БАБІНСЬКА АЛІСА ВОЛОДИМИРІВНА КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису БАБІНСЬКА АЛІСА ВОЛОДИМИРІВНА УДК 342.9 ДИСЕРТАЦІЯ КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ Спеціальність 12.00.07 адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело _______________А. В. Бабінська Науковий керівник доктор юридичних наук, професор, Діхтієвський Петро Васильович Київ 2020

ЗМІСТ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.15 ВСТУП...16 РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ 24 1.1 Історико-правові засади формування та розвитку функції кадрового забезпечення органів прокуратури ............................24 1.2 Поняття та зміст функції кадрового забезпечення органів прокуратури .49 1.3 Мета, завдання та принципи кадрового забезпечення органів прокуратури...64 Висновки до Розділу 1 ........................109 РОЗДІЛ 2 КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ЕЛЕМЕНТІВ.....114 2.1 Кадровий склад органів прокуратури: кількісна та якісна характеристика.114 2.2 Порядок зайняття посади прокурора: нормативно-правовий аспект............135 2.3 Атестація прокурорів як адміністративна процедура.........150 Висновки до Розділу 2 ............................168 РОЗДІЛ 3 ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВИХ ЗАСАД КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ ......171 Висновки до Розділу 3 ........189 ВИСНОВКИ........................192 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................195 ДОДАТКИ.......................221

Список литературы

ВИСНОВКИ У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо дослідження адміністративно-правового аспекту кадрового забезпечення органів прокуратури України. За результатами дослідження сформульовано такі висновки: 1. З’ясовано, що протягом свого існування у нормативному врегулюванні правового статусу прокуратури загалом та прокурорів зокрема, відбувалися постійні трансформації, що стосувалися питань суб’єктів призначення, назви головної посадової особи, підпорядкування прокуратури, вимог до кандидатів на посади в прокуратурі, строків зайняття посади тощо. Виявлено тенденцію поступового збільшення кількості та обсягу норм, якими регулювалися різні аспекти кадрового забезпечення прокуратури, а демонстрацією тієї важливої ролі, що відводилася державою органів прокуратурі, було визнання її як самостійного суб’єкта (навіть у часи діяльності при інших інституціях), що проявлялося в особливостях нормативного врегулювання, а саме у виокремленні спершу окремих розділів, присвячених прокуратурі, у нормативних актах «суддівської сфери», а згодом у прийнятті спеціалізованого закону, в якому, серед іншого, врегульовуються найважливіші «кадрові питання». 2. Визначено поняття «функція кадрового забезпечення органів прокуратури», яке запропоновано тлумачити як покладені на різних суб’єктів повноваження щодо задоволення науково обґрунтованих та практично підтверджених потреб у людському ресурсі для роботи в органах прокуратури, з метою забезпечення належного виконання прокуратурою своїх функцій та завдань. Обґрунтовано, що при визначенні змісту функції кадрового забезпечення органів прокуратури, слід виходити з тих положень, що наразі мають своє нормативне закріплення у Законі України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 192 2014 р., у Положенні про організацію кадрової роботи в органах прокуратури та низці нормативних актів у сфері державної служби. 3. Обґрунтовано, що метою кадрового забезпечення органів прокуратури є ефективне виконання нею своїх функцій, досягнення якої можливе лише за умов: а) оптимального розрахунку необхідної для її діяльності кількості людського ресурсу, серед якого як безпосередньо прокурори, так і інші працівники прокуратури; б) безперервного процесу вдосконалення професійного рівня наявних працівників; в) майже миттєвої організації заповнення наявних прогалин у кадровому складі; г) підтримання позитивного іміджу прокуратури загалом через зменшення (а в перспективі усунення) випадків учинення дисциплінарних правопорушень працівниками прокуратури, корупційних діянь прокурорів та подібних явищ. Принципи кадрового забезпечення органів прокуратури запропоновано тлумачити як базові ідеї (керівні положення), засновані на ідеології державної кадрової політики стосовно прокуратури як специфічного правоохоронного органу, в яких розкривається головне призначення і сутність кадрового забезпечення органів прокуратури. 4. Установлено, що кадри органів прокуратури це правова категорія, що означає постійний (штатний) кваліфікований склад працездатних осіб, які призначені на посаду прокурора, мають спеціальні знання, професійну підготовку, трудові навички, досвід роботи у галузі права та забезпечують виконання покладених на них функцій. Сукупність кадрів органів прокуратури формують їх кадровий склад, що становить сукупність постійних (штатних) осіб, які призначені на посаду прокурора, мають спеціальні знання, професійну підготовку, трудові навички, досвід роботи у сфері права та забезпечують виконання покладених на них функцій. Кадровий склад органів прокуратури доцільно аналізувати, з огляду на сукупність кількісних (показники, що характеризують чисельний склад органів прокуратури) та якісних характеристик (показники, що характеризують структуру кадрового ресурсу органів прокуратури). 193 Закон України «Про прокуратуру» не містить нормативну дефініцію «прокурор», яка б визначала зміст такого поняття, у зв’язку з чим необхідно усунути таку прогалину та доповнити вказаний Закон таким визначенням: «прокурор це посадова особа органів прокуратури, яка наділена державою особливим статусом щодо здійснення визначених Законом функцій, а також реалізацією спеціальних завдань у сфері правоохоронної діяльності». 5. Констатовано, що добір кандидатів на посаду прокурора це сукупність процедур зі встановлення придатності кандидата на посаду прокурора та вибору серед кандидатів тих, які є придатними для виконання завдань і функцій прокуратури. Нормативно-правове регулювання особливостей процедури зайняття посади прокурора встановлює досить конкретні, чіткі та суворі вимоги до претендентів на посаду прокурора. Процедуру зайняття посади прокурора (за вітчизняним законодавством, з урахуванням відповідних змін) умовно поділено на декілька етапів, здійснено їх ґрунтовний аналіз та характеристику. 6. Обґрунтовано, що атестація прокурорів це адміністративна процедура, тобто визначений законодавством порядок здійснення розгляду справи, прийняття та виконання адміністративного акту, що полягає у наданні оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур. Це спеціальна процедура, сутність якої можливе переведення на посаду прокурора тих прокурорів, які займали відповідні посади до початку реформи органів прокуратури. 7. У контексті аналізу зарубіжного досвіду у досліджуваній сфері, встановлено, що спеціальна підготовка прокурорів не є новелою для систем законодавства різних держав. Нині у 36-ти країнах Ради Європи проходження початкової підготовки (initial training) майбутнім прокурором є обов’язковою умовою перед першим призначенням на посаду. В усіх 47-ми державахучасницях Ради Європи здійснюється підвищення кваліфікації працюючих прокурорів, у більшості країн воно є обов’язковим та регулярним. Акцентовано на необхідності запозичення досвіду Королівства Данія, у системі прокуратури 194 якої діє положення, відповідно до якого метою забезпечення наступності поколінь, вивчення особистих і ділових якостей вперше призначених прокурорів широко застосовується інститут наставництва. Доведено, що стан адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення органів прокуратури України загалом відображає сучасні напрями реформаційних процесів в Україні. Водночас є об’єктивна необхідність удосконалення окремих складових кадрового забезпечення органів прокуратури. Напрями такого вдосконалення умовно поділено на три групи: 1) удосконалення офіційних понять, що застосовуються у законодавстві для усунення суб’єктивного тлумачення та термінологічної плутанини, зокрема закріплення у Законі України «Про прокуратуру» таких понять; 2) удосконалення переліку вимог до кандидатів на посаду прокурора; 3) вирішення окремих проблем, що виникають під час проведення атестації прокурорів.