Авдєєва Олена Вікторівна. Роль ендотеліну-1 і фібронектину в прогресуванні хронічного гломерулонефриту

Краткое описание

Авдєєва Олена Вікторівна. Роль ендотеліну-1 і фібронектину в прогресуванні хронічного гломерулонефриту: дисертація канд. мед. наук: 14.01.02 / Харківський держ. медичний ун-т. - Х., 2003

Авдєєва О.В. Роль ендотеліну-1 і фібронектину в прогресуванні хронічного гломерулонефриту. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 Внутрішні хвороби. Харківський державний медичний університет, МОЗ України, Харків, 2003.
Дисертація присвячена удосконаленню діагностики, прогнозування перебігу та уточненню патогенезу хронічного гломерулонефриту.
Підвищення вмісту ЕТ-1 відбувається на ранніх етапах формування захворювання і є найбільш значним при нефротичній та змішаній формах ХГН. Розвиток ХНН I-II ст. супроводжується зростанням концентрації ЕТ-1 в крові. У хворих з ХНН III ст. відмічено достовірне зниження концентрації ЕТ-1. Рівень ФН підвищений у хворих на нефротичну та змішану форми ХГН. По мірі розвитку ХНН відбувається зниження вмісту ФН в крові хворих усіх груп.
Кореляційні відносини між ЕТ-1, ФН та іншими факторами прогресування (артеріальним тиском, протеїнурією, гематурією та вмістом ліпідів у крові) залежать від форми ХГН.
Таким чином, прогресування ХГН та важкість його перебігу залежать від комплексу гемодинамічних та метаболічних факторів, серед яких важлива роль належить стану судинного ендотелію та пов’язаного з ним фібронектину.

Прогресування хронічного гломерулонефриту та важкість його перебігу залежать від сукупності гемодинамічних та метаболічних чинників, серед яких важливе значення має стан системи ендотелію та пов’язаного з ним фібронектину.
Для хворих на хронічний гломерулонефрит з достатньою функцією нирок характерним є підвищення вмісту в крові ЕТ-1, більш виражене при нефротичній та змішаній формах захворювання. При хронічній нирковій недостатності відмічається зростання вмісту ЕТ-1 в крові. Розвиток ХНН III ст. супроводжується достовірним зниженням концентрації ЕТ-1 в крові, що пов’язано з втратою бар’єрних властивостей судинного ендотелію в результаті тривалого впливу гемодинамічних та метаболічних факторів.
Вміст фібронектину у хворих на латентну та гіпертонічну форми хронічного гломерулонефриту з достатньою функцією нирок не виходить за межі показників контрольної групи. При нефротичній та змішаній формах захворювання рівень фібронектину в плазмі крові підвищується. При розвитку хронічної ниркової недостатності рівень фібронектину в плазмі крові знижується і становить при початкових стадіях (III) 360,66±41,73 мкг/мл та 362,98±37,57 мкг/мл відповідно, а при ХНН III стадії 279,17±25,16 мкг/мл.
Кореляційні відносини між ендотеліном-1, фібронектином та іншими факторами прогресування захворювання (артеріальним тиском, протеїнурією, гематурією та вмістом ліпідів в крові) залежать від форми хронічного гломерулонефриту: при латентній формі відмічається пряма кореляція, при інших формах гломерулонефриту та при розвитку хронічної ниркової недостатності кореляція цих показників стає зворотною.

Підвищення вмісту ендотеліну-1 і фібронектину в плазмі крові відбиває активність запального процесу в нефронах. Прогресуюче зниження цих показників свідчить про розвиток фібропластичних склерозуючих змін в нирках.