ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ У ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сьогодні неможливо уявити висококваліфіковане розслідування злочину без залучення спеціальних психологічних знань, оскільки на різних етапах кримінального процесу може виникати необхідність у констатації, оцінці та поясненні існуючих суттєвих особливостей психічного життя обвинувачених, підозрюваних, потерпілих та свідків, які не страждають психічними захворюваннями. Це зумовлено тим, що працівники правоохоронних органів повинні правильно кваліфікувати дії особи, яка вчинила злочин. Особливо це стосується визначення психічного стану в момент вчинення злочину, визначення справжніх мотивів, установлення ролі, яку зіграв обвинувачений у злочинній групі та ін. Залучення професійного психолога компенсує недостатню глибину знань і компетентності слідчого, який відповідальний за прийняття рішення, створює можливість комплексного підходу до рішень, що приймаються, забезпечує можливість аналізу справи з різних позицій.

У межах психічної норми існують глибокі відмінності між людьми, зумовлені соціальними умовами, в яких відбувається формування конкретної особистості, типологічними властивостями вищої нервової діяльності, віковими критеріями та рівнем розвитку чи освіти людини, наявністю чи відсутністю в неї тих чи інших професійних навиків та вмінь і багато якими іншими причинами. Виявлення та вивчення таких особливостей на стадії досудового слідства, встановлення зі свідками, потерпілими, підозрюваними та обвинуваченими психологічного контакту вимагає застосування спеціальних психологічних знань. Це сприяє здійсненню правильного вибору тактичних прийомів, за допомогою яких найбільш успішно проводяться слідчі дії. Крім того, знання слідчим індивідуальних особливостей психіки допитуваного має велике значення для здійснення виховного впливу на правопорушника та встановлення причин, що сприяли вчиненню певного злочину, з метою дотримання вимог законодавства щодо попередження зростання кількості злочинів та злочинності в цілому. Використання наукових досягнень психології при розслідуванні сприяє якіснішій та ефективнішій роботі органів досудового слідства, зміцненню законності та правопорядку в нашій країні. Конституція та новий Кримінальний кодекс України заклали демократичні підвалини для реформування кримінально-процесуального законодавства, в тому числі з питань застосування спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві.

Питання участі професійних психологів у кримінальному процесі розглядаються в роботах науковців. У той же час вони описують зазначені форми використання спеціальних психологічних знань тільки з погляду юридичної психології. У зв’язку з цим зростає потреба визначити процесуальні моменти застосування всіх трьох форм використання спеціальних психологічних знань у кримінальному процесі, зокрема, на стадії досудового слідства. Аналіз слідчої практики свідчить, що професійні психологи майже не залучаються до участі в справі, що зумовлено відсутністю усталеного понятійно-категоріального апарату, чіткого визначення меж і форм використання їхніх можливостей. Майже не досліджувались процесуальні можливості слідчого; експерта, спеціаліста і консультанта-психолога у ході розкриття та розслідування злочинів, а також їхні взаємостосунки з іншими учасниками кримінального процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене та аналізуючи законодавство, наукову літературу, слідчу та судову практику можливо зробити висновок про актуальність обраної теми дослідження.

Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали роботи відомих українських та російських вчених і практиків, зокрема В. Андросюка, П. Біленчука, В. Васильєва, В. Гончаренка, Ю. Грошевого, А. Дулова, А. Зелінського, О. Ейсмана, Л. Казміренко, О. Клевцова, Н. Клименко, В. Коновалової, Я. Кондратьєва,              М. Костицького, М. Коченова, Й. Кудрявцева, В. Лисиченка, М. Міхеєнка,               О. Михайленка, В. Молдована,   І. Мостової, В. Нагаєва, Г. Нагорного, В. Нора,     Ю. Орлова, О. Ратінова, В. Романова, Б. Романюка, Т. Сахнової, О. Сітковської,      З. Смітієнко, М. Строговича, В. Тертишника, М. Цимбала, В. Циркаля, В. Шепітька, В. Шибіка, А. Ячини, які присвятили свої праці питанням методології наукового пізнання, доказування та використання спеціальних психологічних знань в кримінальному судочинстві.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з Планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2002 рік. Вона здійснена в межах галузевого дослідження і є складовою частиною виконання "Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996 - 2000 рр.", затвердженої Указом Президента України від 17 вересня 1996 р., № 837/96; "Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 - 2005 рр.", затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р., № 1376/2000; Указу Президента України від 18 лютого 2002 р., №143/2002 "Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян", "Комплексного плану поліпшення роботи та подальшого розвитку служби психологічного забезпечення МВС України на 2000 - 2003 рр.".

Особливий науковий зв’язок – з Концепцією розвитку законодавства України на 1997-2005 роки, розробленою авторським колективом Інституту законодавства Верховної Ради України.