УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНИМ РОЗВИТКОМ МЕТОДИСТІВ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИХ УСТАНОВ У РЕГІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕРЕРВНІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ОСВІТІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету і завдання, об’єкт і предмет, сформульовано задачі та методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів; наведено відомості щодо їх апробації та впровадження.

У першому розділі «Управління професійним розвитком методистів науково-методичних установ як проблема педагогічної науки та практики» проаналізовано понятійно-термінологічний апарат дослідження, здійснено аналіз наукових праць і сучасних досліджень щодо розвитку поглядів учених та дослідників на зміст понять «методист», «управління», «управління професійним розвитком», «управління професійним розвитком методистів науково-методичних установ», «професійний розвиток», «професійний розвиток методиста», «професіоналізм методиста»; тлумачення понять «безперервна освіта», «регіональна освіта», висвітлено теоретичні основи професіоналізму управлінської діяльності керівників науково-методичних установ районного (міського) рівня освіти.

Встановлено, що поняття «професійний розвиток методиста» є складною поліструктурною системою, в якій використовується понятійно-категоріальний апарат багатьох наукових дисциплін, зокрема, професійної педагогіки, андрагогіки, аксіології та акмеології. У контексті нашого дослідження професійний розвиток методистів розглядається як процес якісної зміни сукупності їх науково-методичних знань, умінь, навичок, що сприяє творчій самореалізації у професійній діяльності та забезпечує підвищення результативності роботи вчителів і керівників ЗНЗ, що з ними взаємодіють.

Виходячи з аналізу наукових праць з проблеми професійного розвитку (Н. Гузій, Б. Д’яченко, Н. Клокар, А. Кузьмінський, Л. Набока, В. Пуцов та ін.), визначено основні структурні компоненти змісту професійного розвитку методистів: мотиваційний (потреби, інтереси, переконання, установки, цінності та ідеали); когнітивний (накопичення і кумуляція професійно значущих для методистів знань); аксіологічний (гуманістичні цінності методиста, його соціальні та особистісні якості, набуття нового знання у методичній діяльності, оволодіння методистами уміннями та навичками здобуття, опрацювання та використання професійно необхідної інформації); комунікативний (наявність уміння транслювати свої знання у методичній сфері і відчуття самовдосконалення, всі форми комунікації методистів, які сприяють їх професійному розвитку та удосконаленню їх професійної діяльності, удосконалення форм і методів навчання методистів у системі післядипломної педагогічної освіти, запровадження сучасних технологій навчання дорослих, урізноманітнення форм післядипломної освіти, опанування методистами сучасними інформаційними технологіями); праксеологічний (опанування змістом середньої і дошкільної освіти; знання сучасних підходів та вимог до організації навчального процесу з дорослими; освоєння сучасних технологій навчання, виховання й розвитку; вміння розробляти власні і застосовувати наявні засоби навчання; вміння проектувати навчальний процес з дорослими і реалізовувати його на конкретному занятті; вміння управляти самостійною пізнавальною діяльністю педагогів тощо).

Цілісність структури професійного розвитку методистів районної(міської) ланки освіти забезпечується єдністю визначених компонентів, які підпорядковані загальній меті – підвищенню якості їх професійно-педагогічної підготовки.

На підставі аналізу наукових основ управлінської діяльності (Л. Ващенко, Л. Даниленко, Г. Дмитренко, Г. Єльникова, Л. Калініна, В. Маслов, В. Олійник, Т. Сорочан, Т. Шамова та ін.) уточнено поняття «управління професійним розвитком методистів науково-методичних установ», яке трактується як безперервний процес, спрямований на розвиток особистості та професіоналізму методиста науково-методичної установи, що забезпечує досягнення оптимальних освітніх результатів.

На основі науково-педагогічної літератури, публікацій науковців у періодичних виданнях, аналізу практичного досвіду управління професійним розвитком методистів, бесід, інтерв’ювання та анкетування визначено особливості управління професійним розвитком методистів науково-методичних установ у регіональній безперервній педагогічній освіті, а саме: врахування пріоритетів освітньої політики регіону; здійснення навчання методистів на засадах андрагогіки; особистісно-орієнтований характер роботи з методистами; самостійність, вмотивованість навчання методистів; опора на їх життєвий і практичний досвід; спрямованість навчання на вирішення професійних проблем; відповідність змісту, форм і методів професійного розвитку методистів цілям науково-методичної установи; цілісність підходів до вирішення проблеми професійного розвитку методистів, забезпечення повного управлінського циклу; використання активних форм навчання; відповідне науково-методичне забезпечення процесу професійного розвитку методистів; використання об’єктивних методик і критеріїв оцінки компонентів їх професійного розвитку; поетапне відстеження руху методиста в ході його професійного розвитку; стимулювання професійної майстерності методистів.

Для оцінювання стану практичної діяльності з управління професійним розвитком методистів районних (міських) науково-методичних установ використано методику діагностування, в основу якої покладено критерії якості науково-педагогічного дослідження, які розробив В. М. Полонський.

На констатувальному етапі визначено та охарактеризовано вибірку учасників дослідження, розроблено методику оцінювання, критерії і показники управлінської діяльності керівників науково-методичних установ, вивчено стан сформованості професійної управлінської діяльності керівників науково-методичних установ, рівень управлінських знань, умінь і навичок, професіоналізму керівників, рівень особистісного потенціалу керівників науково-методичних установ, виявлено рівень професійного розвитку методистів науково-методичних установ, стан їх готовності до управління інноваційною діяльністю педагогів, рівень задоволеності педагогів і керівників навчальних закладів допомогою методистів.

Вивчення практичного стану управління професійним розвитком методистів районних (міських) науково-методичних установ виявило низку проблем, серед яких відсутність цілеспрямованої підготовки методистів до професійної діяльності в системі регіональної безперервної педагогічної освіти: найбільш поширені форми роботи з професійного розвитку методистів – індивідуальні консультації (75%), наради (66%), постійно-діючі семінари (83%); недостатній рівень управлінських знань і умінь та готовності до професійного розвитку методистів з боку керівників науково-методичних установ (11% та 12% високого рівня відповідно), незадоволеність значної кількості педагогів і керівників навчальних закладів професійним рівнем методистів та невмінням останніх надавати необхідну методичну допомогу вчителям і керівникам навчальних закладів у разі виникнення професійних утруднень (задоволені – 10,6%, частково – 25,5%, дуже мало – 42,6%, незадоволені зовсім – 21,3%).

Було встановлено, що переважна більшість керівників науково-методичних установ, мають поверхневе уявлення про особливості професійно-особистісного розвитку методистів і механізми управління цим процесом, що є однією з головних причин низької ефективності професійної діяльності методичної служби: 95% керівників визначили відсутність мети і пріоритетних напрямів щодо професійного розвитку методистів НМУ; 100% – плану і програми з управління професійним розвитком методистів НМУ; лише 15% керівників створюють умови для цілеспрямованого навчання методистів.

У роботі доведено, що відсутність цілеспрямованого управління професійним розвитком методистів науково-методичних установ стримує їх професійний розвиток і гальмує продуктивне здійснення базових видів діяльності таких як: управлінська, педагогічна, технологічна, дослідницька, експертна, інформаційна (6% методистів продемонстрували високий рівень виконання професійних завдань, 36% – середній та 58% – низький).

В результаті емпіричного дослідження рівень управління професійним розвитком методистів районних (міських) науково-методичних установ визначено як недостатній, встановлено, що для професійного розвитку методистів в системі регіональної безперервної педагогічної освіти характерні нескоординованість діяльності та відсутність загальних концептуальних підходів у визначенні змісту, форм і методів професійного розвитку методистів, що потребує розробки моделі управління професійним розвитком методистів науково-методичних установ у регіональній безперервній педагогічній освіті.

У другому розділі «Теоретична модель управління професійним розвитком методистів науково-методичних установ у регіональній безперервній педагогічній освіті» представлено теоретичне обґрунтування розробленої моделі управління професійним розвитком методистів науково-методичних установ та результати її практичної апробації, визначено структуру, зміст, методи, організаційно-педагогічні умови управління професійним розвитком методистів науково-методичних установ, що в сукупності забезпечує успішність зазначеного процесу, описано хід формувального етапу експерименту; здійснено статистичну обробку результатів експерименту та надано методичні рекомендації з підвищення ефективності управління професійним розвитком методистів науково-методичних установ у регіональній безперервній педагогічній освіті для керівників районних (міських) методичних служб.

Згідно з методологічними принципами, теоретичними основами розвитку безперервної педагогічної освіти та з урахуванням мети і задач дослідження теоретично обґрунтовано та практично апробовано модель управління професійним розвитком методистів науково-методичних установ у регіональній безперервній педагогічній освіті, яка базується на концептуальних засадах науки управління, варіативності змісту і форм професійного розвитку, забезпечує безперервність професійного розвитку методистів науково-методичних установ районної (міської) ланки освіти.

Модель ґрунтується на принципі комплексного підходу, що передбачає професійний розвиток методистів районних (міських) науково-методичних установ в єдності і цілісності: від освітнього закладу (школи), районної (міської) науково-методичної установи і до вищих навчальних закладів, інститутів післядипломної педагогічної освіти. Даний принцип визначає умови органічної взаємодії всіх суб’єктів регіонально-міського освітнього простору, що беруть участь в процесі професійного розвитку методистів, незалежно від того, яку базову педагогічну систему вони представляють.

Модель управління професійним розвитком методистів науково-методичних установ репрезентовано нами як систему, до складу якої входять логічно пов’язані та взаємозумовлені складові: цільова складова, яка відображає мету і завдання даної моделі; методологічна складова, яка є підґрунтям моделювання змісту професійного розвитку методистів; змістова складова, яка характеризує зміст діяльності з професійного розвитку методистів; процесуально-організаційна складова, яка визначає доцільність поєднання форм, методів і засобів організаційно-управлінського забезпечення професійного розвитку методистів; підсумково-результативна складова, яка відображає очікувані результати реалізації моделі (рис. 1).