Особистісні кореляти успішності інтерпретації хореографічного тексту

Краткое описание

Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України

На правах рукопису
УДК 159.922.75:799.3

Семак Олена Олегівна

Особистісні кореляти успішності
інтерпретації хореографічного тексту

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
доктор психологічних наук,
професор Москалець
Віктор Петрович

Київ 2002

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. Тілесна динаміка як об’єкт психологічного дослідження
1.1 Розуміння й інтерпретація в системі життєдіяльності особистості 11
1.2 Соматична організація людини як предмет
психодіагностичного аналізу 32
1.3 Психосемантичний аналіз невербальної поведінки людини ... 43
Висновки до розділу І .................................................................................... 56

РОЗДІЛ ІІ . Диференційно типологічний аналіз процесу інтерпретації невербальної поведінки
2.1 Методи і процедура організації дослідження . 59
2.2 Особистісні і статусно рольові особливості інтерпретації образу
на матеріалі сприйняття позо тонічної композиції .. 97
2.3 Психологічні засоби оптимізації готовності особистості до інтерпретаційної діяльності 127
Висновки до розділу ІІ ................................................................................. 173

ВИСНОВКИ .. 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .... 182
ДОДАТКИ . 203

ВСТУП

Актуальність дослідження. Увага до експресивних форм вияву людини спостерігається на сторінках психолого-орієнтованої літератури досить тривалий час, і в цьому плані, передусім за обсягом накопиченого матеріалу, психологія, здавалось б, не має підстав скаржитися ані на відсутність інтересу до згаданої реальності, ані на брак досвіду експериментальної розробки останньої. Однак , традиційна вже для сьогодення критика на адресу психології виявилися чи не найгострішою саме в галузі, предметом якої є феноменологія невербальної (нонвербальної, паралінгвістичної, екстралінгвістичної) поведінки.
Прикметно, що основний зміст критики припадає не стільки на обмеженість дослідницької практики лабораторними (камерними) прийомами, відповідно і на бідність результатів, скільки на відсутність прогресу в розвиткові методологічних засад, відсутності уваги до нової ситуації розвитку психології, належної чутливості психології до нових вимог, що ставляться перед нею актуальними потребами суспільства загалом, освітянської практики зокрема.
Серед вимог, сформульованих Державною національною програмою (Освіта. Україна ХХІ ст.”) і Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ ст. (на період до 2025 р.) щодо гуманізації й гуманітаризації освіти, пріоритетним, тобто таким, що має визначати загальну стратегію і розвивальний ефект навчально-виховних впливів, визнана лінія на першочерговий розвиток художньо-естетичної культури молодої людини, її духовного і особистісного потенціалу. Натомість, пануючий й досі в системі освіти культ сцієнтизму із притаманним йому суб’єкт об’єктним підходом, позбавляє особистість можливості сприймати, розуміти й інтерпретувати особливий за своєю природою і системою виразних засобів (невербальної мови) світ мистецтва, зокрема хореографічного, як своєрідну змістово-смислову реальність, що відкриває, актуалізує себе у формі, принципово неприступної для осмислення її виключно на ґрунті об’єктних (фізичних) характеристик.
Наслідком цього можуть слугувати такі непоодинокі узагальнюючі характеристики сучасного стану художньої свідомості як її криза”, занепад”, інфляція” тощо. Попри відомі проблеми художнього розвитку особистості, в тому числі і засобами хореографічного мистецтва (А. Ваганова, Т. Казарінова, М. Кожухова, Е. Корольова, І. Поклад, Л. Роговик, А. Тараканова, В. Уральська, Є. Фетісова, М. Юсим) реальні можливості експериментального розв’язання висунутої проблеми психологія і педагогіка, отримали лише в останній час завдяки концептуальному й емпіричному осмисленню поняття інтерпретації, здійсненого в рамках психологічної герменевтики (А. Брудний, Н. Чепелєва). Хоча література з проблеми невербальної комунікації збагачується новими теоретико експериментальними дослідженнями (В. Лабунська, А. Ніконов, А.Пашина, Є. Серебрякова), оригінальними прийомами аналізу екстралінгвістичних параметрів мовленнєвої поведінки (В. Галунов, В. Манеров, В. Морозов, А. Ніконов),однак питання специфіки і особливостей сприймання, розуміння й інтерпретації хореографічного тексту залишається поза сферою інтересів дослідників. Очевидно, що відсутність належної інформації з цього питання позбавляє процес хореографічної підготовки учнівської молоді необхідної теоретичної підтримки і методичного забезпечення, відтак значно обмежує можливості школи в повноцінному залученні вихованця до невичерпних скарбів хореографічної культури людства загалом, українського народу зокрема.
Таким чином, недостатня розробленість теоретичних і прикладних аспектів проблеми розуміння і інтерпретації учнями художнього змісту й функції хореографії як особливого виду мистецтва та очевидна потреба у впровадженні в систему загальноосвітньої підготовки принципу гуманістично орієнтованого навчання зумовили вибір теми даного дослідження: Особистісні кореляти успішності інтерпретації хореографічного тексту”.
Зв’язок теми з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри загальної і експериментальної психології Прикарпатського університету імені Василя Стефаника затверджене Радою університету (протокол № 6 від 2квітня2001р.) та координаційною Радою з психолого-педагогічних досліджень АПН в Україні (протокол № 3 від 27березня 2002р.).
Об’єкт дослідження процес інтерпретації хореографічного тексту.
Предмет дослідження особливості динаміки структурних складових особистості в процесі інтерпретації нею хореографічного тексту.
Мета дослідження полягає у теоретичному й емпіричному обґрунтуванні співвідношення між особистісними властивостями, досвідом інтерпретаційної діяльності невербальної поведінки й особливостями категоризації змісту художніх образів, створюваних засобами хореографічного мистецтва; на підставі отриманих даних запропонувати систему психологопедагогічних прийомів оптимізації процесу інтерпретації особистістю специфіки художнього змісту хореографічних сюжетів.
У відповідності до предмету та мети дослідження були висунуті такі гіпотези:
- Успішність інтерпретації суб’єктом створюваного засобами хореографії художнього образу зумовлюється як досвідом інтерпретаційної діяльності невербальної поведінки людини взагалі, так і формою ритмопластичних (танцювальних) рухів зокрема;
- Процес розуміння й інтерпретації хореографічного тексту може бути суттєво поглибленим за умови спеціальної організації формувальних засобів, спрямованих на розвиток у особистості загальних і спеціальних якостей, що являють собою в системі механізмів психічної регуляції й саморегуляції особистості відносно константну єдність.
Методологічну основу дослідження склали загальнопсихологічні положення про сутність і розвиток особистості у процесі життєдіяльності К.О.Абульханова-Славська, Л.І. Анциферова, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, В.П. Москалець, Л.Е. Орбан, С.Л. Рубінштейн, Т.М. Титаренко) загалом, артистичної і хореографічної (А.Я. Ваганова, С.М. Волконський, А.В. Ефрос, А.М. Мессерер, К.С. Станиславський) зокрема; теоретичні закономірності й узагальнення, що містяться у працях хореографів (Г.О. Березова, К.Ю.Василенко, П.П. Вірський, А.Г. Гуменюк, О.П. Колосок, М.І. Трегубов), в тому числі педагогічного (С.В. Акішев, Т.К. Баришнікова, Г.О. Березова, Г.О.Більченко, О.П. Колосок, А.П. Тараканова, Л.Ю. Цветков) і психологічного спрямування ( Д.Н. Абрамяна, А.Я. Бродецького, Є.П. Валукіна, Г. Вільсон, Н.Г. Дешко); основні положення психології в контексті проблем соціальної перцепції, міжособистісного спілкування і взаєморозуміння (Г.М. Андреєва, А.А. Бодальов, О.Г. Кукосян, В.П. Трусов), а також в галузі невербальної комунікації (В.А. Лабунська), теоретичні уявлення щодо проблеми розуміння і інтерпретації (В.В. Знаков, Г.С. Костюк, Н.В. Чепелєва), концептуальні підходи психосемантики до проблеми репрезентації у свідомості людини образного матеріалу (О.Ю. Артемьєва, В.Ф. Петренко, О.Г. Шмельов).
Перевірка гіпотез дослідження та досягнення його мети передбачали розв’язання таких завдань:
- на підставі аналізу й узагальнення існуючого у психолого-педагогічній літературі матеріалу з досліджуваної й дотичної до неї проблематики розробити комплекс психодіагностичних прийомів дослідження і процедур отримання й обробки емпіричних даних;
- визначити й обгрунтувати актуальний рівень розвитку психологічних утворень, необхідних і достатніх для адекватного розуміння й інтерпретації особистістю виразних засобів хореографічного тексту;
- дослідити корелятивні зв’язки між змістом інтерпретацій і досвідом інтерпретаційної діяльності суб’єктом актів невербальної поведінки;
- розробити й апробувати систему тренінгових (формувальних) вправ, спрямованих на розвиток здатності особистості до адекватної інтерпретації образу, створюваного засобами хореографії;
- здійснити кількісний і якісний аналіз базових стратегій (типологій) інтерпретації хореографічного тексту, залежно від статусної (професійної) приналежності особистості.
Розв’язання поставлених завдань досягалося шляхом використання комплексу методів і методик діагностичного і формувального змісту, що включали спостереження, опитування, експертне оцінювання, контент аналіз, а також аналіз ситуацій інтерпретування учасниками експеременту невербального матеріалу.
Статистична обробка (кореляційний, факторний, кластерний аналіз) здійснювалася за допомогою комп’ютерного пакету програм SPSS 10.
Дослідження проводилося впродовж 1999 2001 років на базі середніх шкіл м. Івано-Франківська, а також Прикарпатського університету ім.В.Стефаника.
Загальний обсяг досліджуваних вибірок становив 208 осіб; із них 59 входили до експериментальної і 149 до контрольної групи.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому вперше в структурі психологічних якостей особистості виокремлено й експериментально верифіковано комплекс взаємопов’язаних властивостей, які складають основу і механізм розуміння-інтерпретації експресивної поведінки людини як такої, естетично виразної зокрема; у виявленні в психологічному змісті інтерпретацій типологічних ознак, які дозволяють диференціювати стратегію розгортання процесу інтерпретації суб’єктів, що належать до різних за соціально-рольовою приналежністю суспільних страт.
Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що встановлені в ньому способи інтерпретації хореографічного тексту розширюють та поглиблюють уявлення щодо місця і функції процедури інтерпретації як специфічного і ефективного засобу самопізнання (саморозуміння). Визначені особливості перебігу успішності інтерпретації мови танців залежно від наявних у досвіді особистості інтерпретаційних схем, об’єкта інтерпретації (класичний, народний, побутовий танець) і рівня розвитку здібностей (емпатійність, імпресивність, невербальна креативність, механізму рефлексії Я). Розроблена теоретична модель актуалізації й розгортання процедури інтерпретації в ситуаціях взаємодії особистості із різним за своїм змістом невербальним матеріалом, подана й обґрунтована програма оптимізації процесу інтерпретації хореографічних текстів учнями старшого шкільного віку.
Практичне значення полягає у тому, що отримані результати можуть бути використані при укладанні програм хореографічної підготовки учнів як загальноосвітніх шкіл, так і спеціальних навчальних закладів, а також при розробці індивідуалізованих форм удосконалення (чи корекції) процесу сприймання, розуміння й інтерпретації особистістю невербальної поведінки.
Самостійну практичну цінність має авторська програма розвитку здібностей і властивостей старшокласників, яка може бути використана на заняттях з курсу естетичних дисциплін, а також у лекційних курсах для студентів спеціальних факультетів Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.
Надійність і вірогідність отриманих даних забезпечувалися різнобічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми; використанням методик і методичних прийомів, які відповідали меті та завданням дослідження; достатньою репрезентативністю і гомогенністю вибірки; поєднанням якісного і кількісного аналізу отриманих емпіричних фактів; застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних.
На захист виносяться такі основні положення дослідження:
· Наявні у складі суб’єктивного досвіду особистості інтерпретаційні схеми обмежуються за своїм змістом фіксацією зовнішніх щодо основного смислу художнього (хореографічного) образу ознак, а відтак виводять змістово-смислову (естетичну) функцію останнього за межі художньої свідомості особистості.
· Адекватність розуміння й інтерпретації художнього образу, що створюється засобами хореографічного мистецтва, досягається певною сукупністю загальних і спеціальних якостей, які становлять умову успішної інтерпретації невербальної поведінки загалом, естетично виразної (експресивної) зокрема.
· Оптимізація здібностей особистості до ефективної (успішної) інтерпретації хореографічного тексту (сюжету) може бути досягнута за умови спеціальної організації формувальних (тренінгових) вправ, адекватних як до вікових психологічних можливостей інтерпретатора, так і до умовам і специфіки вимог, що є необхідними для адекватної реконструкції й інтерпретації художнього змісту хореографічного сюжету.
Апробація та впровадження результатів дослідження.
Головні тези і висновки дослідження знайшли відображення у виступах автора на наукових і науково-практичних конференціях і семінарах, присвячених проблемам удосконалення процесу естетичної освіти у загальноосвітніх і вищих навчальних закладах.
Теоретичні підходи дослідження, його експериментальні результати обговорювалися на засіданнях кафедри загальної і експериментальної психології Прикарпатського університету імені Василя Стефаника та лабораторії психології навчання Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України.
Безпосереднє впровадження результатів дослідження в практику здійснювалося шляхом використання одержаних матеріалів у лекційних курсах і на семінарських заняттях з психології мистецтва зі студентами Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, а також шляхом обговорення їх на педагогічних радах і семінарах для вчителів загальноосвітніх і спеціалізованих шкіл.
Основні теоретичні положення і результати дослідження знайшли відображення у 6 публікаціях автора.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, що налічує 333 найменування, та додатків. Основний зміст викладено на 181 сторінці, в тому числі вміщено 10 таблиць та 9 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Завершуючи викладений вище матеріал у формі узагальнюючих висновків, підкреслимо, що у психолого-педагогічній літературі не бракує праць, присвячених ролі мистецтва у духовному (психічному) розвитку особистості. І все ж, хоча психологія й визнала мистецтво предметом свого вивчення (Л.С. Виготський), дискусії щодо об’єкту дослідження, його методів і конкретних результатів не втратили своєї актуальності до сьогодні. Особливої гостроти згадана дискусія набула у наш час, що пояснюється як глибинними трансформаціями, що відбуваються у соціально-економічній сфері українського суспільства, так і значною переорієнтацією системи всієї освіти у напрямку її гуманізації й гуманітаризації. Однак, при певних досягненнях в галузі естетичної (художньої) освіти у нас немає серйозних підстав вважати порушену проблему достатньо розробленою.
Хореографія як специфічний вид мистецтва і як навчальний предмет художньо-естетичного циклу не лише значно поступається за обсягом дослідницької уваги іншим видам мистецтва, а й не має навіть прийнятних уявлень щодо власної предметної галузі досліджень, мети й методики її викладання, відповідно й засобів її аналізу. Більш того, як засвідчив здійснений аналіз, згадана галузь позбавлена навіть загальноприйнятої відповіді на такі вихідні поняття, як дефініція танцю, його походження, специфіка останнього як окремого і самостійного виду мистецтва. Відсутність концептуальної бази змушує дослідників звертатися до джерел і методів з інших галузей, головним чином до психофізіології, теорії та практики фізичного виховання, спортивної медицини, зосереджуючись відповідно до методології згаданих дисциплін, на питаннях, пов’язаних із діагностикою і розвитком, зокрема в учнів хореографічних училищ, загальнофізичних чи психомоторових здібностей. Всупереч розумінню танцю як виду мистецтва, спрямованого на створення засобами пластики і ритмічно систематизованих рухів людського тіла” художнього образу, тобто рухів, що виконують функцію художнього (естетичного) змісту, практика хореографічного виховання й навчання орієнтується й досі на розвиток учнів технічних навичок і психомоторової спритності. Тому не дивною є та постійність дорікань на адресу хореографії в очевидній неузгодженості її мети (трансляціях художнього образу засобами виразних рухів) і тих засобів, що використовуються в реальній педагогічній практиці. Щодо задач трансляції культурної норми в системі освіти, зокрема естетичної, важливим виявляється саме долучення учнів до таких видів діяльності, які надавали б їм можливість використовувати якомога ширший вибір альтернатив у засвоєнні культурної норми. Очевидно, що функцію норми у хореографічному тексті, виконує образ, який і є відправною точкою розгортання процесу розуміння й інтерпретації, і водночас виступає критерієм адекватності здійснюваної суб’єктом інтерпретаційної діяльності. Отже, образ може виступати певною константною, щодо якої способи інтерпретації будуть критеріями адекватності (відповідності) його відображення. Очевидно, що міра адекватності не може бути відчужена від джерела, із яким вона пов’язується безпосереднім чином, тобто із особистістю. Зверненням до особистісної складової ми піднімаємо важливе питання, а саме питання про зміст тих здібностей і властивостей особистості, завдяки яким досягається успішне оволодіння художнім образом, тіленим у хореографічному тексті. Стрижневим є також і питання визначення стратегії (програми) оптимізації (формування) тих особистісних утворень, якими досягається як успішність інтерпретації хореографічного тексту, так і тих трансформацій, яких зазнає особистість внаслідок спеціального організованої процедури формувального характеру.
Підсумовуючи викладене вище, зазначимо, що проблема розуміння-інтерпретації, обмежена тривалий час рамками когнітивно-орієнтованої парадигми (текстуально-вербалізованою формою вияву смислу), вийшла останнім часом на дослідження власне практичного характеру, виконуючи функцію дійового засобу пізнання внутрішнього світу людини і механізму її діяльнісної самореалізації.
Незважаючи на певний прогрес у розробці проблеми розуміння-інтерпретації, не можна не зафіксувати факту надзвичайно повільного застосування інтерпретаційного підходу до сфери взаємодії людини з об’єктом дійсності естетичної природи. Тут ми маємо лише поодинокі спроби дослідження особливостей інтерпретації, зокрема розуміння молодшими школярами наочного (ілюстративного) матеріалу навчального характеру, творів живопису тощо. Щодо досвіду аналізу специфіки сприймання й інтерпретації суб’єктом невербальної поведінки, зокрема, у формі певним чином оформленої і замкнутої сюжетом системи виразних (експресивних) рухів, танець, як показав здійснений, аналіз не виходить здебільшого за межі дослідницької практики зі всіма відомими обмеженнями останньої. Складність дослідження невербальної поведінки полягає не стільки у неформалізованості її, у неверифікованості результатів її діагностики, скільки у відсутності належної теоретичної бази, передусім щодо уявлення про місце тілесної (соматичної) організації людини в системі психології, способів уведення її в контекст психологічної антропології, функції тілесної динаміки в структурі взаємодії особистості із дійсністю, специфіки відображення, розуміння й інтерпретації тілесної динаміки (хореографічного тексту), презентованої людині у формі виразних рухів тощо.
У наш час проблема оволодіння художнім змістом хореографічного мистецтва набула особливого значення, як проблема оволодіння людиною власною сутністю.
Пошук закономірностей розвитку особистості у процесі оволодіння нею художнім змістом хореографічного мистецтва, що було основним завданням даної роботи, здійснювався нами шляхом реалізації принципу розвивального навчання. Узагальнення результатів дослідження дозволяє зробити ряд висновків, що підтверджують гіпотезу та винесені на захист положення:
1. Поширена на сьогодні в системі загальноосвітньої підготовки практика трансляції змісту хореографічного мистецтва не забезпечує розвитку в учнів установки на інтерпретацію, відтак і готовності їх до смислової взаємодії із цим специфічним видом духовної творчості людства. В результаті реальні можливості, функції і специфіка хореографічного мистецтва як джерела пізнання суспільної свідомості і засобу самопізнання й саморозуміння особистості залишаються не використаними, що не може не позначатися як на загальному розвитку художньої свідомості особистості зокрема, так і на повноцінному становленні її самосвідомості (образ Я) загалом.
2. Доведено, що наявні у попередньому досвіді інтерпретаційної діяльності особистості схеми (навички ідентифікації, латентні установки, паралінгвістичний дискурс, передстратегії) виявляються недостатніми для адекватного розуміння й інтерпретації реального змісту образу, що створюється засобами хореографічного мистецтва. Останній редукується, зокрема, до ознак, що є варіативними, другорядними щодо його естетичної функції.
3. Встановлено, що адекватне відображення специфіки об’єкта сприймання, розуміння й інтерпретації хореографічного тексту може бути досягнуто за умов визначення того комплексу особистісних змінних, який за своїм складом і змістом утворює спеціальний психологічний механізм, дією якого і забезпечується належна результативність інтерпретаційної діяльності суб’єкта.
4. В результаті застосування комплексу діагностичних прийомів констатовано, що процес розуміння й інтерпретації хореографічного сюжету здійснюється відносно усталеною сукупністю взаємопов’язаних загальних і спеціальних властивостей, які у своїй єдності утворюють основу успішності інтерпретації експресивної поведінки людини загалом, естетично оформленої (танець) зокрема.
5. Підтверджено, що умовою розвитку психічних якостей, необхідних для успішної інтерпретації хореографічного тексту, є спеціально організована система формувальних (тренінгових) вправ, адекватних як віковим психологічним потенціям особистості, так і дійсним функціям хореографічного мистецтва.
6. В результаті розробленої спеціальної процедури навчання, орієнтованої на формування готовності особистості до декодування художнього змісту хореографічного сюжету встановлений позитивний зв’язок між певним комплексом особистісних властивостей і способами (свалільним, значеннєвим, безпосередньо-чуттєвим, контекстуально-індикативним, діалогічним) інтерпретації суб’єктом естетично виразної тілесної динаміки в формі хореографічного тексту.
Експериментально доведено, що успішність інтерпретації досягається при цьому як за рахунок сформованості спеціальних якостей, адекватних об’єкту інтерпретації (предиктивної, емоційної і когнітивної емпатії, імпресивності, рефлексивності-імпульсивності), так і тих особистісних характеристик, що відбивають систему ставлення особистості до себе (відкритість, упевненість у собі, самокерування, самоцінність, самоприйняття і самоприхильність). Наявність прямого позитивного зв’язку зазначених утворень із успішністю інтерпретації художнього змісту хореографічного сюжету дозволяє стверджувати, що останні й постають провідними детермінантами, а відтак і показником готовності суб’єкта до здійснення інтерпретаційної діяльності.
7. Здійснений порівняльний якісно-кількісний аналіз показників успішності інтерпретації учасниками експериментальної групи на пре- і постекспериментальній стадії, в тому числі й рівня досягнень експериментальної (учні) і контрольної (студенти хореографічного відділення) груп засвідчив евристичність розробленої навчально-тренінгової програми як дійового фактора оптимізації готовності старшокласників до інтерпретації художнього змісту експресивного репертуару, представленого, зокрема, у формі цілісно-динамічної композиції виразних рухів. Застосування у складі навчально-тренінгової програми прийомів моделювання й імпровізації сприяє глибшому усвідомленню художнього змісту хореографічного твору, з одного боку, позитивній трансформації структурних компонентів самоставлення у напрямку гармонізації образу Я з іншого.
Відзначається, що дане дослідження не охоплює всього кола актуальних питань, що стосуються проблеми співвідношення особистісних змінних і успішності інтерпретації групової невербальної поведінки, представленої у формі хореографічного тексту різноманітних жанрів. У цьому зв’язку особливий інтерес становлять дослідження умов і засобів формування готовності суб’єкта до взаємодії із художньою дійсністю на всіх етапах його загальноосвітньої підготовки, що дасть можливість побудувати цілісну картину вікового розвитку відповідних здібностей, зокрема, особистості як такої загалом.

Література.

1. Абульханова-Славская К.А. О путях построения типологии личности // Психологический журнал.- 1983.- № 1. С. 14 29.
2. Абульханова Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299 с.
3. Абульханова К.А., Воловикова М.И., Елисеев В.А. Проблемы исследования индивидуального сознания // Психологический журнал.- 1991.- № 4. С. 27 40.
4. Авдеева Н.Н. Понятие идентификации и его применение к проблеме понимания человека человеком // Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. Краснодар, 1975. С.6-9.
5. Аветисян К.А. Экспрессивное поведение учителя // Психологическая наука и образование.- 2000.- № 1. С. 15 21.
6. Акинщикова Г. И. Телосложение и реактивность организма человека. Л.: ЛГУ, 1969. 90 с.
7. Акинщикова Г. И. Соматическая и психофизиологическая организация человека. Л.: ЛГУ, 1977. 160 с.
8. Акинщикова Г.И. К вопросу о психофизической проблеме // Индивидуальные особенности психического и соматического развития и их роль в управлении деятельностью человека. Пермь, 1982. С. 3-4.
9. Алешина Ю.Е., Кроз М.В. Измерение уровня самоактуализации личности // Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубровская Е.М. Социально психологические методы исследования супружеских отношений. Спецпрактикум по социальной психологии.- М.: МГУ, 1987. С. 91 114.
10. Алкина Н.В. О зависимости между способностью к сопереживанию и выбором форм поведения в конфликтных ситуациях // Личность в системе общественных отношений. М., ч.2., 1983. - С.261-262.
11. Андреева Г.М. Социальная психология. М.: МГУ, 1988. 429 с.
12. Андрєєва Я.Ф. Розвиток в учнів навичок діалогічної взаємодії з художнім текстом // Актуальні проблеми психології. Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. акад. С.Д. Максименка. К.: Нора Друк, 2001. Вип. 21 С. 31 37.
13. Андрєєва Я.Ф. Текст як об’єкт розуміння // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. К., 2001. Т. 3. Ч. 1. С. 70 76.
14. Андрианов М.С. Анализ процессов невербальной коммуникации как паралингвистики // Психологический журнал.- 1995.- № 5. С. 115 121.
15. Андрианов М.С. Невербальная коммуникация: стратегическая обработка паралингвистического дискурса // Вопросы психологии.- 1999.- № 6. - С. 89-97 .
16. Андриевская В.В. Развитие деятельности младших школьников по анализу сюжетных изображений // Учебный материал и учебные ситуации. Психологические аспекты. Киев: Рад. Школа, 1986 С. 73 93.
17. Андрущенко Т.Ю., Кисляков В.П. Об использовании игрового метода в процессе преподавания психологии будущим педагогам // Вестн.Моск.ун-та Сер.14.Психология.-1991.-N4 - С. 65-70.
18. Анцыферова Л.И. Проблема психотонической активности и научное наследие Анри Валлона // Психологический журнал.- 1981.- № 1. С. 154 159.
19. Анцыферова Л.И. Общественно-исторический характер телесного бытия человека // Биология человека и социальный прогресс. Пермь, 1982. С.89-96.
20. Анцыферова Л.И. Личность в динамике // Психологический журнал.- 1992.- № 5. С. 12-25.
21. Анцыферова Л.И. Способность личности к преодолению деформаций своего развития // Психологический журнал.- 1999.- Т. 20. № 1. С. 6-19.
22. Артемьева Е.Ю. Психология субъективной семантики. М.: МГУ, 1980 128 с.
23. Артемьева Е.Ю. Основы психологии субъективной семантики / Под ред. И.Б. Ханиной. М.: Наука; Смысл, 1999. 350 с.
24. Бажин Е.Ф., Корнева Т.В. О возможности узнавания эмоций по интонационным характеристикам речи // Вопросы психологии познания людьми друг друга и общения. Кн.2. Краснодар, 1978 С. 148 163.
25. Бажин Е.Ф., Ганина Н.А., Корнева Т.В. Описание лица в художественной литературе как проблема восприятия человека человеком \ Вопросы психологии.- 1984.- N 2. - С. 142-147.
26. Базеян Г.А. О психологических особенностях художественного сознания // Вопросы психологии.- 2001.- № 4. С. 81 90.
27. Балл Г.О. Взаємозв’язок норми, адаптації і творчості в діяльності суб’єкта // Філософська думка.- 1987.- № 5. С. 61 68.
28. Балл Г.О. Про специфіку цілей і способів керування розвиком особистості // Рад. Школа. 1990. - № 9. С.49-55.
29. Балл Г.А. Нормы деятельности и творческая активность личности // Вопросы психологии.- 1990. -№ 6. С. 25 34.
30. Балл Г.А., Бургин М.С. Анализ психологических воздействий и его педагогическое значение // Вопросы психологии. 1994. - №4. С.56-68.
31. Барабанщиков В.А., Малкова Т.Н. Зависимость точности идентификации экспрессии лица от локализации мимических проявлений \ Вопросы психологии.- 1988.-N5. - С. 131-140.
32. Басина Е.З., Насиновская Е.Е. Роль идентификации в формировании альтруистических установок личности // Вестн. Моск. Ун-та. Сер. Психология.- 1997.- № 4. С. 33-41.
33. Батраченко І.Г. Вступ до психологіі антиципаціі.- Дніпропетровськ.: ДДУ,1996 - 92 с.
34. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 423с.
35. Бахур В.Т. К вопросу о нейрофизиологических механизмах чувства собственного «Я» // Вопросы психологии.- 1980.- №5. С. 41-46.
36. Бебик М.А., Кокурина И.Г. О возможностях танцевально двигательной терапии в решении проблем самопринятия // Вестн. Моск. Ун-та. Сер. 14. Психология.- 1999.- № 1. С. 50 54.
37. Бездухов В.П. Теоретические проблемы становления гуманного стиля педагогической деятельности будущего учителя. Самара, 1992. 105 с.
38. Бернс Р. Развитие «Я»- концепции и воспитание. М.: Прогресс, 1986. 424 с.
39. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения М.: Наука, 1978. 310 с.
40. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком М.: Изд-во Московского ун-та, 1982. 200 с.
41. Бодалев А.А. О направлениях и задачах научной разработки проблемы способностей // Вопросы психологии.-1984.-N1. - С. 119-125.
42. Бодалев А.А. Психологические условия оптимизации педагогического общения // Психология педагогического общения. Сб. научн. трудов. Т.1. - Кировоград, 1991 - С. 4-14.
43. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других М.: Информационно-издательский дом «Филинъ», 1996. 472 с.
44. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности (психосемантический подход). - Киев .: КГПИИЯ, 1991 - 189 с.
45. Борев Ю.Б. Искусство интерпретации и оценки. Опыт прочтения «Медного всадника». М. : Советский писатель, 1981. 339 с.
46. Боримська Г. Самоцвіти українського танцю. Київ.: Мистецтво, 1974 134 с.
47. Борисенко С.Б. Методы формирования и диагностики эмпатии учителей. // Автореф. дис. канд. пед. наук. Л., 1988. 14 с.
48. Борисова А.А. Проницательность как проблема психологии общения // Вопросы психологии.- 1990.- № 4. С. 117-122.
49. Боришевський М.Й. Духовність як основа громадянської свідомості та самосвідомості особистості // Психологія школі. Збірник матеріалів Другого Міжрегіонального науково-практичного семінару (Рівне, 16-18 січня 1997 р.). Київ.: Наукова думка, 1997. С. 70-75.
50. Бочелюк В.Й. Особистісні диспозиції педагога як основа його готовності до реалізації особистісно-орієнтованого навчання // Придніпровський науковий вісник. Дніпропетровськ, 1998. С. 21-25.
51. Братченко С.Л. Межличностный диалог и его основные атрибуты // Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии / Под ред. Д.А. Леонтьева, В.Г. Щур.- М.: Смысл. - 1997. С.201-222.
52. Брудный А.А. Понимание как философско-психологическая проблема // Вопросы философии. -1975.- № 10. С. 109 117.
53. Брудный А.А. Экспериментальный анализ понимания // Понимание как философско-методологическая проблема (Материалы «Круглого стола». Часть третья) // Вопросы философии. -1986.- № 9. С. 60 62.
54. Будинайте Г.Л., Корнилова Т.В. Личностные ценности и личностные предпочтения субъекта // Вопросы психологии. -1993.- № 5. С. 99-105.
55. Букреев И.С. Психологические предпосылки формирования творческой индивидуальности студента-дирижера // Автореф.дисс. канд. психол. Наук. М, 1983. - 20 с.
56. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике - Спб.: Питер Ком, 1999 528 с.
57. Буш Г. Диалогика и творчество. Р.: Авотс, 1985. 318 с.
58. Валантинас А.А. Взаимосвязь эмпатии и усвоения нравственных норм детьми младшего школьного возраста // Автореф. дис. канд. психол. наук. К., 1988. 16 с.
59. Василишина Т.В. Емпатійні здібності вчителів. Психологічний аспект // Практична психологія та соціальна робота.- 1999.- № 5. С. 16 21.
60. Василишина Т.В. Емпатія як фактор ефективності педагогічного спілкування // Автореф. дис. канд. психол. Наук. К., 2000 20 с.
61. Васильєв С.О. Розуміння тексту як творча діяльність // Філософська думка.- 1986.- № 2. С. 76 88.
62. Введенский И.В., Лабунская В.А. Семиотический подход к анализу изображений человека // Вопросы психологии познания людьми друг друга и общения. Книга 2. Краснодар, 1978. С. 42 51.
63. Верховинець В.М. Теорія українського народного танцю Київ.: Музична Україна, 1990. 150 с.
64. Виговська Л.П. Емпатійність як механізм реалізації суб”єкт суб”єктної педагогічної парадигми // Психологія. Зб. наукових праць. Вип. 4 (7). К.: НПУ, 1999. С. 61-66.
65. Визгин В. П. Научный текст и его интерпретация // Методологические проблемы историко научных исследований. М.: Наука, 1982. С. 320 335.
66. Вильсон Гленн Психология артистической деятельности. Таланты и поклонники. М.: Когито Центр, 2001. 334 с.
67. Вишнякова Н.Ф. Развитие креативности и эмоциональной идентификации на музыкальных занятиях // Вопросы психологии.-1984.-N5. - С. 76-78.
68. Вишнякова Н.Ф. К проблеме развития личности школьников в детском музыкальном творчестве // Вопросы психологии.-1987.-N6 .- С.77-83.
69. Вознесенська О.Л. Соціально-психологічні стереотипи сприймання портретних зображень політично активних суб’єктів // Автореф. дис. канд. психол. наук. К., 1999. 20 с.
70. Выговская Л.П. Теоретикометодологические основы решения проблемы эмпатии // Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали Четвертих Костюківських читань (25 вересня 1996 року) В 3-х томах. К.: Вид-во ДОК-К, 1996. Т.1. С. 231 239.
71. Выготский Л.С. Психология искусства М.: Педагогика, 1987. 344 с.
72. Высотская Н.Е., Сухарева А.М. Психофизиологические особенности учащихся хореографического училища // Психофизиология спортивных и трудовых способностей человека. Ленинград, 1974. С. 143 159.
73. Гаврилова Т.П. Понятие эмпатии в зарубежной психологии. (Исторический обзор и современное состояние проблемы) // Вопросы психологии. -1975.- №2. С.147-158.
74. Гаврилова Т.П. Эмпатия как специфический способ познания человека человеком // Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. Краснодар, 1975. с.17-19.
75. Гаврилова Т.П. Роль эмпатии в формировании нравственных мотивов у детей. // Некоторые актуальные психолого-педагогические проблемы воспитания и воспитывающего обучения. М.,1976. 211с.
76. Гаврилова Т.П. Эмпатия и ее особенности у детей младшего школьного возраста // Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1977. 23 с.
77. Гаврилова Т.П. Анализ эмпатийных переживаний младших школьников и младших подростков // Психология межличностного познания / Под ред. А.А. Бодалева. М., 1981. С.122-139.
78. Галкина Т.В., Алексеева Л.Г. Диагностика и развитие креативности // Развитие и диагностика способностей. М.: Наука, 1991. С. 170 178.
79. Герасимова И.А. Философское понимание танца // Вопросы философии.- 1998.- № 4. С. 50 63.
80. Гиппиус С.В. Тренинг развития креативности. Гимнастика чувств. Спб.: Речь, 2001. 346 с.
81. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. Киев.: Изд-во политической литературы Украины, 1989. 189 с.
82. Головаха І.Є. Сни: провісник майбутньоо чи згадка про минуле? (До проблеми тлумачення снів носіями фольклорної традиції) // Філософська думка. -1995.- № 9-10. С. 194 204.
83. Головей Л.А., Рыбалко Е.Ф. Практикум по возрастной психологии Спб.: Речь, 2001. 688 с.
84. Горянина В.А. Психологические предпосылки непродуктивности стиля межличностного взаимодействия // Психологический журнал. 1997. - № 6. С. 73-78.
85. Грибов Ю.А. Психолого-педагогические условия развития творческого самовыражения учащихся и учителей // Вопросы психологии.- 1989.- N 2. -С. 57-62 .
86. Гройсман А.Л., Задорожнюк И.Е. Предисловие // Вильсон Гленн. Психология артистической деятельности: Таланты и поклонники. М.: «Когито-Центр», 2001. С. 7 18.
87. Гуружапов В.А. Роль образа в актуализации смыслопорождающих систем понимания искусства детьми (на материале анализа детьми содержания произведений живописи) // Психологическая наука и образование.- 2000.- № 3. С. 96 103.
88. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретического и экспериментального психологического исследования М.: Педагогика, 1986 240 с.
89. Данильченко Т.В. Сприймання чоловіка і жінки при формуванні першого враження // Вісник Харківського державного ун-ту.- 1999. №439.-С. 29-32
90. Державана національна програма Освіта”. Україна ХХІ століття. Київ.: Райдуга, 1994. 61 с.
91. Джужа Н.Ф., Ивасишин В.А. Эмпатия как механизм социального развития личности // Проблемы формирования ценностных ориентаций и актовности личности в ее онтогенезе. М., 1987. С.143-150.
92. Додонов Б.И. В мире эмоций. К.: Политиздат Украины, 1987. 140 с.
93. Дружинин В.Н. Психология общих способностей Спб: Питер Ком, 1999. 368 с.
94. Дубовик Л.П. Естетичні цінності і їх роль у формуванні особистості // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: Матеріали Методологічного семінару АПН України К.: Гнозис, 1998. С. 328 333.
95. Емельянов Ю.Н. Обучение общению в учебно-тренировочной группе // Психологический журнал. Т. 8.- 1987.- № 2. С. 81-87.
96. Ершова Л.Д. Особенности перцептивных способностей учителя. // Психология труда и личности учителя. Сб.н.тр., Вып.2 / Под ред. А.И. Щербакова, Л., 1977. - С.91-106.
97.