Бісмак Олена Василівна. Фізична реабілітація жінок зрілого віку з патологією жовчовивідної системи на етапах відновного лікування

Краткое описание

Бісмак Олена Василівна. Фізична реабілітація жінок зрілого віку з патологією жовчовивідної системи на етапах відновного лікування : дис... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.03 / Харківська держ. академія фізичної культури. — Х., 2006. — 230арк. — Бібліогр.: арк. 162-181

Бісмак О.В. Фізична реабілітація жінок зрілого віку з патологією жовчовивідної системи на етапах відновного лікування. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.03 фізична реабілітація. Львівський державний університет фізичної культури, Львів, 2006.
Дисертація присвячена актуальній проблемі фізичної реабілітації жінок зрілого віку з патологією жовчовивідної системи на етапах відновного лікування.
Об’єкт дослідження фізична реабілітація при порушенні діяльності органів гепатобіліарної системи.
Мета роботи розробити та обґрунтувати програму етапної фізичної реабілітації для жінок зрілого віку з патологією жовчовивідної системи.
Методи дослідження: педагогічні методи (теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, вивчення документальних матеріалів, лікарсько-педагогічні спостереження); соціологічні методи (бесіди, анкетування); психологічне тестування; медико-біологічні методи (огляд, антропометричні дослідження, пульсометрія, дослідження функції зовнішнього дихання, макро- та мікроскопічне дослідження жовчі, клінічний аналіз крові, УЗД жовчного міхура, фракційне дуоденальне зондування жовчовивідної системи, статистичний аналіз серцевого ритму; функціональні проби і тести (дихальні проби Штанге і Генчі, функціональні проби з дозованим навантаженням); методи математичної статистики.
Новизна роботи: обґрунтовано позитивний вплив розробленої програми фізичної реабілітації з диференційованим використанням гідрокінезотерапії, регламентованих дихальних вправ, дозованої ходьби, лікувального масажу та аутогенного тренування на кінетику жовчного міхура хворих на стаціонарному і поліклінічному етапах відновного лікування. Результати: розроблено програму етапної фізичної реабілітації жінок зрілого віку з патологією жовчовивідної системи, впроваджено її у роботу закладів охорони здоров’я України.

Аналіз і узагальнення сучасних літературних джерел показали, що фізичній реабілітації відводиться важлива роль у відновному лікуванні жінок з хронічним безкам’яним холециститом і дискінезією жовчовивідної системи, проте сучасних теоретичних і практичних розробок у цьому напрямку ще недостатньо. Важливими є дослідження, спрямовані на пошук оптимальних комплексних програм фізичної реабілітації з включенням процедур гідрокінезотерапії, спеціальних регламентованих дихальних вправ, лікувального масажу, дозованої ходьби, аутогенного тренування. Програма фізичної реабілітації для пацієнтів з патологією жовчовивідної системи повинна бути диференційованою залежно від віку жінок, форми дискінезії жовчовивідної системи, супутніх захворювань, стану вегетативної нервової системи та кардіореспіраторної системи, а також фізичної працездатності. Подібні відомості в літературі поодинокі, роботи мають переважно теоретичний характер, вони розрізнені й не систематизовані, незважаючи на безсумнівне практичне значення.
Проведені дослідження дозволили встановити, що в обстежених жінок основної і контрольної груп спостерігалися: уповільнення скорочення жовчного міхура у хворих на хронічний безкам’яний холецистит і гіпокінетичну дискінезією жовчовивідної системи та значне порушення кінетичної активності жовчного міхура (гіперкінез) у жінок з хронічним безкам’яним холециститом і гіперкінетичною дискінезією жовчовивідної системи (за даними ультразвукового дослідження та фракційного дуодентального зондування). Під час обстеження вегетативної нервової системи спостерігалися порушення вегетативного тонусу і вегетативної реактивності у жінок з хронічним безкам’яним холециститом залежно від форми дискінезії жовчовивідної системи, зниження показників дихальної системи, показників гіпоксичних проб та фізичної працездатності. Виразної різниці між показниками основної та контрольної групи не виявлено.
На основі отриманих даних розробили програму фізичної реабілітації, яка має профілактичну спрямованість і побудована з урахуванням форми дискінезії жовчовивідної системи, супутніх захворювань, функціонального стану кардіореспіраторної та вегетативної нервової системи, фізичної працездатності жінок. Програма фізичної реабілітації передбачала гідрокінезотерапію, спеціальні регламентовані дихальні вправи, лікувальний масаж, елементи аутогенного тренування, які здійснюють тонізуючий та седативний вплив на кінетику жовчного міхура і функціональний стан вегетативної нервової системи.
Порівняльний аналіз результатів проведеного дослідження довів, що у жінок основної групи досліджувані показники відновилися значно краще, ніж у хворих контрольної групи. Так, кінетика жовчного міхура наприкінці стаціонарного етапу у більшості жінок основної групи з хронічним безкам’яним холециститом і дискінезією жовчовивідної системи почала наближатися до норми (за даними ультразвукового дослідження та фракційного дуодентального зондування), тоді як у хворих контрольної групи залишилися ознаки гіпо- та гіперкінезії жовчного міхура. Значно поліпшилися результати мікроскопічного дослідження міхурової жовчі, що свідчило про зменшення запального процесу у жовчному міхурі: підвищена кількість лейкоцитів і епітеліальних клітин збереглася лише у 8 (12,9%) жінок основної групи, у контрольній групі у 18 (30%) хворих.
Результати повторного дослідження стану вегетативної нервової системи засвідчили, що наприкінці стаціонарного етапу в основній групі з хронічним безкам’яним холециститом і гіпокінетичною дискінезією жовчовивідної системи достовірно збільшилася кількість жінок з ейтонічною спрямованістю вегетативного тонусу (42,5%), у контрольній групі ейтонія спостерігалася тільки у 24,3% жінок. Вегетативна реактивність у жінок основної групи під час повторного обстеження мала тенденцію до врівноваженості обох відділів вегетативної нервової системи: кількість хворих з ейтонією збільшилася майже вдвічі порівняно з первинним обстеженням (35 і 17,5% відповідно) і в 1,5 рази порівняно із хворими контрольної групи (24,4%). Серед жінок з хронічним безкам’яним холециститом і гіперкінетичною дискінезією жовчовивідної системи в основній групі ейтонія спостерігалася у 40,9% (під час первинного обстеження 18,2%), у той час як у контрольній групі у 26,2% випадків (під час первинного обстеження 21,7%), тобто майже вдвічі менше, ніж в основній групі.
Застосування у жінок основної групи гідрокінезотерапії у сполученні зі спеціальними регламентованими дихальними вправами сприяло більш вираженій позитивній динаміці показників дихальної, серцево-судинної систем та фізичної працездатності у них порівняно з пацієнтами контрольної групи. У жінок основної групи спостерігалися позитивні зміни психологічного статусу: зниження особистісної тривожності до середнього рівня та підвищення емоційно-психологічної стійкості. У контрольній групі виразних змін названих показників не виявлено.
Проведені дослідження з вивчення ефективності поетапної фізичної реабілітації жінок з хронічним безкам’яним холециститом і дискінезією жовчовивідної системи підтверджують достовірну перевагу авторської програми порівняно із загальноприйнятою програмою і сприяють удосконаленню відновного лікування хворих із зазначеною патологією.

Проведене дисертаційне дослідження дає підстави вважати перспективними подальші наукові пошуки, спрямовані на визначення ефективності нетрадиційних засобів фізичної реабілітації хворих на хронічний безкам’яний холецистит і дискінезію жовчовивідної системи та розробку довготермінових програм фізичної реабілітації.