Донік Олена Миколаївна. Формування змісту шкільного курсу хімії в освітній системі України

Краткое описание

Донік Олена Миколаївна. Формування змісту шкільного курсу хімії в освітній системі України : Дис... канд. наук: 13.00.02 2008

Донік О.М. Формування змісту шкільного курсу хімії в освітній системі України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 теорія та методика навчання (хімія). Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2008.
На основі вивчення історико-педагогічної літератури, навчальних планів, програм із хімії, методичних інструкцій, матеріалів педагогічної преси здійснено системний аналіз формування змісту шкільного курсу хімії в Україні впродовж 60-х рр. ХІХ початку 60-х рр. ХХ ст., на підставі якого виявлено чинники його розвитку.
У межах трьох періодів: І-й 60-ті рр. ХІХ ст. 1919 р., ІІ-й 1920-ті рр. 1932 р., ІІІ-й 1933 р. початок 60-х рр. ХХ ст. визначено основні тенденції й особливості формування змісту шкільного курсу хімії від розрізнених відомостей про речовини і хімічні явища, які вивчалися учнями в курсі природознавства та фізики до утвердження як завершеного самостійного навчального предмета, в якому був накопичений достатній потенціал наукових і методичних знань, необхідних для базової підготовки учнів загальноосвітньої школи за стабільною програмою. На основі історико-педагогічного аналізу підручникотворення з хімії було з’ясовано провідну роль підручників і навчальних посібників у реалізації змісту шкільного курсу хімії у 60-х рр. ХІХ на початку 60-х рр. ХХ ст. До наукового обігу введено маловідомі факти про діяльність українських методистів і педагогів С.І. Синегуба, М.М. Володкевича, Є.С. Хотинського, О.І. Астахова, С.Я. Раскіна, О.М. Руська, Г.М. Ніколаєвої щодо формування змісту шкільного курсу хімії.

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування і запропоновано вирішення наукової проблеми формування змісту шкільного курсу хімії в освітній системі України у 60-х рр. ХІХ на початку 60-х рр. ХХ ст., що полягає у виявленні основних чинників і періодів його формування та з’ясуванні особливостей відображення курсу хімії у шкільних підручниках і навчальних посібниках.
Теоретичний аналіз проблеми й узагальнення його результатів дають змогу зробити такі висновки:
На всіх етапах розвитку суспільства зміст шкільного курсу хімії зазнавав якісних змін під впливом різних чинників: характеру і рівня розвитку виробничих відносин, політичного устрою і суспільної ідеології, урядової політики у сфері освіти, структури освітньої системи та навчальних закладів, форми організації навчально-виховного процесу, розвитку хімічної науки, її зв’язку з іншими науками про природу, розвитку науково-технічного прогресу, культури, педагогічних ідей, дидактичних і методичних підходів до реалізації конкретного змісту, практики навчання хімії. Було з’ясовано, що 60-ті рр. ХІХ початок 60-х рр. ХХ ст. є тим відрізком часу, за яким зміст шкільного курсу хімії сформувався під впливом вищезазначених чинників як систематичний, обов’язковий шкільний навчальний предмет. У дисертаційному дослідженні виокремлено такі основні періоди формування змісту шкільного курсу хімії протягом вказаного часу:
60-ті рр. ХІХ ст. 1919 р. перехід від вивчення початкових відомостей із хімії як окремого розділу курсу фізики до самостійного навчального предмета в тих закладах, де загальноосвітня підготовка поєднувалася з професійною (комерційні і реальні училища, кадетські корпуси);
20-ті рр. ХХ ст. 1932 р. докорінна зміна змісту та методів викладання хімії, нові підходи до побудови шкільних програм в умовах існування комплексної системи навчання, відхід від наукової систематики у вивченні хімії, коли знання були позбавлені цілісності й хімічної логіки, запровадження активних методів навчання хімії, що поєднувалися з життям і виробництвом;
1933 р. початок 60-х рр. ХХ ст. перехід до навчання хімії за стабільними програмами, за основу яких взято принцип систематичності побудови змісту курсу хімії як самостійного шкільного навчального предмета з притаманною йому логічною довершеністю завдяки базуванню змісту на періодичній системі Д.І. Менделєєва і теорії хімічної будови органічних речовин О.М. Бутлерова, відмові від „школи навчання” з домінуванням авторитарного напряму в педагогіці і перехід до „школи праці”, до політехнічного навчання як провідного компонента шкільної хімічної освіти.
У І-й період (60-ті рр. ХІХ 1919 р.) найбільший вплив на формування змісту шкільного курсу хімії справили становлення капіталістичних відносин в економіці, розвиток хімії як науки, урядова політики в галузі освіти. Для ІІ-го періоду (20-ті рр. ХХ ст. 1932 р.) характерні докорінна зміна соціально-економічних відносин у суспільстві, нові підходи до організації шкільного навчально-виховного процесу, широке впровадження у шкільну практику ідей педоцентричної теорії, які реалізовувались у комплексних і комплексно-проектних програмах. ІІІ-й період (1933 р. початок 60-х рр. ХХ ст.) характеризувався освітньою політикою уряду, згідно з якою в 1930-х рр. було кардинально реформовано структуру шкільної освіти; розвитком виробництва, у цілому науково-технічного прогресу; потребою подальшого вдосконалення всієї освітньої системи, виходячи з принципу її політехнізації.
На основі аналізу наукових і архівних джерел було доведено, що вже до 1919 р. у цілому склалися підходи до формування змісту курсу хімії в тогочасній основній школі, у програмах поряд із накопиченням конкретних уявлень про речовини і явища важливе значення надавалося теоретичним узагальненням хімічних знань. Чимало з програм передбачали систематичне вивчення хімії на основі періодичної системи Д.І. Менделєєва. Серед новаторів, які заклали основи змісту курсу хімії, були й українські педагоги М.М. Володкевич і С.І. Синегуб.
Аналіз характерних для ІІ-го періоду комплексних програм засвідчив, що за такої системи вивчення хімії посилювався зв’язок учнів із виробництвом і практичним життям, розширювалися можливості їх самостійної роботи, впроваджувалися активні методи навчання, широко використовувався хімічний експеримент. Проте хімічні знання не забезпечувалися необхідним теоретичним підґрунтям, що ставало на заваді належному засвоєнню навчального матеріалу та міцності і ґрунтовності хімічних знань школярів.
Було доведено, що стабільні шкільні програми з хімії, започатковані в 1933 р. за вказівкою центру у школах України, з їх подальшим удосконаленням досить чітко відображали освітньо-виховні завдання щодо змісту навчального курсу хімії, встановлювали тісний зв’язок конкретного і теоретичного матеріалу, логічну послідовність курсів неорганічної й органічної хімії, передбачали при викладанні хімії використання як демонстраційних дослідів, так і практичних занять самих учнів, які ознайомлювали їх із науковими основами тогочасних хімічних виробництв, встановлювали міжпредметні зв’язки, сприяли політехнічній підготовці на основі наукової систематики. На початок 1960-х рр. основу змісту шкільної програми з хімії становили перш за все теоретичні питання.
Порівняльний аналіз підручників указує на те, що в Україні в останній третині ХІХ на початку ХХ ст. у загальноосвітніх закладах використовувалися підручники і посібники з хімії різні за змістом, структурою і методичним апаратом, у більшості з них початкові поняття хімії спиралися на атомно-молекулярне вчення, приділялася увага структурній теорії органічних сполук.
Результатом пошуку нових моделей підручника, дидактичних і методичних принципів побудови такої навчальної літератури у 20-х на початку 30-х рр. ХХ ст. стали, насамперед, робочі книги. Хоча вони сприяли активізації пізнавальної діяльності школярів, розвитку практичних навичок, проте не забезпечували систематичності знань з основ хімії, здебільшого вирізнялися схематичним і спрощеним характером викладу матеріалу, перевагою завдань та запитань репродуктивного характеру. Серед українських авторів навчальної літератури у цей період плідно працював Є.С. Хотинський, який підготував кілька підручників, видав чимало брошур із хімії для самоосвіти учнів.
Доведено, що із запровадженням на початку 30-х рр. ХХ ст. стабільної шкільної програми з хімії кардинально змінився характер підручників, які використовувались у школі протягом тривалого часу і перевидавалися без істотних змін. Із цього часу підвищується роль підручників як основного засобу навчання хімії у школі, а їх матеріал набуває статусу нормативного, обов’язкового для засвоєння. Завдяки науково-методичному опрацюванню проблеми шкільного підручника з хімії широким колом українських учених, методистів, учителів-практиків (О.І. Астахов, С.Я. Раскін, О.М. Русько, Г.М. Ніколаєва та ін.), його характерними рисами стають систематичний виклад відомостей із хімії, якісне підвищення наукового світоглядного рівня викладу навчального матеріалу з дотриманням принципу доступності.
Проведене дослідження дозволило виокремити нові проблеми, які потребують подальших досліджень, спрямованих на розробку загальної періодизації формування змісту шкільного курсу хімії, вивчення його особливостей із 60-х рр. ХХ ст. і до наших днів.