Дунець Г. В.. Дисбаланс в імунній системі та порушення функції кори наднирників у хворих на тонзилоодонтогенні ураження серця і методи їх корекції

Краткое описание

Дунець Г. В.. Дисбаланс в імунній системі та порушення функції кори наднирників у хворих на тонзилоодонтогенні ураження серця і методи їх корекції : Дис... канд. наук: 14.01.02 2002

Дунець Г.В. Дисбаланс в імунній системі і порушення функції кори наднирників у хворих з тонзилоодонтогенними ураженнями серця та методи їх корекції. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 внутрішні хвороби. Івано-Франківська державна медична академія, 2001.
В представленій роботі викладені результати дослідження функції кори наднирників і стану імунної системи з врахуванням складових 17-кетостероїдів у 132 хворих на тонзилоодонтогенні ураження серця. На основі цих досліджень визначено додаткові критерії для диференціальної діагностики тонзилоодонтогенної нейроциркуляторної дистонії і ревматизму з мінімальним ступенем активності. Для хворих на ревматизм І ступеня активності характерним є пригнічення спонтанної екскреції 17-кетостероїдів, зниження коефіцієнта відношення 17-кетостероїдів до 17-кетогенних стероїдів при зростанні дискримінантної функції Бальбрука. У пацієнтів з нейроциркуляторною дистонією ці показники достовірно не відрізняються від контрольних. За допомогою багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу доведено взаємозв’язок між показниками імунної системи і функціональною активністю кори наднирників при тонзилоодонтогенній НЦД і ревматизмі. Одержані результати дозволили патогенетично обґрунтувати доцільність застосування інсуліну, гіпертонічного розчину глюкози та настойки ехінацеї для корекції виявлених порушень функції кори наднирників та імунного дисбалансу при тонзилоодонтогенних ураженнях серця. Включення коректорів розладів функціонального стану кори наднирників та імунної системи в комплексну терапію хворих з даною патологією підвищує ефективність їх лікування.

1.Тонзилоодонтогенні ураження серця супроводжуються характерними порушеннями функції кори наднирників та імунного статусу, що дає можливість виробити критерії їх диференціальної діагностики, є підставою для включення в план лікування хворих з даною патологією коректорів виявлених порушень і вирішує в сукупності актуальну задачу внутрішніх хвороб.
2. У хворих на нейроциркуляторну дистонію і ревматизм з мінімальним ступенем активності у поєднанні з хронічним декомпенсованим тонзилітом спостерігається збільшення екскреції 17-кетогенних стероїдів та порушення міжгормональних відношень складових 17-кетостероїдів, що виражається підвищенням індексу андрогенності. У хворих на ревматизм виявлено дискортицизм, що проявляється пригніченням спонтанної екскреції сумарних 17-кетостероїдів і зниженням коефіцієнта відношення 17-кетостероїдів до 17-кетогенних стероїдів, а також зростання дискримінантної функції Бальбрука.
3. При нейроциркуляторній дистонії і ревматизмі І ступеню активності, які перебігають на фоні декомпенсованого хронічного тонзиліту, відмічено зниження неспецифічної резистентності, зростання кількості циркулюючих імунних комплексів, регуляторні зміни в клітинній ланці імунітету (зростання імунорегуляторного індексу, кількості Т-автологічних, О- і Д-лімфоцитів). Зміни в клітинній і гуморальній ланках імунітету є більш вираженими у хворих на ревматизм ІІ ступеня активності, ніж при нейроциркуляторній дистонії і ревматизмі з активністю І ступеня.
4. Між показниками функції кори наднирників та імунної системи існує достовірний зв’язок. При пригніченні спонтанної екскреції сумарних 17-КС і наростанні порушень у співвідношенні їх складових спостерігається зростання кількості циркулюючих імунних комплексів і окисно-відновної активності нейтрофілів у НСТ-тесті. Згідно результатів багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу вираженість автоімунного процесу у хворих на тонзилоодонтогенну нейроциркуляторну дистонію і ревматизм детермінується глибиною порушень функції кори наднирників.
5. На основі одержаних результатів розроблені критерії диференціальної діагностики тонзилоодонтогенної нейроциркуляторної дистонії і ревматизму І ступеня активності. Для хворих на ревматизм з мінімальним ступенем активності характерним є пригнічення спонтанної екскреції 17-кетостероїдів, зниження коефіцієнта відношення 17-кетостероїдів до 17-кетогенних стероїдів при зростанні дискримінантної функції Бальбрука. У пацієнтів з нейроциркуляторною дистонією ці показники достовірно не відрізняються від контрольних.
6. Після загальноприйнятої терапії у хворих на тонзилоодонтогенну нейроциркуляторну дистонію не відбувається достовірної динаміки показників функції кори наднирників, в імунному статусі приходять до норми рівні О-, Т-автологічних лімфоцитів, знижується показник НСТ-тесту. В групі хворих на ревматизм відбувається достовірне зниження індексу андрогенності 17-кетостероїдів, нормалізуються рівні Т-активних і Т-автологічних лімфоцитів, знижується рівень циркулюючих імунних комплексів, НСТ-тесту, О-лімфоцитів.
7. Після комплексної терапії з включенням інсуліну, гіпертонічного розчину глюкози з аскорбіновою кислотою і настойки ехінацеї у хворих на тонзилоодонтогенну нейроциркуляторну дистонію спостерігається зменшення глибини порушень міжгормональних співвідношень у складі 17-кетостероїдів, нормалізація більшої кількості імунологічних показників (Т-лімфоцитів, Т-активних, Т-автологічних, теофілінчутливих Т-лімфоцитів). У хворих на ревматизм зростає спонтанна екскреція сумарних 17-кетостероїдів, знижується індекс андрогенності 17-кетостероїдів (достовірно значніше, ніж в групі базової терапії), дискримінантна функція Бальбрука, вирівнюється дискортицизм, знижується рівень циркулюючих імунних комплексів, НСТ-тесту, Т-активних лімфоцитів, нормалізується кількість Т-, О-, Т-активних, Т-автологічних лімфоцитів, теофілінчутливих і теофілінрезистентних Т-лімфоцитів.
8. Включення в комплексну терапію хворих на нейроциркуляторну дистонію і ревматизм І ступеня активності у поєднанні з хронічним декомпенсованим тонзилітом препаратів, корегуючих функцію кори наднирників (інсуліну, гіпертонічного розчину глюкози з аскорбіновою кислотою) і настойки ехінацеї як імуномодулятора дозволяє більш ефективно, ніж при загальноприйнятій терапії, провести корекцію порушень функції кори наднирників, усунути імунологічний дисбаланс і покращити клінічні результати лікування.