Структура ґрунтового покриву Волинської височини : Структура почвенного покрова Волынской возвышенности

Краткое описание

Львівський національний університет імені Івана Франка

на правах рукопису

Радзій Володимир Феофілович

УДК 631.44.06 (477.81+477.82)

Структура ґрунтового покриву Волинської височини

11.00.05 біогеографія і географія ґрунтів

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Науковий керівник:
доктор географічних наук, професор
Позняк Степан Павлович

Львів 2007

ЗМІСТ
Список скорочень......................................................................................4
Вступ.....................................................................................................................5
Розділ 1. ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ҐРУНТОУТВОРЕННЯ у ЛІСОСТЕПОВИХ ЛАНДШАФТАХ.................10
1.1. Палеогеографічні особливості еволюції ландшафтів Волинської височини у пізньому плейстоцені і голоцені......................................................10
1.2. Сучасні еколого-географічні умови ґрунтоутворення............................13
1.2.1. Геолого-геоморфологічна будова....................................................16
1.2.2. Гідрогеологічні умови.......................................................................25
1.2.4. Клімат.................................................................................................29
1.2.5. Рослинність........................................................................................35
1.3. Ґрунтовий покрив........................................................................................39
Висновки до розділу 1...........................................................................................44
Розділ 2. ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ СТРУКТУРИ ҐРУНТОВОГО ПОКРИВУ.............................................................................................................45
Висновки до розділу 2...........................................................................................55
Розділ 3. Методи вивчення структури ґрунтового покриву.............................................................................................................57
3.1. Вибір і характеристика ключових ділянок..................................................60
3.2. Статистико-картометричні та функціонально-аналітичні методи дослідження...........................................................................................................62
Висновки до розділу 3...........................................................................................64
Розділ 4. Аналіз І Моделювання компонентів структури Ґрунтового покриву Волинської височини..........................65
4.1. Співвідношення компонентів структури ґрунтового покриву....... 66
4.2. Характеристика елементарних ґрунтових ареалів... 72
4.3. Ґрунтові мікрокатени...................................................................................119
4.4. Ґрунтові комбінації.......................................................................................125
4.4.1. Математико-графічне моделювання визначення домінуючих факторів диференціації ґрунтового покриву..........................................125
4.4.2. Картографічне моделювання та типізація структури ґрунтового покриву.......................................................................................................131
Висновки до розділу 4.........................................................................................152
Висновки........................................................................................................158
Список використаних джерел.......................................................163
Додатки...........................................................................................................178

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

ҐК ґрунтова комбінація;
ҐП ґрунтовий покрив;
ЕҐА елементарний ґрунтовий ареал;
Ід індекс дрібності;
Ік індекс контрастності;
Ін індекс неоднорідності;
Іс індекс складності;
Кг коефіцієнт генетичної контрастності ґрунтів;
КД ключова ділянка;
КДҐП коефіцієнт класифікаційної диференціації ґрунтового покриву;
Кгр коефіцієнт контрастності ґрунтів за гранулометричним складом;
КР коефіцієнт розчленування;
Ке коефіцієнт контрастності за ступенем еродованості ґрунтів;
СҐП структура ґрунтового покриву;
СДҐК ступінь диференціації ґрунтових контурів за площею.

ВСТУП

Актуальність теми. У період трансформації земельних відносин в Україні особливо гостро постає питання збереження, раціонального використання і розширеного відтворення земельних ресурсів як базису сталого розвитку України. Втілення в життя принципу екологізації землекористування зумовлює необхідність розробки широкої системи регламентацій щодо використання ґрунтів як засобу виробництва та їх охорони як елементу довкілля. Це передбачає проведення оптимізації структури угідь, що дає змогу вирішити завдання щодо розміщення сільськогосподарських угідь, культур тощо в оптимальних екологічних умовах та організації території, проектування меліорації, систем агротехніки. При цьому вивчення структури ґрунтового покриву (СҐП) дозволяє виявити та інтерпретувати основні генетико-геометричні параметри ґрунтового покриву, які сприяють підвищенню об’єктивності та ефективності землевпорядкування. Це також дасть підстави враховувати просторову неоднорідність як важливого чинника якості земель, який впливає на врожайність сільськогосподарських культур, розміщення, розмір і форму полів. Пізнання закономірностей формування неоднорідності ґрунтового покриву, чинників її формування одне із головних завдань, спрямованих на оптимальне використання земельних ресурсів. Вирішення цього завдання пов’язане насамперед з певною складністю в зв’язку із різноманіттям факторів диференціації структури ґрунтового покриву, що формують неоднорідність, але розібратися з цим завданням можливо, тільки провівши типізацію структур, що її утворюють. Відповідно дослідження просторової неоднорідності ґрунтового покриву Волинської височини, вивчення особливостей формування СҐП на регіональному рівні з метою отримання достовірних кількісних параметрів, які характеризують ґрунтовий покрив як єдине ціле, що складається із внутрішніх відмінностей за змістом та просторовим різноманіттям за величиною і формою елементів, дає

можливість віднести цю проблему до однієї з основних у галузі географії ґрунтів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов’язане з Національною програмою охорони земель” на 19962010 роки, державною науково-технічною програмою Родючість і охорона ґрунтів” на 20012010 роки, регіональними програмами Захисту земель від водної та вітрової ерозії та інших видів деградації земель у Рівненській та Волинській областях на 19952010 роки, науково-дослідними темами географічного факультету Волинського державного університету імені Лесі Українки Природа та екологія Західного Полісся” (№ д.р. 0103U000658), Основи раціонального природокористування та охорони природи Західного Полісся та прилеглих територій” (№ д.р. 0106U000275) та кафедри ґрунтознавства і географії ґрунтів Львівського національного університету імені Івана Франка Вс77Б Географічні проблеми Західного регіону України” (№д.р.1U001424). Проведення досліджень зумовлене необхідністю реалізації Основних напрямків державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” (Постанова ВР України № 188-98).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи виділення рівнів просторової організації структури ґрунтового покриву Волинської височини, визначення особливостей генетико-геометричної будови, кількісних та якісних параметрів СҐП.
Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання: дослідити фактори диференціації ґрунтового покриву, виділити та провести аналіз генетико-геометричної будови структурних одиниць ґрунтового покриву елементарні ґрунтові ареали (ЕҐА), мікрокатени та ґрунтові комбінації (ҐК); визначити склад і співвідношення компонентів СҐП; розрахувати показники складності, контрастності та неоднорідності ґрунтового покриву; провести типізацію та скласти карту СҐП на ключові ділянки Волинської височини.
Об’єкт дослідження ґрунтовий покрив і структура ґрунтового покриву Волинської височини.
Предмет дослідження чинники диференціації ґрунтового покриву його компонентний склад; генетико-геометрична будова, кількісні та якісні параметри ЕҐА, мікрокатен і комбінацій та характер їхніх взаємозв’язків.
Методи дослідження. З метою вивчення ґрунтового покриву як континуального утворення з його поступовими переходами між окремими типологічними одиницями використовується системний підхід. При вивченні неоднорідності ґрунтового покриву, його структур, що є складовою частиною географії ґрунтів, застосовувався порівняльно-географічний та історичний підходи. Сучасні дослідження СҐП проводяться з використанням якісних та кількісних методів. Зокрема, під час дослідження структури ґрунтового покриву Волинської височини, її типологічних одиниць та неоднорідності ґрунтового покриву використано методи виявлення (якісно-генетичний, натурно-картометричний методи і метод пластики рельєфу) та інтерпретації (статистико-картометричний, функціонально-аналітичний методи і метод головних компонент) структури ґрунтового покриву.
Наукова новизна одержаних результатів.
У роботі:
- проведено комплексне дослідження ґрунтового покриву Волинської височини;
- проаналізовано кількісні характеристики ґрунтового покриву від елементарних ґрунтових ареалів і мікрокатен до ґрунтових комбінацій співвідношення компонентів ґрунтового покриву, розміри ЕҐА та ҐК, коефіцієнтів розчленування ґрунтових ареалів, показників складності, контрастності та неоднорідності ґрунтового покриву;
- побудовано графічні моделі розподілу кількісних параметрів СҐП;
- визначено міри впливу важливості чинників диференціації СҐП із застосуванням факторного аналізу;
- проведено типологію ґрунтових комбінацій території дослідження;
- побудовано картографічні моделі СҐП ключових ділянок у межах Волинської височини.
Практичне значення одержаних результатів.
1.Отримані в роботі результати є інформаційною базою для оцінки ступеня порушення екологічної рівноваги ґрунтового покриву.
2.Результати можуть слугувати безпосередньо основою для корекції характеру та інтенсивності господарської діяльності на території дослідження.
3.Параметри неоднорідності структур ґрунтового покриву можуть використовуватися як поправочні коефіцієнти до балів бонітету ґрунтів.
4. Отримані дані можуть використовуватися під час складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, проектів консервації деградованих та малопродуктивних сільськогосподарських угідь, а також виділення особливо цінних ареалів ґрунтів з метою збереження їх унікальності, запобігання деградаційним процесам і забезпечення зростання їхньої продуктивності.
Особистий внесок здобувача. Автором проведено польові та камеральні дослідження ґрунтів ключових ділянок, опрацьовано картографічні матеріали з метою вивчення компонентного складу та просторової організації ґрунтового покриву; розраховано параметри генетико-геометричної будови елементарних ґрунтових ареалів і мікрокатен; встановлено регіональні особливості рівнів складності, контрастності та неоднорідності ґрунтового покриву Волинської височини; визначено розподіл факторів диференціації ґрунтового покриву; складено графічні та картографічні моделі СҐП території дослідження.
Апробація результатів дисертації.
Результати дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на Міжнародній науковій конференції Генеза, географія і екологія ґрунтів” (Львів, 1999), ІІІ з’їзді Докучаєвського товариства ґрунтознавців (МоскваСуздаль, 2000), VІІІ з’їзді Українського географічного товариства (Луцьк, 2000), VІ з’їзді Українського товариства ґрунтознавців і агрохіміків (Умань, 2002), Всеросійській конференції Стійкість ґрунтів до природних та антропогенних впливів” (Москва, 2002), VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції Наука і освіта 2005” (Дніпропетровськ, 2005), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (Луцьк, 2006), наукових конференціях професорсько-викладацького складу Львівського національного університету імені Івана Франка (19982000) та Волинського державного університету імені Лесі Українки (20012006).
Публікації. Результати досліджень опубліковано у 12 наукових працях, з них 5 у виданнях, рекомендованих ВАК України.
Обсяг і структура роботи.
Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (162). Загальний обсяг дисертації 191 сторінок. У роботі подано 15 таблиць, 20 рисунків, 7 додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Вивчення структури ґрунтового покриву Волинської височини її якісних та кількісних характеристик дає можливість зробити наступні узагальнення та висновки:
1. Значне різноманіття та строкатість ґрунтового покриву Волинської височини пов’язана, в першу чергу, значною розчленованістю та сильним розвитком процесів ерозії. Строкатість ґрунтового покриву, в значній мірі, пояснюється складним рельєфом: Рівненське плато хвилясто-горбиста височина з чітко вираженими широтним напрямом ерозійного розчленування, Мізоцький кряж з субширотним простяганням являє собою горбисту височину.
2. Значна розчленованість території дослідження та перепади висот зумовили, з початком агрокультурного періоду, умови для розвитку посиленої антропогенної ерозії ґрунтів. На сучасному етапі розвитку ґрунтового покриву досліджуваної території ерозійні процеси досягли значного розвитку як по інтенсивності, так і по поширенню тільки середньо- і сильнозмиті ґрунти в межах КД Мізоцький кряж” займають 33,46 %, КД Рівненське плато” 12,24%, а слабозмиті відповідно становлять 13,58 та 24,86 % від площі ключових ділянок
3. Найбільш поширені в межах КД Мізоцький кряж” сірі лісові ґрунти 43,58 %. Значна частина ареалів сірих лісових нееродованих відмін займають вододільне положення та характеризуються переважанням контурів витягнутої форми, серед ареалів еродованих відмін переважають витягнуті та лінійні форми, що зумовлено їх схиловим положенням. Площа ЕҐА сірих лісових незмитих ґрунтів коливається в значних межах від 0,2 до 178,0 га, що засвідчує широкий діапазон коливання коефіцієнта варіації розмірів ЕГА 13,5-150,96 % та показник СДҐК 0,1-0,95. За ступенем розчленування меж ареали досліджуваних ґрунтів, переважно, належать до нерозчленованих.
4. У межах Рівненського плато переважають ареали опідзолених типів ґрунтів (темно-сірих опідзолених та реградованих, чорноземів опідзолених і реградованих), що займають 46,47 % площі. Слід відмітити, переважання модальних родів ґрунтів над еродованими, що відповідно становить 58,68 % площ ареалів нееродованих ґрунтів. Особливістю екології ґрунтового покриву КД Рівненське плато” є більша стійкість ґрунтів до ерозійного ураження. Співвідношення між коефіцієнтом загальної еродованості до коефіцієнта сильної еродованості становить 9,9, на відміну від території КД Мізоцький кряж” де дане співвідношення становить 2,9. Також особливістю даного регіону є поширення темно-сірих реградованих ґрунтів та чорноземів реградованих, які сформовані на лесовидних суглинках підстелених щільними карбонатними породами верхньокрейдового періоду. Ці ґрунти переважно розташовані на платоподібних вододілах та схилах південної експозиції, що створюють специфічний гідрологічний режим, при якому активізуються висхідні потоки вологи та карбонатів кальцію, а також тривале господарське використання сприяє процесам реградації. Крім того, значна частина ареалів ґрунтів поширена в межах долини р. Устя де в напівгідроморфних умовах сформувались лучно-чорноземні ґрунти на лесовидних оглеєних суглинках тощо. На основі аналізу генетико-геометричної будови території дослідження виявлена тенденція збільшення середніх площ ареалів в залежності від типів ґрунтів: від сірих лісових ґрунтів до чорноземів опідзолених та реградованих.
5. Аналізі розподілу частот площ ЕҐА в межах КД Рівненське плато” виявив, що спільними рисами розподілу характеризуються криві сірих лісових, темно-сірих опідзолених та чорноземів опідзолених. Крива розподілу частот ЕҐА темно-сірих реградованих ґрунтів характеризуються чітко вираженим модальним інтервалом (10-25 га) де зосереджено 47,36 % площ ЕҐА, та накопиченням частот в інтервалі 50-100 га 15,7 % площ ареалів.
6. Проведений аналіз розподілу частот розмірів ареалів за категоріями змитості, в межах ключових ділянок, виявив загальну тенденцію асиметричного розподілу в інтервалі 510 га. Виявлено зменшення розмірів контурів від слабозмитих до сильнозмитих відмін, що, в першу чергу, пов’язано із поширенням ерозійних форм рельєфу.
7. За результатами досліджень, в межах Волинської височини спостерігається загальна тенденція до збільшення коефіцієнта розчленування із зменшенням площі, криві розподілу показують значну варіацію коефіцієнта розчленування в інтервалі 5-15 га (), в інтервалах з розмірами понад 20 га, криві залежності набувають плавності. Відмінність між кривими полягає в тому, що значне варіювання коефіцієнта розчленування виявлено в однакових інтервалах площ ЕҐА КД Рівненське плато” на відміну від КД Мізоцький кряж”, але чітко видно загальну тенденцію до переважання середніх значень коефіцієнта розчленування в залежності від розмірів ареалів КД Мізоцький кряж” на відміну від ареалів КД Рівненське плато”. Це зумовлено тим, що в межах Мізоцького кряжу, який зазнав значного розчленування рельєфу, на відміну від Рівненського плато, переважають витягнуті та лінійні форми ареалів, що є визначальним чинником, який знаходиться в прямій залежності від витягнутості та звивистості меж ареалів.
8. При аналізі залежності середніх значень коефіцієнта розчленування від площі ерозійно-делювіальних мікрокатен виявлено переважання середньорозчленованих контурів в інтервалі розмірів мікрокатени 45 га (КД Мізоцький кряж”), що зумовлено збільшенням витягнутості та звивистості контурів мікрокатен, які приурочені до вузьких та розгалужених ярів та балок. Крива, що характеризує залежність коефіцієнта розчленування від розмірів контурів мікрокатени ключової ділянки Рівненське плато”, показує значне зменшення середнього значення коефіцієнта в інтервалі 5-6 га (), що пояснюється наявністю широких виположених балок, які характеризуються слаборозгалуженим асиметроїдним деревоподібним рисунком. Загалом, прослідковується закономірність збільшення величини коефіцієнта розчленування, що пов’язано із зростанням витягнутості та звивистості меж мікрокатен.
9. Згідно розподілу факторів домінування у формуванні СҐП, більш ерозійно небезпечною територією є Мізоцький кряж де одними із перших структуроутворюючих чинників є експозиція, крутизна схилів та ступінь змитості ґрунтів. В межах Рівненського плато домінуючими факторами є експозиція, крутизна схилів та висотний рівень, які визначають формування, експозиційно-висотних ареалів реградованих ґрунтів тощо. Фактор підстилаючої поверхні займає останнє місце, оскільки досліджувана територія, переважно, однорідна щодо ґрунтоутворюючої породи (лесоподібний суглинок). Загалом, диференціація ґрунтового покриву території дослідження зумовлена сукупною дією чинників елементів рельєфу, висотним рівнем та ґрунтоутворюючою породою, що підтверджує гіпотезу про детермінацію структури ґрунтового покриву літолого-геоморфологічними особливостями регіону.
10. Ґрунтові комбінації території досліджень характеризуються високою роздріб­неністю та розчленованістю ареалів, що їх утворюють. Більшість ґрунтових комбінацій віднесена до напівконтрастних. Контрастність ґрунтового покриву за окремими показниками є неоднаковою. Якщо генетична контрастність для усіх комбінацій є порівняно невисокою, то за ступенем еродованості ґрунтів - значною. Контрастність ґрунтів у поєднаннях і поєднаннях-мозаїках загалом є вищою, ніж у варіаціях. Ґрунтові комбінації, які характеризуються наявністю односпрямованих генетичних зв’язків та у сукупній дії факторів диференціації ґрунтового покриву формують комбінації типу поєднань та варіацій. В умовах слабкої вираженості генетичних зв’язків між компонентами формуються неконтрастні ґрунтові комбінації ташети.
11. За визначальними факторами формування ґрунтів та СҐП території дослідження виділено чотири спектри, що об’єднують ґрунтові комбінації з однаковим механізмом диференціації ґрунтового покриву: топо-ерозійний, топо-ерозійно-літогенний, топо-ерозійно-гідрогенний, гідрогенний. Зокрема найвищими показниками неоднорідності ґрунтового покриву характеризуються структури топо-ерозійного та топо-ерозійно-літогенного спектрів до складу яких входять варіації (сірих лісових, темно-сірих опідзолених, чорноземів опідзолених ґрунтів) поєднання (сірих лісових, опідзолених та лучних типів ґрунтів) та поєднання-мозаїки (сірих лісових, опідзолених ґрунтів, дерново-підзолистих, дерново-карбонатних ґрунтів та виходів елювію щільних карбонатних порід, елювію пісковиків та піщаних порід). Топо-ерозійно-гідрогенний спектр виділено тільки в межах КД Рівненське плато”, який формують ґрунтові комбінації - поєднання (сірих лісових та опідзолених типів ґрунтів, лучно-чорноземних, лучних ґрунтів). Гідрогенний спектр формують ґрунтові комбінації ташети (лучних, дернових, мулувато-болотних, мулувато-торфових ґрунтів та торфовищ низинних).
12. Вивчення структури ґрунтового покриву на топологічному рівні дозволяє виявити особливості зонально-провінційної будови ґрунтового покриву, що відображається на картах СҐП, які є основою для грунтово-географічного районування, мікрорайонування, складання земельно-кадастрової документації. Отримані параметри СҐП можуть використовуватись при складанні схем землеустрою, розроблені техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, проектів консервації деградованих та малопродуктивних сільськогосподарських угідь, а також при виділення особливо цінних ареалів ґрунтів з метою збереження їх унікальності, запобігання деградаційним процесам і забезпечення зростання їхньої продуктивності.

Список використаних джерел
1. Агрокліматичний довідник по Волинській області. К.:Держсільгоспвидав, 1959. 86 с.
2. Агрокліматичний довідник по Ровенській області. К.:Держсільгоспвидав, 1959. 108 с.
3. Адронников В.Л., Ананко Т.В., Михайлова Т.П., Симакова М.С., Шубина И.Т. Отражение структуры почвенного покрова на почвенных картах // Почвоведение. 1993. № 7. С. 76-82.
4. Александровский А.Л. Эволюция почв Восточно-Европейской равнины в голоцене. М.: Наука, 1983. 150 с.
5. Александровский А.Л. Эволюция почвенного покрова Русской равнины в голоцене // Почвоведение. 1995. № 3. С. 290-297.
6. Андрієнко Т.Л. Луцько-Ровенський геоботанічний округ // Географічна енциклопедія України: В 3-х т. / Редкол.: О.М. Маринич (відп. ред.) та ін. К.: Українська Радянська Енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1989. Т.2: З-О. С. 298-299.
7. Андрущенко Г.О. Ґрунти західних областей УРСР. ЛьвівДубляни, 1970.-114 с.
8. Арнольд Р.В. Детальная почвенная съемка США // Почвоведение. 1990. № 2. С. 21-29.
9. Артюшенко А.Т., Арап Р.Я., Безусько Л.Г. История растительности западных областей Украины в четвертичном периоде. К.: Наук. думка, 1982. 136 с.
10. Атлас почв Украинской ССР / Под ред. Н.К. Крупского, Н.И.Полупана. К.: Урожай, 1979. 160 с.
11. Афанасьев Я.Н. Зональные системы почв // Зап. Горского СХИ. 1922. 86 с.
12. Ахо А., Хопфорт Д., Ульман Д. Построение и анализ вычислительных алгоритмов. М.: Мир, 1979. 356 с.
13. Белобров В.П., Рожков В.А., Столбовой В.С. База данных о структуре почвенного покрова для их классификации // Почвоведение. 1993. №7. С. 83-90.
14. Белоусова Н.И., Беркгаут В.В., Цехановская Е.Б. Влияние современных склоновых процессов на структуру почвенного покрова // Структура почвенного покрова и организация территории. М.: Наука, 1983. С.145-156.
15. Богдан В.С. Отчет Валуйской сельскохозяйственной опытной станции. Год 1895-1896. СПб., 1990. 127 с.
16. Богуцький А.Б., Богуцький О.А., Волошин П.К. Лесовий покрив Волинської височини // Українське Полісся: вчора, сьогодні, завтра: Зб. наук. пр. Луцьк: Надстир’я, 1998. С. 105-107.
17. Богуцкий А.Б., Геренчук К.И., Демедюк Н.С. Состояние и задачи изучения антропогена западных областей Украины // Материалы по четвертичному периоду Украины. К.: Наук. думка, 1974. С. 9-20.
18. Бондарчук В.Г. Геологія України. К.: Вид-во АН УРСР, 1959. 832 с.
19. Бреус Н.М., Полупан М.І. Агроґрунтове районування // Географічна енциклопедія України: В 3-х т. / Редкол.: О.М. Маринич (відп. ред.) та ін. К.: Українська Радянська Енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1989. Т.1: А-Ж. С. 12-13.
20. Бучинский И.Е. О климате прошлого Русской равнины. Л.: Гидрометеоиздат, 1957. 142 с.
21. Веклич М.Ф. Інваріанти пізньокайнозойських палеоландшафтів території України // Укр. геогр. журнал. 1996. № 4. С. 20-27.
22. Веклич М.Ф., Сиренко Н.А., Матвиишина Ж.Н., Мельничук И.В., Герасименко Н.П., Передерий В.И., Турло С.И. Стратиграфическая схема четвертичных отложений Украины / Отв. ред. М.Ф. Веклич. К.: Наук. думка, 1993. 76 с. + 4 л. табл.
23. Веклыч М.Ф. Проблемы палеоклиматологии. К: Наук. думка, 1987. 192 с.
24. Волынское лесостепное Ополье // Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. К.: Наук. думка, 1985. С. 76-78.
25. Воронин А.Д. Методологические принципы и методическое значение концепции иерархии уровней структурной организации почв // Вестн. Моск. ун-та. Сер. Почвоведение. 1979. № 1. С. 3-10.
26. Высоцкий Г.Н. Об оро-климатических основах классификации почв // Почвоведение. 1906. № 1. С. 97-104.
27. Гаськевич О.В. Роль антропогенного чинника у формуванні структури ґрунтового покриву Гологоро-Кременецького горбогір’я // Наук. записки Терноп. держ. пед. ун-ту. Сер. Географія. Тернопіль, 2004. № 2. Ч.1. С. 138-143.
28. Генезис и рациональное использование почв Молдавии. Кишинев: Штиинца, 1977. 163 с.
29. Географо-генетические аспекты почвообразования, эволюция и охрана почв / С.В. Зонн, А.П. Травлеев; Отв. ред. В.Н. Ковда; АН УССР. Ин-т ботаники им. Н.Г. Холодного. К.: Наук. думка, 1989. 216 с.
30. Герасименко Н.П. Сравнительный анализ структуры почвенного покрова ландшафтных зон Украины в позднем плейстоцене и голоцене // Тезисы докладов Ш съезда почвоведов и агрохимиков Украинской ССР. 1114 сентября 1990 года. Почвоведение. Х.: Украинский НИИ почвоведения и агрохимии, 1990. С. 32-34.
31. Геренчук К.И. Волынская возвышенность // Физико-географическое районирование УССР. К.: Изд-во Киев. ун-та, 1968. С. 155-165.
32. Геренчук К.І., Койнов М.М., Цись П.М. Природно-географічний поділ Львівського та Подільського економічних районів. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1964. 222 с.
33. Геренчук К.І., Раковська Е.М., Топчієв О.Г. Польові географічні дослідження. К.: Вища шк., 1975. 248 с.
34. Глазовская М.А. Почвы мира. М.: Изд-во МГУ, 1973. Т. 2. 427 с.
35. Глазовська М.А. Денудационно-аккумулятивные структуры почвенного покрова как формы проявления педолитогенеза // Почвоведение. 2000. № 2. С. 134-147.
36. Годельман Я.М. Неоднородность почвенного покрова и использование земель. М.: Наука, 1981. 200 с.
37. Годельман Я.М. Классификационная система почвенного покрова // Почвоведение. 1991. № 6. С. 15-25.
38. Голиков А.П., Черванев И.Г., Трофимов А.М. Математические методы в географии. Х.: Изд-во при Харьк. ун-те Вища шк.”, 1986. 144 с.
39. Горячкин С.В. Исследования структур почвенного покрова в современном почвоведении: подходы и тенденции развития // Почвоведение. 2005. № 12. С. 1461-1468.
40. Гофштейн И.Д. Неотектоника Западной Волыно-Подолии. К.: Наук. думка, 1979. 156 с.
41. Ґрунтово-географічні дослідження. Понятійно-термінологічний словник / Уклад. С.П. Позняк, Є.Н. Красєха. ЛьвівОдеса, 1999. 96 с.
42. Гуменюк А.І. Сільськогосподарські типи земель західної (Волино-Подільської) провінції Лісостепу // Ґрунти України та їх агровиробнича характеристика. К.: Урожай, 1964. С. 116-128.
43. Дворников А.О. Почвенный покров центральной части Гыданского полуострова // Генезис, география и картография почв: Науч. тр. Почвенного ин-та им. В.В. Докучаева. М., 2000. С. 291-301.
44. Димо Н.А., Клер Б.А. В области полупустыни. Саратов: Изд-во Сарат. губерн. земства, 1907. 215 с.
45. Дмитриев Е.А., Худяков О.И., Лим В.Д. Неоднородность почв и почвенный покров в поселениях грызунов // Почвоведение. 1991. №8. С. 127-126.
46. Добровольский Г.В. Развитие учения о структуре почвенного покрова как раздела географии почв // Почвоведение. 1993. № 7. С. 5-11.
47. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. М.: Агропромиздат, 1985. 351 с.
48. Евдокимова Т.И. Почвенная съемка. М.: Изд-во МГУ, 1981. 264 с.
49. Єврорегіон Буг”: Волинська область / За ред. Б.П. Климчука, П.В.Луцишина, В.Й. Лажніка. Луцьк: Ред.-вид. відд. Волин. держ. ун-ту, 1997. Вища шк. 448 с.
50. 3аверуха Б.В. Флора Волыно-Подолии и ее генезис. К.: Наук. думка, 1985. 192 с.
51. Заморій П.К. Четвертинні відклади Української РСР. К.: Вид-во Київ. держ. ун-ту, 1961. 549 с.
52. Заславский М.Н. Эрозиоведение: учебник для стедентов географ. и почв. спец. вузов. М.: Высш. шк., 1983. 320 с.
53. Захаров С.А. К вопросу о значении микро- и макрорельефа в подзолистой области // Почвоведение. 1910. № 4. С. 339-366.
54. Зеликман Е.М. Параметры структуры почвенного покрова как количественные критерии для сравнительно-географического метода исследований // Почвоведение. 1998. № 4. С. 399-403.
55. Зильбер Г.А. К истории развития ландшафтов юго-западной части Волыно-Подолии // Геогр. сб. Вып. 4. Львов: Изд-во Львов. ун-та, 1957. С. 214-230.
56. Зимовец Б.А. Экология и мелиорация почв сухостепной зоны. М.: Почвенный ин-т им. В.В. Докучаева, ВАСХНИЛ, 1991. 249 с.
57. Зимовец Б.А., Королюк. Г.В., Панкова Е.Н. Структура почвенного покрова аридных территорий суббореального пояса Евразии // Почвоведение. 1993. № 7. С. 56-64.
58. Иванов В.Д., Божко С.Н. Почвенный покров и свойства почв балочных водосборов центрально-черноземного региона // Почвоведение. 2000. № 6. С. 647-682.
59. Иванов И.В., Монахов Д.В. Структура почвенного покрова черноземных степей Зауральского плато (на примере заповедника АРКАИМ”) // Почвоведение. 1999. № 8. С. 958-969.
60. Ильина Л.П., Михайлова Р.П., Шубина И.Т. К методике составления среднемасштабных почвенных карт // География и генезис антропогенно измененных и естественных почв. М.: Почвенный ин-т им. В.В.Докучаева, 1986. С. 102-109.
61. Карпачевский Л.О. Зеркало ландшафта. М.: Мысль, 1983. 107 с.
62. Кваша М.К. Ґрунти Ровенської області. Львів: Каменяр, 1970. 99 с.
63. Ковалышин Д.И. Основные типы структур почвенного покрова Украинского Полесья и их современное развитие в условиях интенсивного земледелия // Структура почвенного покрова и организация территорий. М.: Наука, 1983. С. 94-98.
64. Козловский Ф.И. Пути и перспективы дальнейшего развития концепции структуры почвенного покрова // Почвоведение. 1992. №4. С. 5-14.
65. Козловский Ф.И., Горячкин С.В. Современное состояние и пути развития теории структуры почвенного покрова // Почвоведение. 1993. № 7. С. 31-43.
66. Кондратьева Е.В., Могилевер О.М. Применение метода главных компонент при изучении микроструктуры почвенного покрова // Структура почвенного покрова и организация территории. М.: Наука, 1983. С. 185-189.
67. Королюк Т.В. Типизация структур почвенного покрова // Генезис, география и картография почв: Науч. тр. Почвенного ин-та им. В.В.Докучаева. М., 2000. С. 240-251.
68. Коротун І.М. Горохівська височина // Географічна енциклопедія України: В 3-х т. / Редкол.: О.М. Маринич (відп. ред.) та ін. К.: Українська Радянська Енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1989. Т. 1: А-Ж. С. 291.
69. Коротун І.М. Гощанське плато // Географічна енциклопедія України: В 3-х т. / Редкол.: О.М. Маринич (відп. ред.) та ін. К.: Українська Радянська Енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1989. Т. 1: А-Ж. С. 293.
70. Коротун І.М. Повчанська височина // Географічна енциклопедія України: В 3-х т. / Редкол.: О.М. Маринич (відп. ред.) та ін. К.: Українська Радянська Енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1989. Т. 1: П-Я. С. 50.
71. Коротун І.М. Рівненське плато // Географічна енциклопедія України: В 3-х т. / Редкол.: О.М. Маринич (відп. ред.) та ін. К.: Українська Радянська Енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1989. Т. 3: П-Я. С. 132-133.
72. Коротун І.М., Коротун Л.К. Географія Рівненської області: природа, населення, господарство, екологія. Рівне, 1996. 274 с.
73. Коротун І.М., Фремд Г.М. Волинська височина // Географічна енциклопедія України: В 3-х т. / Редкол.: О.М. Маринич (відп. ред.) та ін. К.: Українська Радянська Енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1989. Т.1: А-Ж. С.209.
74. Кравцова В.И. Космические методы исследования почв. М.: Аспект Пресс, 2005. 190 с.
75. Красеха Е.Н., Корсунов В.М. Пространственная организация почвенного покрова. Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние, 1990. 200 с.
76. Красеха Е.Н. Пространственная организация почвенного покрова // Тез. докладов ІІІ съезда почвоведов и агрохимиков Украинской ССР. 1114 сентября 1990 г. Почвоведение. Х.: Украинский НИИ почвоведения и агрохимии, 1990. С. 90-93.
77. Красеха Е.Н. Пространственная организация почвенного покрова Средней Сибири // Тез. докладов VIII Всесоюзного съезда почвоведов. Кн. 4. Новосибирск, 1989. С. 83.
78. Красєха Є.Н. Антропогенна еволюція просторової організації ґрунтового покриву чорноземної зони Півдня України // Агрохімія i ґрунтознавство: Міжвідомчий темат. наук. зб. Спец. вип. Ч. 2. Xарків, 1998. С. 12.
79. Красєха Є.Н. Концепція просторово-часової організації ґрунтового покриву // Генеза, географія та екологія ґрунтів: Зб. наук. пр. Львів, 1999. С. 48-50.
80. Кривульченко А.І. Обґрунтування до систематики ландшафтних комплексів Причорноморського сухого степу // Укр. геогр. журн. 2002. № 4. С. 1016.
81. Крупеников И.А. Новый подход к характеристике почвенного покрова // Почвоведение. 1974. № 3. С. 125-126.
82. Крупеников И.А., Урсу А.Ф. Почвы Молдавии. Кишинев: Штиинца, 1985. Т. 2. 239 с.
83. Куница Н.А. Распространение и особенности ископаемых почв плейстоцена Подолья и Среднего Побужья // Палеопедология. Палеогеографические исследования. К.: Наук. думка, 1974. С. 71-82.
84. Кушнирук В.А. Геологическое строение и тектонические особенности Львовско-Волынского каменноугольного бассейна. К.: Наук. думка, 1968. 132 с.
85. Лакин Г.Ф. Биометрия. М.: Высш. шк., 1990. 352 с.
86. Ломаев А.А. Геология карста Волыно-Подолии. К.: Наук. думка, 1979. С. 110.
87. Лошакова Н.А. О картографическом отображении симметрии структур почвенного пространства // Симметрия почвенно-геологического пространства. Пущино, 1996. С. 136-151.
88. Лошакова Н.А. Отображение структуры почвенного пространства на областных почвенных картах // Пространственно-временная организация и функционирование почв. Пущино, 1990. С. 100-111.
89. Луцько-Ровенський (Волинський лесовий) геоботанічний округ дубово-грабових та дубових лісів // Геоботанічне районування Української РСР. К.: Наук. думка, 1977. С. 131-136.
90. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія України: Підр. К.: Т-во Знання”, КОО, 2006. 511 с.
91. Медведєв В.В., Лактіонова Т.М. Ґрунтова інформаційна система Проект SOVER” (на прикладі України) // Генеза, географія та екологія ґрунтів: Зб. наук. пр. Львів, 1999. С. 185-187.
92. Мельничук І.В. Палеогеографія антропогену як основа прогнозу зміни природного середовища на найближчу і віддалену перспективу // Україна та глобальні процеси: географічний вимір: 3б. наук. пр. В 3-х т. КиївЛуцьк: Ред.-вид. відд. Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. Т. 2.С. 62-68.
93. Молчанов Э.Н. К проблеме почвенно-географического районирования горной части Северного Кавказа // Почвоведение. 1991. № 1. С. 5-18.
94. Молчанов Э.Н. Почвенное картографирование гор Северного Кавказа на основе информации о структуре почвенного покрова // Генезис, география и картография почв: Науч. тр. Почвенного ин-та им. В.В.Докучаева. М., 2000. С. 279-290.
95. Муха Б.П. Волинська височинна лісостепова фізико-географічна область // Географічна енциклопедія України: В 3-х т. / Редкол.: О.М.Маринич (відп. ред.) та ін. К.: Українська Радянська Енциклопедія ім.М.П. Бажана, 1989. Т. 1: А-Ж. С. 209-210.
96. Оре О. Теория графов. М.: Наука, 1980. 336 с.
97. Орловский С.А. Проблема принятия решений при нечеткой исходной. М.: Наука, 1981. 206 с.
98. Палеогеография Европы за последние сто тысяч лет: Атлас-монография. М.: Наука, 1984. 156 с.
99. Панкова Е.Н., Новикова А.Ф. О некоторых недостатках оценки качества сельскохозяйственных земель России // Доклады Россельхозакадемии. 1999. № 4. С. 26-28.
100. Пелещишин М.А. Поселення мідного віку біля сіл Костянець і Листвин у Західній Волині. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1997. С. 79.
101. Позняк С.П. Орошаемые черноземы юго-запада Украины. Львов: ВНТЛ, 1997. 240 с.
102. Позняк С.П., Красєха Є.Н., Кіт М.Г. Картографування ґрунтового покриву. Львів: Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. 500 с.
103. Полішвайко М.З. Ґрунти Волинської області. Львів: Каменяр, 1969. 64 с.
104. Понагайбо Н.Д. К вопросу о влиянии микрорельефа на характер почвы, ее температуру, влажность и урожайность. Драбовское районное опытное поле. Вып. ІІІ. Полтава, 1915. С. 4763.
105. Попов В.Г., Розанов А.М., Сектименко В.Е., Турсунов А.А., Наумов А.Н., Таиров Т.М. Изучение изменений почвенного покрова южного Приаралья с применением дистанционных методов // Тез. докладов VIII Всесоюзного съезда почвоведов. Кн. 4. Новосибирск: Ин-т почвоведения и агрохимии СО АН СССР, 1989. С. 343.
106. Прасолов Л.И. Генезис, география и картография почв. М.: Наука, 1978. 263 с.
107. Природа Волинської області / За ред. К.І. Геренчука. Львів: Вищашк., 1975. 147 с.
108. Природа Ровенської області / За ред. К.І. Геренчука. Львів: Вища шк., 1976. 156 с.
109. Природа Украинской ССР. Климат. К.: Наук. думка, 1984. 232 с.
110. Природа Украинской ССР. Почвы / Н.Б. Вернандер, И