ВИЗНАЧЕННЯ ПРІОРИТЕТІВ У ПРОМИСЛОВІЙ ПОЛІТИЦІ РЕГІОНУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено предмет й об’єкт, сформовано мету та завдання дослідження, охарактеризовано наукову новизну й практичну цінність результатів дослідження.

Розділ 1. Теоретичні основи промислової політики регіону. У розділі розкрито сутність та визначено складові промислової політики регіону; охарактеризовано інструментарій формування та реалізації промислової політики  регіону; узагальнено досвід формування регіональної промислової політики у країнах світу.

У ході дослідження теоретичних основ промислової політики держави та регіону дістало подальшого розвитку розуміння сутності регіональної промислової політики як системи відносин між територіальними органами влади і господарюючими суб’єктами щодо забезпечення ефективної роботи промислових підприємств, що покликана забезпечувати покращення соціально-економічного стану регіону. У роботі встановлено, що ці відносини ґрунтуються на принципах: конституційності та законності, збалансованості соціальної справедливості та ефективності виробництва тощо.

Досліджено нормативно-правове забезпечення регіональної промислової політики і з’ясовано, що суб’єкти регіональної промислової політики – це державні, регіональні та місцеві органи влади, а об’єкти – господарюючі суб’єкти (промислові підприємства, кластери тощо). Доведено, що регіональну промислову політику також можна представити у вигляді двох взаємопов’язаних підсистем – функціональної та цільової. Перша – орієнтована на вдосконалення виробництва, створення умов для забезпечення виконання регіональної промислової політики. Друга підсистема пов’язана з виділенням тих видів діяльності, які об’єднуються пріоритетами промислової політики, тобто забезпечують підтримку стратегічно важливих підприємств для економіки регіону.

У роботі визначено цілі та задачі регіональної промислової політики, які консолідуються у стратегічній меті і передбачають забезпечення рівня життя населення регіону відповідно до сучасних споживчих стандартів завдяки ефективній роботі промислових підприємств, спроможних покращити соціально-економічний стан регіону. Доведено, що промислова політика регіону взаємодіє з іншими складовими регіональної політики (інноваційною, бюджетною, кадровою, екологічною, зовнішньоекономічною, соціальною, інвестиційною тощо), є складовою державної економічної і промислової політики. На підставі результатів аналізу теоретичних основ регіональної промислової політики було сформовано «портфель» її інструментів (табл. 1), до якого включено: підходи, методи, типи, види, чинники, підсистеми, способи, рівні стимулювання промислового виробництва, орієнтири реалізації промислової політики регіону та результативності.

У роботі здійснено класифікацію чинників впливу на формування та реалізацію регіональної промислової політики за наступними ознаками: рівнем формування (державні, регіональні, рівень підприємства), джерелом впливу (внутрішні і зовнішні), формою власності (власні і залучені), природною сутністю (правові, політичні, природні, економічні, соціальні, інформаційні, організаційні, екологічні), фізичною ознакою (матеріальні і нематеріальні), ступенем впливу (визначальні, важливі, слабкого впливу), якістю впливу (позитивні, нейтральні, негативні), охопленням (загальні і часткові). 

Доведено, що основним інструментом реалізації регіональної промислової політики виступають цільові програми розвитку промислового комплексу регіону, які  можуть розроблятися за допомогою відповідного «портфеля». Структура та принципи розробки регіональних програм розвитку регулюються Постановами Кабінету Міністрів України та Наказами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Доведено, що результатом реалізації ефективної регіональної промислової політки слід вважати: збільшення надходжень коштів до бюджетів різних рівнів,
встановлення оптимальних пропорцій у розвитку економіки регіонів, зростання інвестицій у реальний сектор, впровадження інновацій у промисловий комплекс
регіонів. 

Теоретичні дослідження світового досвіду формування регіональної промислової політики показали, що дослідники класифікують країни та поділяють їх на п’ять груп за пріоритетами регіональних зусиль щодо розвитку промисловості. Регіональна промислова політика набуває ефективності за умов обґрунтованого визначення мети, пріоритетів та інструментів для її реалізації, тобто вона має бути адекватною стратегічним цілям економічного зростання держави та мати власні пріоритети. Результати аналізу світового досвіду необхідно враховувати органами
влади для формування пріоритетів у промисловій політиці регіонів України.