ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОПІЗНАВАЛЬНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ (НА МАТЕРІАЛІ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)

Краткое описание

Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка
На правах рукопису
АРДЕЛЯН ОЛЕНА ВІКТОРІВНА
УДК 37.031
ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОПІЗНАВАЛЬНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ (НА МАТЕРІАЛІ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)
13.00.09 — теорія навчання
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент ОМЕЛЬЯНЕНКО СВІТЛАНА ВІТАЛІЇВНА
м.Кіровоград 2002 р.

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОПІЗНАВАЛЬНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК У
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ 15

1.1. Розробка проблеми формування загально-
пізнавальних умінь і навичок у психолого -
педагогічній літературі 15

1.2. Суть та структура загальнопізнавальних умінь
і навичок 43

1.3. Характеристика вміння аудіювати як основи
формування загальнопізнавальних умінь і
навичок молодших школярів 68

Висновки з першого розділу 93

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ
ЗАГАЛЬНОПІЗНАВАЛЬНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК
У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ 96

2.1. Аналіз стану дидактичного забезпечення процесу
формування загальнопізнавальних умінь і
навичок учнів початкових класів 96

2.2. Методика та результати констатуючого експерименту 115

2.3. Експериментальна перевірка дидактичних умов
формування загальнопізнавальних умінь і навичок
у молодших школярів 136
Висновки з другого розділу 179

ВИСНОВКИ 182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190

ДОДАТКИ 214

ВСТУП
Освіта підростаючого покоління завжди була й буде важливим показником рівня розвитку суспільства. Соціальна ж структура суспільства визначає зміст освіти, без чого неможливий всебічний розвиток особистості. Доречно навести крилаті слова В.Г.Кременя про значення освіти: "Освіта це дзеркало соціально-економічного та культурно-історичного стану країни" [105.-С.14].
Проголошення і розбудова самостійної української держави відкрили нову сторінку в розвитку освіти. Її зміст викладено в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законах України "Про загальну середню освіту", "Про освіту". В цих матеріалах в основу пріоритетних принципів розвитку системи освіти поставлено гуманізацію й демократизацію всіх складових її елементів та національну спрямованість, намічено систему заходів щодо переходу на різнорівневу освіту. У зв’язку з цим в освітніх закладах нашої країни сьогодні відбуваються радикальні зміни.
В результаті проведеної роботи змінилися основні парадигми, виникли оновлені форми освіти, нові типи закладів освіти, різні форми власності закладів освіти. Зміни, які відбулися в нашій країні, - це процес, який треба розглядати як такий, який вже важко повернути назад. Один з головних напрямків змін, які відбуваються в освіті нашої країни, це демократизація.
Демократизація починається з відмови від авторитарної педагогіки на уроці й закінчується ліквідацією командно-адміністративних методів управління школою. Напрямки демократизації обґрунтовує А.Алексюк в роботі "Концепції вихідних засад демократизації навчального процесу в освітніх закладах України". Йдеться, зокрема, про утвердження проблемно-діяльнісного типу навчального процесу натомість переважаючого сьогодні інформаційного, про подолання стереотипної системи "суб’єктно-об’єктних" відносин між вчителем та учнем та її зміну "суб’єктно-суб’єктною" системою, за якої учень не пасивний засвоювач, а активний замовник знань. Так само в концепції йде мова про вдосконалення методів та форм організації навчання, про новації у сфері перевірки, оцінки і контролю знань, про оновлення змісту навчання та розвиток нових типів навчально-освітніх закладів як прояв демократизації структури освіти в Україні [179.-С.16].
Українське суспільство нині орієнтується на гуманістичні і демократичні цінності, на повагу до людини. С.У.Гончаренко підкреслює: " гуманістична педагогіка проголошує неповторність кожної дитини і пропонує сприймати її такою, якою вона є, не зневажати особистість, всіляко стимулювати виявлення індивідуальності. Основним смислом педагогічного процесу має стати розвиток учня, його здібності і обдарування. Міра цього розвитку буде мірою якості роботи вчителя, школи, системи освіти в цілому. В основі цієї гуманістично орієнтованої педагогічної ідеології лежать два фундаментальних поняття: демократія і людяність" [60.-С.5].
Завдання сьогодення виявити, до чого здатна конкретна дитина; розвинути цю здатність повинна саме сучасна, оновлювана національна школа в тісній співпраці з батьками й громадськістю. Кожному учневі слід прищеплювати любов до навчання, виховувати позитивну Яконцепцію, складовими якої є віра у власні сили і впевненість у собі, а також реальна оцінка своїх можливостей.
Метою відродження української школи має стати виховання творчої особистості. У новій школі мають бути створені максимально сприятливі умови для прояву та розвитку здібностей і таланту дитини, для її повноцінного життя на кожному з вікових етапів, для її самовизначення. Відтак необхідно змінити саму екологію школи, щоб діти не відчували себе в ній зайвими.
Реформування педагогічної освіти на початку ХХІ століття можна вважати об’єктивним процесом на шляху вдосконалення системи освіти в Україні. Зміст освіти має формувати інтерес до навчання, потребу в отриманні знань, бажання і можливість учитись.
У світлі реформування освіти в Україні постає завдання щодо обгрунтування наукових засад подальшого розвитку і підвищення пізнавальної самостійності та активності учнів у навчальному процесі. Вирішальне значення в розумовому розвитку відіграє цілеспрямоване навчання учнів, у ході якого вони оволодівають знаннями, вміннями та навичками. Для розумового розвитку учнів важливо не тільки формування фонду знань, але й своєрідних розумових прийомів, операцій, добре відпрацьованих та закріплених, які можна віднести до розряду інтелектуальних умінь.
У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях (Д.Б.Богоявленська, О.М.Матюшкін, Д.Б.Ельконін) підкреслюється сенситивність молодшого шкільного віку до розвитку здібностей, формування інтересів особистості, здійснення можливості виявити себе в різних видах розумової діяльності. Тому важливого значення набуває школа першого ступеня, яка покликана забезпечити моральне становлення особистості дитини, розвиток її здібностей, формування бажання й уміння вчитися, створити умови для повноцінного оволодіння загальнонавчальними вміннями і навичками, самовираження в різних видах діяльності, що сприятиме розвиткові ініціативи, уяви, фантазії, творчого мислення.
Сучасні шкільні програми передбачають формування в учнів системи загальнонавчальних умінь і навичок, а саме: організаційних, загальномовленнєвих, загальнопізнавальних та контрольно-оцінних. Вони являють собою складні способи дій, які формуються і активно функціонують у системі більшості навчальних предметів. Ці уміння і навички засвоюються учнями у процесі діяльності учіння, виступають і як результати цієї діяльності, і як необхідна передумова подальшої діяльності учіння.
Аналіз літератури свідчить, що група загальнонавчальних умінь і навичок була предметом вивчення багатьох педагогів і психологів. Теоретичні основи формування в учнів початкових класів предметних вмінь і навичок розкриті в працях О.Е.Дмитрієва, Т.О.Ладиженської, М.Р.Львова, Т.Г.Рамзаєвої, Н.Н.Свєтловської, Н.Ф.Скрипченко, О.Я.Савченко тощо.
Серед багатьох чинників, які визначають характер і якість учнівської навчальної діяльності, провідне місце займає рівень пізнавальної діяльності школярів. Пізнавальна діяльність особистості проявляється в ініціативності і самостійності, ефективному засвоєнні знань, формуванні вмінь і навичок. Пізнавальні вміння і навички учнів виступають однією з невід’ємних і найголовніших частин процесу навчання. Коли вміння удосконалюються і автоматизуються, вони перетворюються в навички. По мірі оволодіння учнями знаннями та вміннями автоматизовані елементи з’являються в їхній усній та письмовій мові, при розв’язуванні навчальних задач тощо.
Достатньо вичерпної систематики пізнавальні уміння не мають. Ці уміння поділяються за ступенем їх узагальнення: конкретні вміння (або предметні), загальні вміння (або інтелектуальні), узагальнені вміння (уміння працювати з книгою, спостерігати, складати план тощо).
Дослідження переконують, що найбільшу цінність мають загальні вміння. Незалежність їхньої структури від того змісту, на який спрямована розумова задача, виступає вирішальною умовою, яка забезпечує широкий переніс цих умінь на різний зміст і в різні ситуації. Загальні уміння є обов’язковим компонентом пізнавальної діяльності при вивченні всіх навчальних дисциплін.
До загальнопізнавальних умінь належать: уміння аналізувати і синтезувати, порівнювати і узагальнювати, робити висновки, виокремлювати причинно-наслідкові зв’язки між явищами (тобто виконувати певні розумові операції). Наявність вироблених пізнавальних умінь збагачує процес оволодіння знаннями. Вони дають можливість учням своїми силами виконувати пізнавальну роботу, що підвищує їх пізнавальні можливості, вселяє віру у власні сили, забезпечує оптимальні умови для самоствердження особистості, для формування пізнавальних інтересів.
Тривалі спостереження за роботою вчителів початкових класів та вчителів іноземної мови показали, що в масовому досвіді цілеспрямоване формування загальнопізнавальних умінь і навичок молодших школярів, на жаль, майже не проводиться. Отже, є чимало нерозв’язаних теоретичних і практичних питань цієї багатопланової проблеми. Зокрема, в дидактиці і методиці початкового навчання важливим є визначення умов формування загальнопізнавальних умінь і навичок в дусі нового змісту навчання, розробка завдань з логічним навантаженням, розробка засобів їх методичної реалізації на предметі іноземної мови.
Проте, як свідчить педагогічна практика, проблема формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкових класів, враховуючи специфіку вивчення іноземної мови україномовними дітьми, досі не знайшла глибокого і всебічного вивчення, хоча її наукове та практичне значення є незаперечними. Отже, недостатня розробка названої вище проблеми і зумовила вибір теми дисертаційного дослідження: "Дидактичні умови формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів (на матеріалі вивчення англійської мови)".
Тема дисертаційного дослідження є складовою комплексної теми Шляхи удосконалення навчально-виховного процесу в початковій та вищій педагогічній школі” кафедри педагогіки психолого-педагогічного факультету Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка і затверджена радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №7 від 26.10.2000 року).
Об’єкт дослідження процес формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів.
Предмет дослідження особливості і дидактичні умови формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів.
Під дидактичними умовами ми розуміємо обставини процесу навчання, які є результатом цілеспрямованого відбору, конструювання та застосування елементів змісту, методів (прийомів), а також організаційних форм навчання для досягнення певних дидактичних цілей.
Мета дослідженняполягала в теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці дидактичних умов і специфіки формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкових класів у процесі вивчення англійської мови.
Гіпотеза дослідження полягає в тому, що, якщо в процесі організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів дотримуватися таких дидактичних умов:
- врахування рівня сформованості загальнопізнавальних умінь і навичок;
- переструктурування змісту навчального матеріалу з урахуванням особливостей змістового, операційного і мотиваційного компонентів процесу навчання;
- використання системи навчально-пізнавальних завдань, в яких здійснюється перехід від репродуктивної до репродуктивно-творчої, а потім до творчої діяльності із врахуванням послідовності формування загальнопізнавальних умінь: порівнювати, аналізувати, виділяти головне, доводити, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, синтезувати;
- врахування специфіки мовного матеріалу, який використовується для аудіювання англійської мови;
- дотримання технології формування загальнопізнавальних умінь і навичок у відповідності з етапами оволодіння учнями вмінь та навичок;
то можна суттєво підвищити ефективність інтелектуального розвитку молодших школярів.
Відповідно до предмета, мети й гіпотези нашого дослідження було поставлено такі завдання:
1. Вивчити стан розробки проблеми, що досліджується, у психолого-педагогічній літературі та педагогічній практиці.
2. Обґрунтувати наукові можливості і теоретичні основи формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів в умовах нового змісту навчання.
3. Визначити дидактичні засоби та умови формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкової школи.
4. Теоретично розробити й експериментально перевірити педагогічні умови впливу раціонально організованої навчальної діяльності на формування загальнопізнавальних умінь і навичок у процесі вивчення англійської мови молодшими школярами.
5. Розробити технологію та впровадити у педагогічну практику методичні рекомендації на допомогу вчителю по формуванню загальнопізнавальних умінь і навичок у процесі вивчення англійської мови учнями початкових класів.
Методологічною основою дослідження є загальні принципи діалектики: принцип об’єктивності, принцип загального зв’язку явищ, принцип єдності теорії і практики; закони діалектики (закон єдності та боротьби суперечностей, закон взаємозв’язку кількісних і якісних змін, закон заперечення заперечення) у тісній взаємодії із такими філософськими категоріями, як причина і наслідок, необхідність і випадковість, суть і явище, зміст і форма; положення теорії пізнання про суб’єктивно-об’єктивні процеси наукового та навчального пізнання; закони мислення, а також правила, що виражають відношення і зв’язки між різними формами думки (поняттями, судженнями, умовиводами) при відшуканні істини; положення про те, що мислення є вищою формою аналітико-синтетичної діяльності, що опосередковано, абстрактно і узагальнено відображає навколишню дійсність за допомогою мовних засобів; взаємозв’язок мислення і мовлення.
Теоретичною основою дослідження є вчення про вищу нервову діяльність (І.П.Павлов, І.М.Сєчєнов), положення сучасної філософської науки про закони пізнання (К.О.Абульханова-Славська,О.В.Брушлінський, Є.В.Ільєнков, П.М.Копнін, О.В.Шорохова), положення психології про організацію навчально-пізнавальної діяльності (Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, Г.С.Костюк, В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, Н.Ф.Тализіна), про активність і самостійність суб’єкта й об’єкта в процесі засвоєння знань (Л.П.Арістова, О.В.Брушлінський, В.І.Євдокимов, О.Я.Савченко, Т.І.Шамова), про мотивацію навчання (Л.Н.Божович, А.К.Маркова, М.В.Матюшкін), про формування пізнавальних інтересів (О.К.Дусавицький, Н.А.Побірченко, О.В.Скрипченко, Г.І.Щукіна), про проблему формування умінь і навичок навчально-пізнавальної діяльності (А.М.Алексюк, Ю.К.Бабанський, М.О.Данилов, Б.П.Єсипов, І.Я.Лернер, М.М.Скаткін).
Методи дослідження. Досягненню мети і розв’язанню поставлених завдань сприяло використання комплексу методів теоретичного і емпірічного дослідження:
- теоретичний та порівняльний аналіз філософської, психолого-педагогічної та методичної літератури, що дозволило виявити, узагальнити і систематизувати наукові матеріали з проблеми дослідження;
- педагогічні спостереження, анкетування, тестування, бесіди з педагогами, вивчення результатів діяльності вчителів з метою подальшого аналізу педагогічних явищ;
- вивчення та узагальнення педагогічного досвіду щодо застосування форм і методів активізації навчання;
- діагностичний та формуючий експерименти, кількісний та якісний аналіз результатів дослідження, що дозволило довести ефективність впровадженої технології формування загалонопізнавальних умінь і навичок у навчальний процес.
Експериментальна база дослідження. Дослідження тривало протягом трьох навчальних років (1998-2001 н.рр.) і охопило 124 учня початкових класів. Основною базою були загальноосвітні школи №34, №6, №14 міста Кіровограда. В експерименті брали участь учні 2х та 3х класів.
Наукове дослідження проводилось у декілька етапів.
На першому етапі (1994-1998 рр.) основна увага була зосереджена на виборі та обґрунтуванні теми дослідження. Вивчалась філософська, педагогічна та психологічна література, з’ясовано рівень висвітлення в ній особливостей формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів. Уточнювався понятійний апарат дослідження. Вивчалися матеріали дисертаційних робіт з проблеми. Розроблялась програма дослідно-експериментальної роботи.
На другому етапі (1998-1999 рр.) продовжувалося вивчення наукової літератури. Були виявлені та обґрунтовані дидактичні умови, за якими здійснювалось формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів під час вивчення ними англійської мови. За розробленою методикою проведено констатуючий експеримент, здійснено висновки щодо рівнів сформованості загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів.
На третьому заключно-узагальнюючому етапі (1999-2001 рр.) здійснено формуючий експеримент, визначені та обґрунтовані критерії, за якими оцінювалися здобуті результати дослідження. Проведено статистичну обробку експериментальних даних. Узагальнено результати дослідно-експериментального дослідження, сформульовані основні положення та висновки. За визначеними критеріями оцінювалась ефективність обгрунтованої і запровадженої технології формування загальнопізнавальних умінь та навичок в учнів початкових класів.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:
- вперше розроблено та обґрунтовано технологію формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів під час аудіювання на уроках англійської мови;
- подальшого розвитку дістали дидактичні умови, спрямовані на підвищення ефективності інтелектуального розвитку молодших школярів, який проявляється у прагненні оволодіти знаннями, в потребі удосконалювати загальнопізнавальні уміння і навички.
Теоретичне значення дослідження полягає у виявленні та теоретичному обґрунтуванні дидактичних умов формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкових класів та розробці технології формування загальнопізнавальних умінь і навичок під час вивчення англійської мови молодшими школярами у відповідності з етапами оволодіння учнями вміннями та навичками.
Практичне значення проведеного дослідження полягає в розробці методичних рекомендацій Дидактичні умови формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів (на матеріалі вивчення англійської мови)”, які можуть бути рекомендовані вчителям загальноосвітніх навчально-виховних закладів для запровадження їх у педагогічну практику.
Вірогідність та аргументованість результатів дисертаційного дослідження забезпечується методологічним обґрунтуванням його вихідних теоретичних положень; застосуванням комплексу взаємопов’язаних методів дослідження відповідно до мети, гіпотези та завдань дослідження; експериментальною перевіркою визначених положень, на засадах яких здійснювалась розробка технології формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів під час вивчення англійської мови; якісним та кількісним аналізом експериментальних даних.
Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалися безпосередньо під час педагогічної діяльності у загальноосвітній школі №14. Основні положення дослідження апробовано на Всеукраїнській науково-методичній конференції Реалізація основних напрямків реформування освіти в середніх та вищих навчальних закладах" (Херсон, 2000), на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Сучасні педагогічні інновації у підготовці і післядипломній освіті педагогічних кадрів" (Черкаси, 2000), та на Міжнародній конференції "Демократія і освіта" (Київ, 2001).
Матеріали наукового дослідження висвітлювалися шляхом виступів на семінарах, конференціях учителів у школах, науково-практичних конференціях у Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. Володимира Винниченка. Результати дослідження покладено в основу методичних рекомендацій для вчителів загальноосвітніх закладів і висвітлені в шести друкованих працях, всі з них у виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації 227 сторінок машинописного тексту, основний текст викладено на 189 сторінках. Робота містить 11 таблиць. Текст ілюстровано 2 малюнками. Список використаних джерел нараховує 275 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Спираючись на теорію розвивального навчання, розвиток інтелектуальних здібностей учнів початкових класів, ми виділили загальнопізнавальні уміння і навички як показник результативності навчання та розвитку розумових здібностей, готовності до творчої навчально-пізнавальної діяльності.
Загальнопізнавальні уміння і навички розглядаємо як підсистему загальнонавчальних умінь і навичок, як систему інтелектуальних дій, яка складається з логічних мислительних операцій (прийомів) та сприяє міцному засвоєнню знань.
Основними видами вказаних умінь є: уміння аналізувати; уміння синтезувати; уміння виділяти головне, суттєве на основі порівняння; уміння узагальнювати; уміння спостерігати і робити висновки; уміння міркувати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; уміння відтворювати матеріал в нових умовах.
З’ясовано, що продуктивним чинником формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкових класів виступає використання системи навчально-пізнавальних завдань, в яких здійснюється перехід від репродуктивної до репродуктивно-творчої, а потім до творчої діяльності із врахуванням послідовності формування загальнопізнавальних умінь: порівнювати, аналізувати, виділяти головне, доводити, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, синтезувати; розглянуто етапи формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів у поєднанні з уміннями і навичками аудіювання на матеріалі англійської мови.
Під аудіюванням розуміють сприймання на слух усного мовлення та усвідомлення його змісту й функціонально-стилістичних особливостей. З точки зору психофізіології аудіювання розглядається як перцептивна розумова мнемічна діяльність. Перцептивна тому, що здійснюється сприйняття інформації; розумова, бо пов’язана з основними розумовими операціями: аналізом, синтезом, індукцією, дедукцією, порівнянням, абстрагуванням, конкретизацією; мнемічна тому, що відбувається виділення і засвоєння інформативних ознак мовних та мовленнєвих одиниць, реформування образу й упізнавання як результат зіставлення з еталоном, який зберігається в пам’яті.
Основою внутрішнього механізму аудіювання є такі психічні процеси, як сприйняття на слух, увага, розпізнавання та зіставлення мовних засобів, їх ідентифікація, осмислення, групування, узагальнення, утримання в пам’яті, умовивід, тобто відтворення чужої думки та адекватна на неї реакція. Отже, предметом аудіювання є чужа думка, яка закодована в аудіотексті і яку належить розпізнавати.
Аудіювання грунтується на природній здатності, яка вдосконалюється у процесі індивідуального розвитку людини і дає їй можливість розуміти інформацію, зберігати її в пам’яті чи на письмі, відбирати та оцінювати її згідно з інтересами чи поставленим завданням.
Важливим фактором формування такої здатності є: загальні інтелектуальні передумови, фактичні знання, знання та вміння в рідній мові, іншомовні знання та вміння, мотивація. В основі мотивації аудіювання лежать допитливість, потреба у новій інформації, пізнавальні інтереси різного ступення та різного походження.
Ці фактори є основою для розвитку специфічних навичок і вмінь, на яких грунтується навчання аудіювання.
Проведений нами аналіз суті та вимог до формування уміння аудіювати дозволив зробити висновки щодо взаємопов’язаності цього уміння із загальнопізнавальними уміннями. Адже у процесі аудіювання відбувається формування та закріплення загальнопізнавальних умінь, а саме уміння порівнювати, аналізувати, виділяти головне, доводити, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, синтезувати.
В той же час матеріал для аудіювання є відповідним для формування загальнопізнавальних умінь, оскільки метою такої праці є використання системи начально-пізнавальних завдань, в яких здійснюється перехід від репродуктивної до репродуктивно-творчої, а потім до творчої діяльності молодших школярів.
Слід зазначити, що формування загальнопізнавальних умінь і навичок здійснюється:
- у процесі залучення молодших школярів до активної пізнавальної діяльності, спрямованої на глибоке засвоєння навчальних дисциплін, яке будується на принципах взаємодії, співробітництва та співтворчості учнів та вчителя;
- у поєднанні теоретичних знань з можливостями їх практичного використання у системі навчально-пізнавальних завдань, індивідуалізації та диференціації навчальної роботи на уроці;
- за допомогою надання учням свободи вибору навчальних завдань з урахуванням пізнавальних інтересів, ставлення до навчання, рівня знань і досвіду пізнавальної діяльності;
- при створенні на уроці сприятливого морального та психологічного клімату, ситуації успіху кожному учневі у процесі засвоєння початкового курсу англійської мови.
Розглянуті теоретичні аспекти досліджуваної нами теми стали основою розробки технології формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів та аналізу результатів дослідно-експериментального навчання англійської мови.
Аналіз навчальних програм та навчальних посібників показав, що навчальні програми орієнтують вчителів початкових класів на інтелектуальний розвиток молодших школярів шляхом підвищення їхньої пізнавальної самостійності, розвитку мовних здібностей, формування загальнопізнавальних умінь і навичок (виділяти головне, аналізувати, синтезувати, міркувати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, класифікувати, порівнювати, зіставляти, систематизувати, конкретизувати, узагальнювати, робити висновки та ін.), а головне уміння творчо використовувати знання. Однак методика та технологія формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів не знайшла належного висвітлення в навчальних посібниках для початкових класів, особливо з англійської мови. Методична література, яка рекомендована вчителям англійської мови, може ефективно використовуватися для мовного і мовленнєвого розвитку учнів, хоча спеціальних досліджень, присвячених формуванню загальнопізнавальних умінь і навичок молодших школярів, немає.
Дослідження процесу формування загальнопізнавальних умінь в учнів, встановлення прямої залежності між рівнем їх сформованості та результатами навчально-пізнавальної діяльності при вивченні англійської мови зумовило необхідність педагогічного керівництва цим процесом.
Основою дослідно-експериментальної роботи була сукупність навчально-пізнавальних завдань у поєднанні із наочними методами, моделюванням, включенням різноманітних навчально-пізнавальних ігор.
Аналіз експериментального матеріалу підтвердив наявність залежності між рівнем сформованості загальнопізнавальних умінь і навичок школярів і результативністю їхньої навчальної роботи. Було виявлено, що чим вищий рівень сформованості загальнопізнавальних умінь і навичок молодших школярів, чим значніший зв’язок навчальної інформації, що вивчається, з практичним використанням її на уроках англійської мови, тим вищий інтерес і позитивне ставлення до навчання; чим різноманітніші способи навчальної роботи, тим активніші навчальні дії учнів та вища їхня самостійність.
Зростання пізнавальної активності та самостійності, усвідомлення учнями необхідності володіння певним рівнем знань англійської мови для успішного виконання навчальних завдань, використання цікавих форм роботи на уроках зумовили успішне формування в учнів початкових класів стійких загальнопізнавальних умінь і навичок.
Підсумкова зрізова робота проводилася в кінці кожного навчального року при повторенні матеріалу, який вивчався у другому та третьому класі. Це дозволило зробити більш ґрунтовний висновок про вплив експериментального навчання на формування загальнопізнавальних умінь і навичок молодших школярів. Робота виконувалася письмово і мала завдання, при виконанні яких передбачалася необхідність використання знань, загальнопізнавальних умінь та навичок під час аудіювання текстів. Також ми порівнювали здатність учнів застосовувати набуті загальнопізнавальні уміння в стандартних і нестандартних ситуаціях, при виконанні узагальнююче-систематизуючих завдань.
Ми дійшли висновку, що розроблена нами система навчально-пізнавальних завдань стимулює активність та самостійність мислительної діяльності молодших школярів, сприяє розвитку їх мови й мовлення та творчої уяви.
Ми вважаємо, що технологія навчання, побудована з врахуванням етапів формування умінь і навичок, впливає на мотиваційну, пізнавальну, емоційно-вольову сферу особистості учня, стимулює формування загальнопізнавальних умінь і навичок, підвищуючи таким чином загальну мовну та мовленнєву підготовку школярів початкової ланки.
Результати формуючого експерименту довели наше припущення, що використання різних видів вправ по формуванню навичок аудіювання; системи навчально-пізнавальних завдань забезпечить домінування творчої діяльності над репродуктивним засвоєнням навчального матеріалу. Ми вважаємо, що використання різноманітних форм та методів роботи сприяє активному включенню молодших школярів у навчальну діяльність, формуванню у них загальнопізнавальних умінь і навичок, підвищенню мовної грамотності.
Проведений теоретичний аналіз проблеми і результати експериментального дослідження підтвердили висунуту гіпотезу, що дозволило сформулювати такі висновки:
1.Ефективність інтелектуальної діяльності молодших школярів значною мірою залежить від рівня сформованості загальнопізнавальних умінь і навичок.
2.Компонентами пізнавальної діяльності є: змістовний, організаційно процесуальний, мотиваційний, які повинні бути в гармонійній взаємодії. З метою формування загальнопізнавальних умінь та навичок необхідне переструктурування змісту навчального матеріалу, яке повинне здійснюватися з урахуванням особливостей цих компонентів.
3.Продуктивним чинником формування загальнопізнавальних умінь та навичок учнів початкових класів виступає використання системи навчально-пізнавальних завдань, яких здійснюється перехід від репродуктивної до репродуктивно-творчої, а потім до творчої діяльності із врахуванням послідовності формування загальнопізнавальних умінь: порівнювати, аналізувати, виділяти головне, доводити, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, синтезувати.
4.Однією із дидактичних умов формування загальнопізнавальних умінь молодших школярів є врахування специфіки мовного матеріалу, який використовується для аудіювання англійської мови.
5.Технологія формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкових класів передбачає дотримання її у відповідності з етапами оволодіння учнями вмінь та навичок: 1) аналіз уміння, що формується, пояснення його ролі в оволодінні знаннями; 2) введення правил дій; 3) формування умінь на різному змісті навчальних дисциплін; 4) практичне відпрацювання умінь під час фронтальної навчальної роботи з групою; 5) закріплення умінь в індивідуальній роботі учнів; 6) формування системи вмінь.
6.Формування уміння аудіювати на уроках англійської мови сприяє формуванню загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів, якщо у навчальному процесі забезпечити творчу атмосферу, що будується на принципах педагогічної взаємодії, співробітництва та співтворчості, створити ситуацію успіху кожному учневі та позитивно-емоційне ставлення до оволодіння знаннями.
Дослідження не вичерпало всіх аспектів проблеми, яка розглядається, і подальшому вивченню підлягають такі питання: педагогічні умови, що забезпечують зв’язок англійської мови з іншими навчальними предметами у формуванні загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкових класів; взаємозв’язок процесу формування загальнопізнавальних умінь і навичок з розвитком інтелектуальних здібностей школярів.
З вивченням цих питань ми пов’язуємо подальше вдосконалення рівня готовності молодших школярів до продуктивної навчально-пізнавальної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абульханова-Славская К.А, Бруклинский А.В. Философско-психологическая концепция С.Л.Рубинштейна. М.: МГУ, 1989. 320с.
2. Алексюк О.М. Проблемне навчання на уроках у процесі вивчення нового матеріалу. К.: Радянська школа, 1971. 68 с.
3. Алексюк О.М. Загальні методи навчання в школі. К.: Радянська школа, 1981. 206 с.
4. Алексюк О.М., Дяченко В.К. Взаємодія форм організації і методів навчання // Радянська школа. 1983. №7. С.64-73.
5. Амонашвили Ш.А. Здравствуйте, дети! М.: Просвещение, 1983. 144 с.
6. Амонашвили Ш.А. Единство цели. М.: Знание, 1987. 79 с.
7. Ананьев Б.Г. Общие проблемы дидактики и психологии начального обучения: Материалы научного совещания. Л.: ЛГУ, 1959. С.5-11.
8. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания, Л.: ЛГУ, 1969.339с.
9. Ананьев Б.Г. Проблемы комплексного изучения интеллекта личности // Человек и общество. Вып.13. Л.: ЛГУ, 1975. С.57-69.
10. Арделян О.В. Загальнопізнавальні уміння і навички у структурі загально-пізнавальної діяльності учнів // Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки. Випуск 10. Черкаси, 1999.- С. 47-52.
11. Арделян О.В. Формування загальнопізнавальних умінь і навичок як елемент інтеграції освіти в початкових класах // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск ХV. Херсон, 2000. С.194-200.
12. Арделян О.В. Загальнопізнавальні вміння як компонент критичного мислення молодших школярів // Рідна школа.2001. -№4.- С. 78-80.
13. Арделян О.В. Загальнопізнавальні уміння як основа формування мовленнєвої діяльності молодших школярів // Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. Випуск 4. Вінниця, 2001.- С. 46-50.
14. Арделян О.В. Розвиток умінь аудіювання молодших школярів як компонент реформування освіти // Наукові записки. -Серія: Педагогічні науки: Засоби реалізації сучасних технологій навчання. Випуск 38. Кіровоград, 2001. С. 4-10.
15. Аристова Л.П. Активность учения школьников. М.: Просвещение, 1968. 139 с.
16. Артемов В.А. Психология обучения иностранным языкам: Учеб. пособие. М.: Просвещение, 1969. 279 с.
17. Асеев А.Г. Мотивация поведения и формирование личности. М.: Педагогика, 1976. 155 с.
18. Бабанский Ю.К. Об актуальных проблемах совершенствования обучения в образовательной школе// Советская педагогика. 1979. №3 С.9-13.
19. Бабанский Ю.К. Рациональная организация учебной деятельности. М.: Знание, 1981. 96 с.
20. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения. М.: Педагогика, 1977. 287 с.
21. Бабанский Ю.К., Поташник М.М. Оптимизация педагогического процесса: В вопросах и ответах. К.: Радянська школа, 1982. 200 с.
22. Балл Г.А. Теория учебных задач: Психолого-педагогический аспект. М.: Педагогика, 1990. 184с.
23. Баранов С.П. Сущность процесса обучения. М.: Просвещение, 1981. 143 с.
24. Бех І.Д. Психологічні особливості навчальної діяльності школярів // Початкова школа. 1982. - №4. С. 53-57.
25. Бех І.Д. Спадкові передумови розвитку особистості // Рідна школа.1996. №7. С.2-5.
26. Бех П.О., Биркун Л.В. Концепція викладання іноземних мов в Україні // Іноземні мови. 1996. №2. С.3-8.
27. Блейхер В.М., Бурлачук Л.Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности. К.: Вища школа, 1978. 142 с.
28. Блонский П.П. Развитие мышления школьника // Избранные педагогические и психологические сочинения: В 2-х томах. Т.2. М.: Педагогика,1979. С.5-117.
29. Богданова І.М. Технології в освіті: теоретико-методологічний аспект. Одеса, 1999. 146 с.
30. Богоявленский Д.Н., Менчинская Н.А. Психология усвоения знаний в школе. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. 374 с.
31. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. Ростов: Изд-во Ростовского университета, 1983. 23 с.
32. Божович Л.И. Мотивы учения у детей младшего школьного возраста // Очерки психологии детей М.: Изд-во АПН РСФСР, 1950. С.167-178.
33. Божович Л.И. Познавательные интересы и пути их изучения // Известия АПН РСФСР. Вып.73. М., 1955. С.47-62.
34. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте: Психологическое исследование. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
35. Бондар В.І., Бондар С.П. Удосконалювати аналіз уроку // Радянська школа. 1990. - №1. С.53-56.
36. Бондаревский В.Б. Познавательный интерес личность // Народное образование. 1966. №1. С.4-8.
37. Бондаренко С.М. Учите детей сравнивать. М.: Знание, 1981. 96 с.
38. Брунер Дж. Психология познания. М., 1977. 206 с.
39. Брунер Дж. Процесс обучения. М., 1962. 192 с.
40. Брушлинский А.В. Психология мышления и проблемное обучение. М.: Педагогика, 1983. 402 с.
41. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. К.: Здоровье, 1989. 168 с.
42. Буряк В.К., Кондрашова Л.В. Сотворчество учителя и учащихся в учебном процессе // Формирование активной творческой личности в учебном процессе школы и вуза.Кривой Рог,1996. С.3-20.
43. Варзацька Л.О., Вашуленко М.С., Мельничайко О.І., Скуратівський Л.В. Рідна мова. Підручник для 4 класу чотирирічної і 3 класу трирічної початкової школи. / За ред. М.С.Вашуленка. К.: Освіта, 1997. 255 с.
44. Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. Рідна мова. Підручник для 3 класу чотирирічної і 2 класу трирічної початкової школи. К.: Освіта, 1993. 254 с.
45. Венделанд А.Э. К вопросу о композиционно-смысловой структуре учебного текста и ее влиянии на понимание: Автореф. канд. дис. М., 1970. 17с.
46. Вергелес Г.И. Дидактические основы формирования учебной деятельности младших школьников. Л., 1989. 74 с.
47. Возрастная и педагогическая психология / Под. ред. М.В.Гамезо и др. М. : Просвещение, 1984. 204 с.
48. Волостникова А.Г. Познавательные интересы и их роль в формировании личности. Свердловск, 1971. 174 с.
49. Волощук С.І. Науково-педагогічні основи формування творчої особистості. К.: Педагогічна думка, 1998. 203 с.
50. Воронка Зірка та ін. Let’s Start! 2”: Підручник. К.: Генеза, 1994. 136 с.
51. Воронка Зірка та ін. Let’s Start! 3”: Підручник.- К.: Генеза, 1995. 142 с.
52. Выготский Л.С. Проблема обучения и умственного развития в школьном возрасте // Педагогическая психология. М.: Педагогика, 1991. 404 с.
53. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологический очерк: Книга для учителя. 3-е изд.-М.: Просвещение, 1991. 96 с.
54. Гальперин П.Я. Психология мышления и умение поэтапного формирования умственных способностей. М.: Просвещение, 1977.528с.
55. Гальперин П.Я., Талызина Н.Ф. Современное состояние теории поэтапного формирования умственных действий // Вестник МГУ. Серия 14. Психология. М., 1979. С.54-63.
56. Гарш А.Л. Роль и место упражнений в развитии самостоятельности мышления учащихся: Автореф. дис. канд. пед. наук. Душанбе, 1973. 21с.
57. Гергель А.Ф. Ходімо з нами: Англійська мова для початківців. К.: Освіта, 1995. 176 с.
58. Гильбух Ю.З. Психодиагностика в школе. М.: Знание, 1989. 80 с.
59. Гоноболин Ф.Н. О некоторых психологических качествах учителя // Хрестоматия по психологии. М.: Просвещение, 1977.528с.
60. Гончаренко С.У. Від педагогічної драми до нової філософії освіти. // Рідна школа. 1993. - №10. С. 2-6.
61. Громцева А.К. Самообразование старшеклассников общеобразовательной школы. Методическое пособие. Ленинград, 1974. 120 с.
62. Гуманістичні аспекти лінгвістичних досліджень і методики навчання іноземних мов. К.: КДПІІМ, 1992. 209 с.
63. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. М.: Педагогика, 1986. 240 с.
64. Давыдов В.В. Философско-психологические проблемы образования. М.: Педагогика, 1981. 112 с.
65. Давыдова М.А. Деятельностная методика обучения иностранным языкам. М.: Высшая школа, 1990. 172 с.
66. Данилов М.А. Процесс обучения в советской школе. М.: Учпедиз, 1960. 299 с.
67. Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття). К.: Райдуга, 1994, 61 с.
68. Державний освітній стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта) V-IX класи / Керів. автор. колективу С.Ю.Ніколаєва. К.: Ленвіт, 1998. 32 с.
69. Дмитриев А.Е. Эффективность формирования умений и навыков в системе начального обучения // Советская педагогика. 1981. - №5. С. 48-52.
70. Довга Т.Я., Завіна В.І. Шляхи раціоналізації праці молодших школярів // Початкова школа. 1990. №3. С.58-60.
71. Дубінка М.О. Навчити дитину вчитися // Початкова школа. 1998. №6. С.53-56.
72. Дусавицкий А.К. Развитие личности в учебной деятельности. М. : Просвещение, 1996. - 284 с.
73. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы. М.: Просвещение, 1991. 192 с.
74. Евдокимов В.И. Познавательная активность на различных этапах формирования учебной деятельности // Формирование активной творческой личности в учебном процессе школы и вуза. Кривой Рог, 1996. 201 с.
75. Елухина Н.В. Обучение аудированию в русле коммуникативно-ориентированной методики // Иностр. яз. в школе. 1989. №2. С. 28-36.
76. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. М.: Наука, 1982. 157 с.
77. Журавлев И.Г. Система познавательных задач по учебному предмету // Советская педагогика. 1981. - №9. С. 49-55.
78. Заботин В.В. О познавательной роли вопросов в обучении// Советская педагогика. 1967. №9. С.47-58.
79. Заволока Н.Г. Методологические и логико-гносеологические основы учебно-познавательного процесса. М.: Вища школа, 1986. 228 с.
80. Зайцева Л.А. К проблеме обучения аудированию в старших классах средней школы: Автореф. канд. дис. М., 1974. 20с.
81. Зак А.З. Как определить уровень развития мышления школьника. М.: Знание, 1982. 96 с.
82. Закон України "Про освіту". К.: Генеза. 1996. 36 с.
83. Зимняя И.А. Психология обучения неродному языку. М.: Рус.язык, 1989. 221 с.
84. Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе. М.: Просвещение, 1991. 220 с.
85. Ибраева Н.И. Формирование опыта учебно-познавательной деятельности учащихся начальных классов. Автореф. канд. дис. Фрунзе, 1984. 18 с.
86. Измерение интеллекта детей / Под ред. Ю.З.Гильбуха. К.: РОВО Укрвузполіграф, 1992. 33 с.
87. Ильин Е.П. Умения и навыки: нерешенные вопросы // Вопросы психологии. 1986. №2. С. 9-14.
88. Ильина В.И. Аудирование. М.: Наука, 1969. 174с.
89. Ительсон Л.Б. Учебная деятельность. Ее источники, структура и условия. М.: МГУ, 1981. 304 с.
90. Кабанова-Меллер Е.И. Учебная деятельность и развивающее обучение. М. : Знание, 1981. 96 с.
91. Каган М.С. Человеческая деятельность (Опыт системного анализа). М.: Политиздат, 1974. 328 с.
92. Казанский Н.Г., Назарова Т.С. Дидактика /начальные классы/. М.: Просвещение, 1978. 224с.
93. Калмыкова З.И. Методика диагностики обучаемости школьников. М. : Педагогика, 1975. 242 с.
94. Каневская Н.Г. Дидактические условия совершенствования эвристической беседы в начальных классах: Автореф. дис. канд. пед. наук. К., 1982. 24 с.
95. Кириллова Г.Д. Теория и практика урока в условиях развивающего обучения. М. : Просвещение, 1980. 159 с.
96. Китайгородская Г.А. Активизация учебной деятельности. М.: МГУ, 1982. 173 с.
97. Кичук Н.В. От творчества учителя к творчеству ученика. К.: Знания, 1991. 128 с.
98. Клычникова З.И. Психологические особенности обучения чтению на иностранном языке. М., 1973. 225 с.
99. Козулин А.В. Педагогические основы деятельности учебных заведений нового типа. Минск: ИПК образования, 1995. 200 с.
100. Комунікативні методи та матеріали для викладання англійської мови// Перекл. та адаптація Л.В.Биркун. Oxford: Oxford Univ.Press, 1998. 48 c.
101. Концевая Л.А. Учебник в руках школьника. М.: Знание, 1975. 64 с.
102. Коротяев Б.И. Учение процесс творческий. М.: Просвещение, 1980. 120 с.
103. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К. : Радянська школа, 1989. 608 с.
104. Краткий психологический словарь / Под ред. А.В.Петровского., М.Г.Ярошевского. М.: Политиздат, 1985. 431 с.
105. Кремень В.Г. Національна освіта як соціально-культурне явище. // Учитель. - №11 12, 1999. С.14.
106. Крицкая И.П. Характеристика текстового материала для аудирования в школе с преподаванием ряда предметов на английском языке: Автореф. канд. дис. М., 1974. 21 с.
107. Крутецкий В.А. Основы педагогической психологии. М. : Просве