ЗАСТОСУВАННЯ В КОМПЛЕКСНОМУ САНАТОРНО-КУРОРТНОМУ ЛІКУВАННІ ВИСОКОТОНОВОЇ БІОРЕЗОНАНСНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

Краткое содержание

Матеріали та методи дослідження. Вивчення еколого-гігієнічних умов проживання проводилось за матеріалами суб’єктивної оцінки пацієнтів за допомогою анкетування. В основу розробленої нами анкети були покладені рекомендації експертів ВООЗ. Ступінь ризику впливу на організм екологічних чинників оцінювали шляхом  співставлення матеріалів суб’єктивної оцінки  з даними об’єктивних результатів просторово-термінового картування антропогенних чинників в зонах мешкання досліджуваних хворих, отриманих від територіальних установ санітарно-епідеміологічної служби. 

В системі дослідження впливу середовищних чинників проводили вивчення харчового статусу населення. З використанням анкетного методу  вивчення раціону харчування проведена оцінка добового надходження в організм основних нутрієнтів,  мікро- та макроелементів. 

Гігієнічну оцінку якості питної води в  районах області проводили з використанням інтегральних показників оцінки фізіологічної адекватності питної води, прийнятої на підставі рекомендацій ВООЗ [1993] та гігієнічних нормативів (токсикологічні критерії оцінювали за прийнятими в гігієнічних дослідженнях методиками з урахуванням біологічних ефектів при спільній присутності в воді різних макро- та мікроелементів -  міді, цинку, марганцю, фтору, кобальту, нікелю, хрому та нітратів). Ризик впливу природно-екологічних чинників довкілля на стан здоров’я населення оцінювали шляхом вивчення кореляційної залежності між показниками якості води та захворюваністю населення за період 1998 – 2007 р.р за матеріалами Обласної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області (головний лікар к.мед.н., доцент, заслужений лікар України Засипко Л. І.).

Об’єктами експериментального дослідження були 252 статевозрілих щура (самки) лінії  Вістар вагою 120-160 г, на яких проводили моделювання впливу нітратів, фторидів та радону. Експериментальні дослідження проведено в експериментально-біологічній клініці Одеського державного медичного університету (керівник Карачун О. В.).

Для визначення біологічного ефекту різних токсичних чинників усі тварини в залежності від виду  токсикантів (нітрати, фториди, радон) і їх концентрацій та поєднань були поділені на групи. В кожній групі було по 21 тварині (1 група – контрольна; 2, 3 – нітрати вводились у концентрації А та Б; 4, 5 – фториди – у концентрації А та Б; 6, 7 – радон – у концентрації А та Б; 8, 9 – нітрати та фториди – у концентрації А та Б; 10, 11 – нітрати, фториди та радон – у концентрації А та Б.  Прийняті концентрації  досліджуваних чинників довкілля характеризували їх фонові значення в Одеській області –  концентрація А (нітрати – 5 мг/доб., фториди – 1 мг/доб., радон – 192 Бк/доб.) та збільшені  дози –   концентрація Б (нітрати – 50 мг/доб., фториди – 10 мг/доб., радон – 1,92 кБк/доб.), які мали місце в реальних умовах формування геохімічних аномалій. Надходження  токсичних агентів в організм забезпечували з продуктами харчування, а вплив на організм радону моделювали шляхом внутрішньочеревного введення його розчину. Відбір матеріалу проводили через 1, 2 та 3 місяці після моделювання.

Матеріалом експериментального дослідження була кров щурів, в якій визначали гормональний, мікроелементний та біохімічний склад, а також тканина ЩЗ, яку було досліджено гістологічно.  

Клінічне дослідження проводили в умовах клініки Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України на базі санаторія „Біла Акація”, де під нашим  спостереженням знаходилось 147 жінок репродуктивного віку (18 – 45 років) із патологією щитоподібної залози – основна група.   Середній вік жінок – 31,5±9,4 років. Серед обстежених   жінок 68 (46,2 %) мали дифузний нетоксичний зоб (ДНЗ),  та 79 (53,8 %) – дифузно-вузловий (ДВЗ.  Групу порівняння склали 35 практично здорових жінок.  

Результати лікування оцінювали з використанням єдиного комплексу тестів (клінічних, параклінічних та лабораторних).

Алгоритм обстеження (до та після лікування) передбачав: збір анамнезу, фізикальне  та  ультразвукове дослідження (УЗД)   щитоподібної залози, загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові, визначення   рівнів гормонів вТ3, вТ4,  ТТГ, вміст мікроелементів у крові (цинк, залізо, мідь, марганець, нікель, свинець) та йоду у сечі, спостереження за нервово-психічним станом жінок, оцінку вегетативного  стану та біологічного віку.

При визначенні розмірів ЩЗ методом пальпації використовували класифікацію ВООЗ [2001].

  УЗД щитоподібної залози   здійснювали   за допомогою апарату “Toshiba 550, SA Nemio” з датчиком 7,5 МГц у сірошкальному режимі з використанням  кольорового допплерівського картування та енергетичного допплеру.  Об’єм кожної частки щитоподібної залози розраховували за формулою Brunn [1981].

Рівень гормонів у венозній крові визначали методом імуноферментного аналізу за допомогою діагностичних наборів фірми “Human” (Німеччина) на аналізаторі Human reader plus (Німеччина). Нормальними вважали показники, що знаходились в межах:  вТ₃ – 0,5 – 8,0 pg/ml, вТ₄ – 0,8 – 1,8 ng/dl, ТТГ – 0,3 – 4,0 mlU/l.

Визначення насиченості організму йодом проводилося   за методом P.Thpmopoulos [1975] у лабораторії обласної СЕС, визначення мікроелементного складу крові та сечі – за методикою, розробленою інститутом гігієни водного транспорту та затвердженою МОЗ України [1986]. 

 Характер нервово-психічного напруження оцінювали за                    С. Spielberger [2000]; інтерпретацію результатів проводили за кількістю балів (умовні одиниці). Загально-функціональні можливості (біологічний вік) оцінювали за  методикою В. П. Войтенко [1985]. Експрес-діагностику вегетативного  стану проводили за таблицею «24 стигми» Ю. Л. Курако [1998], після заповнення якої та підрахунку балів визначалася перевага одного з відділів вегетативної нервової системи.

Окрім того, усім пацієнткам   до початку санаторно-курортного лікування для виключення злоякісної патології було проведено тонкогольну аспіраційну біопсію (в умовах стаціонару або поліклініки).

Статистична обробка даних клінічних та експериментальних досліджень проводилась за допомогою методів варіаційної статистики. Для вивчення корелятивного зв’язку використовували метод прямої та зворотної кореляції, знаходячи коефіцієнт кореляції (r), для порівняння параметричних показників використовували  χ² , для порівняння середніх значень вибірки застосовували критерій достовірності Стьюдента. Статистична обробка результатів виконувалась з використанням комп’ютерної програми Microsoft office Excel 2003.  

Результати власних досліджень та їх обговорення.  

Аналіз матеріалів еколого-гігієнічних досліджень показав, що значна частина населення  Одеської області проживає в умовах реального чи відносного ризику розвитку ЗЩЗ.

До найбільш небезпечних зобогенних чинників природно-екологічного характеру слід віднести низьку якість питної води – на території  Одеської області з 26 районів  джерела питного водопостачання тільки в 3-х (Балтський, Кілійський та Ренійський) відповідають гігієнічним вимогам як за фізіологічною адекватністю, так і за ризиком токсичного навантаження.

Підвищені рівні вмісту заліза (0,21 – 0,43 мг/дм³) характерні для водоносних горизонтів Гвоздавського  глибинного розлому, в той час як для 4 районів області (Кодимський, Красноокнянський, Ширяєвський та Ізмаїльський) характерні низькі концентрації заліза (0,02 – 0,08 мг/дм³). Для ґрунтових водоносних горизонтів характерні помірні рівні вмісту в воді таких ессенціальних мікроелементів, як мідь та марганець.  Підвищення рівня фторидів спостерігалось у зоні Чадирлунгського розлому – Арцизький (1,92 мг/дм³), Татарбунарський (1,48 мг/дм³) та Тарутинський райони (1,84 мг/дм³), відносно нітратів – В.Михайлівський – 90,6 мг/дм³,  Болградський – 1,07 мг/дм³ та Миколаївський – 50,7 мг/дм³.

Саме в цих районах про формування патології щитоподібної залози     свідчили дані помірного дефіциту насиченості організму йодом (до 150 мкг/доб.), в той час як середньостатистичні рівні вмісту йоду в сечі дорівнювали 244,5 ± 30,9 мкг/доб. 

Окрім того за даними радіаційної лабораторії Обласної СЕС для окремих районів Одеської області характерні високі рівні радонових випромінювань  (700 - 1585 Бк/дм³).

Про важливість середовищних (фенотипічних)  чинників в формуванні досліджуваної патології свідчили одержані нами вірогідні (χ² 15,0 та 11,0) дані  про недоліки харчування (нестача свіжих овочів, м’яса та частково молочних продуктів) та наявність у пацієнтів з ЗЩЗ характерної  супутньої патології – цукровий діабет (7,1 %), гіпертонічна хвороба (21,6),  захворювання матки та яєчників (25,3%),   патологія молочних залоз (46,0%). В усіх випадках показники відмінності були статистично значимими (р<0,05).

  Враховуючи високу частоту розповсюдженості ЗЩЗ  в Одеській області та відсутність вичерпної інформації щодо особливостей патогенетичних механізмів розвитку патології в умовах  геохімічних аномалій, а також недоліки традиційних методів корекції метаболічних порушень зокрема,  ми поставили перед собою завдання вивчити вплив   найбільш поширених для Одеської області чинників (нітратів, фторидів та радону) на розвиток та перебіг ЗЩЗ в експериментальних умовах.

Експериментальні дослідження показали, що  нітрати, фториди та радон призводили до суттєвих змін у  гомеостазі тиреоїдних гормонів. Концентрація гормону Т₃ підвищувалась під впливом токсичних чинників при концентрації А та Б  протягом всього експерименту. Підвищення   цього показника  (на 86, 2 %) під впливом нітратів  було вірогідним через 3 місяці від початку експерименту (Р<0,05). Під впливом фторидів вже через один місяць від початку моделювання спостерігалось підвищення рівня Т₃ та максимальне його збільшення через 2 місяці (на 57,5 % при концентрації А).  Під впливом радону  аналогічні зміни спостерігались через один місяць від початку експерименту при концентрації А (52,8 %)  та визначалась залежність від дози токсичного чинника. Під впливом комбінованої дії нітратів та фторидів концентрації А та Б  виявилось також підвищення рівня Т₃ протягом експерименту (вірогідне  через  2 місяці від початку експерименту в групі 9 – на 132, 7 %), окрім  його зниження майже у 2 рази під одночасним впливом нітратів та фторидів у концентрації А наприкінці експерименту. При дії трьох чинників одночасно у концентрації А спостерігалось вірогідне зниження рівня Т₃ через 1 та 2 місяці від початку експерименту на 23,3 % та 75,5 %  у групі 10 (р<0,05), та  залежність від збільшення дози токсикантів.

При вивчені динаміки змін концентрації гормону Т₄ визначалось   зниження цього показника у всіх групах тварин і майже у всіх групах просліджувався дозозалежний ефект. Максимальне зниження рівня цього гормону спостерігалось під комбінованим впливом нітратів та фторидів у концентрації Б через 3 місяці від початку моделювання, а саме – на 98,9 %.

Під впливом нітратів (обох концентрацій) спостерігалось вірогідне зниження рівня ТТГ  через 1 та 2 місяці експерименту – на 57,1 % та 59,5 % при концентрації А, та на 56,1 % та 73,8 % при концентрації Б (р<0,05). Через 3 місяці від початку моделювання відбувалось підвищення цього показника (в 2 групі більш ніж у 3,5 рази). Під впливом фторидів спостерігалось вірогідне підвищення цього показника через 2 місяці (при концентрації А більш ніж у 2 рази) та залежність від терміну дії.  Під впливом фторидів у концентрації Б визначалось вірогідне зниження рівня ТТГ  через 1 місяць (на 64,5 %) та збільшення цього показника починаючи з 2 місяця.  Під впливом радону, а також поєднаного  впливу двох та трьох токсичних чинників обох концентрацій було знайдено вірогідне збільшення ТТГ протягом всього експерименту та залежність рівня ТТГ від дози та терміну дії токсичних чинників.

Все наведене вище, свідчило про  те,   що  нітрати, фториди та радон у різних концентраціях та поєднаннях призводили до значного порушення гормонального статусу щурів, а патогенетичні механізми розбалансування функціонального стану адено-гіпофізарно-тиреоїдної системи характеризувалися порушеннями функціональної активності ЩЗ.

 Окрім того, як показали результати проведених нами досліджень токсичні чинники     визивали порушення мікроелементного балансу у щурів всіх груп. Так,  під впливом нітратів  концентрації А відмічалось  вірогідне підвищення рівня кадмію на 950,0%, свинцю – 57,1 %, міді – 30,4%, нікелю – 76,5 % та зниження цинку на 57,1 %,  марганцю – 30,3 %, заліза – 30,1 % (р<0,05).   За умов впливу нітратів у концентрації Б   відмічався  зворотній ефект відносно марганцю (підвищення на 140,4 %). Аналогічний напрямок змін у концентраціях досліджуваних мікроелементів встановлено також   у щурів, що заходились під впливом фторидів та радону обох концентрацій. Окрім того, високий рівень токсичних металів (Cd, Pb, Ni) поєднувався зі зниженням рівня Zn,  Mn, Fe.

Як показали результати наших досліджень, нітрати обох концентрацій   зумовлювали  значне підвищення рівня загального білку в крові на 54,3 %   та 38,1%  (відповідно концентрації А та Б).   Подібний ефект одержаний у всіх групах тварин, це ж стосувалось і лужної фосфатази.    

Вірогідне зниження активності амілази мало місце у всіх експериментальних групах, максимально – за умов впливу радону обох концентрацій  (на 57,9% та 66,9 %).

Усі токсичні чинники призводили до зниження у крові концентрації загального та прямого білірубіну, креатиніну та азоту сечовини. Найбільш виражені зміни  були у групах щурів, що знаходились за умов  поєднаної дії двох та трьох чинників.

  Вміст тригліцеридів підвищився в усіх дослідних групах, найбільш виразно – за умов поєднаного впливу нітратів, фторидів та радону в обох концентраціях (480,9 % та 628,5%). Що ж стосується вмісту холестерину, то він знижувався у всіх групах, особливо у щурів, що знаходились під одночасним впливом нітратів та фторидів у концентрації А та Б (62,9 % та 63,6%).

 При впливі нітратів обох концентрацій  та фторидів у концентрації А  спостерігалось  підвищення  вмісту глюкози  в крові, в інших випадках було вірогідне зниження цього показника, особливо за умов впливу трьох чинників одночасно та обох концентрацій (51,8 % та 34,7%).  

 Морфологічні дослідження показали достатньо виразні порушення у структурі ЩЗ щурів, що корелювали з дозою та тривалістю експерименту. Так, під впливом нітратів фонової концентрації (А) через 3 місяці від початку моделювання виявлялась гіпертрофія фолікулів на зразок   макрофолікулярного зобу з десквамацією   та ознаками дисплазії епітелію, при збільшені концентрації нітратів – атипові аденоми із проліферацією епітелію.  Під дією фторидів малої концентрації (А) формувались атипові аденоми у поєднані з мікро- та макрофолікулярним зобом, при збільшені концентрації (Б) – виражена десквамація епітелію та атрофія фолікулів. Аналогічні зміни спостерігались і під дією радону.  При поєднаній дії нітратів та фторидів виявлялася виражена десквамація епітелію, збільшення дози цих чинників призводило до осередкового некрозу у поєднані із гіперплазією тиреоїдного епітелію, при поєднаному впливі трьох чинників – збільшення атипових фолікулів з вираженою гіперплазією епітелію.

Таким чином, експериментальні дослідження показали, що  нітрати, фториди та радон проявляли свою агресивність  до ЩЗ білих  щурів. Пошкоджуючий вплив вказаних агентів виявлявся як при впливі одного токсичного чинника так і особливо при поєднанні двох та трьох чинників, причому навіть у дозах, відповідних реальним фоновим. Збільшення  концентрації токсичних речовин на порядок підвищувало ступінь патологічних реакцій органу-мішені.