміну не просто відносин, думок і позицій, а зміну практик, так наприклад, падає чи зростає чисельність зареєстрованих для проходження ЗНО, змінюються способи підготовки абітурієнтів до тестів, впровадження тестів мотивує школярів, які планують поступати до ВНЗ, більш сумлінно відноситися до профілюючих предметів, а вчителів стимулює упроваджувати нові педагогічні технології.

Крім того, в розділі встановлено, що поза науковою полемікою про методичні характеристики оціночного дослідження, формується практика його застосування. Однак у зв’язку з тим, що ці дослідження не рефлектуються як оціночні, до них не завжди застосовуються вимоги оціночної методології.